Роман Бебех, FootballHub: «Хочемо показати, що футбол — це не просто голи, очки, секунди, а й життєві історії»

Роман Бебех, FootballHub: «Хочемо показати, що футбол — це не просто голи, очки, секунди, а й життєві історії»

10 Серпня 2018
6680
10 Серпня 2018
14:30

Роман Бебех, FootballHub: «Хочемо показати, що футбол — це не просто голи, очки, секунди, а й життєві історії»

6680
Керівник проекту FootballHub Роман Бебех — про те, як створюється ексклюзивний футбольний контент і що потрібно для його прибутковості.
Роман Бебех, FootballHub: «Хочемо показати, що футбол — це не просто голи, очки, секунди, а й життєві історії»
Роман Бебех, FootballHub: «Хочемо показати, що футбол — це не просто голи, очки, секунди, а й життєві історії»

У лютому 2017 року група «1+1 медіа» запустила FootballHub — проект про футбол для соціальних мереж. До роботи над ним було залучено, зокрема, журналістів із «ПроФутболу» (канал «2+2»), а завданням команди стало виробництво й розповсюдження відеоконтенту на футбольні та навколофутбольні теми. Через півроку існування FootballHub запустив власний сайт. Сьогодні проект, над яким працюють 30 осіб і який налічує більше 220 тис. підписників у різних соціальних мережах, є, зі слів його керівництва, самоокупним і навіть прибутковим.

Про те, хто і як створює контент FootballHub, про способи його монетизації, про цікавість українців до футболу та інше «Детектор медіа» поговорив із керівником проекту Романом Бебехом.

Про контент

— Романе, FootballHub планувався як платформа для соціальних мереж, але згодом було запущено власний сайт. Чому було обрано такий вектор розвитку?

— По-перше, існує ціла категорія людей, яких немає в соціальних мережах, це їхня принципова позиція. Для цих людей було створено сайт, щоб вони теж могли отримувати інформацію.

По-друге, на сайті ми даємо розшифровані текстові варіанти наших відео, сюжетів, інтерв’ю з різними персонажами. Є категорія людей, які сприймають тексти краще за відео, на тексти є запит, ми бачимо, що вони непогано поширюються. Все ж таки читати — це швидше, ніж дивитися, хоч сучасна молодь і не любить читати.

По-третє, будьмо відвертими, рекламодавців цікавить сайт, а не соціальні мережі. У нас є юридично зареєстрований власний сайт, завдяки якому ми підписуємо контракти з рекламодавцями.

Ми плануємо трохи видозмінити цей ресурс на початку 2019 року, бо він дуже швидко запускався, є певні вади, є куди рости, прогресувати.

— FootballHub запускався у 2017 році з 15 рубрик. Скільки їх тепер? Які з них є найпопулярнішими?

— Маємо сім активних рубрик. Спочатку їх було так багато, бо потрібно було дослідити, на що є запит.

Наша провідна рубрика — «Футбольний на голову». Це вікторина, в якій ми ставимо українським футболістам запитання на футбольні теми. Рубрика дуже популярна, вона розвивається, люди на неї чекають. Вона є унікальною з тієї точки зору, що подобається не лише футбольним фанатам, а й далеким від футболу людям. Ця рубрика дозволяє побачити інтелектуальний потенціал спортивних героїв, і, до речі, деякі футболісти не хочуть брати в ній участі, бо бояться набрати мало балів.

Я вважаю, що Володимир Звєров і Сергій Пейчев зробили неймовірний проект. І тепер є шанс, що ця рубрика може вийти на одному з каналів групи «1+1 медіа». Хто б туди не приходив, вона набирає 20–25 тис. переглядів, а якщо в ній беруть участь зірки на кшталт Євгена Коноплянки або Олександра Зінченка, то ще більше. Переважно наші читачі хочуть бачити топ-персонажів — мати щодня інтерв’ю з Ігором Суркісом, Андрієм Ярмоленком, а ми хочемо знайти щось особливе, дивувати не просто зірковими гостями, а й контентом.

Шеф-редактор FootballHub Володимир Звєров та ведучий і журналіст Сергій Пейчев

Спонсорська рубрика «Мильний футбол», де колишній футболіст Єгор Лугачов, який став барбером (це унікальна ситуація, бо часто футболісти не можуть себе знайти після завершення кар’єри, а він знайшов), стриже футболістів і спілкується з ними про життя.

Ще одна рубрика — «Технічний чи дерев’яний», де ми перевіряємо наших футболістів на техніку. Тут теж є проблема: деякі з тих, кого ми запрошуємо, бояться брати участь у цьому змаганні, бо можна «налажати».

«Горбиль» — смішні історії з футбольного життя, яке часто залишається за межами камери.

Lo-liga з ведучою «Профутболу» Сашею Лободою. Тепер вона буде експериментувати: спілкуватися про футбол не з футболістами, а з відомими людьми. Наприклад, член команди «Загорецька Людмила Степанівна» з «Ліги сміху» дуже вболіває за «Карпати». Саша зняла з ним прем’єрний випуск нового сезону. Подивимося, як це зайде нашим підписникам.

Є також декілька «плавучих» рубрик, які час від часу з’являються.

— Усі ці рубрики є авторськими чи ви генеруєте ідеї разом?

— У рубрик є автори, але я схиляюся до того, що краще влаштовувати брейншторм, це приносить більше результатів.

Наприклад, нещодавно ми вигадали експеримент-провокацію, приурочений до матчу «Динамо — Шахтар»: дізнавалися, на що люди готові заради квитків на футбол. Ми із Сашею Лободою прийшли під НСК «Олімпійський», пропонували перехожим квитки і в нас було п’ять варіантів умов: заспівати гімн чужої команди вголос; з’їсти шаурму за 90 секунд; розфарбувати нігті в кольори команди-суперника та опублікувати фото в соцмережі (для хлопців) і змити макіяж (для дівчат); знайти на вулиці дівчину, запросити її на матч, обмінятися номерами телефонів; помінятися футболками з перехожим.

Ми переживали, бо скептики говорили, що заради квитків на футбол люди не погодяться все це робити, але ми роздали квитки за годину.

— Це не такі вже й жорсткі умови.

— Так, але обмінятися футболками з перехожим — це все-таки вихід із зони комфорту.

Було два цікавих моменти: наприклад, двоє хлопців-іноземців мали заспівати гімн «Динамо», а їм навіть говорити українською важко. Друга історія — хлопець отримав завдання з’їсти шаурму за 90 секунд, а виявився вегетаріанцем, але сказав, що готовий. Єдина проблема — тепер у радіусі п’яти кілометрів біля «Олімпійського» не продають шаурму, тож він їв хот-дог.

Цей проект ми вигадали всі разом у редакції. Упевнений, що одна людина не впоралась би. Не завжди вистачає часу на брейншторми, але ми стараємося.

— У вас є оптимальна кількість матеріалів, які ви публікуєте на сайті щодня?

— Два-три текстових матеріали на день виходить на сайті. У соціальних мережах — більше. Що стосується соцмереж, ми, наприклад, стежимо за тим, як працюють алгоритми Фейсбуку, щоб не перезавантажувати стрічку.

— Кого ви вважаєте своїми конкурентами?

— Я би не став називати імена. Але видно, що нині дуже популярним є відеоконтент, наші конкуренти починають розвивати діджитал. Конкуренція є, й ми боремося за кожного читача. У редакції жартуємо, що нас основний конкурент — це сон, який забирає в нас читачів.

— Чи є плани співпрацювати з телевізійними каналами, окрім каналів групи «1+1 медіа»?

— Ні, бо медіагрупа дуже велика, каналів багато, є плани налагодити взаємодію саме з ними.

Про команду

— Романе, яким є штат проекту? Скільки людей працюють постійно, скільки залучено за сумісництвом? Як розподілено обов’язки?

— Загалом тридцять осіб, включаючи адміністратора, фінансиста, журналістів, операторів та інших. У нас є одна сильна команда, яка робить «ПроФутбол», що виходить на телеканалі «2+2», та FootballHub. Люди працюють на два проекти одночасно, вони постійно задіяні, постійно в контексті.

Здається, що штат великий, але якщо оцінювати загальний обсяг роботи, хотілось би мати більше людей.

— Скільки власне журналістів із цих тридцяти осіб?

— Журналістів, які працюють тільки на FootballHub, — шестеро, із «ПроФутболу» (які роблять рубрики, знімають відеосюжети) — ще восьмеро.

Є люди, які знімають рубрики, роблять контент, а є ті, хто все це оформлює, публікує, видає читачам. Тут не можна виділяти когось головного — якщо інформація неправильно поставлена, підписник її не побачить, але якщо немає контенту, то нічого й публікувати.

Скоро до нас прийдуть працювати практиканти за програмою стажування на каналі «2+2», й ми дуже на них розраховуємо. Я взагалі вважаю, що для молодих журналістів FootballHub — це суперстарт. Коли я починав кар’єру й ходив на стажування в газети «Команда», «Новая газета» тощо, там були зовсім інші умови. Матеріали виходили, але все одно це був певний газетний формат, там просто не вистачало місця. Ніде було розгулятися. Тепер нові медіа є сучаснішими — прямі ефіри в Інстаграмі, Фейсбуку, Ютубі. Усе набагато простіше, швидше і, мені здається, набагато цікавіше для молоді. Якби я тепер починав, хотів би починати з FootballHub, бо тут створено всі умови. Але важливо, щоб людина хотіла цим займатися.

— Як змінилася робота редакції та її результативність зі зміною керівництва у квітні цього року, коли вас було призначено керівником?

— Напевно, потрібно запитати в тих людей, які зі мною працюють. Я би не сказав, що відбулися суперзміни або ми щось революційно поміняли у своїх підходах. Просто я запропонував деякі проекти. Нині ми в пошуках нових ідей — висвітлювати дитячий футбол, обрати найкрасивіших уболівальниць на стадіонах тощо. Проекти потроху запускаються.

Важливо, що в нас у команді немає авторитарної системи. Просто є люди — я, шеф-редактор Володя Звєров і головний редактор Олександр Золотогорський — які несуть відповідальність. Ми працювали і працюємо разом на «ПроФутболі». Ми постійно сперечаємося з командою, обговорюємо все, але ніколи не нав’язуємо свою точку зору.

— До речі, як у вас у команді з дівчатами?

— Вони в нас є. Саша Лобода веде власну рубрику. Нещодавно приєдналася Іра Козюпа, яка пише статті, постійно спілкується з футболістами, їздить. Оля Зоріна працює більше як редакторка. Ярослава Шумик — дуже талановита репортерка, але зараз більше часу приділяє продюсуванню, організовує процес.

У дівчат трохи інший підхід до спортивної журналістики, вони інакше подають історію з футболом. Ми, чоловіки, знаємо тактичні, аналітичні нюанси, трансфери, в нас більше зв’язків у плані спілкування з футболістами. А дівчата люблять більш душевні теми — наприклад, як футболісти ходили першого вересня у школу, й ці теми теж дуже необхідні.

— 40 % контенту ви знімаєте на смартфони. Чим зумовлене таке рішення? Це пов’язано суто з мобільністю та оперативністю?

— Так. Знімати на смартфони набагато швидше, а нам важливо, щоб люди швидко отримували інформацію. Навіть телебачення тепер робить прямі ефіри для своїх глядачів, а тут інтернет-аудиторія. Так, у нас якість трохи гірша, ніж на телебаченні, але це технічно проста моментальна передача інформації, люди можуть писати, коментувати, це контакт із аудиторією. Плюс велику роль відіграє мобільність, бо поки ти на камеру знімеш, змонтуєш, доставиш до редакції — пройде вже півдня.

Про роботу в соцмережах

— У яких соцмережах, месенджерах представлено проект та де його найбільша аудиторія?

— Фейсбук, Інстаграм, Твіттер. Нещодавно завели Телеграм, бо він дуже динамічно розвивається в Україні. Сьогодні існує так багато контенту, що люди не встигають його засвоювати, а Телеграм — це зручно: можна зайти ввечері й передивитися все найцікавіше. Також у нас з’явився акаунт на Біп — це месенджер, схожий на Телеграм.

Найбільша аудиторія — у Фейсбуку: понад 83 тисячі підписників. Саме тому ми робимо акцент на цю соціальну мережу, наприклад, ведемо прямі трансляції з матчів. Раніше транслювали матчі на власній платформі групи 1+1 video, але, за даними наших аналітиків, на Фейсбуку ці трансляції популярніші.

— Ви таргетуєте контент для різних соцмереж?

— Звісно, бо в різних соціальних мережах — різна аудиторія. Інстаграм — це переважно молоді люди (від 12 до 30 років), Фейсбук — це більш старша аудиторія (25–50 років). Через Твіттер краще поширювати якісь термінові, гарячі новини, ексклюзиви. Новина про те, що призначено нового тренера, наприклад, швидше заходить саме через цю соцмережу й уже звідти швидко розходиться по інших виданнях.

— Як вплинула на проект цьогорічна зміна алгоритмів Фейсбуку?

— Дуже серйозно вплинула. І бачимо, що ми втратили у Фейсбуку, напевно, як і всі медіа в Україні. Ми теж до кінця не розгадали ці алгоритми. Зараз експериментуємо і шукаємо, як краще подавати контент. Інколи, якщо певний пост не заходить — просто видаляємо його, щоб не вбивати свою динаміку. Але бачимо, що Інстаграм дуже сильно росте. Тож треба паралельно розвивати всі платформи, до кожної мати свій підхід.

— Ви припинили оновлювати свою сторінку в соціальній мережі «ВКонтакте» більше року тому (після її заборони в Україні). Це було принципове рішення? Деякі українські видання продовжують працювати й там, аби не втратити велику частину аудиторії.

— Це була наша принципова позиція, бо це не дружня нашій країні соціальна мережа. Ми могли знести свою групу, але просто поставили посилання на наші сторінки у Фейсбук та Інстаграм. І дуже багато людей справді перейшло, ми побачили цей сплеск.

Роман Бебех

Про аудиторію

— Коли платформа запускалася, її тодішнє керівництво казало, що інтерес до футболу в Україні падає. Якою є ситуація нині? І що більше цікавить ваших підписників — власне футбол чи навколофутбольні теми?

— Людей цікавлять топ-клуби. Найбільша частина аудиторії — прихильники «Динамо Київ». Ти робиш рубрику з футболістом «Динамо», й це гарантовано працює, бо матеріал поширюють інші сайти, а в цієї команди дуже багато фанатських сайтів — «Динамо від Шурика», «Динамоманія», «1927» тощо.

Сказати, що інтерес до футболу впав до нуля й ми досягли дна, я не можу. Але сподіваємося, що він виросте, що будуть приїжджати цікаві футболісти. Уся проблема в тому, що в один момент власники клубів перестали інвестувати значні суми, тобто замість великих легіонерів, які приїжджали з різних країн, почали грати свої пацани, й вийшло так, що вони не такі цікаві людям. Що би не казали про те, що грати мають свої, а легіонери заважають, але саме останні тримали певний рівень. Було багато «пасажирів», які приїжджали через якісь корупційні схеми (бо на легіонерах можна заробити гроші), але все одно були й сильні виконавці.

Ми бачимо, що до українського футболу в українських читачів більше інтересу, ніж до закордонного, новини про своїх заходять краще.

Водночас коли матчі «Динамо — Шахтар» цікаві людям, ще 120 матчів українських команд не мають попиту. Завдання Федерації футболу України, журналістів — залучити людей на матч «Арсенал Київ — ФК “Львів”», туди приходить усього 1,5 тисячі людей. Українці ходять у кінотеатри, а за футбол не хочуть платити, бо коли йдеш на «Кіборгів», то розумієш, що отримаєш, а на футболі дуже часто не знаєш, що отримаєш.

— Під час запуску метою проекту було зібрати загальну аудиторію в 200 тис. підписників до кінця 2017 року. Скільки читачів / глядачів нараховує проект тепер? Чи багато перепостів, цитування?

— На цей момент у Фейсбуку — 83593, в Інстаграмі — 48300, у Твіттері — 4766, в Ютубі — 45305, в Телеграмі — 420, у Біп — 46935. Якщо все підрахувати, то ми досягли запланованих показників. Але не зупиняємося й активно продовжуємо нарощувати кількість підписників у популярних соцмережах.

Найбільше перепостів збирає рубрика OldSchool. Коли в ній з’являються ностальгійні кадри з молодими Андрієм Шевченком, Олегом Лужним, Олександром Шовковським. Інколи сам Шовковський поширює ці відео про те, якими вони були молодими. Є серйозний попит людей на ностальгію — як «Динамо» перемагало при Лобановському, навіть не самі матчі, а кадри з роздягальні, наприклад.

Наша аудиторія — це більше кияни й мешканці Західної України. Але ми хочемо залучити аудиторію зі східних регіонів, із центру України. А глобальне завдання — залучити людей, які взагалі є далекими від футболу, щоб вони почали ним цікавитися.

— Як це зробити?

— Подавати футбол стильно. Проблема в тому, що все крутиться навколо різних персонажів, а треба затягнути людей саме на матчі. У Румунії, наприклад колись задумалися над тим, що жінки не ходять на футбол, тому стадіони не повні. Їхня федерація провела дослідження, яке показало, що жінки не ходять через погані туалети й нездорову їжу (не хочуть їсти гамбургери). Зробили для них іншу їжу, туалети й побачили, що аудиторія на матчах виросла на 15 %.

— Я думаю, в Україні причина інша: похід на футбол для чоловіків — це певний ритуал, до якого жінок залучають рідко.

— А є ще така думка, що саме жінки планують дозвілля сім’ї, особливо на вихідних. І вони бояться приходити на стадіон, бо там кричать, інколи матом, палять дими тощо. Як їх залучити?

Ми хочемо викликати таку емоцію, щоб нефутбольні люди також до нас долучалися. Це допомагають зробити великі події — фінал Ліги Європи із «Дніпром» — час, коли всі люди дивилися футбол і пишалися тим, що українські футболісти (не легіонери) вивели «Дніпро» на такий рівень.

Хочемо показати, що футбол — це не просто голи, очки, секунди, а й життєві історії.

Нещодавно ми розповідали історію хлопця, який мав дуже важке дитинство, опинився на вулиці (наркотики, клей, алкоголь), але знайшлися люди, які витягли його звідти за допомогою футболу. Це дуже цікава історія, соціально значуща. Хочеться робити такі проекти — не просто розповідати, як зіграло «Динамо» із «Шахтарем», а давати якісь емоційні деталі.

— До речі, у вас є контент про дитячі футбольні команди?

— У нас була рубрика «Ю10», яку реалізувала Ярослава Шумик, де ми їздили в дитячі футбольні школи, спілкувалися з юними спортсменами. Фіналом була прес-конференція з тридцятьма дітьми й Андрієм Ярмоленком, вона мала великий резонанс. Це було дуже душевно. Маємо у планах повторити цю історію, знайти нового цікавого героя. Бо насправді нинішні діти більше знають, хто такий Мессі або Роналду, а не Циганков і Степаненко. На жаль.

Хочемо заглибитися в дитячий футбол, бо є великий попит батьків на те, як зробити своїх дітей футболістами.

Про монетизацію та самоокупність

— Які інструменти ви застосовуєте для монетизації контенту? Які платформи є найбільш прибутковими для вас?

— FootballHub нині забезпечує себе повністю, хоча будь-якому сучасному медіа в Україні це важко зробити. Джерела монетизації — банерна реклама, відеореклама, спонсорство. В нас є дуже великі спонсори, наприклад, шампунь Clear, які закривають майже всі витрати), проведення футбольних івентів.

Наприклад, ми робили футбольний квіз, на який продавали квитки. Не можу сказати, що це суперприбутково, це просто спілкування з аудиторію, але теж джерело доходу. Із «Фокстротом» відкривали один із їхніх магазинів, організовували там кібертурнір — футболісти грали проти вболівальників. Це було дуже цікаво, хоча й непросто збирати футболістів.

Квіз «Футбольний на голову»

Тепер ми налаштовані на те, щоб робити різні спеціальні рубрики, бо основні фінанси приходять від спонсорів. Крім того, є ідея робити брендовані футболки, кепки тощо, хоча це більше іміджева історія.

— А футбольні клуби звертаються до вас щодо розміщення реклами?

— Ні. У нас є клуби, які ми транслюємо на «2+2», — це «Динамо» й «Зоря». І так само є хороші стосунки з більшістю клубів України. Але це не зовсім правильно, коли ти рекламуєш футбольні команди, бо потім не можеш їх критикувати.

— У який момент FootballHub став приносити прибуток?

— Не можу сказати точно, бо я прийшов лише три місяці тому. Проект балансує на межі забезпечення і прибутку. Але все залежить від спонсорів: скільки спонсорів — стільки й коштів. Зрозуміло, що хочеться читачу давати суперконтент — їздити до Олександра Зінченка, як ми їздили, в Англію, знімати за кордоном, але, на жаль, бюджет не все дозволяє.

— Залученням рекламодавців у вас займається окрема людина?

— Так. У нас є продажник. Буває, що спонсори самі приходять. А буває, що ми самі стукаємо дуже активно, намагаємося стукати якомога більше й частіше.

— Як ви обираєте рекламодавців? Хто в пріоритеті?

— Ті компанії, які заходять у футбол. Наш основний спонсор Clear підписав контракт із Кріштіану Роналду, стало ясно, що вони пішли у футбол. Дуже часто ти не встигаєш такий момент піймати. Насправді це не так просто, щоби зійшлися карти й люди захотіли з тобою співпрацювати, бачили свою стратегію саме такою. Мені здається, це дуже нервова робота — задовольнити клієнтів. Але ми готові під кожного окремо розробляти проекти, бо, як правило, вони хочуть, щоби їм пропонували. І дуже часто ти просто думаєш-думаєш, пропонуєш, і це нікуди далі не йде. А буває, що вистрілює — як-от із «Фокстротом».

Наша рубрика «Мильний футбол» є повністю спонсорською. Ми також робили спецрубрику під чемпіонат світу з букмекерською компанією. Букмекери взагалі часто є спонсорами футбольних медіа, хоча в Україні їх заборонено. Дивна ситуація.

— Якою наразі є стратегія розвитку FootballHub?

— Робимо ставку на відеоконтент, хочемо зайняти нішу, бо конкуренція серед текстових сайтів надзвичайно велика, я навіть не знаю, чи є стільки людей, які готові цю інформацію споживати. А рекламних спонсорів не так і багато. Хочемо стати першими в цій історії. Розвивати прямі ефіри. Бачимо, що на це є дуже серйозний попит.

— Які висновки ви зробили із ситуації з попереднім керівником редакції, який запустив власний схожий проект? Яким чином було можливе виведення грошей із проекту минулим фінансовим контролером? Чим закінчилося внутрішнє розслідування?

— Було проведено внутрішнє розслідування, інцидент уже повністю вичерпано, на нинішню роботу він ніяк не вплинув. Цією ситуацією займається служба безпеки медіагрупи, а FootballHub іде далі, розвивається. У проекту почався новий етап, він почав приносити прибуток, а це значить, що ми на правильному шляху.

Фото надані прес-службою «1+1 медіа»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6680
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду