Як уже повідомляла «Детектор медіа», на своєму засіданні 16 квітня Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації питання, яке з’явилось у проекті порядку денного напередодні – «Актуальні проблеми телерадіомовлення в Україні та шляхи їх подолання». Питання розглядалося за участі керівників та юристів каналів «Інтер», «1+1», СТБ, ICTV, Нового каналу і ТЕТ, які у своїх виступах окреслили проблеми, що заважають їм працювати і творчо розвиватися, переважно пов’язані з одним наглядовим органом - Нацрадою. Хід засідання фіксувала незвично велика кількість телекамер – зазвичай журналісти не приділяють надмірної уваги діяльності цього комітету. До допомоги депутатів телеменеджери вдались за кілька днів до запланованого Національною радою з питань телебачення і радіомовлення розгляду питання про винесення попередження низці всеукраїнських телеканалів, які, згідно із попередніми результатами моніторингу Нацради, порушують норми законодавства щодо мови.

- Ми дякуємо Комітету з питань свободи слова та інформації за можливість організації цієї зустрічі. Тут присутні перші особи всіх найбільших телеканалів, які загалом охоплюють від 85 до 90% усієї телевізійної аудиторії України. Якщо немає представників телеканалів НТН та М1, то виключно через те, що вони хворіють або перебувають за межами України.

 

 Шановним народним депутатам доречно було б на 15-20 хвилин забути, яку політичну силу вони представляють. Мені здається, що наше завдання – створити таке медійне законодавство, яке б дозволило телеканалам не зважати на те, якого кольору влада. Для цього треба унеможливити всі шляхи тиску на телевізійні канали. На жаль, можна констатувати, що медійне законодавство з 2004 року практично не змінене. Це означає, що всі речі, про які говорилося під час «Помаранчевої революції», залишаються актуальними й зараз. І, на жаль, знову починають використовуватись суперечливі моменти законодавства.

 

 

 

Я почну з найделікатнішого питання: української мови. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» чітко зазначає, що частка української мови у мовленні телеканалу має бути не меншою за 75%. Натомість п.3 статті 10 цього закону говорить про те, що всі програми й фільми іноземного виробництва обов’язково повинні бути озвучені або дубльовані українською мовою. Таким чином, створено прекрасну можливість для контролюючих органів у випадку трансляції будь-якої програми неукраїнського виробництва неукраїнською мовою використовувати це положення. Вони можуть сказати: «Дорогий колего, навіть якщо в тебе в ефірі 75% української мови, але є, наприклад, програма «Две звезды» чи «Кривое зеркало», це є порушенням закону».

 

Ми вважаємо, що Комітет повинен ініціювати рішення, яке дозволить мовникам почуватись захищеними, і завадить контролюючим органам зловживати ч.3 ст. 10 Закону «Про телебачення і радіомовлення». Якщо в ефірі телеканалу є 75% української мови, контролюючі органи не повинні враховувати як порушення те, що якась програма не була озвучена чи дубльована українською. Ми передаємо в Комітет проект Закону про вилучення ч.3 ст. 10 і просимо його підтримати.

 

 

 

Друге дуже складне питання: що робити з рішенням Конституційного Суду України, який визнав, що субтитри є варіантом адаптації продукту українською мовою. Мені особисто, як людині, яка любить українську мову, це прикро констатувати, але це рішення КСУ є обов’язковим для виконання на всій території України, і його навряд чи можна скасувати. Це рішення, яке прямо визнало, що субтитрування може використовуватись на телебаченні. Тому ми передаємо ще один проект щодо внесення змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення», у якому просимо доповнити норму про дублювання і озвучення програм пунктом про субтитрування – на виконання рішення КСУ. Це важливі рішення, кожне з яких дасть можливість регуляторним органам порозумітись із телерадіоорганізаціями, адже ви знаєте, що попередження бояться всі.

 

 

- Продовжу тему, розпочату Сашком. 26 березня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення своїм рішенням щодо визначення мови програм установила, що, починаючи з 1 вересня 2009 року, відсоток української мови має бути не меншим за 80%, а з 2010 – 85%. Крім того, Нацрада встановила, що цей відсоток повинен бути розрахований не щодо цілої доби, а має бути дотриманий і в праймі. Ми намагаємось діяти на підставі нормативних актів, які регулюють нашу галузь. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» у ч.4 статті 10 встановлює квоту не менш ніж 75%, тому позиція «1+1» полягає в тому, що рішення Нацради є підзаконним актом, питання ж застосування та використання мови на території України врегульовуються тільки законами. Якщо до закону будуть внесені зміни щодо відсотка української мови, навіть якщо він поступово збільшиться, тоді ТРО будуть зобов’язані виконувати ці норми. А поки що Нацрада повинна сама відкоригувати свої рекомендації. Якщо вона цього не зробить, то перший-ліпший мовник, який стикнеться у процесі переоформлення ліцензії з вимогою щодо використання мови, матиме абсолютне право звернутись до суду. Краще уникнути необхідності йти до суду, тому що з погляду індустрії судове протистояння великих мовників із головним, постійно діючим конституційним регуляторним органом – це погано. Тому слід внести зміни до закону.

 

 

- Новый канал уже попал в ситуацию, о которой сказал Макс. 2 января мы обратились в Нацраду с просьбой внести изменения в лицензию в связи со сменой собственника и программной концепции. По закону мы должны были получить решение Нацрады о продлении лицензии в течение месяца. С тех пор прошло уже почти 4 месяца, практически каждую среду я посещаю Нацраду, но решения по нашему вопросу до сих пор не вынесено.

 

 

 

Некоторые каналы в этом году тоже подавали заявления на продление лицензии, и по ним были вынесены положительные решения. По Новому же каналу решения до сих пор нет; нет и письменного ответа по поводу того, почему лицензия не продлена. Кроме того, у нас проходят постоянные проверки. На словах Нацрада хочет применить к нам те требования, о которых говорил Варламов, относительно прайм-тайма, чего не предусматривает закон. Поэтому хотелось бы одинаковых условий для всех каналов и выполнения всеми норм закона.

 

 

- Якщо Комітет врахує наші пропозиції та прийме відповідне рішення, то зробить дуже добру для розвитку індустрії справу. Я хотіла б додати дещо до виступів колег. Які саме критерії сьогодні визначають мову ведення програм? Наприклад, мова ведучого: а якщо декілька ведучих? Мова подання телепродукту (титри)? Невизначеність цього питання створює підстави для певних втручань.

 

Я вважаю, що в цивілізованій і демократичній країні, якою є Україна, ми повинні думати в першу чергу про глядача. Ми думаємо про те, щоб він знаходив для себе щось цікаве у концертах, шоу, інших програмах. Для нас важливі показники частки і рейтингу. Тому будь-яке втручання ззовні унеможливлює творчий розвиток.

 

 

 

Приміром, рейтинг популярної програми «Свобода Савіка Шустера» якщо не на сто відсотків, то значною мірою базується на її ведучому. Якщо його змінити, то частка буде не 30%, а, можливо, 20%. Ми позбавимо певну кількість глядачів права обговорювати суспільно значимі проблеми у межах прямого ефіру. Або, приміром, гумористична програма «Вечірній квартал». Авторські гумористичні тексти дуже важко перекладати! А у серіалі «Ліквідація», який пройшов у нас із великим успіхом, є колоритний одеський говір. Як його перекласти?

 

Я повністю підтримую представлені пропозиції і вважаю, що будь-яке втручання у творчий процес – непродуктивне.

 

 

- Я теж хочу наголосити на тому, що згідно з Конституцією та українським законодавством цензура в Україні заборонена. Що ми маємо у ЗМІ? Порівняйте друковані ЗМІ та телеканали. Наприклад, ми можемо уявити, що до редакції друкованого видання щотижня приходить представник наглядового органу й починає рахувати, на скількох шпальтах і в якому обсязі розміщені матеріали на ту чи іншу тематику відповідно до реєстраційного свідоцтва? Це неможливо. Чому ж тоді на телебаченні ми опиняємось у ситуації, коли призначається перевірка, моніториться одна доба ефіру, а потім, на підставі цієї доби, чиновники починають рахувати, скільки секунд у тебе дитячих програм, скільки – публіцистичних тощо? Що це, як не пряме втручання держави у творчу діяльність ЗМІ? Я прошу комітет підтримати індустрію в тому, щоб унеможливити такий тиск чиновників на ЗМІ.

 

 

 

Останні два місяці в нас проводиться перевірка виконання умов ліцензії. Перевіряльники казали нам: у вас має бути стільки-то хвилин публіцистичних програм на добу, а у вас на три хвилини менше. Але мовлення залежить від ситуації в країні! Сітка мовлення у новорічний період, наприклад, відрізняється від сітки мовлення влітку. Не можна робити висновки на підставі однієї доби – треба моніторити, принаймні, кілька місяців.

 

 

- В Великобритании, где существует замечательная древнейшая демократия, не определено, что должны показывать телеканалы, а определено, чего они показывать не должны. Они не должны оскорблять вероисповедание, политические взгляды… А дальше канал сам определяет, что будет делать, в рамках своего жанра.

 

Я хотел бы немного сказать о поддержке индустрии государством, о том, в чем она должна выражаться. Украина занимает прекрасное геополитическое положение. При правильной политике государства здесь можно снимать голливудские блокбастеры, что делается, к примеру, в Праге. Съемка большого фильма – это колоссальный вклад в экономику страны! Это гостиницы, рабочие места, экспорт услуг национальной экономики. На самом деле мы существенно недооцениваем этот громадный потенциал. Во многих более развитых, чем наша, странах, - например, в Австралии, - государство возвращает при такой схеме до 50% бюджета фильма. Причем государство стремится снимать фильмы с большими бюджетами.

 

 

 

Мы говорим, что у нас нет фильмов на украинском языке. Мы – за такие фильмы! Но экономика страны не в состоянии переварить наши затраты на кино. Стоимость простого телевизионного фильма – 400-500 тысяч долларов, стоимость фильма для демонстрации в кинотеатрах – 1,5 млн долларов. Без соседних рынков мы не обойдемся.

 

Что делает, например, Канада? Государство финансирует фильмы на французском языке. Они понимают, что эти фильмы не будут проданы за границу, но все равно решили финансировать – и это поднимает индустрию!

 

 

 

Наша конкретная просьба в том, чтобы в Законе «О телевидении и радиовещании» был пункт, разрешающий нам относить на текущие валовые расходы стоимость производства фильмов и спонсорские деньги. Законом о бюджете этот пункт был отменен. Для нас это означает рост налогообложения, а следовательно – наших затрат, что снижает количество производимого. Я не думаю, что страна сильно заработала, ограничив нас в наших возможностях. Страна может заработать в другом месте, поверьте!

 

 

 

«Мы можем в течение недели внести 5-7 поправок в действующий Закон «О телевидении и радиовещании», которые облегчат жизнь индустрии. Уверен, что за них проголосуют 300 и более депутатов», - сказав бютівець Микола Баграєв. Його колега по фракції Віктор Уколов зазначив, що неякісний закон стимулює корупцію, тому, на його думку, опозиція має підтримати внесення змін.

 

Олена Бондаренко (Партія регіонів) нагадала, що протягом тижня можна внести пропозиції щодо кандидатур до робочої групи комітету, яка займатиметься глобальним удосконаленням закону «Про телебачення і радіомовлення». Вона запропонувала встановити трирічні податкові канікули для телевізійної індустрії, що дасть змогу розвинути вітчизняне телевиробництво.

 

 

«Государство хочет за счет телевидения воплощать в жизнь свою информационную политику, не потратив на это ни копейки», - сказала Олена Бондаренко.

 

Святослав Вакарчук («НУ-НС») сказав, що діалог між депутатами та менеджерами телекомпаній дає більше відповідей на запитання, ніж обговорення між самими членами комітету. . Неякісне втручання регуляторного органу, на його думку, пояснюється тим, що Україна ще надто молода держава і не має таких традицій демократії як у Великобританії. «Але хочу відзначити й деколи цинічну позицію самих телеканалів щодо української мови», - зазначив він.

 

 

 

Перший заступник голови Комітету Андрій Шевченко (БЮТ) закликав колег дослухатись до голосу індустрії. «Треба упорядкувати порядок перевірок Нацради», - сказав депутат. На його думку, багато питань було б знято, якби Верховна Рада заслухала нарешті звіт Національної ради.

 

«Треба прийняти новий, протекціоністський закон, - сказав Андрій Шевченко. – Кілька днів тому Міністр фінансів Віктор Пинзеник говорив, що Кабмін розглядає можливість п’ятдесятивідсоткового відшкодування витрат на готовий вітчизняний кінопродукт». Сподобалось панові Шевченку й пропозиція Володимира Бородянського щодо занесення витрат, пов’язаних із телекіновиробництвом, на поточні валові видатки. Він закликав присутніх обговорити ці питання за круглим столом із членами Нацради та керівниками телеканалів.

 

 

 

Народний депутат Олена Кондратюк (БЮТ) зауважила, що факти, наведені представниками телеканалів, свідчать про перевищення регуляторним органом своїх повноважень. «Ми як парламентський комітет можемо проаналізувати роботу Нацради, протягом тижня зібрати рекомендації та передати їх Нацраді. Вона ж буде зобов’язана дати нам відповідь», - сказала вона.

 

Голова комітету Ганна Герман (Партія регіонів) запропонувала повернутись до цього питання на наступному засіданні комітету і запросити на нього членів Національної ради та експертів. Вона пообіцяла попросити голову Нацради Віталія Шевченка перенести розгляд питання про винесення попередження каналам, заплановане на 23 квітня (дослівно: «Віталія Федоровича я беру на себе»), або провести його спільно з комітетом. На спільному засіданні наполягав і бютівець Олександр Абдуллін.

 

 

 

Члени комітету вирішили протягом декількох днів скласти та надіслати до Національної ради листа, а наступного тижня провести спільне засідання. Також депутати працюватимуть над внесенням змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення».