21 лютого Вищий земельний суд Відня задовольнив апеляцію на рішення суду нижчої інстанції від 30 квітня 2015 року про відмову в екстрадиції Дмитра Фірташа до США, де його звинувачують у дачі хабара розміром 18,5 млн доларів за ліцензію на розробку титанових родовищ у Індії поза конкурсом. Остаточне рішення про екстрадицію Фірташа до США залишається за Федеральним міністром юстиції Австрії.

Однак одразу після засідання апеляційного суду прокуратура Відня затримала Дмитра Фірташа у зв'язку з новим запитом про його екстрадицією – в Іспанію, де його звинувачують у відмиванні грошей. Як повідомила іспанська прокуратура, одночасно з видачею ордера на розшук у Барселоні і в місті-курорті Марбельї 24 листопада були затримані п'ять імовірних спільників олігарха.

Голова Мін'юсту Австрії Вольфганг Брандштеттер після нового затримання Дмитра Фірташа заявив місцевим ЗМІ, що питання про його екстрадицію до США «як і раніше, відкрите». За словами міністра, складність справи – в одночасному поданні запитів на екстрадицію українського бізнесмена в США і в Іспанію. У разі позитивних рішень за обома запитами постане вибір, який із них задовольняти.

Суд у Відні мав визначитися з мірою запобіжного заходу для Дмитра Фірташа 23 лютого. Спочатку він прийняв рішення про його звільнення під підписку про невиїзд. Але наприкінці дня стало відомо, що його затримано вдруге. Згідно з правилами європейського ордера на арешт, який був виписаний Іспанією, після рішення суду про запобіжний захід є 30 днів на рішення суду першої інстанції щодо екстрадиції, а потім ще 30 днів для розгляду його у другій інстанції у разі подання апеляції.

Нагадаємо, у США Фірташу загрожує до 50 років тюрми і конфіскація всіх активів. У зв’язку з цим в Україні почали обговорювати майбутнє Inter Media Group і, зокрема, каналу «Інтер», де олігарху належить 36% (решта власників, згідно оприлюдненій мовником інформації станом на 31 грудня 2015 року – Сергій Льовочкін, Валерій Хорошковський та Світлана Плужнікова). При цьому саме Фірташ вказаний кінцевим бенефіціарним власником каналу.

«Детектор медіа» поставив нардепам, юристам, політологам такі запитання:

– На вашу думку, що може статися з «Інтером» і медіагрупою у зв'язку з останніми подіями в Австрії щодо Дмитра Фірташа? Зокрема, чи варто очікувати зміни власності каналу і медіагрупи (формальної чи реальної) з огляду на те, що Фірташу загрожує 50 років в’язниці та повна конфіскація майна? Як може діяти в такій ситуації держава (дехто говорить про націоналізацію каналу)? Чи будуть претендувати на «Інтер» опоненти Фірташа?

Які ваші прогнози в цілому?

Микола Княжицький, голова Комітету Верховної Ради з питань культури та духовності («Народний фронт»):

– Очікувати можна чого завгодно. Якщо він послабиться, то перш за все, його соратники почнуть ділити його майно, і вони, очевидно, будуть шукати підтримки у влади для того, щоб когось із її представників взяти в партнери при поділі цього майна. Але Inter Media Group – це велика група каналів, і вони глибоко дотаційні, тому питання не тільки в тому, кому все дістанеться, а хто буде мати змогу виділяти такі величезні кошти на цю групу каналів, які виділяв Фірташ. Це головна проблема. Це в нас може зробити тільки хтось дуже наближений до влади або підтримуваний Росією.

Із юридичної точки зору, оскільки засновниками цього каналу були іноземні юридичні особи (в даному випадку російські), продовження йому ліцензії (в 2015 році. – ДМ) було порушенням апріорі, і на ці частоти потрібно було би оголосити конкурс. Але в нашій державі ніхто цього не допустить, бо є багато людей, які матимуть бажання прибрати «Інтер» до рук. Думаю, що ці процеси почнуться дуже швидко, і в нашій країні це будуть люди, наближені до влади. Але вони теж це можуть робити в партнерстві із кимось, не обов’язково власними руками.

Претендувати на «Інтер» може хто завгодно, але отримати такий величезний медійний ресурс в нашій країні може лише той, хто є близьким до влади. Це може бути опонент Фірташа, друг Фірташа, це неважливо, але якщо в нього не буде владної підтримки, йому ніхто не дозволить це зробити.

Сергій Лещенко, народний депутат (БПП):

– Треба розуміти, на кого оформлений канал і чи входить він до переліку майна, на яке накладається арешт, бо Фірташ не є одноосібним власником.

Треба дочекатися, чим закінчиться судовий процес у США, його ще навіть не вислали з Австрії до Америки, а ми вже намагаємося аналізувати. Судовий процес у США може зайняти багато років. Справа Павла Лазаренка почалася в 1998 році, в 2004 році пішла на суд присяжних, потім суд присяжних визнав його винним, потім ще два роки суддя визначався з вироком, потім була апеляція, і остаточне покарання було призначено в 2008 році – через дев’ять років після арешту. Це настільки тривалий процес, що робити якісь прогнози щодо «Інтера» експерти просто не мають права.

Ми не можемо прогнозувати, скільки часу займе цей судовий процес, чим він завершиться, які будуть накладені санкції. Бо санкція може стосуватися тільки злочину, який йому інкримінують у США. У США йому інкримінують хабарництво і відмивання коштів, і чи має відношення до цих епізодів канал «Інтер» – маю сумніви. Швидше схиляюсь до того, що процес у США не буде мати інших наслідків для телеканалу «Інтер», окрім як політичних – відчуваючи послаблення, Фірташа будуть атакувати, але реальних підстав конфіскування «Інтера» я не бачу. Вони не можуть конфісковувати те, що не має відношення до справи злочину. Якщо канал «Інтер» купувався за гроші, які було відмито в США, тоді може щось відбуватися, а якщо цей факт не доведуть, не буде жодних юридичних підстав. А політичні можуть бути які завгодно. Наприклад, йому потрібні будуть великі гроші на адвокатів, і він може погодитися продати канал.

Юрій Крайняк, керівний партнер юридичної фірми Jurimex:

– Чесно кажучи, тут можна лише гадати.

Наскільки пригадую, Фірташ навіть не є основним власником каналу – у Хорошковського наче частка більша. За оприлюдненою структурою власності, у Фірташа лише 36%, тобто це не блокуючий пакет узагалі.

У випадку з «Інтером» важливо не те, хто є формальним власником або прихованим. А те, хто фінансує канал. Думаю, навряд чи фінансує особисто Фірташ. Скоріш за все, там обрана модель інвестування через кредитування – тобто певна компанія, розпоряджаючись ввіреними їй коштами, видає кредит медіагрупі. Для роботи за такою моделлю перебування Фірташа під домашнім арештом, на волі, будь де ще впливу не має. Єдине, що має вплив, – з яких джерел фінансується медіагрупа, звідки бере гроші «інвестор», і чи впливають події у віденському суді на це питання?

Фірташ має обмеження вже досить давно, і, як ми бачили до цього, це не надто впливало на фінансування. Але повторюсь, як воно насправді – можемо лише гадати.

Ігор Розкладай, медіаюрист Центру демократії та верховенства права:

– За схемою власності Дмитро Фірташ є бенефіціаром, і він ним залишається, доки не буде рішення суду позбавити його цієї власності. Мені важко сказати, чи може американський суд це визначати. Враховуючи, що йдеться про серйозну корупцію, може бути застосовано санкції, а потім через стягнення цих санкцій можлива й конфіскація. Тобто в нього можуть не просто забрати майно, а спочатку вимагати сплатити певну суму, а потім стягувати її з того, що є у власності.

Що до націоналізації, то вона передбачає примусовий викуп, не треба плутати з реквізицією. Реквізиція – коли просто забирають майно, націоналізація – коли майно примусово викупається на користь держави, тобто його мають відшкодувати. Теоретично, якщо все ж таки буде прийнято рішення про його екстрадицію вже остаточно, можуть початися рухи, щоб швидко продати цю частку комусь іншому.

Але зараз це – гадання на кавовій гущі. Мій коментар – тільки припущення.

Роман Головенко, медіаюрист Інституту масової інформації:

– Тут мало що залежить від юридичної точки зору, все залежить від того, як поводитиметься сам Фірташ і наскільки він буде поступливий – до американської Феміди чи в бік Росії. Ситуація залежить від того, які мурахи в нього в голові.

В Україні проти Фірташа немає ніяких кримінальних проваджень, аби відбулася конфіскація майна. Тобто в США можуть конфіскувати якесь майно, в тому числі корпоративні права, але вони будуть конфісковані на користь США, відповідно, потім ці корпоративні права, в тому числі на юридичні особи, на «Інтер», будуть продаватися і хтось їх викупить.

Але, наскільки я пам’ятаю, структура власності «Інтера» поділена між Фірташем і Хорошковським. Тобто є чутки, що Хорошковський формально не вийшов, але фактично вже не має стосунку… Але якщо він формально фігурує, це може допомогти заблокувати роботу компанії, якщо буде треба. Я не думаю, що реалістично, якби Україна націоналізувала канал «Інтер» або змусила переписати його на якогось іншого олігарха, в тому числі Петра Порошенка. Навряд Фірташ на це піде. Якщо би він перебував у руках українського правосуддя – можливо, а так – ні.

Скоріше, вони можуть переписати канал на якусь іншу особу, знову ж таки, наближену до Росії. І якось активно перешкодити цьому я не бачу можливості.

Вадим Карасьов, політолог:

– Якщо Фірташа буде засуджено в США, якщо він опиниться за ґратами, йому потрібні будуть великі гроші на адвокатів (як і в самому судовому процесі), і якщо це закінчиться вироком, то немає сенсу тримати у власності «Інтер» або ще якісь активи, які, очевидно, будуть переходити в інші руки. Тому, скоріше за все, якщо все ж таки відбудеться екстрадиція з довготривалим ув’язненням, власність на «Інтер» може бути переоформлена і канал може відійти в інші руки. Але, враховуючи те, що Фірташ не володіє «Інтером» особисто, у нього є бізнес-партнери, то очевидно, що канал відійде до них – Льовочкіна, Бойка тощо. І великої інтриги навколо «Інтера» і перерозподілу власності я не бачу.

Так, можна будувати такі сценарії, що оточення діючого Президента може «покласти око» на цей актив, але в цьому я теж не бачу великого сенсу, бо «Інтер» займає цілком лояльну позицію щодо Президента – як новинна складова, яка фактично керується паном Льовочкіним, так і інший контент. Тим більше, що переоформити власність – це одне, а змінити редакційну політику – це інше. Але я не бачу сенсу суттєво міняти редакційну політику, бо «Інтер» тримає увагу людей похилого віку, які проживають здебільшого на території центрально-східних, східних і східно-південних регіонів України, і лояльність каналу до діючої влади й така опосередкованість між виборцем, який не любить нинішню владу, і владою через канал «Інтер» цілком раціональна і може принести більший результат на виборах (президентських або парламентських), аніж тоді, коли цей актив перейде у власність, умовно кажучи, Кононенка чи Грановського.

Я не бачу великої саме політичної інтриги в переоформленні власності і цих майнових скандалів. Тема грошей тут більш інтригуюча. Але якщо брати політичний профіль цієї справи, то очікувати якихось кардинальних змін не варто, в цьому немає потреби, в цьому не буде ніякої раціональності.

Що до націоналізації, то хто буде її модерувати, керувати нею? Ми вже один національний канал – УТ-1 – угробили. Це ж не якась річ, яка може переходити з одних рук до інших, це креативна організація, телебачення – це креатив, продюсерство, режисура, модерація, це машина. І якщо після націоналізації поставити якусь наближену до влади і затверджену Кабміном людину, яка потім вб’є цей канал, вб’є рейтинги – який у цьому сенс? Президент України, якщо не помиляюся, жодного разу не давав інтерв’ю УТ-1, він давав їх комерційним каналам, бо в них є рейтинги. Який сенс давати інтерв’ю, якщо, незважаючи на велике покриття, рейтинг фактично нульовий?

Держава – поганий власник, як активів виробничих, промислових, так і індустріальних, не кажучи вже про телевізійні, медійні активи, де все ж таки комерційна складова, гонитва за рейтингами вимушує власників пристосовуватися до цієї конкуренції і шукати креативний менеджмент для того, щоб цей актив приносив хоч якийсь прибуток, а не тільки витрати на медійно-політичну складову діяльності того чи іншого олігарха або власника.

Щодо опонентів Фірташа. Вороги «Інтера» – це «Народний фронт», але хто йому може надати таку можливість? Навряд Президент буде в захваті від такої перспективи. Суттєвого політичного, медійного, редакторського перепозиціонування «Інтера» не буде, бо – повторюся – нинішнє його позиціонування, особливо в новій частині, новинна канва цілком лояльні до влади.

Тарас Березовець, політолог:

– Дмитро Фірташ і його менеджери давно відсторонені від керівництва каналом, Сергій Льовочкін давно прибрав усю команду, тому говорити про вплив Фірташа на «Інтері» є некоректним. Але я думаю, що Сергій Льовочкін як один із найбільш постраждалих внаслідок рішення земельного суду Відня може зараз лягти на дно, і це вже зараз в принципі помітно: позиція каналу «Інтер» стала більш поміркованою, вони бояться робити різкі рухи через те, що не знають, в який бік повернеться ситуація.

Коливання в інформаційній політиці «Інтера» завжди помітні. Так було в 2014 році, коли втік Янукович і раптом «Інтер» перефарбувався, давав пропагандистські сюжети про Євромайдан, а потім, коли всі заспокоїлися, він знову зайняв свою звичайну антиукраїнську позицію. Канал коливається разом з лінією партії, а точніше, з лінією Сергія Льовочкіна.

Варіант про націоналізацію дійсно обговорюється, і я думаю, що найбільше цю тезу буде підтримувати «Народний фронт». Але треба мати законодавчі ініціативи. Наскільки я розумію, Петро Порошенко цю ідею поки що не підтримує.

Фото – Олексій Темченко, Максим Поліщук, Віталій Носач, Анна Грабарська, medialawconference, Facebook, sharij.net