Наприкінці 2022 року група StarLightMedia вирішила повернути в ефір канал ICTV, який бере участь у виробництві марафону «Єдині новини». Для цього на основі міжнародної версії каналу був запущений ICTV2, який згодом отримав ліцензію і вже другий рік мовить в ефірі. Його контент майже повністю відтворює той, що був на ICTV до повномасштабної війни, окрім новин. Зараз мовник — у трійці лідерів, після СТБ та Нового.

На осінній сезон канал запланував свій уже класичний контент: «Дизель шоу», «Хто хоче стати мільйонером?» і нові сезони детективних серіалів («Дільничий з ДВРЗ»). Родзинкою ефіру має стати серіал «Пес Альф» від виробників «Пса», який свого часу був одним із найрейтинговіших серіалів (однак зараз через російських акторів не годиться навіть для повторів).

Новини

— Анастасіє, пропоную поговорити про різні блоки основного контенту ICTV. До війни це були новини, серіали, фільмопоказ. Зараз «Фактів» на каналі немає через єдиний марафон. Але чи хочете ви повернути на ICTV2 новини? Чи буде можливим повернення новин після завершення війни? Очікують їх глядачі?

— Ми впевнені, що наш глядач, який любить у широкому сенсі бренд ICTV, хоче дивитися й інформаційний контент. Це не лише новини, а й аналітика, фактчекінг, інфотейнмент. Для нашого глядача це дуже важливо. Колись настане мир і ми зможемо об’єднати зусилля всіх команд у межах своїх телеканалів без участі колег по ринку. Тоді новини повернуться.

— Чи зберігається бренд «Фактів» у марафоні? Чи глядач сприймає весь марафон як єдиний продукт і не розмежовує його на команди каналів?

— Особисто я вважаю, що це проблема. Бо багато років глядач знав, що якщо увімкнути телевізор о 18:45, — він побачить «Факти» з улюбленими ведучими. Але коли всі журналісти й ведучі працюють разом, то бренд розмивається в усіх новинних програм. Ми над цим працюємо в наших комунікаційних кампаніях для того, щоб зберігати обличчя «Фактів» за собою. Саме тому ми робили спецпроєкт до Дня Незалежності винятково командами та винятково з обличчями наших продуктів. Називався він «Незалежність у прямому ефірі» та виходив із нашої студії. Вели його Олена Фроляк і Вадим Карп’як, з увімкненнями виходили наші журналісти. Ми сподіваємося робити подібні проєкти. Ми повертаємо глядачу очікування, що цих людей з їхньою експертизою й тональністю вони побачать лише в нас.

Анастасія Штейнгауз

— Були ідеї, щоб у традиційних слотах «Фактів» робити ввімкнення марафону або повтор останніх новин звідти?

— Такі ідеї в нас були ще коли ми запустили ICTV2, два роки тому. Ми планували робити повтор вечірніх новин із марафону в себе в ефірі. Але відмовилися від цієї ідеї. Було багато причин. Одна з них у тому, що група SLM, яка робить новини для марафону, працює не щодня або не щодня у праймі. І нам би довелося давати новини зі своїми ведучими та з ведучими інших каналів. А навіщо нам робити ще один такий мікс?

— Чи вірите ви в завершення марафону «Єдині новини»?

— Поки триває воєнний стан — не вірю, що це може статися. Але ж ми всі віримо, що ця війна скінчиться нашою перемогою. Тоді марафон точно має перестати існувати.

— Поки війна триває, ви не бачите перспектив завершення марафону?

— Ні. Щоб завершився марафон у цей час, має з’явитися більш ефективне рішення. Поки ми про таке ні від держави, ні від інших зацікавлених сторін не чули.

— Певно, канали самі звертаються і пропонують завершити марафон. Принаймні, очільник «1+1» не раз говорив, що комерційним каналам дуже не вистачає «ТСН». І це може пояснювати те, що «1+1 Україна» так і не відновив свої показники до довоєнного рівня «1+1».

— «Плюси» запустили новий канал, як і ми. Але якщо ми повернули весь контент на ICTV2, крім новин, у тій самій тональності, з тими самими цінностями, то, мені здається, «1+1 Україна» суттєво відрізняється від каналу «1+1». І не лише тому, що там немає новин. Але «ТСН» — безумовно, сильний новинний бренд, і він би точно вплинув на зростання показників.

— На показники ICTV повернення «Фактів» суттєво би вплинуло?

— Велика частина тих, хто дивиться новини, не дивляться більше нічого. Тому 100% прийдуть нові глядачі. Але що буде відбуватися з тими, хто звик у цей момент дивитися кіно чи шоу, — це питання. Хтось із глядачів лишиться і буде задоволений, що на одному каналі має все одразу, а хтось шукатиме розважальний контент у конкурентів.

— Окрім відсутності новин, чи задоволені ви сіткою ICTV2? Чи якісь слоти потребують посилення?

— У нас немає проблемних слотів. Але можуть бути проблемні продукти в межах слота. Ми їх замінюємо. Наприклад, удень у нас виходять закордонні серіали. Серед них є ті, що працюють нормально, деякі навіть добре, а є такі, які ми знімаємо в перший тиждень ефіру. Бо глядач не хоче їх дивитись у нас на каналі. Це нормально. Звісно, ми хочемо посилити сітку шляхом збільшення прем’єр та урізноманітнення контенту. Але це плани на наступні роки, бо цей контент потрібно ще виготовити. В умовах відімкнень це буває непросто. Тому ми подивимося, що з наших грандіозних планів зможемо реалізувати, а що відкладемо на трошки пізніше.

— Насамперед мова про серіали?

— І серіали, і шоу.

Серіали

— Скільки годин серіального продукту вам вдалося виробити торік?

— Перший рік після запуску ICTV2 ми пройшли з довоєнним контентом, який був відзнятий і лежав на поличках. У нас було кілька прем’єр, але більша частина контенту — наша бібліотека. У 2023 році ми почали будувати виробничі плани та зараз їх реалізовуємо. Близько 80 годин на рік. Це небагато. Десь 60% від обсягів до повномасштабного вторгнення. А взагалі ми пишаємося тим, що три роки поспіль ICTV був каналом №1 із найменшою кількістю прем’єр на всьому телеринку. У нас були хіти, а також робочі серіали, які давали показники навіть за третій показ. І це давало змогу нам побудувати успішну сітку. І тенденція не змінюється. Не знаю, скільки годин вироблятимуть конкуренти, але я не здивуюсь, якщо ми за обсягами не будемо у топі. Подивимося, що буде далі. Тому що умови для виробництва непрості. І це не лише відімкнення електроенергії. Наприклад, ми не можемо забронювати всіх потрібних спеціалістів.

— А кого ви можете забронювати?

— Лише своїх співробітників. А це журналісти або ті, хто забезпечує ефір у марафоні. А забронювати акторів, продюсерів, художників, режисерів можливості немає. До того ж вони працюють на продакшенах, які надають нам послуги на аутсорсі. А ці продакшени не можуть подати своїх співробітників як працівників стратегічно важливих об’єктів промисловості. Якщо говорити про серіальне та кіновиробництво, то заброньованими можуть бути лише люди, які є працівниками офіційних театрів. Тому подивимося, що буде. Але ми пишемо, розробляємо історії та персонажів для нових проєктів.

— Ваш основний вектор спрямований на створення нових сезонів хітів чи на нові розробки?

— Насправді з наших серіальних хітів у нас залишився лише «Дільничний з ДВРЗ», прем’єра останнього сезону вже пройшла. «Дільничного з ДВРЗ» ми зробили 4-серійним. Бо поки не бачимо сценарної можливості робити сезони на 24 серії. Ще є «Розтин покаже», але він вийде наступного року. Ми любимо цю франшизу. Тепер цей проєкт — на другому місці за хітовістю. А з таких серіалів, які у праймі рвуть усіх конкурентів, у нас був «Пес». Але зараз його, зрозуміло, вже не буде. Все інше — це нові тайтли. Цього року в нас буде «Пес Альф». Сподіваємося, що він стане новою франшизою та житиме довго й прекрасно. На весну в наших планах — 2-3 нових тайтли. Хто стане хітом, побачимо після ефіру.

— Новий «Дільничий» лише чотирисерійний, багато старих серіалів ви не можете показувати через російських акторів (той же «Пес»). Як ви будете втримувати серіальний слот?

— У нас є бібліотека, і ми будемо повторювати ті серіали, які виробили раніше. Ми одразу плануємо виробництво серіалів із розрахунком на те, щоб їх можна було багато разів повторювати. Для того, щоб серіал вийшов у нуль, йому потрібно подолати декілька показів. Для того, щоб він почав приносити гроші, має пройти близько п’яти показів (але все залежить від показників).

— Як змінилися бюджети серіалів після початку повномасштабної війни та як це вплинуло на якість?

— Бюджети впали. У 2022 році — на 50%. Потім потроху почали зростати. Загалом ринок просів на 30%.

— Як це впливає на якість?

— Усе залежить від команди й самого серіалу. Наприклад, якщо в серіалах про кохання (ми такі не виробляємо) сукня буде не така брендована, то на муки й страждання героїв це не вплине. Але напряму на якість впливає те, що кількість знімальних днів зменшилася. Якщо раніше в середньому серію знімали за п’ять днів, то зараз її знімають за 3,5 дня. Звісно, в нас залишилися продукти, які ми знімаємо за п’ять днів на серію. Але вони й коштують дорожче. Хоча при цьому не можна сказати, що раніше ми робили Голлівуд, а зараз серіали не можна дивитися. Ми працюємо у креативній економіці, а більшість людей у цьому секторі працюють тому що це їм подобається, а не тому що це приносить шалені гроші. Бо шалені гроші приносили продажі серіалів у країну-агресорку. А все інше таких коштів ніколи не приносило. Тому наші команди роблять продукт із любов’ю. А завдяки цьому якість не падає. Цього літа ми виробляли «Пса Альфа» та новий сезон «Розтин покаже». Не було світла, спека під 50 градусів, кондиціонер не працював. Звісно, акторам важко працювати в таких умовах, але вони працюють. Чому? Бо їм це подобається. Нам розповідав один із продюсерів, що коли пішов дощ — усі актори вибігли, як діти, під нього. Але далі всі посушилися, перевдяглися — і пішли працювати.

Щоб утримати якість, намагаємося придумувати, чим можна знехтувати, щоб глядач не побачив різниці. За промо серіальних продуктів конкурентів також бачимо, що якість виробництва дуже близька до довоєнної. Просто від дорогих історій ринок змушений відмовлятися, якщо немає сильного копродакшену. Але за час війни й такі проєкти вдалося зробити: це і «Перевізниця», і «Перші дні». А якщо ми говоримо про серіали, які виробляються лише для українського глядача, то ми не можемо стрибнути вище голови та працюємо на харизмі.

Анастасія Штейнгауз

— Як вам працюється з державою як партнеркою для зйомки серіалів?

— З державою в нас колись був проєкт «Козаки. Абсолютно брехлива історія». Була ще одна історія, яка виграла на пітчингу, але ми не змогли її написати в означені терміни. Але це було ще до ковіду, в минулому житті. І наші перемоги на таких конкурсах радше виняток. В останні роки було кілька пітчингів. На останньому була серіальна секція, але він нічим не закінчився. І не зрозуміло, чи взагалі він відбудеться. Щодо готових серіалів, вироблених коштом держави, то ми купували серіал «Рубан». Права на цей проєкт у диджиталі також є в каналу «Дім». У проєктах згаданого пітчингу якість трохи вища, ніж загалом по ринку. Бо держава підтримала своїми коштами ці серіали.

— На СТБ вдало вийшла «Одна родина».

— Так. Вони дуже задоволені, бо отримали хороші результати й в ефірі, й у відкладеному перегляді. Це класний продукт — і глядач це оцінив.

— Як проходять зараз ці конкурси? Ви подаєте проєкти на участь чи вже купуєте готовий продукт? І як тоді розподіляються права між вами та державою?

— Ми свої проєкти подаємо від нашого продакшену SLM (документальні та художні). Останній раз нам відмовили. Проте перемогу здобули проєкти, наприклад, «Starlight Новин». Також на конкурс подаються всі продакшени на ринку. Ми переглядали ці проєкти та мали можливість обрати для свого показу. Наприклад, «Рубан», «Друзі за контрактом» узяли серед художніх. Щодо прав — усі права на серіали залишались у каналу «Дім».

— Ви зараз створюєте серіали та фільми за підтримки Міністерства внутрішніх справ («Служба 112»), ГУР МО («Таймер війни»). У чому полягає ця підтримка?

— Це не фінансова підтримка. Вона означає, що нашого шоуранера впустили всередину, дали поговорити з людьми про їхній досвід, розказали про конкретні випадки. Також можуть надати доступ до зйомок на певних локаціях. Це партнерство не фінансове. Це лише консультації та дозволи.

— Але ж такі приклади можуть мати більшу перспективу на державних конкурсах.

— Ми їх подаємо. Але для нас не завжди очевидно, як обирає проєкти конкурсна комісія. «Таймер війни» — історія про шпигуна за книжкою Андрія Кокотюхи пройшов до останнього державного пітчингу, доля якого наразі не відома. Але це перший наш проєкт за останні роки, який підтримала держава. Принаймні, ми пройшли на другий етап. Раніше наші проєкти не підтримували на пітчингу.

— Чи дивитеся ви на копродакшен? Тим паче, у вашій групі є вдалий приклад — «Перевізниця».

— Ми дивимось у цей бік. У нас є амбіції та ми хочемо бачити себе на Netflix. І не лише на «Netflix-Україна». Один із наших проєктів брав участь у міжнародних пітчингах, але ми не зібрали необхідну кількість партнерів, щоб почати виробництво. Власне, ми запустили нашу майстерню шоуранерів Starlight Storylab зокрема й для того, щоб створити історії для спільного виробництва з іншими країнами.

— Які історії мають перспективу для такого копродакшену?

— Раніше ми були впевнені, що копродакшен — це коли історія відбувається тут і охоплює героїв з України та, умовно, з Польщі, Франції та Німеччини. Звісно, такі історії можуть бути. Але з того, що ми зараз бачимо на ринку, — це не обов’язково. Є дуже багато прикладів міжнародного копродакшену, де можуть об’єднатися вісім країн і зробити круту драму, але її героями зовсім не обов’язково будуть представники всіх цих країн. Головне, щоб ця історія мала потенціал успішної франшизи у світі. Тому для копродакшену підходять цікаві історії, зрозумілі не лише нам.

— Історії про війну в Україні зараз цікаві?

— Не думаю. Такі історії були цікаві у 2022 році. Звісно, залишається документальне кіно, яке порушуватиме цю тему. Але американський і європейський глядач задовольняє свою цікавість війни в Україні новинами. У художньому контенті йому це не цікаво. Бо війна ще не закінчилась. А наш біль їх не цікавить, і щодня з’являються нові страждання (ХАМАС, Ізраїль тощо).

— А героїчні історії, екшен?

— Якщо ми знімемо не воєнну драму про нашу війну, а воєнний бойовик, де герой рятуватиме світ, і якщо такий фільм за кордоном можуть дивитися як атракціон — без сорому, що вони не донатять на Україну, — то він може мати успіх. Воєнну драму про нашу війну, думаю, у Європі будуть готові дивитися лише через 15 років. Зараз зробити комерційний бойовик важко, бо нас втягне у драму або помсту, як у «Конотопській відьмі». І не думаю, що зараз у Європі є такий запит. Але ми були б щасливі, якби вдалося зробити шпигунську драму про спецоперації з нашим ГУРом.

— Про державу та міжнародний копродакшен ми поговорили. Ще є потенційні партнери для виробництва — ОТТ-платформи. Чи готові вони вкладати притомні кошти у виробництво та співпрацю з каналами?

— У нас був приклад копродакшену з Megogo — «Брюс». Також у нас були домовленості за кількома тайтлами, потрібно їх фіналізувати. Зараз Megogo готовий розглядати співфінансування. Але вони поки не готові повністю профінансувати виробництво продукту. Також я чула, що Sweet.tv ніби готовий інвестувати у виробництво. Ми будемо дуже втішені, якщо так буде. Бо ці платформи будують бізнес поза межами України. Тому ми розраховуємо, що вони якщо не сьогодні, то завтра стануть одним із наших партнерів у виробництві художнього продукту. Але не варто розраховувати, що вони, як Netflix, зніматимуть серіали за 150 тисяч доларів за серію та покриватимуть усю вартість.

• Читайте також: Гроші та виробництво: Як заробляє індустрія і що витрачає на контент

— Єдиний великий ориджинал «Зломовчання» Oll.tv не встиг спрацювати.

— Oll.tv закрилися, тому важко оцінити результати. Також був ще приклад — ориджинал виробництва Megogo, серіал «Останній аксель», який ще до великої війни знімався на території Росії. Тоді платформа працювала в Росії та мала вступати в боротьбу з російськими ОТТ-сервісами, які всі мають власне оригінальне виробництво. Але після повномасштабної війни вони пішли з території Росії. Щоб таке виробництво відбулося, потрібно не лише знайти інвестора, а й пояснити, як кошти, вкладені у виробництво, можна повернути. А це не можна зробити лише в Україні, потрібен вихід на інші території.

— У цьому сезоні повертається серіал «Пес», але в новому форматі. Розкажіть про це.

— «Пес Альф» — це не повернення «Пса». Це зовсім інший проєкт. У світі багато серіалів, де собака є партнером людини. Звісно, «Пес» на нашому каналі був дуже успішним багато років. Але ми вирішили його не продовжувати, бо він залишився у довоєнній реальності. «Пес Альф» — це нова історія від тих самих продюсерів, але з іншими персонажами та конфліктами. У центрі сюжету вже не головний герой, а головна героїня, у якої є три напарники. Це також іронічний процедурал з екшеном і собакою, але він геть інший.

— Чому ви відокремлюєте ці історії?

— Я з дитинства люблю Тома Круза. І от дивлюся п’ять частин «Місії нездійсненної». А потім стається так, що головного героя, який рятує світ, починає грати Єгор Крутоголов. Але ж це не Том Круз. Навіщо казати, що це повернення «Місії нездійсненної»? У нас усередині каналу була дискусія — чи варто зберегти всесвіт серіалу «Пес», щоб туди прийшли нові герої? Такі думки в нас були, але ми свідомо від них відмовилися. До того ж ми не хочемо інвестувати в минуле, ми хочемо інвестувати в майбутнє. Ми навіть розглядали зміну породи собаки. Починали ми з ідей із псом Патроном. Але такий маленький собака не може впливати на певні екшен-сцени. Ми думали й про історії, як наші військові брали собак із територій, де тривали бойові дії, або з притулків. І зараз ці собаки служать у різних підрозділах. Тому ми думали про інші породи. Але не всі собаки мають акторський досвід. Тому ми повернулися до вівчарки. Думаю, що частина глядачів «Пса» полюбить нову історію, але, певно, не всі.

Кіно

— Яка зараз ситуація з пакетами кінопоказу? Що є у вас? Чи присутні ексклюзиви? І як розподіляються кінопакети на ринку?

— Зараз ексклюзиву немає ні в кого. Це можуть бути лише окремі тайтли. Наприклад, українське кіно. Не знаю, чи ми зможемо побудувати ринок таким чином, щоб ексклюзиви повернулися, бо зараз на більшості каналів є слоти кінопоказу. Художніх фільмів усім потрібно більше, тому слід ділитися.

— Ви спільно купуєте пакети?

— Зазвичай партнери дозволяють відбирати необхідну кількість фільмів і щось розділяють між медіагрупами.

— У зв’язку з війною чи не надають вони вам знижки?

— У 2022 році було багато допомоги з ціноутворенням і додатковими показами. У перший рік війни ICTV був у марафоні, ICTV2 ми ще не запустили й не могли показувати фільми, за які заплатили. Тому ці покази переносились у часі, ми могли їх передати на Новий канал. Зараз це вже не так. Наш ринок відновився, конкуренція є, міжнародні мейджори хочуть заробляти гроші.

— Одні й ті самі фільми на різних каналах збирають різну аудиторію. На що ви зважаєте при програмуванні, щоб у вас фільми мали більше глядачів за конкурентів?

— Усе залежить від самих фільмів. Деякі більше підходять до формату нашого каналу, а деякі — до формату конкурентів. Зараз через те, що один і той самий продукт є і в нас, і в наших конкурентів, то я часом жартую, що якщо глядач не додивився фільм на нашому каналі, то за тиждень можна буде його додивитися на «2+2». Це проблема індустріальна, фільми потрібні всім, а більше їх не стане. Тому вони будуть мігрувати з каналу на канал.

Але ми обираємо фільми в ефір лише нашого профілю. Наприклад, наші конкуренти можуть показувати на одному каналі й «Міцний горішок», і «Титанік», і «Один удома», й «Перевізник». У нас так не працює. Історія кохання піде на СТБ, молодіжна комедія піде на Новому каналі, а ми будемо битися до крові за мужичків, які рятують світ.

— Очікування глядачів стабільні?

— Усі, звісно, хочуть прем’єри. А щодо решти, у всіх є свої вподобання, які доволі стабільні.

Документалістика

— У Starlight Media з’явився напрям документального контенту — Starlight Doc, який ви очолюєте. Увага до документального кіно була дуже сильною на початку повномасштабної війни. Яка ситуація зараз і чи здатна документалістика конкурувати з художнім кіно, наприклад на ICTV?

— Я вірю, що документальне кіно в Україні лише формується. Звісно, є велика школа українського авторського документального кіно. Вони класні, представлені на провідних кінофестивалях і здобувають там перемоги. Але я говорю про глядацьке документальне кіно, яке створюється за іншими принципами. І зараз воно ще в ембріональному стані. На пальцях однієї руки можна перерахувати такі проєкти, які збирають широку аудиторію. «Яремчук: Незрівнянний світ краси» зібрав у прокаті 12-13 мільйонів. Це означає, що є аудиторія, яка хоче це дивитись. А це професійно зроблена робота глядацького документального кіно. І таке будуть дивитися. Звісно, не в конкуренції з «Аватаром».

— Чи буде на ICTV слот документального кіно?

— Ми намагаємося його зробити. Але поки що нам не вистачає проєктів. Ми плануємо його виробити. Щоби втримати слот документалістики, на рік нам потрібно 50 фільмів. На це потрібні гроші, але якби ми їх і знайшли, то команд, які вміють і хочуть виробляти популярне глядацьке кіно, дуже мало. Поки ми не можемо втримати цей слот упродовж року. Але ми над цим працюємо. Потенційно цікаву документалістику ми купуємо для свого каналу і для марафону. Решту ми виробляємо.

Анастасія Штейнгауз

— Які показники збирає документалістика на ICTV?

— По-різному. Були проєкти, які дивилися так само, як художнє кіно. Були такі, які провалились. Але ми свідомо йшли на такий показ. Навесні ми поставили два фільми з циклу про азовців. «Фортеця Маріуполь. Саймон» став переможцем фестивалю Doc Kyiv Fest, що ми організовували. Ці фільми не були комерційно успішними та зібрали частку 2% при середній для каналу 6%. Але це складне кіно, воно зроблене не для широкого глядача. А «Хроніки люті», стрічки про потоплення крейсера «Москва» тощо прекрасно спрацювали.

— Які фільми зараз у роботі? Ви планували раніше готувати фільм про Зеленського…

— Документальний фільм про Зеленського — це мій біль. Я хотіла його зробити до першої річниці війни та триріччя його президентства. Тоді мені здавалося, що це геніальна ідея (і я досі так думаю), але тоді вийшло кілька фільмів про Зеленського у Британії, Німеччині — всюди! Тому ми припинили виробництво, бо зрозуміли, що запізнилися. Будь-яка геніальна ідея може спасти на думку різним людям. Два таких іноземні фільми я подивилася — вони жахливо зроблені, але вони вже є на світовому ринку. А ми ж хотіли фільм про Зеленського робити не для українців, а для міжнародної аудиторії. А світовий глядач не буде дивитися про Зеленського три фільми поспіль. І таких стрічок, які ми не встигли зробити, у нас декілька. Ми їх заморозили.

Зараз у нас є декілька ідей у девелопменті. Також у нас є готовий фільм «Фотографи на війні». Чекаємо на прем’єру на світовому ринку. Наступного року ми хочемо виробити десять фільмів для українського глядача. У нас багато ідей: від українського сучасного театру до сучасного року.

Шоу

— Почнімо з «Дизель-шоу». Це один із ваших брендових проєктів, який збирає великі показники. Але заразом у ньому, як помічали наші автори, є багато некоректних жартів. Як ви працюєте з цим проєктом? Чи маєте вплив на нього, щоб була витримана межа між жартами на стереотипах та етикою?

— Ви повинні розуміти, що ми й «Дизель-шоу» насамперед орієнтуємося на наших глядачів і на цінності. Зокрема, це свобода гумору та слова. Ми не цензуруємо та не редагуємо цей проєкт. Його на 100% створює «Дизель-студія». Це їхня творчість і бачення. І, як ми бачимо, людям це відгукується та подобається. Спільно з «Дизель-шоу» ми визначили: це гумористичне розважальне шоу, а не майданчик політичних дебатів чи цькування тих чи тих осіб. Наприклад, одна справа — жартувати про корупцію, а зовсім інша — брати конкретний випадок із кимось. Тобто для нас головне, щоб це був побутовий гумор для широкої аудиторії, щоб цей проєкт могли дивитись і батьки, й діти, й дідусі з бабусями. Він має бути зроблений у межах толерантності. Морально-етичні питання до проєкту є. Але гумор — це такий жанр, який висміює проблеми. Чим гумор гостріший — тим він може бути образливішим для певної категорії людей. Якщо ставити багато заборон, тоді дуже сильно звужуються можливості. Ми ближчі до того, що сміятися можна над усім. А коміки орієнтуються на самоцензуру, на ті червоні лінії, які не можна переходити. Але це не означає, що вони завжди праві й не знайдеться той, кого ці жарти зачіпають.

— Команда проєкту дослухається до критики?

— Творців, які дослухаються до критики з першого слова та з вдячністю, я майже не зустрічала. Творці серіалів та інформаційних шоу також негативно реагують на критику. Все залежить від перемовин. Бо гумор потребує дуже специфічної експертизи. Тому ми його не редагуємо.

— Анастасіє, ви на початку розмови згадували, що у виробництві маєте не лише серіали, а й шоу. Цей жанр для ICTV рідкість. Що зараз готуєте?

— Поки що в нас немає шоу на етапі зйомок. Ми розпочинаємо зйомки лише «Хто хоче стати мільйонером», але на наступний рік ми хочемо запустити як мінімум два нових шоу. У нас є декілька ідей: це може бути інфотейнмент, проєкт-інтерв’ю або щось близьке до «Мільйонера». Поки ми обмірковуємо, що брати у виробництво.

— Це форматні шоу чи власні розробки?

— Є один формат, який ми хочемо купити. Також є розробки. Але побудувати новий формат непросто. Тому ми сподіваємося купити формат.

— ICTV — не канал шоу. Чому ви шукаєте формати у цьому жанрі?

— Бо глядачі люблять шоу. Наш основний контент — це новини, гумор і художній продукт. Для нашого бренду дуже складно знайти шоу. Мені простіше пояснити, чого ми точно не будемо робити в категорії шоу. Ми не співаємо, не танцюємо, не готуємо. Для нас підходить або інфотейнмент, або гумор, або проєкти, подібні до «Останнього героя». Але всі ці виживалки (є кілька форматів, які мені подобаються та я мрію їх зробити) дуже дорогі, вони коштують шалених грошей. І щоразу, як ці гроші з’являються на ринку, починаються кризи: або фінансова, або ковід, або війна. І ми не можемо це собі дозволити, бо це економічно невигідно й зараз не на часі. Це трошки не ок — зараз зробити шоу про те, як зірки виживають під пальмами. І я не уявляю, хто б із зірок погодився брати участь у цьому цирку. Думаю, що глядачів це б обурило.