Starlight Rental — це компанія у складі медіахолдингу StarLightMedia, яка займається технічними послугами з виробництва контенту і здає в оренду техніку для кіно- й телевиробництва. Дванадцять років тому цю компанію створили, щоб ефективно розподіляти техніку між каналами медіагрупи, але згодом вона стала підрядником у виробництві не лише власних проєктів — шоу «Х-фактор», «Мастершеф», «Холостяк» та інших — а й для каналів-конкурентів. Starlight Rental долучалась до виробництва  концерту до Дня незалежності і «Співають всі» для «України», а торік — до національного відбору на «Євробачення», яке знімали в метро. Під час великої війни компанія допомагає не тільки телевізійникам, а й армії. Про роботу Starlight Rental «Детектору медіа» розповів її директор Борис Пустовий.

— Борисе, розкажіть, будь ласка, наскільки прокат техніки — прибутковий бізнес для вашої медіагрупи?

— До початку великої війни це був потужний, прибутковий бізнес. Під час війни весь медіабізнес просів, тому і прокатникам стало важче. Раніше обладнання здебільшого використовувалось для зйомки фільмів, великих концертів і шоу, а зараз такого контенту виробляють набагато менше. Тому ми спрямували зусилля на допомогу тим, хто знімає хроніку війни, та на соціальні проєкти. 60% нашої роботи зараз — волонтерство.

— Чим особлива ваша компанія?

— Це єдина компанія, створена всередині медіагрупи, яка працює не лише на забезпечення потреб власних проєктів, а й на зовнішній ринок. Інших таких в Україні нема.

У медіагрупі StarLight Media є п’ять каналів, які користуються технікою, — СТБ, ICTV, Новий, М1 та М2. Всі вони самі купували собі техніку; це було дуже незручно. Наприклад, Новий і СТБ мають по десять камер. СТБ потрібно більше, а Новий не всіма своїми користується. Але СТБ мусив купувати нові камери, хоч міг би взяти їх у Нового. Тому холдинг вирішив створити компанію, яка обслуговуватиме й розподілятиме техніку на запити наших телеканалів.

Борис Пустовий

Потім у нас завдяки великим інвестиціям виник надлишок техніки, яка лежала на складах, і ми вирішили обслуговувати ринок. 2017 року компанія відкрила нові напрями й увійшла у трійку лідерів серед прокатників. Це ринок, на якому інші компанії працюють по двадцять років. Інвестиції в компанію швидко окупились, і відтоді ми витрачаємо тільки те, що самі заробляємо.

— На що саме витрачаєте?

— Прокатні бізнеси цікаві лише тоді, коли мають новинки — те, чим можна здивувати. Тому важливо постійно вкладати гроші в інновації. Ми вирішили заробляти на зовнішньому ринку, обслуговуючи партнерів і конкурентів, і реінвестувати в новинки. Правління підтримало цю ідею.

— Які саме напрямки стали найуспішнішими?

— Динамічне світло. Це те, чим ми стали займатися 2017 року, й менш ніж за два роки вкладені гроші повернулися. Все почалося з проєкту на ВДНГ «Дім таємничих пригод»; 2019 року ми робили концерт для «України» до Дня незалежності, який знімався на даху «Паркового» — були генеральним підрядником з усього світла. Потім були WePlay Аnimajor, «Маска», «Танці. World of Dance», «Україна має талант», «Х-Фактор» та багато інших проєктів. Зараз світло — наша сильна сторона, ми можемо забезпечити ним будь-який концерт.

Також у нас одна з найкращих пересувних телевізійних станцій в Україні, побудована під музичні концерти; в Україні їй немає альтернатив. За її допомогою ми робили «Х-фактор», «Україна має талант», «Співають всі», де використовували та обробляли більше 120 мікрофонів. Із цим впоратись могла тільки наша ПТС. Звісно, інші учасники ринку теж могли це зробити, але довелося б використовувати багато різного обладнання. Парк звукового обладнання в нас теж потужний — більш-менш такий самий, як у спеціалістів, які роблять «Євробачення».

— Кіновиробництво не є для вас пріоритетом?

— Наш профіль — реаліті, шоу, концерти. Кінозйомки потребують зовсім інших камер, оптики, світла. Ми маємо дещо, але якщо вже починати, то потужно — а щоб зайти в кіно потужно, треба вкласти багато грошей. І щоб інвестиції окупились, треба, аби в Україні знімали більше фільмів. До того ж в Україні на цьому ринку є лідер, компанія «Патріот», яка понад п’ятнадцять років займається кіно, роликами й рекламою. Нам потрібен час, щоби з ними конкурувати.

— Розкажіть про вашу роботу над відбором на «Євробачення» 2022 року.

— На цьому «Євробаченні» я мав незвичну роль — був також керівником виготовлення телеверсії відбору від Starlight Production; ми виграли конкурс Суспільного з потужною, на мою думку, ідеєю — про серце, яке, попри жахіття війни, співає і б’ється під землею. Ми відразу знали, що проєкт зніматиметься в метро. Заклали багато цікавинок і вдячні колегам із Суспільного, які погодились на деякі ризиковані речі, наприклад, використання статичних декорацій на сцені. Це монументальне серце, в якому буква U уособлювала Україну в серці. Будь-хто з шоу-бізнесу знає, що це сильний ризик. Бо може так статися, що на всіх номерах і виступах буде схоже зображення. Тому зазвичай ставлять екрани й запускають графіку, щоб урізноманітнити картинку. Але Суспільне в нас повірило, й вийшло дуже гарно.

Складно було, бо ми знімали під час повітряних тривог. У виробництві задіяно багато людей, в усіх сім’ї, діти, всі телефонують рідним; важко було зібрати всіх і сфокусуватися на роботі. У перший день репетицій ми на три години вилетіли з графіку, бо вранці чотири години поспіль була тривога, й багато хто не зміг доїхати до знімального майданчика. Що ж до технічних нюансів, то ми відразу встановили собі високу планку. Багато хто навіть не впізнав локацію…

— Ви не хотіли, щоб люди впізнали метро?

— Так, ми не хотіли наголошувати на метро. Ідея в тому, що серце б’ється під землею. На той час ми вже бачили прямий ефір «Голосу» «1+1», де обіграли локацію метро, показували станції, потяг. Але ми мали іншу ідею, й після «Голосу» ствердились у ній. Але метро — незручна, вузька локація; чесно кажучи, для концертів вона не підходить. Висота — шість метрів, ширина — сім; це «ковбаса», яка погано виглядає в кадрі. Нашим завданням було зробити картинку для глядача широкою, й ми домоглися цього, закривши стелю чорним. Простір стає безмежним.

Щоби зняти такий перформанс, ми мали взяти сімнадцять камер, а для цього потрібна потужна ПТС. Вона в нас є, але не змогла заїхати в метро. Тому ми розібрали ПТС, знесли її вниз і зібрали.

— Як ви доставляли обладнання на потрібну станцію?

— Дістатись туди можна тільки на потязі. Ми у вантажівках привозили обладнання, завантажували в потяг метро і їхали на станцію.

— Декорації і техніка влазили у двері?

— Так. Якщо розібрати, то все влазить. Наші партнери Starlight Scenery, коли робили декорації, відразу зробили їх модульними, щоб вони влізли в двері. З технікою простіше — вона більш універсальних габаритів. Проблеми були ще й із тим, що на час великої війни ми вивезли частину нашого обладнання (в тому числі й динамічне світло) з України для роботи в Європі. На «Євробачення» нам потрібно було його повернути. Якщо до 24 лютого нам чогось бракувало, ми йшли до конкурентів, але зараз це проблематично: всі щось вивезли. Тому ми повертали частину техніки з Європи. Такої кількості світла, як на «Євробаченні», під час війни ще ніхто не бачив.

— Що взагалі відбувалося з технікою вашої компанії після 24 лютого?

—  24 лютого був останній знімальний день проєкту «Танці». Шоу ще не було завершене. Вранці ми розвернули весь персонал додому, щоб вони опікувались безпекою своїх родин. Наша й партнерська техніка залишилась на знімальному майданчику — ми почали розбирати її лише на початку березня. Зібравши всю техніку докупи, ми оцінили ризики й вирішили не зберігати її в одному місці. Шукали різні варіанти. Зрештою частина техніки поїхала за кордон заробляти гроші, а частину ми віддали армії.

Із 24 лютого почалось таке: дайте десять рацій, дайте двадцять, дайте сто, дайте генератор, подовжувачі, квадрокоптер… Ми на все реагували й усе давали безкоштовно, хоча багато хто питав, чи треба щось платити. У відповідь ми казали: закінчиться війна — повернете. Техніка, яку ми роздали на початку великої війни, досі працює на нашу перемогу. Ми зі всіма на зв’язку, й хіба десяток рацій за цей час десь загубився.

Коли росіяни почали запускати дрони-камікадзе Shahed, з’явились нові запити на освітлювальні прилади. В нас хороша експертиза, тому ми підібрали прилади для протидії цим дронам. Ми аналізуємо, яка техніка краще підійде військовим, щось досліджуємо, розробляємо, покращуємо.

Частина наших працівників зараз в армії. Нам без них нелегко. Наприклад, із нашого потужного ремонтного відділу залишився лише один хлопець — решта служать. Більшість із них — там, де потрібна їхня експертиза.

— Чи використовують вашу техніку для зйомок під час бойових дій?

— Так, наприклад, фотоапарат із оптикою, трохи світла. Це не замовлення і не комерційний продукт: один із наших операторів-постановників служить в армії і попросив у нас «набір документаліста». Сподіваюсь, його матеріал вийде. Крім того, наші команди їздили на Харківщину, коли там було гаряче, і в інші місця.

— Ви й до війни працювали на міжнародному ринку. Що сталося з технікою, яку ви вивезли з України і ще не повернули?

— До 24 лютого для закордонних замовлень ми формували техніку й бригади фахівців тут, і вони виїжджали на проєкт. Зараз — передали частину обладнання партнерам, і з ним тепер працюють закордонні компанії. Можна сказати, здали в оренду.

— Ви почуваєтесь конкурентними на міжнародному ринку?

— Український ринок прокату зараз набагато потужніший, ніж у багатьох західних сусідів. Наше обладнання краще, ніж у поляків, іспанців, частково навіть ніж в італійців. Ми з ними працюємо й розуміємо, що своєю технікою їх посилили. Хоча раніше завжди вважали наш ринок маленьким. Ми можемо досить дешево робити такі проєкти, як відбір на «Євробачення», за технічною складовою якісніший, ніж у деяких європейських країнах, які не мали фінансових обмежень і не мусили знімати концерт у метро. Українці мислять так: моя хата має бути гарнюня і трошки краща, ніж у сусіда. Так само ми звикли робити все краще, ніж від нас вимагають.

— Які проєкти ви зараз робите?

— Для нашого холдингу — понад десяток проєктів, серед них «Мастершеф». Також працюємо над документальними фільмами і  для своєї групи, і для інших компаній. Дуже хочемо зробити концерт до Дня перемоги. Але обсяг роботи — як і виробництва — набагато менший за той, що був до великої війни. Тоді наші п’ять складів із обладнанням працювали цілодобово без вихідних — навіть у новорічну ніч! Тому ми потребували великого штату для зберігання й видачі. Зараз ми не працюємо цілодобово, а плануємо виїзди й залучаємо людей під конкретні роботи.

— У вас на сайті написано, що в команді 250 людей. Ця кількість змінилась у 2022 році?

— Ми перейшли на гнучкіші форми взаємодії. Частина людей змінила профіль. Ми не можемо утримувати такий великий колектив, але зберегти основних фахівців нам удалося.

— Які ще волонтерські проєкти, крім допомоги армії, ви маєте?

— Благодійні концерти — наприклад, The Unplayed Concert у Львівській національній філармонії. Це був новий для нас формат класичної музики. У Тернополі зробили мультижанрове шоу «Я з тобою», щоб зібрати гроші для дітей. Ми використовували для цих концертів техніку, не задіяну в інших проєктах, і навіть не обговорювали питання оплати.

— Які перспективні напрямки ви хотіли б розвивати після перемоги?

— Ми ще не використали все, у що вклали гроші. Сподіваюся, скоро закінчиться війна й ми покажемо все обладнання, яке в нас є. Під час війни ані ми, ані наші колеги-прокатники не інвестують гроші ні в що, крім перемоги :) Але ми знайшли спосіб співпраці з іноземними партнерами й привозимо інновації на український ринок — наприклад, програмно-апаратний комплекс CuePilot, який використовували для зйомок відбору на «Євробачення». Зараз інвестувати треба в інновації, які недорого коштуватимуть замовникам.