Колишня державна уповноважена Антимонопольного комітету України, кандидатка юридичних наук та співзасновниця громадської організації «Ліга анти трасту» Агія Загребельська говорить про медіа та конкуренцію у проєкті «Дедлайн» з Андрієм Яніцьким, директором Центру журналістики Київської школи економіки.

Приводом для цієї розмови була заява «Ліги антитрасту» до Антимонопольного комітету щодо неконкурентних дій великих телемовників. Комітет відмовився розглядати заяву організації з формальних причин. «Детектор медіа» ексклюзивно публікує текстову версію розмови.

– Агіє, що таке «Ліга антитрасту»?

«Ліга антитрасту» – проєкт двох громадських організацій: «Ради захисту конкуренції та споживачів» та «Наші гроші» (йдеться про сайт nashigroshi.org Олекси Шалайського та Юрія Ніколова, а не про однойменний телевізійний проєкт Дениса Бігуса. – ДМ). Це перший проєкт в Україні, основною темою якого є антимонопольна політика.

– Чому монополія – це погано?

– Головним рушієм покращення якості послуг є конкуренція. І чим активніша конкуренція є в державі, тим більше ми, споживачі, отримуємо. Якщо в нас одна компанія-монополіст, що виконує роботи або продає товари, в неї не буде жодної мотивації розвиватися. Диктувати правила роботи на ринку буде вона.

Ми як споживачі будемо позбавлені вибору, а через вибір ми впливаємо [на ціни, на якість]. Монопольні ринки зупиняються в розвитку.

– Хто на українському ринку вважається монополістом?

Згідно з українським законодавством монополістом може бути визнана компанія, яка має щонайменше 35% ринку і здатна впливати на ринок. При цьому український закон дозволяє визнати компанію монополістом, навіть якщо вона має меншу частку, але суттєво впливає на ринок. Закон дає великі можливості Антимонопольному комітету.

– Чи є монопольним український ринок медіа?

– Залежить від сегменту. Якщо говоримо про телебачення, то спостерігаємо колективну монополію. У нас є чотири великі гравці, скоро буде п’ять, які фактично керують ринком. Це компанії Ігоря Коломойського — «1+1 медіа», Ріната Ахметова — «Медіа Група Україна», Віктора Пінчука — StarLight Media, Дмитра Фірташа — «Інтер медіа груп», і п’ятий гравець — Віктор Медведчук, якого пов’язують з телеканалами «112», ZiK, NewsOne.

– Яка ситуація на ринках друкованих медіа, онлайн або радіо?

– Друкованим медіа я багато уваги не приділяла, бо вони — і це світова тенденція — вимирають. Вони сьогодні не мають такого великого впливу, там більш-менш конкурентне середовище. Серед онлайн-ЗМІ велика конкуренція, цей ринок розвивається. Ринок радіо теж конкурентний.

– Кабельні мережі й супутникове телебачення — це конкурентний ринок чи ні?

– Якщо говорити про кабельне телебачення, то це конкурентний ринок, можливо, в окремих регіонах є проблеми. Є ще ринок інтернет-телебачення, яке активно розвивається й захоплює ринок. Проблема із супутниковим телебаченням, де присутні два великих гравці (дві легальні супутникові платформи. – ДМ), один пов’язаний з «1+1» (Viasat, – ДМ), а інший – з «Медіа Групою Україна» (Xtra TV, – ДМ). Взагалі я би не говорила, що це окремі ринки. Ми бачимо, що споживач переходить з одного ринку на інший, сприймає ці ринки як взаємозамінні.

– Коли ви працювали в Антимонопольному комітеті, якою була ваша спеціалізація?

– Це були загальні та адміністративні послуги. Багато різноманітних ринків. Лотереї, ритуальні послуги, технічна інвентаризація, наприклад.

– Медіа не було вашим ринком?

– Це не був мій ринок, але в мене був ринок реклами. І у 2016-му чи у 2017-му до нас почали надходити негативні сигнали з приводу того, що відбувається в сегменті телебачення. Ми розпочали дослідження саме в розрізі реклами. Але десь за два тижні керівник забрав цю справу в мене — і все. Результатів цього дослідження досі немає. Ще тоді я зрозуміла, що це ринок, з яким Антимонопольному комітету буде дуже важко, перш за все, через політичний вплив.

– Проблема полягала в тому, що великі телегрупи прописували особливі умови в контрактах з рекламодавцями?

– Це один з прикладів, через який «Ліга антитрасту» вже зараз звернулася до Антимонопольного комітету. Великі телегрупи продукують антиконкурентні практики в рекламі. Чотири найбільших телегрупи ведуть узгоджену політику щодо розміщення реклами. Якщо клієнт починає замовляти рекламу в інших медіа, які не входять до цього альянсу, він втрачає знижку. Ми отримали сигнали, що мова йде про відчутну знижку 30%.

– І що відповів Антимонопольний комітет?

– Є хороша новина, є погана. Погана новина в тому, що Антимонопольний комітет відмовився розглядати нашу заяву. Вони зазначили, що наші права як громадської організації жодним чином не порушені. Звичайно, це нонсенс, бо ми теж споживачі.

Але добре, що Антимонопольний комітет не розглядав заяву по суті та не дав на неї свою негативну оцінку. Відповідно, на сьогодні все в руках медіа, в руках журналістів та незалежних медіаагенцій, які можуть звернутися до Антимонопольного комітету. Які можуть взяти нашу заяву, вона є у вільному доступі, переписати її або написати свою заяву.

– У заяві йдеться не тільки про рекламу, а ще й про послуги провайдерів. Про що саме йдеться?

– Великі телегрупи говорять провайдерам, що вони дозволяють трансляцію тільки пакету телеканалів, а не якогось одного. Провайдер хоче транслювати один телеканал, найпопулярніший, у якого високі рейтинги. А телегрупа каже: тільки разом із менш популярними телеканалами. Від провайдерів до нас надходила інформація, що з ними телегрупи комунікують саме таким чином. На жаль, вони публічно бояться про це говорити, щоб не втратити популярний телеканал.

– Здається, був схожий скандал із провайдером «Ланет» і групою «1+1»?

– Там була інша історія. Після того, як великі телеканали закодували свої сигнали, рейтинги невеликих телеканалів зросли. Наприклад, телеканал «Сонце» показав високі рейтинги. З великими медіагрупами не можна порівнювати, але помітними. Й ось, за інформацією, яка була у відкритому доступі, «1+1» вимагали від «Ланету» видалити телеканал «Сонце» зі своїх пакетів.

– Тобто великі «1+1» сприймали маленьке «Сонце» як конкурента?

– Великі медіагрупи демонструють свою ринкову владу, можливість впливати на ринок. Вони мають владу над провайдерами, бо їхні головні телеканали дуже популярні. Монополія — це не те, що ти потенційно можеш впливати. Монополіст періодично демонструє, що є головним, є лідером, щоб усі навколо це розуміли.

– Можливо, це просто природа ринку телебачення? Частотний ресурс обмежений, тому складається така олігополія?

– Ринок телебачення має бути конкурентним. Це — ринок ідей, і чим більша конкуренція на цьому ринку, тим більше ідей.

– Питання щодо конкуренції в медіа актуальне не тільки в Україні, але й у світі. Апеляційний суд Франції визнав, що Google має платити їхнім медійникам. Схожі рішення були в Австралії, в інших країнах. Тобто це такий світовий тренд, щоб Facebook, Google, інші технологічні гіганти платили медіа. Чому Україна жодним чином не реагує на це?

– Реагує. Минулого року у нас був зареєстрований законопроєкт № 2634, так званий «податок на Google». Його автором був Данило Гетманцев, голова комітету Ради з податків. Цей документ пропонує стягувати 20% ПДВ. Але він не прийнятий. (Нещодавно Гетманцев вніс іще один законопроєкт № 4184 на цю ж тематику. – ДМ). Ми хочемо запровадити податок 20%. Якщо візьмемо європейський досвід, там розмір податку набагато менший — 3-7%, не 20%.

Засоби масової інформації почали активно говорити про те, що Google повинен платити їм гроші за те, що використовує їхні новини, з початком пандемії та зменшення рекламних бюджетів. Це є досить справедливою вимогою з боку ЗМІ. Google заявив, що платитиме виданням за їхні новини через власний сервіс, що тільки підсилить його авторитет, але не усуває проблему.

– У разі запровадження такого податку було б доречно спрямувати його адресно на підтримку медіа. Наприклад, через механізм грантів через Український культурний фонд.

– Державі нічого не заважає направити цей податок на конкретну мету. Сьогодні є проблема з підтримкою незалежних медіа. Було б добре, якби держава могла з цього фонду розподіляти гроші за допомогою відкритої, прозорої, конкурентної процедури між медіа, які дійсно є незалежними, які здатні продукувати якісний контент.

– Здається, це не про конкуренцію, коли забороняють соцмережі або телеканали. Чи зверталися до Антимонопольного комітету росіяни, коли їхні ресурси забороняли?

– Питання свободи слова в Україні вагоміше за питання захисту конкуренції. Тому вони більше казали про свободу слова.

Але коли йде мова про національну безпеку, антимонопольна політика не має такого значення. Національна безпека важливіше. І якщо ми говоримо про російський контент, про російські медіа, то, як на мене, це не товар, це зброя.

Про проєкт закону «Про медіа». Чи ви його читали, що там з конкуренцією?

– Я його читала, звичайно. Але я не є медіаекспертом, щоб коментувати всі деталі. Якщо говорити про конкуренцію, то я би сказала, що він жодним чином на збільшення конкуренції не впливає.

– Я б сказав, що він закріплює ситуацію на регіональному ринку, бо фактично залишає комунальні медіа. Просто змінюється назва (в останній редакції на публічні місцеві аудіовізуальні медіа), але ідея та ж. Фінансування з місцевого бюджету. Таким чином закріплюється нечесна конкуренція на місцевих ринках. Чомусь ми проводимо роздержавлення газет, але телеканали місцеві не хочемо роздержавлювати. У чому причина?

– Бо друковані ЗМІ вже не мають такого впливу. А телеринок досі зберігає свої позиції, і міський телеканал — спосіб утримувати свої позиції. Цей закон консервує ситуацію.

– А гранти псують конкуренцію?

– Ринку медіа без грантів буде важко жити, бо це ресурс для фінансування незалежних медіа. Будь-який інструмент має позитивні та негативні сторони. Тому, в цілому, гранти — це добре, але ліки можуть перетворитися на отруту у разі, якщо ці гроші почнуть розподілятися непрозорим неконкурентним шляхом. Якщо телеканали будуть конкурувати за грант якістю свого контенту, дотриманням стандартів, то це будуть ліки.

Фото: фейсбук-сторінка Агії Загребельської