23 січня керівники телегруп StarLightMedia, «1+1 медіа», «Медіа Група Україна», «Інтер медіа груп» і великі продакшнів Star Media та Film.ua Group підписали Меморандум про копродукцію. Першу невдалу спробу підписати цей саморегулівний документ ці ж гравці зробили наприкінці 2016 року, але на той час не дійшли згоди. Понад рік потому їм нарешті вдалося домовитися про критерії російсько-української копродукції. Про досягнуті домовленості сторони поінформували, зокрема, Державне агентство з питань кіно та парламентський Комітет з питань культури і духовності. Очільника останнього, Миколу Княжицького, вони з допомогою меморандуму намагаються переконати відкликати законопроект № 6623 щодо заборони трансляції фільмів і серіалів, створених за участю держави-агресора. Самі підписанти меморандуму поки не хочуть його оприлюднювати. «Детектор медіа» отримав текст документа від Держкіно та проаналізував його вміст.

Українське законодавство забороняє показ в Україні будь-яких російських фільмів і серіалів, виготовлених або вперше показаних після 1 січня 2014 року, але не забороняє російсько-української копродукції. Цим користуються телеканали й виробники, які заявляють серіали як копродукційні (вони такими можуть бути фактично, а можуть бути й тільки на папері), і таким чином вони потрапляють на українські екрани. Меморандум – це певні правила визначення копродукційних українсько-російських фільмів і серіалів для отримання ними в Україні прокатних посвідчень.

Під дію меморандуму потрапляють проекти двостороннього та багатостороннього виробництва, якщо серед виробників проекту є український виробник і «виробник держави-агресора» (у тому числі проекти, на які в Росії оформлено «удостоверение национального фильма»). Такі проекти, вироблені або вперше показані після 1 січня 2014 року, мають проходити перевірку відповідності до вимог, узгоджених у меморандумі. Прокатні посвідчення вони отримуватимуть тільки в разі проходження перевірки та отримання статусу.

Перевірці не підлягатимуть копродукційні проекти, виробництво яких здійснене відповідно до Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво або які отримали статус спільного виробництва в межах міжнародних і міждержавних договорів, чинних для України. Проекти, які вже отримали прокатні посвідчення до дати підписання меморандуму, теж не підлягають перегляду.

У меморандумі визначено критерії участі української сторони в проекті, необхідної для отримання цим проектом прокатного посвідчення. Критерії – це бальна система оцінки фільму, яка вже запроваджена законом «Про державну підтримку кінематографії в Україні» для визначення національних фільмів (ігрових). Нагадаємо, що при розробці законопроекту ця ж бальна система пропонувалася й для визначення фільмів держави-агресора, але в результаті до закону це не увійшло. Є певний набір оцінних елементів, за кожен з яких фільм отримує певну кількість балів, які в сумі мають давати певну кількість, необхідну для визнання участі України достатньою в проекті.

Однак у меморандумі з’явився один оцінний елемент, якого немає в законі для ігрових фільмів, – це «кошти, витрачені на території України». Цей елемент застосовується тільки для проектів, знімальний період яких розпочатий після 1 липня 2017 року. Бали зараховуються, якщо на території України на користь українського суб’єкта витрачено не менше 20% загальної кошторисної вартості проекту. Але особисто в мене одразу виникає питання – як Держкіно перевірятиме достовірність цього пункту?

У меморандумі зафіксовано таку бальну систему оцінки фільмів/серіалів:

Загальна кількість балів – 34 або 36 (залежно від того, коли розпочато знімальний період проекту – до чи після 1 липня 2017 року).

Цікава і ще одна відмінність між меморандумом і законом. За законом бали за оцінні елементи у вигляді людей зараховуються, якщо ці люди є громадянами України. За меморандумом – якщо вони є громадянами України або іноземцями чи особами без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання на території України. Погодьтеся, це збільшує шанси проектів отримати більшу кількість балів.

Більше балів проекти можуть отримати і завдяки правилам розрахунку. Наприклад, якщо участь українського елемента сягає понад 50% у проекті, тоді за цим оцінним елементом зараховується повний бал. Якщо ж менше 50% - тоді бали розраховуються пропорційно (тобто в співвідношенні до сторін-учасників проекту або в співвідношенні до кількості членів авторської, технічної груп, виконавців чи продюсерів). Крім цього при розрахунку бали будуть округлюватися до 0,5 бала. Якась цікава арифметика виходить.

Проект має набрати певну кількість балів і виконати обов’язкові умови, щоб вважатися проектом двостороннього або багатостороннього виробництва й отримати прокатне посвідчення. Мінімальна кількість балів залежить від дати початку знімального періоду: чим давніше до підписання меморандуму – тим менше балів:

• до 1 липня 2017 року – 12 з 34;
• з 1 липня 2017 року по 30 червня 2018 року – 16 з 36;
• з 1 липня 2018 року – 18 з 36.

Окрім цього, в меморандумі перелічені три обов’язкові умови для проектів, залежно від дати початку їх виробництва:

• для проектів, знімальний період яких розпочато та/або завершено до 1 жовтня 2016 року – наявність інформації про проект в інтернеті або в ЗМІ, опублікованої до 15 вересня 2016 року;
• для проектів, знімальний період яких розпочато з 1 жовтня 2016 року до 1 липня 2018 року – 30% від загального хронометражу (в кінцевому монтажі) має бути знято на території України та не менше 30% робіт монтажно-тонувального періоду мають бути здійснені на території України;
• для проектів, знімальний період яких розпочато після 1 липня 2018 року – не менше 50% загального хронометражу (в кінцевому монтажі) має бути знято на території України. Виняток – проекти, де за змістом сценарію потрібні локації за межами України (але не можна міняти українські локації на російські). У такому разі перед зйомками український виробник має письмово поінформувати Держкіно та обґрунтувати зйомки проекту закордоном.

Для отримання прокатного посвідчення на українсько-російські проекти заявники мають подавати до Держкіно не лише передбачені процедурою обов’язкові документи, а й супроводжувальні листи з описанням обсягу участі української сторони в проекті за кожним з елементів, копії паспортів учасників проекту, договори й акти виконаних робіт, фото й відео знімального процесу на місці зйомок, які будуть підтвердженням участі української сторони в проекті.

Підписанти зобов’язалися протягом 10 днів з дати підписання надати Держкіно виключний перелік копродукційних проектів, знімальний період яких було розпочато та/або завершено до 1 січня 2018 року. При цьому вони можуть подати від одного виробника не більше 8 проектів, знімальний період яких було розпочато та/або завершено до 1 жовтня 2016 року. Перший заступник голови Держкіно Сергій Неретін повідомив «Детектору медіа», що таких переліків його відомство не отримувало.

Також підписанти домовилися до 1 квітня 2018 року провести тендер і затвердити аудиторську компанію, яка підтверджуватиме виконання виробником проекту обов’язкових умов.

Сторони меморандуму зобов’язалися добросовісно його виконувати і не допускати порушень його умов. У випадку порушення, будь-яка зі сторін може ініціювати збори підписантів меморандуму з метою вирішення питання, що виникло. Учасник може поскаржитися Держкіно на можливе порушення умов меморандуму, тоді Держкіно має перевірити достовірність даних і дотримання умов меморандуму і витребувати повний пакет документів та прийняти рішення щодо наявності або відсутності порушень. Власне, так само Держкіно робить і зараз: витребовує в заявників додаткові документи, повторно їх перевіряє після скарг, часом відкликає прокатні посвідчення.

У листі до Миколи Княжицького індустрія тішиться тим, що має ще одне досягнення в саморегулюванні. Напевно, справді важко було домовитися в питанні російсько-української копродукції двом відомим своєю ворожнечею в цьому питанні таборам – «1+1» та «Україні». Але диявол, як завжди, ховається в деталях. У даному випадку – в системі підрахунку балів. Виходячи з неї, прокатні посвідчення мають отримувати проекти, фактична участь України в яких може становити й лише 25% (а то й менше), а більшою мірою ці проекти будуть російськими. Так відбувається й зараз, і через це в інфопросторі виникають скандали довкола показу російського продукту та законодавчі ідеї заборонити копродукцію з РФ або показ таких проектів на українському ТБ. Українські телеканали і продакшни протягом чотирьох років так і не захотіли чи не змогли розірвати співпрацю з телевізійною індустрією держави-агресора. І меморандум схожий на спробу зафіксувати цей статус-кво.

Фото: facebook.com/film.ua