У вересні-жовтні 2020 року протягом семи тижнів «Детектор медіа» проводить моніторинг (про)російських дезінформаційних наративів у загальнонаціональних медіа та в регіональному медіапросторі восьми областей — Донецької, Луганської, Миколаївської, Херсонської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської та Харківської. У кожній області ми аналізуємо онлайн-видання, новини телевізійних каналів, телеграм-канали та фейсбук-сторінки, що поширюють політичні новини. Готуючись до цього дослідження, експерти «Детектора медіа» склали перелік найпоширеніших дезінформаційних наративів, що трапляються в українських медіа та є суголосними з типовими меседжами кремлівської пропаганди. Методологію моніторингу та перелік типових наративів можна побачити тут. Щотижня на «Детекторі медіа» публікуються окремо загальноукраїнський та регіональний звіти.

Моніторинг за 21–29 вересня, 14–20 вересня, 7–13 вересня.

Під «дезінформаційним наративом» у цьому моніторингу мається на увазі сталий набір тверджень або оцінок, який, на думку авторів моніторингу, загалом покликаний впливати на громадську думку, перебільшуючи або спотворюючи картину дійсності. Усі наративи з переліку є типовими для російських пропагандистських ЗМІ, тому в моніторингу фіксуються співзвучні з ними твердження та оцінки. Оскільки неможливо з’ясувати мотивацію тих чи інших журналістів, медіа або інших поширювачів медіаконтенту, автори моніторингу не стверджують, що вони займаються цілеспрямованою проросійською пропагандою, а, наприклад, не просто критикують чинну владу або певних політичних опонентів. А лише констатують, що в їхніх матеріалах з’являються меседжі, тотожні або близькі до наративів Кремля.

Матеріали українських медіа, в яких ми фіксуємо меседжі (про)російської пропаганди, з наближенням виборів дедалі частіше працюють в інтересах «Опозиційної платформи — За життя», перефразовучи або дослівно відтворюючи її заяви та передвиборчі гасла. Ключовим наративом, на підживлення якого найактивніше працюють проросійські медіа, є «Україна — недодержава» — намагання дискредитувати теперішню українську державність та державні інституції. Також залишаються поширеними наративи, покликані допомогти «ОПЗЖ» виграти вибори, зокрема про дружбу з Росією, визначальну роль Віктора Медведчука та його команди в досягненні миру тощо. Натомість про Майдан і Крим пропагандисти цього тижня майже не говорили, як і не намагалися налякати українців державним переворотом.

Україна — недодержава. Цей наратив об’єднує розмаїття меседжів на доведення того, що Україна — failed state. Для цього використовують новини з різних сфер — медицини, економіки, політики, соціальної сфери тощо, перекручуючи факти, емоційно забарвлюючи заголовки й розставляючи маніпулятивні акценти. Окремі матеріали, які ми зараховуємо в цю категорію, можуть сприйматись як незбалансована критика влади, однак їхній кумулятивний ефект — зневіра аудиторії в Україні як державі.

Одна з тем, яку активно використовували пропагандисти, — авіакатастрофа Ан-26 у Харківській області, в якій загинули українські курсанти й офіцери. Вони намагалися дискредитувати українську владу (як «постмайданну», так і теперішню) та армію, поширюючи конспірологічні версії причин трагедії та бездоказові звинувачення. Проросійські ЗМІ називають українську авіацію «металобрухтом», а Ан-26 — «просроченным», бо, мовляв, гроші на армію розграбовувались і техніка не ремонтувалася («112», «ZIK»). Також поширюють уже офіційно спростовану версію, що несправному літаку завадив сісти вчасно інший літак, на якому був син командувача військово-повітряних сил Сергія Дроздова («Свобода слова Савіка Шустера», «Вести», «Страна.ua»).

Потужний інформаційний удар по українській авіації та авіапрому скидається на продовження кампанії, розпочатої росіянами, — Lenta.ru, «РИА Новости», «Взгляд», «АвиаПОРТ», «Regnum» та інші російські медіа повідомили з посиланням на неназване «джерело у галузі військово-технічного співробітництва», що Перу відмовляється купувати українські літаки й Росія запропонує натомість свої. Першоджерелом уже спростованого «Укроборонпромом» фейку є «РИА Новости». В «Укрспецекспорті» це назвали атакою російської пропаганди на репутацію українського авіаремонту, що мають на меті вибити Україну з міжнародної конкуренції.

Поміж іншим цього тижня зафіксовані такі меседжі, які працюють на підживлення цього наративу:

• за останні десять років Україна перетворилася на «країну екологічних катастроф» (Страна.ua»);
• правоохоронна система не робить нічого з «бандитськими угрупуваннями» («Эхо Киева»);
• українців «можуть залишити без пенсій» («Страна.ua»);
• версія, що пожежі на Луганщині почалися через обстріли з боку росіян, — «безпідставна» («Страна.ua»), натомість пожежі — «диверсія центральної влади» («112», NewsOne) і «питання комерції окремих злочинних угрупувань» («ZIK»);
• місцеві надзвичайники «не доклали ніяких зусиль до гасіння пожежі» («Вести»);
• «В ЛНР засудили Київ за відсутність належних заходів із гасіння пожеж у Луганській області, через які гине мирне населення» (NewsOne);
• гривня падає, продукти дорожчають («112»), «влада знищує свої ресурси і тягне гроші з кишень громадян» («112»);
• влада не може нічого вдіяти із протестами шахтарів у Кривому Розі — «рідному місті президента» («Страна.ua»), «олігархи проти шахтарів» («Вести»);
• «Польща стала пилососом із витягування кадрів з України. Ні попередня, ні нинішня влада не роблять нічого, щоб зупинити цей процес» («Страна.ua»);
• «Україна не здатна навіть прийняти програму модернізації багатоквартирних будинків» («Страна.ua»);
• Україна провалила боротьбу з коронавірусною епідемією («112», NewsOne), «лікарняні ліжка будуть, а лікувати не буде кому» (ZIK);
• «Люди Зеленського хочуть принести в жертву пенсіонерів», аби не платити їм пенсії («Эхо Киева»);
• В Україні назріває новий «податковий Майдан» («Страна.ua»);
• «Україна — економічно відстала країна» («112»);
• «Українцям масово затримують зарплату» («Вести») тощо.

Традиційно для наративу «недодержави» за основу для повідомлень часто перекручуються чи тенденційно добираються справжні новини або думки. Наприклад, «Страна.ua» в заголовку пише «підвищення всіх комунальних тарифів усе-таки неминуче», тоді як автор допису, що став основою цього матеріалу, написав дещо інше: є тенденція до підняття тарифів, однак «ніякого такого загального підвищення саме 01.10.2020 не буде». Синхронно з колегами по проросійському табору «112» опитав киян, більшість яких боїться підвищення тарифів. «Але цікавий факт: у процесі розмови люди кажуть потім, що вони вже звикли. Тобто, з одного боку — бояться, а з іншого — вже звикли до постійного здорожчання, постійно потрібно боятись», — ділиться враженнями в сюжеті кореспондент каналу «112». Так віртуальне зростання тарифів, яке ще навіть не анонсувалося, стає у свідомості глядачів доконаним фактом.

Приклад:

«Обеим колониальным администрациям нашей Папуасии спустили сверху решение замораживать межплеменную войнушку. Что, несомненно, хорошо для папуасов.

Ну а что дальше? А теперь, граждане папуасы, стройными рядами едьте арбайтен на ваших новых владельцев.

И России, и Европе нужны дешевые и лояльные трудовые ресурсы.

Поэтому западные папуасы едут в ЕС, восточные — в РФ, смотрите не перепутайте.

Ну и что, что не хотите? Нищета заставит.

Земли, недра и прочее имущество придется отдать новым хозяевам. Папуасам они теперь ни к чему. И гідність не забудьте. А то нечем будет пишатися» («Страна.ua»).

Україна — нацистська держава. Патріотизм проросійські медіа ототожнюють із радикалізмом, а радикалізм — із нацизмом, додаючи натяки про антисемітизм і «переписування історії» на догоду колаборантам. «Страна.ua», посилаючись на фейсбук-допис, розповіла, що «приходили патріоти, перевіряли наявність неправильної символіки» в малюнках дітей до Дня визволення Донбасу: «Але ось недогледіли з роками, расово вірна дата "початку війни для України" — 1939 рік, як відомо». Це начебто підтвердив директор якогось «ДК». Це ж видання звинуватило п'ятого президента Петра Порошенка, СБУ та посольство США, що «забули згадати нацистів, кажучи про розстріли в Бабиному Яру». Тут же в матеріалі адвоката Максима Могильницького лунають «звинувачення у нацизмі табір для підлітків "Командос": "Свастику, викладену підлітками, зробила б кримінальною справою будь-яка європейська країна"». Вкотре ньюзмейкером став директор Українського єврейського комітету Едуард Долинський, чий протест проти антисемітського напису у Львові поширили «Вести». Інші проросійські медіа, повідомляючи про один-єдиний напис на львівському рекламному білборді, говорили про «засилля антисемітизму в Україні».

Низка проросійських медіа продовжує розпалювати скандал довкола рішення суду щодо символіки дивізії «Галичина», що точиться вже кілька тижнів — зокрема цього разу процитували колишню міністерку юстиції часів Януковича Олену Лукаш, що «символика пособников фашистов признана не фашистской». Ресурси «ОПЗЖ» в соцмережах розігнали заяву у відповідь на блокування фейсбук-сторінки Вадима Рабиновича, в якій адміністрацію Facebook звинуватили в підтримці «бандитів і неофашистів». Щоправда, для медіа, навіть проросійських, ця заява, напевно, виявилася занадто комічною, щоб робити з неї новину.

«Страна.ua» експлуатує міф про «утиски російськомовних», обіцяючи, що влада «відповість за дискримінацію», а також опитала харків’ян про перехід сфери послуг на українську, з’ясувавши, що вони проти. А заяву «ОПЗЖ» зі словами: «Недопустимо, когда власть заигрывает с радикалами, разжигающими межнациональную ненависть и вражду. Потворствует им и переписывает историю. Когда на государственном уровне проводится политика ущемления культурных и языковых прав» – поширили всі медіа пулу Медведчука.

Приклад:

«На днях украиноязычная Википедия объявила, что будет блокировать ссылки на ряд украинских СМИ. В их список попала "Страна", а также ряд новостных каналов, в том числе, "112 Украина", Newsone, ZiK, "Наш".

Наш ресурс и несколько других объявили "пропагандистским". Однако достаточно беглого взгляда на саму укро-Вики, чтобы понять, кто именно занимается самой низкопробной пропагандой.

Как выяснила "Страна", модерировать сетевую энциклопедию в Украине доверили активистам ультраправого толка. Деньги им поступают из США, а статьи они цензурируют вместе с украинским МИД.

Ситуация похожа на историю с украинским сегментом Facebook, который тоже отдали на откуп националистам из организации StopFake, которую неоднократно уличали в раздаче "банов" за "неправильную" политическую позицию» («Страна.ua»).

Громадянська війна. Російські пропагандисти та їхні спільники в Україні намагаються переконати виборців, що на Донбасі «внутрішній конфлікт» без участі Росії, представити Україну як агресорку тощо. Також вони просувають кремлівські ініціативи, підтримані «ОПЗЖ», — тотальну амністію для бойовиків, прямі переговори із самопроголошеною «владою» окупованих територій, вибори на окупованих територіях до звільнення від окупації тощо. А вилучення Вітольда Фокіна зі складу тристоронньої контактної групи стало для них приводом говорити про відмову України виконувати свої міжнародні зобов’язання на шляху до миру. Цього тижня ми зафіксували такі меседжі:

• українська влада не хоче миру на Донбасі («Страна.ua», «112», ZIK, Mignews);
• треба прискорити реінтеграцію Донбасу ціною поступок (ZIK), зокрема погодитися на амністію для всіх бойовиків, яку пропонує «ОПЗЖ»;
• на Донбасі — «громадянський конфлікт» («Вести», Mignews);
• українські військові на Донбасі «грабують і принижують» місцевих мешканців («Страна.ua»);
• «Відставка Вітольда Фокіна означає, що влада України офіційно відмовилася від виконання Мінських угод» (Mignews із посиланням на «РИА Новости»), «Фокін був єдиним, хто озвучив реальний стан мінських угод» («112»), «Фокін відмовився бути зрадником і декорацією» («Страна.ua», блог «Ясно.Понятно», ZIK);
• Україна заборонила Росії вести несанкціонований запис перемовин у тристоронній контактній групі, щоби «зручніше передати своїми словами стислий зміст переговорів, а не дати доступ до першоджерела» («Страна.ua» із посиланням на представника луганських сепаратистів у групі);
• «У переговорах повинні брати участь люди із зони конфлікту» («Страна.ua»);
• Україні треба «винести урок» із карабаського конфлікту — вести з бойовиками прямі переговори («Страна.ua»), Україна даремно підтримала Азербайджан, а «сильні світу цього дають сигнал Україні заявою щодо Карабаху» («Страна.ua»), «історія з війною в Карабаху — це повчальний для Києва приклад заморозки конфлікту» («Страна.ua»);
• Карабах продемонстрував, що «з ключових питань ключові країни Заходу виступають з Росією консолідованою позицією, забувши і про Крим, і про Донбас» («Страна.ua»).

Заяву Руслана Бальбека, який отримав мандат депутата Державної Думи Росії на незаконних виборах в окупованому Криму, щодо можливого використання півострова як майданчика для проведення переговорів між вірменською й азербайджанською сторонами щодо Нагірного Карабаху поширив ZIK із посиланням на «РИА Новости». «Прикладом того, як різні культури і конфесії живуть мирно пліч-о-пліч, може послужити Крим. Ми готові надати майданчик на півострові і пропонуємо офіційним Баку і Єревану сісти за стіл переговорів і вирішити проблему мирним шляхом», — цитує ZIK російського політика. Попри те, що в цій конкретній публікації є короткий бекґраунд про окупацію Криму, поширення цієї новини може сприяти легітимізації переходу півострова під владу Росії.

Приклад:

«… Война является хорошим способом отвлечь население от внутренних проблем, которые нарастают в обеих странах... История с войной в Карабахе — это поучительный для Киева пример заморозки конфликта, который без политического решения вопроса никогда до конца замороженным не будет. Как показали события сегодняшнего дня... Украина же не собирается наводить подобные мосты с Донбассом. Поэтому здесь более вероятна модель Карабаха — с его незаживающим уже 26 лет конфликтом, который регулярно срывается в обстрелы, а на выходных обрел черты новой войны.

А ведь такая заморозка — это, похоже, и есть "план Б" команды Зеленского, если не удастся договориться с Россией на Минском треке. И недавнее перемирие на фронте может стать прологом именно к этому сценарию: война де-факто закончится, но реинтеграции территорий не произойдет.

Украина для этой реинтеграции не хочет выполнять условий, заложенных в Минские соглашения: присвоить Донбассу особый статус и закрепить его в Конституции» («Страна.ua»).

Зеленський обманув виборців та Зеленський — це Порошенко-2 — наративи, що поєднують меседжі, співзвучні з меседжами наративу «Україна — недодержава». Однак наголос роблять на персоні президента та його команді («колективному Зеленському»). Ми зафіксували такі тези:

• нинішня влада не виконала передвиборчі обіцянки й не виправдала очікування («112»);
• Зеленський погодився урізати допомогу малозабезпеченим — «не до субсидій» («Эхо Киева»);
• Донбас голосував за Зеленського, а він позбавив мешканців регіону права голосу на місцевих виборах («112»);
• «Звільнення Фокіна — кінець епохи народного президента Голобородька» («Страна.ua»);
• заяви Зеленського про прагнення встановити мир в Україні «виявилися всього лише політичним блефом» («Голос.ua»);
• нинішня влада, як і попередня, лише піариться на розвитку армії (ZIK);
• «Клептоманія часів Порошенка не припинилася, коли ми обрали Зеленського» («112»);
• «Конфлікт із Леросом остаточно штовхає Зеленського на шлях Порошенка» («Страна.ua»).

Приклад:

«Вадим Рабинович: Что-то изменилось в нашем кармане? Нет. У меня есть цифры. Цифры вообще шокирующие. Оказывается, средняя зарплата по Украине упала. наете, что это означает? Это без всякой инфляции! Это значит, что мы с вами сегодня опять можем купить намного меньше.

Понимаете, потихонечку все это растет, а зарплата не компенсируется. Как это может быть? Поймите правильно, есть какой-то предел того, когда можно повышать цену, повышать инфляции и не компенсировать людям. Есть какая-то масса людей, они просто не могут прокормить своих детей. Что, они будут терпеть это дальше? Что? Кто-то думает там на Банковой или там у Шмыгаля? Украинцы из разных регионов солидарны в одном: предвыборных обещаний нынешняя власть не выполнила и ожиданий не оправдала. Новые предприятия не открываются, и люди вынуждены жить на минималку» («112»).

Зовнішнє управління. Наратив про Захід, який керує Україною, цього тижня дещо менш популярний, але не зникає з проросійських медіа. Ми зафіксували такі тези:

• Україна «у пастці Міжнародного валютного фонду» («112»);
• «Тарифи на комунальні послуги піднімаються через угоду з МВФ» («Вести»);
• «Україна повністю втратила свою незалежність» (NewsOne);
• агенти зовнішнього впливу у владі отримують високу зарплатню («112», «Страна.ua»);

• закон про продаж сільськогосподарської землі ухвалили на догоду іноземцям («112»), «іноземці стояли вже в черзі, щоб розкупити українську землю» («112»);
• ліс з України вивозять «в інтересах Євросоюзу» («112»);
• слова єврочиновника Жозепа Борреля «Європа — не банкомат» — «ціла трагедія для України, яка виконує найскандальніші вказівки Європи» («Страна.ua»);
• Захід «відмиває гроші своїх урядів» через антикорупційні органи України (ZIK);
• «Незалежні наглядові ради не відображають інтереси держави» («Страна.ua»).

Приклад:

«Да, полностью независимых стран нет. Даже Штаты после острых приступов борзоты иногда с кем-то вынуждены договариваться. Все остальные, тем более. Но все же, между понятиями "прогибаться под американцев" и "служить американцам" разница в особо тяжкую статью уголовного кодекса.

Наша студентота не едет на Запад за техническим образованием. А если и едет, то остается навсегда там. Где эти инженеры, архитекторы, химики, конструкторы, которые получили новые знания там и вернулись сюда? Нет такого класса. Нет даже единичных случаев. Нам там штампуют только перекодированных гуманитариев, которых здесь внедряют во все сферы управления. И вместо национальной элиты у нас элита компрадоров.

Такие, как Леша-Самокат. Его никогда не возьмут работать в частную компанию с управлением хотя бы в 50 человек, потому что он для этого слишком тупой. Зато он идеально спроектированный компрадор — профан в экономике с полным отсутствием чувства родины. Но как говорил один старый гангстер в "Крестном отце", это бизнес, который они сами выбрали. Служить интересам чужой страны за наш с вами счет. А наш выбор — соглашаться с этим или нет»(«Страна.ua»).

Зрив місцевих виборів або підготовка до фальсифікації — наративи, що посилюються з наближенням дня голосування. На цьому тижні ми зафіксували такі твердження:

• влада хоче зриву виборів («112»);
• влада скасовує вибори там, де в неї «немає рейтингів» («112», «Подробности»);
• виборчі комісії теж під зовнішнім управлінням, і влада готується до фальсифікацій («Українські новини»);
• людей залякують, щоб вони не йшли на вибори («112»);
• до виборів не допускають «небажаних кандидатів» (від «ОПЗЖ») («112», ZIK);
• на Донбас звозять озброєних радикалів, аби зірвати вибори («112»);
• у людей на Донбасі забрали право голосу («112»).

Приклад:

«Очевидний саботаж. Спроба зірвати роботу комісії. Заради чого збирається комісія? Щоб приймати рішення. Зараз цього просто не відбувається. Окремі члени блокують прийняття будь-яких рішень. При цьому не дають можливості працювати тим членам комісії, які налаштовані працювати конструктивно", — написав Максим Невінчанний. Політик додав, що дії голови комісії, яка не прийшла на засідання, є прямим зривом засідання.

"Це саботаж. Надумані причини для відмови. Роботи величезна кількість, але процес спеціально затягується. Все відбувається навмисне. Я бачу в цьому політичні ігри. Ось так згуртовано і монолітно працюють порошенківці і Зе-команда. І все це відбувається тому, що "ОПЗЖ" — лідер гонки. Висновок такий-у нас не тільки країна під зовнішнім управлінням, а й навіть члени виборчих комісій! — заявив він» (ZIK).

Переслідування опозиції в України. Згадок про «репресії» проти опозиціонерів, зазвичай представників «ОПЗЖ», суттєво побільшало за останній тиждень. Проросійські діячі використовують для створення своєї інформаційної реальності штучні приводи, називають нападами пошкодження агітпродукції й наметів агітаторів, а псування банерів — «актом вандалізму». До порізаних ножем наметів у своїй заяви «ОПЗЖ» додала, що нібито «радикали з ножами напали на агітаторів» і «погрожували» їм фізичною розправою.

Проросійські медіа далі обговорюють обстріл автобусу організації «Патріоти — За життя» під Харковом, висвітлюють суд над затриманими, вимагають притягнути до відповідальності Андрія Білецького, заявляють, що інші члени організації також у небезпеці («NewsOne», «112», ZIK).

«Страна.ua» з посиланням на іронічний допис у телеграмі Марусі Звіробій повідомила, що волонтерка «натякнула на те, що вона хоче підірвати лідерів "ОПЗЖ"».

«ОПЗЖ» за допомогою своїх медіа повідомила, що прихильницю партії на Черкащині змусили звільнитися, і звинуватила СБУ в «переслідуванні опозиціонерів». За репресіями, кажуть в «ОПЗЖ», «стоять п’ять партій», які використовують радикально налаштованих націоналістів («112»). А «Вести» і «Страна.ua» повідомили про «напади на офіси» «ОПЗЖ». Будь-який навіть найменш значущий інцидент, пов’язаний з «ОПЗЖ», подається як частина тенденції.

Приклад:

«Андрій Лесик: Бо якщо все це пустити на гальма, то безкарність породить ще більшу злочинність. А це молоді люди, яким по 20 років, за останні 6 років вони, мабуть, і працювати не пробували, бо лише зривали заходи, влаштовували підпали, обливали зеленкою, кидали яйця в опонентів, нападали на вулиці. А тут їм взагалі "дах з'їхав", — сказав Андрій Лесик.

Він також розповів, що так звані "активісти", які вчинили збройний напад на автобус "Патріотів — За життя", і раніше готували масову провокацію.

"Планувалася масова провокацію 23 серпня, на день міста, під час покладання квітів. Коли "Опозиційна платформа — За життя" задекларувала, що буде мітинг, зі всієї країни почали звозити всіх цих "відморозків". Слава Богу, що поліція попередила» (ZIK).

Медведчук — надія України. Загалом усі наративи в нашому переліку в той чи інший спосіб використовуються «ОПЗЖ» або працюють в інтересах партії під час виборчої кампанії. Коли картина дня повністю формується заявами представників «ОПЗЖ» та її однодумців, у медіа Медведчука і Фірташа-Льовочкіна немає великої потреби прямо агітувати за партію, однак усе ж вони це роблять. У редакційних (не рекламних) матеріалах можна прочитати чи почути, що:

• «є один робочий план із встановлення миру — це план Медведчука» (Mignews);
• для припинення конфлікту на Донбасі Медведчуку потрібно дати спеціальні повноваження (korrespondent.net);
• на фоні критики держбюджету на 2021 рік «ОПЗЖ» підготувала концепцію змін до проекту (ZIK);
• «ОПЗЖ» розробляє законопроєкт для порятунку аграріїв, які постраждали від засухи, бо чинна влада з цим не може впоратися (048.ua);
• «ОПЗЖ» готує спільну програму по машинобудівному заводу Слов’янська (ZIK).

Приклад:

«“Заниматься вопросами мира может каждый, и я этому воспрепятствовать не могу. В нынешней команде власти — начиная от Зеленского, заканчивая Тищенко — сам процесс в приоритете! Президент Украины Владимир Зеленский обещал нам, что "мир — это его главная цель", а уже на третий день после выборов проявился "синдром Порошенко", и он начал рассказывать о планах "Б", "В" и "Г". Ландо, Порошенко ориентируется на 5–20 % махровых националистов, но Луганск, Донецк, Харьков, Одесса, отдавая свои голоса Зеленскому, голосовали за мир!”

Так народный депутат Украины, сопредседатель политической партии “Оппозиционная платформа — За жизнь” Вадим Рабинович прокомментировал в интервью телеканалу ZIK то, как власть устанавливает, по ее мнению, мир на востоке страны.

Политик в который раз подчеркнул, что “сегодня есть один более-менее рабочий план по установлению мира — это план Медведчука, который был представлен в Париже, Берлине и Москве”» (MigNews).

Україну врятує дружба з Росією — один із лейтмотивів як передвиборчої агітації «ОПЗЖ», так і кремлівської пропаганди в Україні загалом. Виборцям пояснюють, що на противагу Заходу, який начебто тільки грабує українців і несе війну, обіцяти якісне майбутнє Україні може співпраця з режимами Росії й Китаю. При цьому пропагандисти наголошують на дружній і відкритій до співпраці позиції Росії, замовчуючи збройну агресії, окупацію тощо. Цього тижня ми зафіксували такі меседжі:

• Росія спростила отримання громадянства та працевлаштування для українців («Подробности»);
• «Глава Бундестагу заявив про необхідність тісніше співпрацювати з Росією» («Страна.ua»);
• замість купити в Росії готову вакцину від коронавірусу, Україна витрачає гроші на дороги («112»);
• у Росії хочуть створити комбіновану вакцину від коронавірусу і грипу (Вести) і вже запатентували другу вакцину від коронавірусу (ZIK), а критику вакцини «пояснюють заздрістю з боку США» («Вести»);
• українську економіку врятує повернення на ринки СНД («112»).

Приклад:

«Андрій Портнов: Трамп, Путин и Макрон выступили с совместным заявлением по Нагорному Карабаху, — сообщает официальный Париж.

Думаю, здесь и коню понятно, что ключевой смысл этого совместного заявления — не Карабах, а именно факт совместного заявления с Россией.

Иными словами, официальной Франции и США украинская проблема никак не мешает подписывать с Россией совместные документы и выражать объединенную и согласованную озабоченность. И не имеет никакого значения, касается она Карабаха или Гваделупы.

Ключевой сигнал этого события для нас в том, что хватит смотреть с дрожащими руками на страны метрополии и своих внешних управителей. Они не замечают нас и не признают нашу субъектность.

Нам нужно самим решать свою проблему и садиться за стол с теми, кто с нами воюет и контролирует наши территории, а не теми, кто фрагментарно посредничает, иногда лениво и случайно вспоминая, что мы находимся где-то с ними рядом на карте» («Страна.ua»).

Підживлення антизахідних настроїв. Публікації з меседжами про зовнішнє управління і продаж суверенітету та багатств України країнам Заходу і без того працюють на посилення антизахідних настроїв серед українців, однак слід виділяти спроби Росії налаштувати аудиторію проти відносин України зі стратегічними партнерами і особливо з НАТО. При цьому пропагандисти грають на пострадянських стереотипах і архетипах, насамперед — образі «зовнішнього ворога». В ефірі «112» гості студії говорили, що «західний вектор — це ширма для дерибану країни», «гроші тягнуться з карманів українців», та закликали припинити співпрацю з Євросоюзом.

На посилення антинатівських настроїв працює, зокрема, й матеріал видання «Страна.ua» про «розпочаті ще за Порошенка переслідування турецьких дисидентів в Україні». Йдеться про підозрюваних в організації державного перевороту в Туреччині. На цьому ж ресурсі є публікація, в якій ідеться, що «Україна явно поспішила, публічно заявивши про підтримку Азербайджану в конфлікті з Вірменією і припускаючи, що це буде правильна антиросійська позиція, і припускаючи, що ця позиція буде позитивно оцінена з боку наших "західних друзів і партнерів"».

Приклад:

«Скажіть, будь ласка, а хто закладає купюри в цей банкомат? Коли ми з вами підписали угоду, економічну частину, між ЄС і Україною, фактично Євросоюз отримав з цього вигоду. Він поліпшив свій торговельний баланс з Україною уже в перший рік, а далі ця різниця тільки збільшувалася. Тобто ми фактично закладаємо купюри в банкомат, в тому числі через деревину, в тому числі через іншу сировину, яке ми дозволяємо завозити, а потім нам з цього банкомату не дають виймати гроші. Знаєте, фактично фраза, що Європа для України — не банкомат, повинна нас протверезити, тому що європейські соціальні гуманістичні принципи є кращими в світі, тобто ми повинні до цього йти. Але якщо ми з вами будемо бігти туди щосили, знімаючи все на шляху, ми прибіжимо голими, а по факту — ми там абсолютно не потрібні» (ZIK).

Розкольники ПЦУ. Релігійна тематика ніби й не на часі, однак у проросійських медіа трапляються поодинокі матеріали, спрямовані на дискредитацію Православної церкви України.

«Вести» стверджують, що Петро Порошнко «має намір змістити Епіфанія в ПЦУ». Про це сказав колишній нардеп Сергій Мельничук, який, як пише видання, «показав, чому легітимність існування ПЦУ під сумнівом». «Вести» додають, що ПЦУ зареєстрована незаконно, як і незаконно було ліквідовано Київський патріархат. «ПЦУ і ті високопоставлені чиновники, які брали участь в цьому, нехай чекають позови до суду. Ми будемо звертатися не тільки до Зеленському, а й до міжнародного співтовариства: в Брюссель, в ООН, до міжнародних правозахисних організацій. Ми будемо боротися до останнього. Нехай не думають, що це просто так закінчиться. Я дивлюся, що все більше віруючих сподіваються на відновлення УПЦ КП», — цитує видання екснардепа, який упевнений, що «афера з Томосом, яку провернув Порошенко напередодні президентських виборів, вилилася не тільки в розкол в українському православ'ї, але і розповсюдилася на весь світ».

Телеканал «112» активно висвітлював події навколо каплиці на ринку «Барабашово» в Харкові. Підприємці, які були ініціаторами її будівництва, вийшли на мітинг із закликом до СБУ й ПЦУ покарати винних в обстрілі каплиці. Хоча жодних ознак причетності Православної церкви України до цієї історії немає — це частина тривалого конфлікту, пов’язаного з наміром міської влади будувати дорогу через територію «Барабашова». Каплицю збудували й освятили якраз на тому місці, де мають збудувати дорогу. Ринок належить Олександру Фельдману, нардепу й кандидату в мери Харкова від «ОПЗЖ».

Приклад:

«В Раду подан законопроект, регламентирующий деятельность капелланов — священников, которые ведут душпастырскую опеку солдат украинской армии. "Вести" изучили его, обнаружив несколько "узких" мест: от подчиненности капелланов военному руководству и до необходимости согласовывать кандидатуры священников со спецслужбами. Как будет голосовать парламент — вопрос. Но его могут поддержать "прозападная" часть "Слуги народа", "Евросолидарность", "Голос" и "Батькивщина".

“Это неоправданное вмешательство в удовлетворение религиозных потребностей верующих. Священнослужитель не имеет допусков к гостайне (есть ведь определенный перечень таких должностей, который утверждается спецслужбами). Скорее всего, они хотят согласовывать кандидатов, чтобы получить ручное управление на вопрос назначения капелланов, — говорит "Вестям" протоиерей Александр Бахов, глава Синодального юридического отдела УПЦ. — Те священники, которые не нравятся им по каким-то причинам, получат отказ".

А политолог Алексей Якубин видит в проекте еще и идеологическую функцию. "Для военных капеллан выполняет роль идеолога, или "политрука". Так подспудно запускается милитаристская идеология в религиозной облатке, — считает он. — Кроме того — и это важно! — в нынешнем виде проект не соответствует Конституции, ведь капелланы в нем превращаются в госслужащих, что нарушает принцип разделения светской и духовной власти» («Вести»).

Матеріал підготовлений у співпраці з інформаційною агенцією Guildhall.