У березні в Чехії розпочало роботу «Радіо Україна» — інтернет-радіостанція з цілодобовим мовленням, в ефірі якої звучить багато української музики та програми, покликані допомогти людям, які переїхали в Чехію через війну в Україні. «Радіо Україна» розповідає біженцям, як облаштуватися на новому місці, записати дітей до школи чи садка, де отримати потрібну їм послугу. Проте мовлення розраховане не лише на дорослих, а й на дітей, для яких ведучі радіостанції щодня читають казки. «Детектор медіа» поспілкувався з менеджеркою проєкту, журналісткою-міжнародницею з досвідом роботи на «Радіо Свобода» Наталією Чуріковою. Вона розповіла, для кого працює радіо; як намагається розширити аудиторію; як допомагає біженцям досягнути психологічної рівноваги завдяки музиці та чому важливо, аби «Радіо Україна» не перестало мовити й після завершення війни.

— Наталіє, в кого виникла ідея створити «Радіо Україна»? Це була ініціатива українських журналістів, які опинилися в Чехії, чи навпаки — чеських колег?

—  Це ініціатива чеської медіагрупи «Медіа Богемія». Ідея виникла в одного з керівників групи, до якої входять кілька музичних радіостанцій. Колеги думали, чим вони можуть допомогти українцям, що можуть зробити такого, що може вплинути на життя людей, які тікають від війни з України в Чехію. На думку чеських колег, радіо може допомогти українцям отримати інформацію, необхідну саме їм і саме тут. Біженці з України переважно не володіють чеською й не можуть отримати цю інформацію з чеських ЗМІ. Крім того, є багато специфічної інформації для біженців: як зареєструватися, як отримати візу, влаштуватися на роботу, отримати медичну страховку, відкрити рахунок у банку, записати дітей до школи тощо. Наше радіо потрібне для того, щоб уможливити якомога більшій кількості людей комфортне перебування; щоб допомогти всім якомога швидше отримати необхідні для життя документи; зв’язатися з людьми, які можуть допомогти з поселенням, із перекладом. На нашу думку, радіо — це саме той засіб, який може донести цю інформацію до широкої аудиторії, адже людям не потрібно вишукувати її в інтернеті чи газетах, а можна просто увімкнути ефір.

—  Зараз «Радіо Україна» мовить лише в інтернеті, але, можливо, маєте плани вийти на FM-діапазон, щоб охопити більшу аудиторію?

— Ми активно шукаємо різні можливості, щоби знайти вихід до цільової аудиторії. Шукаємо її через соціальні мережі, у групах, створених для біженців, через центри допомоги. Вихід на FM — це окреме питання, яке потрібно вирішувати. Щоби виходити на FM-діапазон, потрібно мати ліцензію. Це складний процес, і це не те, що можна вирішити швидко. Для цього також потрібні додаткові гроші. А кошти на існування «Радіо Україна» виділяються з бюджету «Медіа Богемія». Вони не мали жодного додаткового фінансування від державної чи комерційної організації. Це була їхня ініціатива, акт солідарності з українцями та спосіб допомогти.

Ми знаємо, що нас слухають і люди відгукуються. Звичайно, було би приємніше навіть психологічно знати, що ти можеш включити FM у машині й почути наш ефір. Але українці мало їздять у машинах, а телефон є практично в кожного. Ми знаємо це від чеських мобільних операторів, які повідомляють, що видали понад 250 тисяч телефонних карток біженцям з України. Тому ми знаємо, що через телефон ми точно можемо потрапити до кожного.

— Чи дозволяє закон у Чехії мовити в FM-діапазоні виключно мовою іншої країни?

— Я не впевнена з приводу законодавства, але знаю прецеденти. Бі-бі-сі колись мало повністю англомовне мовлення на хвилях, пізніше вони стали мовити ще й чеською. Також знаю, що Міжнародне французьке радіо (Radio France Internationale) має свою хвилю й мовить принаймні у Празі французькою мовою. Але зважаючи на кількість українців у Чехії і кількість французів, україномовне радіо потенційно мало би набагато більшу аудиторію.

— Що робите, аби віднайти своїх слухачів?

— Крім поширення інформації в соціальних мережах, ми плануємо домовитися з чеськими телефонними компаніями, щоб вони повідомили користувачів про наше радіо через sms. Також інформацію про наше мовлення поширюють у групах посольства України. Спілкуємося також із чеським урядом і пояснюємо, що наше радіо — це канал, через який і влада може зв’язатися з українською громадою, щоби повідомити важливу інформацію. Ми намагаємося розповідати про себе по всіх каналах. Розсилаємо свої афіші, плакати для різних центрів допомоги українцям, щоб люди, які їх відвідують, також дізналися про «Радіо Україна».

— Знаю, що команда «Радіо Україна» складається з українських медійників, які зараз у Чехії. Зокрема, серед працівників є кілька людей, які раніше працювали в українській редакції «Радіо Свобода». Як формувалася ваша команда, чи складно було знайти людей?

— Радіо відкрилося блискавично: кілька тижнів від ідеї й до виходу в ефір. Спершу зі мною зв’язався один із менеджерів «Медіа Богемія» — Лукаш Надворнік. Мене йому порадили місцеві колеги. Після цього ми почали шукати команду. Спершу опублікували оголошення про пошук працівників у чеських ЗМІ та українських групах. Зголосилося близько сотні людей. Це були й журналісти, й актори, й люди, які мали бодай якийсь стосунок до роботи з мікрофоном. Ми провели конкурс і відібрали людей, які, на нашу думку, мали найкращі знання і здібності. Тепер у команді — кілька колишніх працівників української служби «Радіо Свобода», кілька колишніх стажерів цього ж радіо, декілька людей — українські медійники, що стали біженцями. У нас переважно жіночий колектив: із десяти людей дев’ять — жінки. Але це можна пояснити тим, що в Чехію з України зараз виїжджають переважно жінки та діти.

— Чи відомо вам про інших медійників з України? Чи можуть вони знайти роботу за фахом у Чехії?

— Частина журналістів, які переїхали в Чехію, далі працює на свої українські медіа. Для тих, хто знає чеську мову й може бути сполучною ланкою між чеськими й українськими медіа, відкрилося одразу кілька проєктів у чеських ЗМІ. Зокрема, чеське Суспільне телебачення та радіо випускають кілька програм українською. Також є кілька інтернет-видань, які виходять українською мовою. Звичайно, це робота не для сотень людей, але, може, з десяток журналістів з України вже змогли знайти собі робоче місце в такий спосіб.

— Що в першу чергу висвітлюєте в ефірі — події в Україні чи чеські новини? На чому робите акцент, окрім програм із корисною інформацією для біженців?

—  Ми говоримо про те, що відбувається в Україні, й чергуємо це з інформацією про те, що відбувається в Чехії. Значну частину ефіру займає музичний контент.

Новини виходять щогодини — із шостої ранку до шостої вечора. Це повні випуски новин з України та Чехії. Також виходитимуть інтерв’ю з переселенцями; з людьми, які живуть у Чехії і можуть дати якісь корисні поради іншим. Ще кілька інтерв’ю записала Соня Кошкіна. Вона підготувала розмови з мерами українських міст, де тривають активні бої — Харкова, Маріуполя.

В Чехію з України евакуювалося близько 300 тисяч людей. Досвід кожної людини цікавий. І не лише для україномовної аудиторії, а й для чеської. Тому ми вже налагодили обмін інформацією з Чеським радіо. Ми ділилися з ними інформацією прямо з України, для них це ексклюзив. Зокрема, ми віддавали їм інтерв’ю з мерами, а вони нам — із чеським міністром культури.

—  Які ще тематичні програми вже звучать в ефірі радіо, і можливо, ще є щось у плані?

—  З того, що вже є, крім новин, порад та інтерв’ю, в нас виходять казки для дітей. Про це просили наші колеги. Їм хотілося, щоб наше радіо було не лише для дорослих, а й для дитячої аудиторії, оскільки серед біженців зараз чимало дітей. Казки  Сашка Лірника звучать в ефірі двічі на день. Крім цього, є програми з віршами та духовними настановами від голів українських церков — православної та греко-католицької. Якщо в нас буде більше можливостей і ми зможемо брати людей до штату, можна буде говорити про розширення кола тематичних програм.

—  Яка музика звучить в ефірі «Радіо Україна»?

—  Переважно україномовна, а також західна музика. Спершу плейлист для радіо складали наші чеські колеги. Вони використовували той принцип, який діє на їхніх станціях: чотири пісні англійською або іншими європейськими мовами та одна чеська. Проте ми попросили, щоб вони змінили пропорцію і тепер у нас чотири українські пісні на одну «західну». Ми намагаємося промовляти до своїх слухачів не лише інформацією і мовленим словом, а й українськими піснями. Ми прагнемо не лише інформувати нашу аудиторію, а й зберігати емоційний контакт із нею.

—  А що саме з української музики потрапляє в ефір? Йдеться про сучасну музику?

—  Чеські колеги, коли почали працювати над складанням плейлиста, виходили зі своєї практики й обирали матеріал, спираючись на дані хітпарадів. Але ми з’ясували, що багато з тих виконавців і пісень, які є в цих хітпарадах, ми би не хотіли чути на «Радіо Україна» з політичних причин. Хтось із них підтримував політику Росії в Україні, хтось виступав у Москві тощо. У нас не звучить жодного слова, крім музичного, ніякою іншою мовою, крім української. Російської мови в нас на радіо немає зовсім, навіть у піснях.

—  Зараз українські музиканти пишуть чимало так званої музики війни. Чи допускаєте у свій ефір такий зовсім свіжий матеріал, який відгукується на війну в Україні?

—  Музика є різна. Звичайно, коли з’явилася новина, що Pink Floyd переспівав українську пісню про червону калину, ми дали це в ефір одразу. Так само, коли ми говорили, що у Празі давала концерт Мар’яна Садовська, ми пускали її композиції. Крім цього, є багато іншої музики, яку ми вважаємо незаслужено відсунутою багатьма українськими радіостанціями.

Звучить і «музика війни», та, що актуальна зараз. Зокрема, пісня гурту «Kazka» «I`m not ok», яка вийшла зовсім нещодавно. Але є давно відомі Джамали, «Океану Ельзи», «Бумбоксу». Чеські колеги, до речі, відзначають високу якість української музики: як добре вона аранжована, записана, заміксована. Не всі чеські виконавці можуть продемонструвати такий високий рівень.

—  Чи не виникало всередині вашої команди суперечок щодо того, чи має на «Радіо Україна» звучати музика під час війни? Мовляв, не до музики й не до розваг у часи, коли російські військові щодня вбивають українців та руйнують наші міста.

—  Ми намагаємося створити психологічно комфортну ситуацію для людей, які пережили найважчі хвилини й години свого життя. Тому коли вони опинилися в безпеці, ми намагаємося підтримати їх психологічно, щоб вони могли продовжити своє життя на новому місці. Щоб вони могли облаштуватися, почуватися міцніше, могли підтримувати своїх дітей, які дуже чутливі до психологічного стану своїх мам. Коли ти можеш почути слово, звернене до тебе українською мовою, музику, до якої ти звикла, яку ти любиш, яка створює для тебе приємні спогади про мирне життя, стає легше. Це допомагає стати на ноги на новому місці і продовжувати жити.

—  Чи маєте вже дані про те, скільки людей вас слухають? І чи тримаєте з ними зв’язок, — чи можуть слухачі написати вам або ж зателефонувати в ефір?

—  Пройшло дуже мало часу, щоб говорити про якісь цифри щодо слухачів. Ще не минуло й трьох тижнів, як радіо вийшло в ефір. Можливо, нас слухає кілька сотень. Поки що. Тому наше основне завдання зараз — дістатися до своєї цільової аудиторії.

Ми поки не повідомляли наших номерів. Працюємо над тим, щоби знайти відповідних людей, які би могли професійно дати свою експертну думку й пораду нашим слухачам, коли ті до нас звертатимуться. Коли ці люди з’являться, ми плануємо оголошувати в ефірі телефон студії.

—  Чи співпрацює ваше радіо з українськими інституціями?

—  Поки що прямого контакту з українськими інституціями, крім посольства України в Чехії, в нас немає. Через Соню Кошкіну ми контактуємо лише з виданням LB.ua.

—  Чи потрібна була б вашому радіо фінансова допомога від українських інституцій?

—  Звичайно, була би потрібна. Тоді ми могли б розширитись, бо все ж таки фінансові можливості дуже обмежені, люди отримують невеликі зарплати. Якби в нас було більше грошей, ми би подумали про вихід на FM-діапазон, про створення нових програм. І так само могли би подумати і про тривалість існування цього проєкту, тому що візи видаються на рік. Тобто очікується, що люди пробудуть тут не менше року. І на цей рік нам потрібно мати фінансування. Поки що забезпечене фінансування на декілька місяців. Далі ж будемо шукати гроші.

—  Яка глобальна місія проєкту «Радіо Україна»? Чого при найоптимістичнішому сценарії існування радіо хочеться досягти?

— Допомогти, підтримати й розважити. Це три речі, які ми ставили за мету, коли створювали це радіо. Я думаю, що ми своїми програмами вже це робимо. Єдине, нам потрібно розширити аудиторію для того, щоби підтримати й розважити якомога більше людей. І було б добре, якби цей проєкт не закінчився із завершенням війни в Україні та закінченням терміну віз для біженців. Тому що українська громада — найбільша нацменшина в Чехії.

Слухати радіо можна на сайті Radioukrajina.cz та в мобільних додатках для Android і iOS.