У вересні-жовтні 2020 року протягом семи тижнів «Детектор медіа» проводить моніторинг (про)російських дезінформаційних наративів у загальнонаціональних медіа та в регіональному медіапросторі восьми областей — Донецької, Луганської, Миколаївської, Херсонської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської та Харківської. У кожній області ми аналізуємо онлайн-видання, новини телевізійних каналів, телеграм-канали та фейсбук-сторінки, що поширюють політичні новини. Готуючись до цього дослідження, експерти «Детектора медіа» склали перелік найпоширеніших дезінформаційних наративів, що трапляються в українських медіа та є суголосними з типовими меседжами кремлівської пропаганди. Методологію моніторингу та перелік типових наративів можна побачити тут. Щотижня на «Детекторі медіа» публікуються окремо загальноукраїнський та регіональний звіти. 

Моніторинг за 12—18 жовтня, 5—11 жовтня, 28 вересня — 4 жовтня, 21—27 вересня, 14—20 вересня, 7—13 вересня.

Під «дезінформаційним наративом» у цьому моніторингу мається на увазі сталий набір тверджень або оцінок, який, на думку авторів моніторингу, загалом покликаний впливати на громадську думку, перебільшуючи або спотворюючи картину дійсності. Усі наративи з переліку є типовими для російських пропагандистських ЗМІ, тому в моніторингу фіксуються співзвучні з ними твердження та оцінки. Оскільки неможливо з’ясувати мотивацію тих чи інших журналістів, медіа або інших поширювачів медіаконтенту, автори моніторингу не стверджують, що вони займаються цілеспрямованою проросійською пропагандою, а, наприклад, не просто критикують чинну владу або певних політичних опонентів. А лише констатують, що в їхніх матеріалах з’являються меседжі, тотожні або близькі до наративів Кремля.   

Із наближенням дня голосування різко побільшало дезінформаційних меседжів, спрямованих на делегітимізацію виборів. «Зрив виборів» і «фальсифікації» стали найпоширенішим наративом, тоді як кількість матеріалів, які підживлюють інші наративи, або залишилася на тому ж рівні, що в попередній тиждень, або знизилася. Зокрема поменшало згадок про «громадянську війну», хоча NewsOne, MigNews і ZIK, наприклад, знайшли спосіб зманіпулювати на «позбавленні мешканців Донбасу права на вибір».

Україна — недодержава. Традиційно популярний наратив проросійської пропаганди, що межує з обґрунтованою критикою чинної влади та викриттям проблем у державі, однак відрізняється від них тотальністю, беззастережністю та висновками, які ставлять під сумнів доречність існування України як такої.

До прикладу, і в опозиції, і в громадянського суспільства, і в медіа чимало претензій до влади через її дії для приборкання епідемії коронавірусної хвороби, а небажання локальних еліт і місцевого самоврядування впроваджувати карантинні обмеження — це факт. Однак проросійські медіа подають ці конфлікти як складову боротьби периферії з центром («Страна.юа», «Страна.юа»), з чого можна зробити висновок про начебто майбутній розпад держави або наявність передумов для «федералізації». Медіа «Опозиційної платформи — За життя» називають єдиною причиною зростання захворюваності на коронавірусну хворобу «непрофессиональные действия нынешней власти», ігноруючи той факт, що зростання відбувається практично в усій Європі (і в Росії також). Показово й те, що новини про ігнорування карантинних обмежень — свідчення того, що регіони не слухаються Києва, — потрапляють як до медіа «ОПЗЖ», так і на політичні ресурси проросійських організацій, зокрема «Українського вибору» Віктора Медведчука. Навіть поїздку народних депутатів від «Слуги народу» на Донеччину «Страна.юа» подала як загрозу поширення коронавірусу, а повідомлення про розробку української вакцини підняла на сміх.

Цього тижня українців залякували підняттям тарифів («112»), тотальним зубожінням («Українські новини») і нестримним зростанням захворюваності на коронавірусну хворобу (ZIK), а бюджет на 2021 рік називали «нікчемним» (ZIK). Після досить тривалої перерви відродилися маніпуляції на темі продажу землі, яка начебто потрапить до рук монополістів, а селяни помруть із голоду («Страна»). ZIK стверджує, що чинна влада бачить в Україні виключно «сировинний додаток розвинених країн», а також віщує відставку Кабінету Міністрів через «профнепридатність». Цю ідею у студії телеканалу «112» підтримала Юлія Тимошенко, а народний депутат від «ОПЗЖ» Ренат Кузьмін засумнівався, що Україні потрібна посада президента «112», адже в Зеленського, на його думку, «одни только права и никаких обязанностей». Тим часом, як стверджують «Вести», «миллионы из казны уходят на рекламу власти».

Приклад:

«Этот распад начался , конечно, не сейчас. Он начался почти сразу после выхода Украины из состава СССР и шел все эти годы. Просто при Зеленском и "Слугах народа" по причине их полной профнепригодности и никчемности процессы деградации гос. управления резко ускорились и уже нет сомнения, что нынешний Президент передаст своему преемнику страну в состоянии законченного failed state» («Страна.ua»).

Україна — нацистська держава. Мовне питання завжди педалюють із наближенням виборів, тож і цього тижня проросійські медіа лякали, що набудуть чинності «найбільш жорсткі норми закону про тотальну українізацію», через які штрафуватимуть російськомовних («Страна.юа»). Абстрактній «патріотичній громадськості» закидали схвальну реакцію на поразку боксера Василя Ломаченка, який не приховує своїх проросійських поглядів («Страна.юа»). А всеукраїнський фестиваль повстанської пісні «За Україну! За її волю!» автор «Страни» назвав прикладом антисемітизму: «Третье место вокальному квартету "Тризуб" Костопольского дома культуры присудили за исполнение песни “Украине слава! Пусть живет Бандера и его держава”. Организатор дистанционного конкурса —Волынский научно-методический центр культуры. Как это часто бывает, центр бандеровской культуры расположен в Луцке в здании бывшей синагоги — дома знаменитого раввина Перлова, главы карлин-столинских хасидов».

Не забули і про «переписування історії» — зокрема відповідь Офісу президента на судову заборону книжки Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» ZIK назвав спробою «дати політичну оцінку історичним подіям крізь призму ура-патріотичної доцільності і псевдозапиту суспільства».

Приклад:

«Весь смысл таких комментариев сводился к тому, что Ломаченко "предал Украину". Причем большинство псевдопатриотов даже не утруждали себя объяснениями, в чем именно состоит "предательство". А состоит оно в заявлениях о том, что спортсмен не порвал контакты с родными и друзьями в России, а также в словах поддержки в адрес Украинской православной церкви. Ни контакты с отдельными россиянами, ни поддержка церкви не могут быть преступлениями в принципе, а тем более – в стране, которая продолжает закупать российские товары на миллиарды долларов.

У категории "профессиональных патриотов" патриотизм особенный: он состоит в том, что на самом деле неважно, выиграет ли государство Украина – важно, чтобы выиграла националистическая идея. И потому нужно радоваться, если проигрывает украинский боксер, взгляды которого отличаются от взглядов украинских националистов, нужно отказываться от российской вакцины, даже если другой нет, и так далее» («Страна.юа»).

Зеленський — це Порошенко-2 і Зеленський обманув виборців. Півтора року тому російські та українські прокремлівські медіа подавали перемогу Зеленського як позитивну подію за принципом «аби не Порошенко». Риторика прокремлівських пропагандистів і в Росії, і в Україні змінилась уже влітку — коли потрібно було допомагати на парламентських виборах головній проросійській силі «ОПЗЖ». Однак і зараз вони докладають чимало зусиль, щоб донести до аудиторії, що Зеленський — уже не надія проросійського електорату, а нічим не відрізняється від Порошенка.

Президентське опитування критикували практично всі політичні сили, окрім власне президентської, однак для проросійських політиків і їхніх медіа воно стало топтемою тижня: Зеленського звинуватили в порушенні законів, обмані виборців і дискредитації ідеї  «народовладдя», яка є однією з головних у політичній доктрині Медведчука. Говорили таке:

• «на другому році президентства Зеленського країна відкотиться в ідеологічний порядок денний часів "пізнього" Петра Порошенка» («Вести»);
• «Зеленський відмовився від ролі президента-миротворця і став грати роль войовничого президента» («Страна.ua»), «война продолжается, его это устраивает» («Страна.юа»);
• Зеленський не посадив Порошенка, як обіцяв («Вести»), і взагалі нічого не зробив («112»);
• Зеленський продовжив практику переписування історії про «Великую отечественную войну» (NewsOne);
• Зеленський не виконав обіцянок про закінчення війни та підтримку російської мови («Страна.юа»);
• «эксперимент с проведением опроса показывает, что от прямого волеизъявления народа, прямого народовластия власть отходит» («Вести»);
• опитування в день виборів — «випадковий набір питань, які запущені з метою політичної технології» (ZIK);
• усі корупційні й тіньові схеми часів Порошенка залишилися за Зеленського («Подробности»);
• «Зеленский и его команда боятся национал-радикалов и хотят угодить Западу» (ZIK);
• зустріч Зеленського з головою британської розвідки — «сдача национальных интересов» («112»).

Приклад:

«От режима "выполнение обещаний" команда Зеленского перешла к режиму "удержание власти". А это требует баланса, в т. ч. с украинскими правыми, и антироссийскими силами (читай, демократами — Авт.) на Западе. А для этого им нужно воссоздать предыдущие практики госуправления, "паттерны" времен Петра Порошенко: потому и нет подвижек в мирном процессе, потому при Зеленском была закрыта последняя русскоязычная школа, а сама власть, в т. ч. на внешней арене, участвует в антироссийских акциях и союзах, — говорит нам политолог Руслан Бортник. — Кроме того, идет мощная внутренняя борьба в команде: ослабевает "левое" крыло, представленное различными деятелями от Максима Бужанского (депутат Верховной Рады от "Слуги народа". — Авт.) до Сергея Трофимова (замглавы Офиса президента, отвечает за региональную политику, является прихожанином УПЦ. — Авт.), — так, за "правым" крылом осталась как гуманитарная, так и внешняя политика» («Вести»).

Зовнішнє управління і Посилення антизахідних настроїв. Перед виборами антизахідна риторика ресурсів «ОПЗЖ» посилилась. Одним із приводів для цього стало блокування ютуб-каналу Віктора Медведчука. Пропагандисти стверджують таке:

• канал Медведчука заблокували через його боротьбу із зовнішнім управлінням та біолабораторіями США в Україні, а також щоб люди не дізналися про російську вакцину («Вести»);
• Зеленський випробовуватиме на українцях західну неперевірену вакцину від коронавірусу (на противагу російській «перевіреній») («112»);
• створення військово-морських баз у Чорноморському регіоні може призвести до дестабілізації («112»);
• Україні слід відмовитися від співпраці з Міжнародним валютним фондом, який грабує українців (MigNews) і якому Україна вже продала свій суверенітет («112»);
• «демократы традиционно выращиваю по всему миру своих агентов влияния. Республиканцы действуют проще — они просто раздают приказы» («Страна.юа»);
• поїздка Зеленського до Лондона стали щепленням від бажання президента та його команди «повернутися в бік Росії» («Страна.ua»);
• вказівки Заходу заважають розвиватись українському бізнесу («112»);
• «соросята» — агент впливу Заходу у владі («Страна.ua»);

Приклад:

«Американцам есть за что не любить Медведчука. Он активно выступал против превращения Украины в американскую колонию, боролся с внешним управлением, установленным Вашингтоном в Украине после 2014 года. За это США ввели против Медведчука санкции. Впрочем, это не помогло – Медведчук в итоге вернулся в активную политическую жизнь, став создателем главной оппозиционной партии страны. Сегодня "ОПЗЖ" с 22% поддержки украинцев практически догнала по популярности правящую "Слугу народа" и претендует на лидерство на следующих парламентских выборах. "ОПЗЖ" имеет ярко выраженную антиамериканскую повестку, которую люди, как оказалось, поддерживают. Это не может не настораживать Вашингтон» («Подробности», «112», MigNews).

Медведчук — надія України. Загалом усі проросійські наративи в переліку в той чи інший спосіб використовуються партією «Опозиційна платформа — За життя» або працюють в інтересах цієї партії під час виборів. При цьому сама «ОПЗЖ» за допомогою своїх медіа закликає не голосувати не тільки за «злочинну владу», а й за «маленькі партії», себто своїх проросійських конкурентів (водночас у ресурсах, що належать членам партії, припинився піар партій Шарія та Пальчевського).

Однак окремою лінією проросійської пропаганди є позиціонування Віктора Медведчука як візаві або альтернативи Володимиру Зеленському: поки Зеленський «обіцяє», Медведчук «робить» — Зеленський хоче війни, а Медведчук миру; ЗМІ ж тим часом, мовляв, поширюють про Медведчука фейки.

Зростання кількості іміджевих матеріалів Медведчука почалося під час його поїздки до Москви, й уже третій тиждень їхня кількість залишається приблизно однаковою серед знахідок нашого дослідження. Пропагандисти стверджують таке:

• «Медведчук добился снятия санкций с предприятий — Зеленский отменил пошлину на ввоз виски» («112»);
• Медведчук «домовився про поставку в Україну найбільш затребуваної в світі вакцини», але влада «за наказом посольства США» відмовилася від неї (MigNews);
• промисловці звертаються по допомогу до Медведчука, бо не вірять владі (NewsOne);
• «ОПЗЖ» на виборах знищила «Слугу народу» (NewsOne).

Низка проросійських медіа — ZIK, «Вести», MigNews — використала для відбілювання Медведчука в історії із забороненою книжкою коментар Дмитра Стуса, сина поета, який уже не раз висловлювався в такому дусі. Дмитро Стус назвав реакцію Медведчука на книжку «адекватною».

Приклад:

«Ренат Кузьмін: Едет Медведчук в Москву, в Россию. В это же время Зеленский едет в Британию. Медведчук договаривается, чтобы с украинских предприятий сняли санкции, он договаривается, чтобы украинские предприятия началаи работать, поставлять свою продукцию. И градообразующие предприятия или бюджетообразующие предприятия заработали в полную силу. Люди начнут обеспечивать свои семьи самостоятельно, город начнет развиваться. Это делает Медведчук. Что делает Зеленский. Он договорился о том, что вернувшись снял таможенные пошлины нас шотландского виски. Ну чувствуете разницу?» («112»).

Україну врятує дружба з Росією. Пропагандисти обґрунтовують цю тезу переважно прагматичними аргументами — мовляв, російські ринки порятують українську економіку (ZIK, «Подробности», «112», MigNews). Не припиняють експлуатувати й тему російської вакцини від коронавірусу, приховуючи факт, що вона ще не пройшла випробувань, і називаючи її безпечною, дієвою та запитаною у світі («Вести», «Страна.юа»). Окрема група меседжів стосується небхідності зняти санкції з Росії (що, у свою чергу, могло би підштовхнути зарубіжні держави до зняття своїх санкцій) (ZIK, «112», NewsOne, MigNews).

Приклад:

«Тарас Козак: "Политика — политикой, а бизнес должен общаться. Мы будем это как-то поправлять. Совместными усилиями сегодня мы уже это начали после встречи главы политсовета партии "Оппозиционная платформа — За жизнь" Виктора Владимировича Медведчука с президентом РФ Владимиром Владимировичем Путиным и премьер-министром РФ Михаилом Владимировичем Мишустиным, где поднялся вопрос отмены санкций в отношении украинских предприятий. Мы просили, Виктор Владимирович просил с 15 предприятий снять санкции, но, слава Богу, в одностороннем порядке были сняты санкции с трех украинских предприятий» («112», NewsOne, MigNews).

Зрив місцевих виборів і переслідування опозиції. Зростання кількості прикладів таких наративів відбулося переважно за рахунок останніх днів і власне дня виборів, коли медіа «ОПЗЖ» роздмухували кожне повідомлення про порушення на виборах, готуючись оголосити їх недемократичними й нечесними. Повідомляли про напад на кандидата на дільниці, неготовність виборчих дільниць до голосування в умовах карантину, нагадували про «позбавлення права голосу» мешканців прифронтових ОТГ. Атаками, нападами, замахами й репресіями проросійські медіа називають будь-що — від псування агітаційних плакатів до матеріалів у медіа:

• кампанія супроводжується масовими фальсифікаціями з боку влади («112», «Інтер»);
• влада хоче зняти опозиційних кандидатів із виборів (ZIK);
• вибори в окремих регіонах на межі зриву («Інтер», «Наше місто»);
• опитування Зеленського — «найбільше порушення» («Подробности»), і люди «виступають проти нього» (насправді лише 22% опитаних оцінили ініціативу Зеленського негативно) («112»);
• влада хоче законодавчо скасувати другий тур виборів, що позбавить міста легітимно обраних голів («Пропозиція», ZIK, «112», «Подробности»);
• «ничего общего с народовластием эти выборы не имеют» («Страна»);
• праворадикали зривають заходи лідерів «ОПЗЖ», влада не реагує, до виборів готуються провокації («Страна.юа», NewsOne, ZIK, «Антикор»);
• «люди боялись іти на вибори» («Інтер»).

Приклад:

«Віталій Журавський: На предстоящих выборах по всей стране откроются около 30 000 избирательных участков.

До сих пор там нет антисептиков и термометров.

И не будет.

Кабинет Министров не выделил для этого денег, а местные власти их не приобрели.

Задумка простая – при таких условиях люди в возрасте 40+, не принадлежащие к симпатикам “Слуг народа”, скорее всего, выборы проигнорируют. Это не относиться к бесшабашным молодым — электората Зе-команды. Думаю, такая грязная политтехнология, к сожалению, может сработать» («Страна.uа»).  Зауважмо, що це не лише дезінформація (антисептики на дільницях були, температуру теж вимірювали), а й хибний прогноз — найвищий рівень явки був якраз серед старших вікових груп.

Втрата Криму — вина України. Черговою спробою легітимізувати анексію Криму можна назвати маніпуляції зі словами кримського митрополита Православної церкви України Климента. Вирвані з контексту інтерв’ю оцінки щодо зневіри в тому, що Крим повернеться в Україну, використала «Страна.юа». Це ж видання поширило допис проросійського журналіста й активіста Василя Апасова про «здачу Криму без бою». Близький до «ОПЗЖ» політкоментатор Андрій Єрмолаєв у публікації «Страни.юа» наголошує, що Захід дав мовчазну згоду на анексію Криму. MigNews, «Страна.юа», ZIK та інші проросійські ресурси опублікували без балансу заяву прессекретаря Путіна Дмитра Пескова, що Україна «перекрила кран» Криму й тепер відповідальна за «гуманітарну катастрофу», яку Росія намагається ліквідувати власними силами.

Матеріал підготовлений у співпраці з інформаційною агенцією Guildhall.