«Всесвітня академічна служба УТР»,
«ТК» продовжує дискусію щодо нинішнього стану ДТРК «Всесвітня служба УТР», яку, нагадаємо, відновив на нашому сайті Микола Свинцицький, нещодавно звільнений з каналу екс-лідер осередку Незалежної медіапрофспілки на цьому каналі. В новій публікації пан Микола полемізує з коментарем до своєї попередньої публикації заступника голови Держкомтелерадіо Анатолія Мураховського. «ТК» публікує цей емоційний текст саме у продовження дискусії – не висловлюючи валсну позицію. І обов’язково опублікує альтернативні точки зору.
На публікацію листа представників діаспори до керівництва країни з приводу незадовільної роботи ДТРК«Всесвітня служба УТР» відгукнувся перший заступник голови Держкомтелерадіо пан Мураховський, який визнав недолугу роботу цієї телекомпанії. Радує, що і серед чиновників є люди, які дають тверезу оцінку роботі УТР, і, разом з тим, дивує, бо його думка дисонує з намаганням голови цього ж відомства пана Чижа переконати широку громадськість в тому, що УТР - це «телебачення завтрашнього дня», і, більше того, навіть «українське discovery».
З паном Чижем все зрозуміло. Його маніакальний потяг до глобальних, всесвітньозначимих дій і вчинків - не що інше, як атавізм комуністичного минулого, коли ми були «впреді планєти всєй». Можна було б покепкувати з максималізму цього державного мужа і подумати, навіть, що він викликаний надмірним патріотичним поривом, якби не його позиція під час президентських і нинішніх виборів до Верховної Ради. Бо як раз тут повністю виявилась справжня «турбота» про імідж країни, закордонних українців, тощо.
Ви, пане Мураховський, виправдовуєте незадовільну роботу УТР недостатнім фінансуванням, але є серйозні підстави стверджувати, що навіть на ці кошти можна було б виготовляти ефірний продукт значно вищого ґатунку, якби, звичайно, не бурхлива діяльність на цій царині вашого шефа. Отож, давайте по порядку.
Припустити, що державний діяч такого штибу, як пан Чиж, створював телеканал УТР без КОНЦЕПЦІЇ, або ж серйозно прийняти за таку його ідею «українського discovery», можна лише у випадку повної втрати здорового глузду. Якою ж насправді була і є концепція УТР, можна зрозуміти з тих практичних кроків, які робить УТР.
Безумовно, найефективнішим використанням коштів було б створення Всесвітньо служби на базі Київської регіональної телекомпанії. Для цього було все – техніка, приміщення, а, головне, колектив професійних журналістів, які б не дозволили собі опуститись до рівня сьогоднішніх програм УТР. Найголовніше, що телекомпанія не завантажена, вже кілька років шукає своє місце в ефірі. Створи ще кілька редакцій і були б, як кажуть, і вовки ситі і кози цілі. Але самостійний і авторитетний президент цієї телекомпанії В. Пасак був би надто незалежним, а, значить, і некерованим. Отож він не вписувався в концепцію пана Чижа. Останньому потрібна була людина лояльна, віддана. За тією самою логікою, з посади першого президента новоствореної ДТРК «Всесвітня служба УТР» пан Чиж незаконно звільняє В. Юрченка і призначає на його місце В. Юричка, якого із скандалами позбулися вже всі журналістські цехи: радіо, газета, інформаційне агентство. Подібно В.Юричку, пан Чиж комплектує і команду його заступників. Віце–президенти – І. Круглов, Л. Троян, О. Борис – вища каста на каналі, на ефір не працює, що є великим благом, бо некомпетентність цього панства вже давно привела б УТР до абсолютного краху. Дирекцію програм очолюють В. Пелепець і П. Марчук – «корифеї» УТ 70-х років, які принесли з собою не тільки телевізійні технології минулого століття, але й методи боротьби з інакомислячими тієї пори . Сьогодні саме ці люди, а також керівники інформаційної служби В. Земляний з А. Юричком утворюють монолітну когорту по виконанню всього того «беспредєла», що твориться на каналі УТР.
Відсутність науково обґрунтованих норм виробітку, незрозумілий принцип розподілу знімальної і монтажної техніки, незаконне (без погодження з профспілками) залучення працівників до роботи у вихідні дні, неукомплектованість кадрів, відсутність елементарних виробничих і побутових умов, непрозорість виплат працівникам, гнітюча, затхла атмосфера доносів і оббріхування, єзуїтські розправи з неугодними, і при всьому цьому повна безвідповідальність керівництва перед громадськістю і владою - це далеко неповний перелік характерних ознак деградації і виродження, не дивлячись на зовсім юний вік, державного каналу УТР. Це не період становлення, як думаєте ви, пане Мураховський, це, скоріше, період його занепаду і краху. УТР – яскравий і концентрований приклад невиліковної хвороби всіх державних ЗМІ, які колись обслуговували ще тоталітарну систему. І при цьому, пане Мураховський, ваш шеф, пан Чиж, затято переконує громадськість у тому, що ці ЗМІ не тільки готові, але, ніби, вже давно виконують функцію громадського телебачення.
Але підемо далі. Скажіть, кому прийшло в голову при всьому цьому безладі тягнути цілих 18 (!) годин щодобового ефіру? Зі слів пана Чижа стає зрозумілим, що це його державний мозок народив подібну химеру, бо якісне мовлення в такому об′ємі неможливо створити апріорі, тут я з вами, пане Мураховський, повністю погоджуюсь. Тому більшої авантюри, ніж відбувається зараз у нашому інформаційному просторі, не знайдеш. Але так, як відповідати ні перед ким, а думкою аудиторії пан Чиж навчився нехтувати, працюючи ще в парткомах КПРС, то робота «закипіла». В програму УТР втулили весь телемотлох, який нормальні люди вже давно викинули на смітник і забули. Вийшов ось такий інформаційний second-hand – достойна відповідь Заходу на його гуманітарну допомогу ганчір′ям. Однак, і цього утилю катастрофічно не вистачало. Тоді дирекція програм сказала ще одне вагоме слово в новітній тележурналістиці – повтори програм по разів 30-40 (!). Ось таке discovery України явив світу УТР! І ця телевізійна потвора стала працювати на імідж нашої держави! Однак, Голова Держкомтелерадіо І. Чиж, не переймається, адже його майже щодня показують виборцям, а більшого від УТР нічого й не треба. От вам і вся концепція. Витворяй, що завгодно, Іван Сергійович лояльних до себе надійно «кришує».
Розбещені до непристойності, В. Юричко із своїми поплічниками знахабніли до краю. Більше року минуло з часу президентських виборів, а журналістів, які хотіли сказати правду про «майдан», переслідують ще й до цього часу. Одних залякали, іншим створили нестерпні умови, і ті змушені були розрахуватись, а когось взагалі звільнили – це в той час, коли вчорашні їхні хазяї -Медведчук, Кравчук, Шуфрич істерично волають про політичні репресії.
Здоровий колектив такого неподобства не допустив би. Працівники УНІАНу, наприклад, прогнали В. Юричка, як тільки розкусили такого горе-керівника. Але так званий колектив УТР, сформований цим досвідченим інтриганом, не здатен навіть на елементарний протест по захисту своєї людської гідності і честі. Інша справа - зініціювати збори з винесенням громадського осуду людині, яка осмілилась підняти голос проти авантюрного керівництва, або написати відкритого листа Президенту країни, в якому можна без всякої скромності вихваляти себе і безсовісно паплюжити колег з НТКУ, завдяки яким і стала можливою робота УТР - такі моральні норми стали нормою.
В минулому році кілька десятків небайдужих працівників УТР не побоялись об′єднатись в профспілкову організацію і сказати всю правду про таке керівництво. Воно відповіло новими політичними репресіями і звільненнями, навіть не задумавшись, що за це потрібно буде відповісти.
Ось що замовчуєте ви, пане Мураховський, і ваш шеф Іван Чиж.
СМ в розумінні Чижа, або знову про «канал територіальних громад»
