Програма розвитку цифрового телебачення в Україні, запропонована Міністерством транспорту та зв’язку, не знайшла розуміння у Національній раді з питань телебачення та радіомовлення. За словами голови ради Віталія Шевченка, програма Мінтрансзв’язку опікується лише проблемами поширення цифрового сигналу, а такі важливі питання, як виробництво продукту та його доступність до споживача, повністю ігнорує.

 

Справа в тому, що прийняти цифровий сигнал громадяни зможуть лише придбавши спеціальний пристрій, який допоможе його «розпізнати». От тут і проблема, вважають у Нацраді. Адже сьогодні такий пристрій у стандарті МРЕG-4, який наразі пропонується до розвитку в Україні програмою Мінтрансзв’язку, коштує близько 150 американських доларів. Таку цифру хоч і за якісний цифровий телесигнал громадяни навряд чи будуть готові заплатити, прогнозують у Нацраді і натомість пропонують свій варіант виходу із ситуації, а саме – розвиток цифрового телебачення у стандарті MPEG-2, де, мовляв, необхідне обладнання утричі дешевше.

 

Наразі в Києві працюють чотири передавачі в режимі експериментального мовлення у стандарті MPEG-2. В Україні продано сотні тисяч телевізорів із вмонтованим декодером, який дозволяє приймати такий сигнал. Утім, чимало експертів сходяться на думці, що MPEG-2 все-таки техніка вчорашнього дня.

 

За їх словами, у частотній смузі, займаній одним каналом MPEG-2, можна умістити втричі більше програм формату MPEG-4. А це – відчутна економія частотного ресурсу, про катастрофічну нестачу якого постійно доводиться чути на брифінгах у тій же Національній раді. Передавачів для обслуговування мережі стає втричі менше, знижується вартість ретрансляції. Це, зрештою, і краща екологія, адже менше передавачів – менше шкідливого випромінювання від них.

 

«Нам треба робити поступальну ходу, – впевнений віце-президент Концерну РРТ Олександр Півнюк. – У конкурентній гонитві технологій не можна повторювати шлях того, хто попереду. Ліпше зробити крок вперед, щоб не плестися тепер у хвості. Тож нічого не залишається, як стартувати зі стисненням MPEG-4.  Це – телебачення високої чіткості».

 

На нестачу коштів у дослідженні можливостей цифрового телебачення в Україні поскаржився в інтерв’ю «Телекритиці» провідний фахівець УНДІРТу Олег Гофайзен. За його словами, в Україні ведеться дуже серйозна робота з розвитку цифрового телебачення, проте державна політика при цьому фактично така, що економічно робота жодним чином не підтримується.

 

Президент Всеукраїнської громадської організації «Телерадіоасоціація «УКР-ДВБ-ФОРУМ» Олександр Саломаха наполягає на негайному затвердженні Державної програми з розвитку цифрового телебачення навіть із її нинішніми недоробками. Адже, за його словами, це дозволить вийти на фінансування досліджень у цій царині і згодом доповнити програму.

 

«Якщо програма не буде затверджена, ми втратимо 2008 рік, і весь цей рік не зможемо працювати над цим проектом. По-перше, буде зупинена робота по стандартизації цієї галузі, а це розробка документації, тестів тощо. По-друге, в цю галузь не зможуть прийти інвестиції, бо інвесторам будуть незрозумілі правила, за якими можна інвестувати капітал. Державна програма дає можливість регулювати відносини між державою та інвесторами. Чиновники не мають права викинути цю програму, вони мають її доопрацювати».

 

На переконання Олександра Саломахи, слід подумати також над тим, як поінформувати населення про можливості цифрового мовлення, та здійснити громадське опитування. І не на рівні «чи хотіли б ви найближчим часом отримувати послуги цифрового телебачення?», а розробивши конкретні запитання щодо сімейних бюджетів, права громадян на інформацію тощо.

 

Чи ж стануться зміни на краще, чи матиме цифрове телебаченні в Україні державну підтримку, знатимемо найближчим часом, стверджують експерти медійного ринку. Активізацію обговорення цього питання вони очікують одразу після парламентських виборів.