Для інформаційних операцій проти Білорусі та західних країн на фоні протестних настроїв у білоруському суспільстві Москва використовує рефлексивне управління та розуміння своїх цільових аудиторій. Об’єктами гри Кремля у дві руки напередодні, під час та після виборів у Білорусі стали західна і українська преса, а також, власне, дискредитований за допомогою Росії в очах іноземних партнерів Олександр Лукашенко і білоруське суспільство в цілому.

Як це стало можливим

Моніторинг інформаційних ресурсів, орієнтованих на українську аудиторію, допоміг виявити ряд маніпуляцій кремлівської пропаганди, яка була зосереджена переважно у проросійських ЗМІ.

Характерні повідомлення є в матеріалах NewsOne, «112», ZIKа, «Страни», Znaj.ua, «Вестей», «Подробностей», Mignews, Rubryka.com, sharij.net та інших. Однак, заради рейтингу, або ж в рамках рефлексивного контролю, поширювали російські наративи і проукраїнські видання.

Як писав 2014 року Георгій Почепцов, російські фахівці, звертаючись до рефлексивного управління, розглядають як мету дезорганізацію «ворога», що в свою чергу веде до інформаційної переваги. Рефлексивний контроль противника «полягає в тому, щоб противник прийняв правильне з точки зору комунікатора рішення, яке потрібне не противнику, а комунікатору». Тобто той, хто перший трактує події і явища, має перевагу у створенні рамок, в межах яких починає мислити об’єкт інформатаки. Таким чином маніпулятори «допомагають» опоненту в формулюванні розуміння вихідної ситуації та в прийнятті відповідних рішень.

Підтвердженням цієї версії є створення аналогії протестного руху в Білорусі з українською Революцією гідності (Майданом). Погрожувати Білорусі «майданом» за українським сценарієм російські ЗМІ почали ще до виборів. «У Совфеді заявили про спробу влаштувати “Майдан-2” в Білорусі», «Опубліковані інструкції з організації “майдану” після виборів в Білорусі», «Чи переможе «майдан» в Білорусі», «Лукашенка чекає майдан, який його погубить», — писали російські ресурси. Хоча одна з очевидних різниць між протестами у Білорусі в 2020-му та Україні зразка 2014 року - відсутність антиросійської позиції у білорусів, серед яких дозрів запит на зміну системи, а не курсу.

Однак, як свідчить моніторинг медіа з 7 по 16 серпня, російський наратив про тотожність протестів в Білорусі з Євромайданом з часом тільки набрав обертів і просочився в українські ЗМІ у вигляді «аксіоми». Західні демократії включились у підтримку протестів за права громадян і за вільні, чесні вибори, водночас побоюючись нав’язаного Росією уявлення про інспіровані Заходом «кольорові революції» і не коментуючи можливість розгортання в країні саме російського сценарію,  згідно якому Захід запроваджує санкції проти дискредитованого диктатора, «вимушуючи» його звертатись до Путіна про допомогу. Зміна риторики з антиросійської на проросійську, яка простежується, зокрема, із заяви президента Білорусі 15 серпня про необхідність спільного з Росією захисту «союзної держави» від зовнішньої агресії, може свідчити на користь цієї версії.

«Захід спрямовує Білорусь на шлях України»

Проросійське онлайн-видання «Страна.юа» 11 серпня написало про відсутність чіткої реакції української влади  на події в Білорусі, що, на думку видання, продемонструвало, «як і за багатьох інших обставин, роздробленість і непослідовність». «Можливо, метою було просто показати, чию сторону Україна прийняла в геополітичній грі навколо Білорусі. Не Китаю і Росії, чиї лідери вже привітали Лукашенка з перемогою, а Заходу, який розкритикував (нехай і після певних вагань) Мінськ за хід виборів і застосування сили проти протестувальників», — ідеться в публікації з натяком на традиційний російський наратив про зовнішнє управління Україною.

Якщо в офісі українського президента не стали поспішати із заявами, то Віктор Медведчук привітав Олександра Лукашенка з перемогою на президентських виборах наступного дня після виборів, як і президенти Росії та Китаю. Заяву Медведчука поширили сайт його організації «Український вибір», а також ZIK, MigNews, «Подробности» та інші медіа, близькі до «Опозиційної платформи — За життя». «112» та «NewsOne» розповсюдили твердження нардепа Іллі Киви, що заяви Петра Порошенка і його соратників щодо підтримки протестів у Білорусі нібито спрямовані на руйнування мінського переговорного майданчика щодо війни на Донбасі. «Українські державні злочинці, казнокради і корупціонери, ті, які шість років грабували країну, перетворюючи її на руїни і збагачуючись на крові, вимагають від законно обраного президента Білорусі дотримання конституційних прав і демократичних процесів», — сказав Кива.

«Вести» у контексті білоруських протестів також нагадали про «зовнішнє управління Україною», провівши паралель із подіями у сусідній країні: «Україна, як і Білорусь, перебуває під потужним пресингом з боку таких центрів сили, як США, Росія, ЄС і Китай».

Про «невидимих ляльководів мінських протестів» розповіла своїм глядачам і блогерка Олеся Медведєва. На сайті інтернет-видання «Страна.ua» авторка блогу «Ясно.Понятно» заявила, що «Захід спрямовує Білорусь на шлях України» через анонімні телеграм-канали: «В часи Майдану була лідерська трійка, а тут трійка телеграм-каналів — непогана аналогія». Телеканал «112» також взявся досліджувати і пояснювати, як саме Захід «керує» протестами через телеграм-канал Nexta.

За коментарем стосовно Білорусі NewsOne звернувся до прокремлівського «військового і політичного експерта» Юрія Дудкіна. Він сказав, що протести в Білорусі начебто оплачені і сплановані заздалегідь за українським сценарієм. «Дивишся зараз на те, що відбувається в Білорусі, і згадуєш український варіант: все відбувається з одного центру. В Білорусі це не на один день ─ в це вкладаються великі гроші. Туди прибувають все нові і нові агенти, які цим керують і організовують», — сказав Дудкін, обурившись, що масові заворушення почалися ще до оголошення підсумків голосування на виборах. «Це говорить про те, що це було заздалегідь інспіровано і підготовлено, незалежно від результатів. Мета цих акцій — відірвати Білорусь від Росії», — резюмував він. Хоча, нагадаємо, риторика протестувальників аж ніяк не антиросійська.

Тривожне майбутнє «білоруського соціалізму»

Прагнучи дискредитувати західні демократії, Росія не раз намагалась віднайти «третю сторону» в протестах у Білорусі. У ЗМІ постійно з’являлись повідомлення про затримання іноземних журналістів та активістів, які приїхали нібито «розхитувати мирну Білорусь». 11 серпня за цією схемою трьох громадян Польщі взяли під варту і звинуватили в участі в несанкціонованому мітингу. Цей аргумент Росія використовує для демонстрації прямої загрози цілісності Білорусі. Рефлексивний контроль над Лукашенком також підтверджує визнання з його боку присутності «іноземних провокаторів» серед мітингувальників та «кукловодов» із-за кордону, зокрема з Чехії.

12 серпня у Білорусі порушили кримінальну справу проти українських волонтерів із «Восток-SOS». Повідомлення про кримінальні справи проти українців за масові заворушення в Мінську на «112», ZIKу, «Вестях», «Стране», Podrobnosti.ua та в новинах каналу «Інтер» були  своєрідним підтвердженням  пропагандистських вкидів про український слід у протестах. А нота протесту МЗС України була подана як аргумент у подальшому псуванні відносин між двома країнами. На користь вкидів про третю сторону зіграли і повідомлення про затриманих у Білорусі трьох журналістів російськомовного телеканалу «Настоящее время», який працює у Чехії для всіх країн пострадянського простору. У ніч на 8 серпня їх депортували з Мінська в Одесу із забороною на відвідування Білорусі протягом 10 років. Про це повідомили чи не усі українські ЗМІ, однак «Вести», наприклад, акцентували увагу на тотожності: «В Білорусі арештували українських і російських журналістів». Серед трьох затриманих один має громадянство Росії.

Нардеп від ОПЗЖ Олег Волошин у публікації на сайті «Страна» запевняє, що в Україні звучить набагато більше «тривоги з приводу майбутнього “білоруського соціалізму”, ніж в Росії, тому що там розуміють, за чий рахунок був цей банкет, як і усвідомлюють його неминучий фінал за будь-якого результату». «А щойно Києву вистачить розуму відновити пряме авіасполучення, а ЄС і Росія почнуть знімати взаємні санкції, зникнуть і транзит через Мінськ, і “білоруський пармезан”… Плюс Кремль серйозно налаштований переглянути умови поставок енергоресурсів. До сих пір субсидії з Росії (у вигляді пільгових цін) становили до 25% ВВП Білорусі», — додає проросійський політик.

На цьому ж ресурсі висловився і його власник Ігор Гужва. «Білоруси вважають Україну для себе прикладом держави, де громадяни мають право на протест і де вміють домагатися змінюваності влади. Однак вони не хочуть, щоб при цьому у них були, як і у нас, злидні, війна, націоналізм і розкол, розгул криміналу і корупції, зіпсовані відносини з Росією», — написав він, повторюючи тезу про Майдан як шлях до неминучої руїни.

«Велика частина білоруської промисловості, що збереглася з радянських часів, за такого підходу відправляється на металобрухт. Особливо якщо ще і станеться розрив з Росією, на ринок якої працюють багато виробництв. Робітники (ті самі, що зараз виходять на мітинги проти Лукашенка і ОМОНу) залишаються без роботи і зарплати і починають протестувати. Що буде? Як мінімум, їхні акції ніхто не помітить. Як ніхто не помічає і не реагує на 90% акцій протесту в Україні... А в гіршому випадку, якщо робітники спробують привернути до себе увагу якимись більш радикальними діями — наприклад, захопленнями будівель, їх можуть оголосити агентами Кремля і ФСБ і спалити в цих же будівлях, сказавши потім, що серед згорілих білорусів не було, а це були «найманці ПВК Вагнера» (Лукашенко ж тему підігнав, чого не використовувати). І ніхто санкції проти нової білоруської влади за це на Заході запроваджувати не буде», — цинічно “прогнозує”  Гужва  наслідки  можливої зміни влади в Білорусі на демократичну.

В продовження цієї ж позиції на сайті опублікований текст авторства Олександра Гончарова, директора Інституту розвитку економіки України. Він пише: «Захід готує Білорусі повторення жорсткого сценарію 2010 року» і також лякає країну економічними наслідками: «Дивлячись на все це, влада України, безумовно, буде виконувати до коми всі вказівки лідерів Заходу, незважаючи на всі попередні добросусідські відносини з владою Білорусі».

«Вагнерівці» і «спецоперація СБУ»

Одним із доказів іноземного втручання та підготовки заворушень у Білорусі Лукашенко назвав групу найманців російської ПВК «Вагнера», яку використовують як прикриття для діяльності російських спецслужб за кордоном. Їх затримання 29 липня погано вплинуло на відносини Мінська з Москвою та відобразилось у серії взаємних обвинувачень у публічному просторі. Серед кількох суперечливих російських версій щодо мети появи у Білорусі «вагнерівців» 6 серпня з’явилась одна, яка стосувалася України. Вже наступного дня проросійські ЗМІ в Україні, такі як «Вести» та «Страна», цитували «Комсомольську правду»: «У Росії назвали затримання бойовиків "Вагнера" провокацією СБУ». 7 серпня проросійська блогерка Олеся Медведєва у черговому відео на сайті «Страна» стверджувала, що всередині Білорусі «назріває прозахідний Майдан», а з Росією, від якої, за її словами, Лукашенко не отримує відкритої підтримки, він «досить різко зіпсував відносини, затримавши 29 липня російських громадян, які нібито є членами ПВК і прибули до Мінська чи для транзиту до третьої країни, чи то для якихось незрозумілих цілей».

NewsOne припускає, що прокурори Росії і України не приїхали в Білорусь вирішувати питання з «вагнерівцями», бо «їм наплювати». Хоча навіть  Лукашенко казав, що українська сторона підключалася до процесу і надіслала пропозиції і зауваження, проте самі представники Києва не приїхали. Росія також надіслала лист, у якому «викладені всі факти». Чому ж «вагнерівців» видали не Україні, яка про це просила, а Росії? За версією авторки «Страны» Вікторії Венк, видати найманців російської ПВК Україні Білорусь могла, «тільки зробивши відверто ворожий акт проти Росії. І ймовірність така здавалася з Києва дуже високою з огляду на риторику Бацьки». Там же сказано, що Захід «у версію про російську загрозу не повірив». Натомість на перший план висувається версія, яку з російських ЗМІ підхопила низка українських телеграм-каналів та видань: про СБУ, яка нібито займалася операцією і розраховувала з Мінська відправити «вагнерівців» до Венесуели, але вимушено посадити літак у Києві і затримати. Однак начебто голова Офісу президента України Андрій Єрмак зірвав план, після чого білоруське КДБ затримало всіх росіян під Мінськом. Вже наступного дня, 16 серпня, передані Росії найманці повторили версію російських ЗМІ про причетність до їхньої справи українських спецслужб. Цю версію в Україні опублікували як проросійські медіа, зокрема «Страна.юа», так і інші — зокрема Юрій Бутусов на Цензор.нет, який посилається на власні джерела. Андрій Єрмак і Головне управління розвідки назвали цю історію фейком, а Служба зовнішньої розвідки заявила, що фейк походить із Росії. 

Таким чином кремлівські пропагандисти влучають однією кулею у трьох зайців: продовжують кампанію по дискредитації української влади, відводять від себе підозри у втручанні в виборчий процес та підкріплюють свої намагання внести фактор «третьої сторони» в білоруські протести.

«Майдан модерується силами, ворожими Москві»

Однією із маніпуляцій, поширених українськими засобами масової інформації, стало повідомлення Bloomberg із посиланням на джерела в Москві, що оточення Лукашенка вивчає можливості втечі до Росії, якщо буде необхідність. Чи міг цей «інсайд» бути правдою? Міг. Чи міг цей «інсайд» бути інформаційною операцією Кремля в рамках рефлексивного управління? Міг, оскільки ототожнення протестів у Білорусі з Майданом наштовхує на аналогію зі втечею у 2014 році Віктора Януковича. Зважаючи на авторитетність Bloomberg, цю інформацію розповсюдили «Українська правда», УНІАН, «Новое время», Rubryka.com та інші українські медіа. На сайті ZIK це повідомлення було опубліковане, але згодом видалене.

Це не перша подібна ситуація. За чотири дні до цього, телеграм-канал Nexta повідомив, що у Мінську на території резиденції Лукашенка  вдень 10 серпня відбуваються дивні маневри. Як видно з кадрів, біля будівлі пересуваються машини президентського кортежу, а пізніше приземлився гелікоптер, який узяв когось на борт і полетів. Як припустило видання, президент Білорусі після акцій протесту боїться пересуватися по землі, або ж це підготовка до втечі з країни. Цю історію переказали своїй аудиторії й деякі українські ЗМІ, наприклад, NewsOne.

Ще днем раніше, 9 серпня, «Укрінформ», а потім і «Цензор.Нет» написали, що літак сім'ї Лукашенка полетів із Мінська до Туреччини. Маршрут польоту був помічений на сайті PlaneFinder. Лайнер Bombardier Challenger 850 із бортовим номером EW-301PJ вилетів із Мінська 9 серпня. Пунктом його призначення було місто Бодрум на південному заході Туреччини. Перед виборами білоруські телеграм-канали повідомляли про підготовку літака до польоту: його, зокрема, обстежували сапери, як під час підготовки до польоту глави держави. Кожне таке повідомлення сприймається як свідчення намірів або, принаймні, готовності Лукашенка втекти з Білорусі.

Лукашенко попередив чутки про можливість втечі із країни в інтерв’ю Дмитру Гордону, яке вийшло 6 серпня, за три дні до виборів. Цю інформацію поширювали «Радіо Свобода» та інші ресурси.

Як аргумент, що ескалація протестів в Білорусі інспірована «третьою стороною», «Страна.ua» переповіла повідомлення опозиційних телеграм-каналів про «російський спецназ», який нібито вже вийшов придушувати протести на вулицях Мінська. Незвичну форму одного з підрозділів спецпризначенців помилково прийняли за російську. «До слова, поява цього фейка — черговий дзвінок про те, що нинішній Майдан не "організований Росією" (як любили розповідати багато прихильників Лукашенка до і після виборів), а модерується силами як раз ворожими Москві... З досвіду Майдану ми пам'ятаємо, що слідом за коктейлями Молотова і шинами з'являється зброя. Дуже хотілося б побажати білорусам, щоб до цього не дійшло. Але, на жаль, таку можливість відкидати не можна. Тим більше, що багато білорусів воювали в Україні і входять у націоналістичні організації», — пише «Страна». Вже 15 серпня з’явилась інформація про те, що засновник телеграм-каналу Nexta Степан Путило оголошений в розшук у Росії.

Цікаво, що проросійські ресурси активно висвітлюють заяви опозиції та емоційно подають інформацію про ситуацію на вулицях білоруських міст, що могло би свідчити про  незаангажованість, але виглядає неприродно на тлі намагань ототожнити протести з «розпаленими Заходом кольоровими революціями»: «У Мінську тисячі людей вийшли на проспект Пушкіна попрощатися із загиблим під час протестів», «У штабі Тихановської заявили, що записати звернення із закликом не виходити на мітинги її змусили силовики», «На Тихановську готувався замах», «Звільнені в Білорусі українці заявили, що їх били, але менше, ніж місцевих». «Подробности» розповсюдили заклик опозиційної лідерки Світлани Тихановської виходити на вулиці в усіх містах задля захисту результатів виборів. Згідно з підрахунками опонентів Лукашенка, Тихановська перемогла з результатом у 60-70% голосів виборців замість 10%, які їй «нарахувала» Центральна виборча комісія. Також вона попросила робітників приєднатися до страйків. Водночас раніше низка українських медіа, зокрема «112», поширювала заклик Тихановської припинити непокору силовикам.

«Україна наказує нам провести повторні вибори»

Приїзд білоруської опозиції в Україну негативно позначився на відносинах Києва і Мінська. Як пише військово-політичний оглядач Олександр Коваленко, це могло вплинути також на рішення Лукашенка видати «вагнерівців» Росії, а не Україні.

Незареєстрований кандидат у президенти Білорусі Валерій Цепкало спочатку виїхав до Москви, а звідти до Києва. Вже з української столиці він написав листа Путіну із закликом засудити «антиросійську політику Лукашенка» і затримання найманців ПВК «Вагнера». Про це писали «Бабель», «Цензор.Нет» та інші видання. В ніч на 16 серпня, пробувши тиждень у Росії, до Києва також приїхала його дружина Вероніка Цепкало, яка до дня виборів була головою об’єднаного штабу опозиціонерки Тихановської.

«Запам'ятаймо, що Цепкало в опозицію не входив і в опозиційних структурах участі не брав. Він – високоосвічена людина, закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин, знає англійську мову, прекрасно розуміє все, що відбувається в Білорусі. Він був на посадах, які затверджує Лукашенко. Цепкало служив владі, поки не зрозумів, що можна, загалом, служити краще. Тому й висунувся в кандидати. А проросійськість його, я думаю, — тимчасове явище», — сказав у коментарі виданню «Гордон» перший керівник незалежної Білорусі Станіслав Шушкевич.

12 серпня Цепкало заявив про формування Фронту національного порятунку республіки — уряду у вигнанні. Про це писали «Страна.ua», «Українська правда», ZN.ua, «112» та низка інших ЗМІ. Відео та текст заяви Цепкало поширив у телеграмі.

В той самий день Лукашенко заявив, що не допустить живого ланцюга від Вільнюса до Києва — акції солідарності з протестувальниками. Раніше, пише «Страна.ua», він стверджував, що люди з України, Польщі, Нідерландів та Росії «понаїхали» і «вже агресія почалася проти країни».

Провокаційно виглядав виступ на мітингу в підтримку Лукашенко у Мінську співачки і композиторки з України Вікторії Коханої. «Не повторюйте наші помилки», — сказала вона, розповідаючи про «негативні наслідки» двох Майданів у Києві, та закликала не підтримувати білоруські протести. «Страна.ua» принагідно нагадала, що 26 березня 2019 року указом Порошенка Вікторія Кохана (справжнє ім'я — Вікторія Кущ) була удостоєна почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України». Сам Лукашенко на цьому мітингу двічі згадав нашу країну: «Будете стояти на колінах, як в Україні». Цього дня він висловлювався у проросійському та антизахідному дусі, через що активно був цитований проросійськими ЗМІ: «Хтось хоче нових виборів — за вікно подивіться! Танки і літаки на зльоті в 15 хвилинах від наших кордонів. Натовські війська брязкають гусеницями біля наших воріт. Литва, Латвія, Польща і, на жаль, наша рідна Україна, її керівництво, наказують провести нам нові вибори. Якщо тільки ми підемо на поводу у них, ми зірвемо в штопор і ніколи не стабілізуємо наш повітряний корабель. Ми загинемо як держава, як народ, як нація».

Президентові України довелося заперечувати, що Україна нібито в наказовому порядку наполягає на проведенні повторних виборів президента в Білорусі. Про це повідомили «112 Україна», газета «День», ZN.ua та низка інших ЗМІ. «Сьогодні в Мінську практично офіційно прозвучало, що нібито керівництво України "наказує" провести нові вибори в Білорусі. Це не просто відверта брехня. Це свідоме нагнітання. Свідома провокаційна поведінка. Для чого? Або навіть не так: до чого тут Україна, якщо події стосуються виключно Білорусі і внутрішньої недовіри?", — сказав Володимир Зеленський. В Офісі президента ствердили, що Україна поважає географічні та політичні кордони кожної нації і не втручається у вирішення питань про вибори чи чиюсь перемогу на них.

Фото: Sputnik.com