Член Громадської ради при Національній раді з питань телебачення і радіомовлення Олександр Глущенко запустив на ютубі проєкт інтерв’ю «Переговорка». Прем’єрний випуск вийшов 20 квітня, його гостями були актори проєкту «Мамахохотала» брати Олексій та Ігор Реви. Далі Глущенко планує запрошувати представників із різних сфер, які зможуть поділитися своїм досвідом.

Особливість проєкту «Переговорка» він вбачає в тому, щоб у діалозі розкрити гостя як людину з унікальним життєвим шляхом, а фішкою — емоції спікерів та їхню щирість. За його словами, частина інтерв’ю можуть претендувати на роль автобіографічних у житті гостей. Глущенко хоче, щоби з Вікіпедії посилалися на його інтерв’ю як на першоджерело. Середі інших його цілей — цікавий та якісний контент, «срібна» кнопка ютуба (100 тисяч підписників) та «золота» кнопка (мільйон підписників).

«Переговорка» буде двомовною (залежно від мови спілкування спікера) та виходитиме раз на два тижні. У планах Глущенка запустити англомовну версію та розширити контент. Однак поки він завойовує аудиторію й паралельно працює над різними способами монетизації. Нині він вкладає у проєкт власні гроші. Однак зізнається, що не альтруїст, тому надалі у проєкті з’явиться реклама, спонсорство, система підтримки глядачів та інші диджитал-інструментарії.

З виробництвом проєкту йому допомагає «Ланет продакшен», який відповідає за технічну частину; з питань диджиталу дають поради в «Ланет Клік». Радився Глущенко і з друзями, які мають ютуб-канали, особливо — з автором проєкту «Технозон» Володимиром Крамаренком.

Олександр Глущенко розповів «Детектору медіа» про причини та мету запуску «Переговорки», що відрізнятиме проєкт із-поміж інших, про монетизацію й найближчі цілі проєкту.

– Олександре, чому ви вирішили запустити проєкт «Переговорка»?

– Усе до цього йшло. В епоху новітніх технологій найголовніший і найцінніший ресурс — час. Другий ресурс, який не менш цінний, але й дозволяє економити час — спілкування з людьми, які чогось досягли, кожен із яких по суті своїй є відкритою книгою. Тому інколи я дозволяю собі спілкування з представниками галузі, щоб поділитися їхніми думками та відповідями на шпальтах видання Mediasat.

У грудні 2020 року на своїй фейсбук-сторінці я пообіцяв ринку ТБ/телеком зробити близько 10 інтерв’ю для порталу Mediasat. Через пандемію COVID-19, локдауни, карантини всі інтерв’ю, окрім одного, зробив дистанційно через зум.

Враховуючи, що всі інтерв’ю були лонгридами, а діалоги зі спікерами тривали більше двох годин, постало раціональне питання: а чи не видавати відеоформат? По-перше, я вже роблю відео. По-друге, життя у відеоінтер’ю довше, ніж у текстового файлу. По-третє, було бажання передати емоції спікера, його переживання, спогади. Текстом цього зробити майже неможливо і формат тематичного ЗМІ не дозволяв це робити. Та й створення тексту — неконструктивне з точки зору результату й витрачених ресурсів.

Тому факт того, що інформацію саме про героя як людину мені цікаво донести в першу чергу — як спікер працював над собою, як розвивався, які були емоції, переживання, чи був план, або збіг обставин призвів до результату чи зміни життєвих орієнтирів. Сукупність цих факторів призвела до створення та запуску ютуб-проєкту «Переговорка». Результат має задовольняти творця в першу чергу. Щоб було натхнення робити продукт і надалі.

– Що відрізнятиме ваш проєкт від інших програм-інтерв’ю?

– Я вважаю, що будь-який проєкт на ютубі не схожий на інші. Не існує ніякої монополії на інтерв’ю чи інші неоригінальні формати. Кожен інтерв’юєр та спікер під час діалогу створює унікальний, самодостатній та неповторний контент, відштовхуючись від цінностей, життєвого досвіду та експертизи учасників процесу. Враховуючи той факт, що в Україні близько 30 мільйонів користувачів мережі інтернет і жоден ютуб-канал з України не має такої кількості підписників, — місця в диджиталі вистачить всім.

Особливість проєкту «Переговорка» в тому, що я вбачаю в процесі діалогу [спосіб] розкрити гостя як людину із власним і унікальним життєвим шляхом. Адже більшість бачить лише верхівку айсберга й реагує на успіх, не звертаючи увагу на кількість праці, поту, крові, сил, енергії, витрачених на досягнення цього результату. Жоден із гостей точно не прокинувся відомим і виборював місце під сонцем. Успішний успіх — це синергія роботи над собою й боротьба, в першу чергу із самим собою.

Ярлики на людей у нас вішають безкоштовно і в надто великій кількості. Тому я хочу, щоб мої гості самі розповіли про себе — хто вони, чого прагнуть, які їхні життєві цілі та пріоритети. Тому правило дуже просте: хочеш про себе розповісти — розповідай. Це чесно. Це відверто. Це щиро.

Частина інтерв’ю може претендувати на роль автобіографічних у житті гостей, адже, впевнений, деякі з учасників проєкту ніколи не розповідали про себе так багато. І їх не пробували розібрати на атоми.

– Ви створюватимете контент російською чи українською?

– Проєкт двомовний — залежно від мови спілкування спікера. Якщо спікер російськомовний, про нього на ютубі дізнаються жителі Білорусі, Казахстану, країн Балтії, в Молдові, країнах Кавказу чи в Середній Азії. Або в будь-якій країні, куди доля закинула вихідців як з України, так і з країн колишньої імперії СРСР. Меседжі з України повинні чути й бачити за її межами. Тому я взагалі не проти, щоби з часом проєкт мав якщо не англомовну версію, то англомовні субтитри.

– Яку мету ви перед собою ставите?

– Ціль номер один — цікавий та якісний контент. Ціль номер два — «срібна» кнопка ютуба та 100 тисяч підписників. Ціль номер три — «золота» кнопка ютуба та мільйон підписників.

Ми робимо якісний телевізійний контент, який не показують по телевізору. Звісно, що ми не є профі в журналістиці, відсутні багатомільйонні бюджети й не можемо зі старту робити наповнення та сенси, гідні Netflix. Але кожне наступне інтерв’ю точно кращим, ніж попереднє.

Тому ми будемо навколо ютуб-каналу вибудовувати ком’юніті та співпрацювати з ним. Адже людський капітал — не менш цінний, ніж контент.

Створені та запущені сторінки у фейсбуку та інстаграмі, далі запускатиму канал у телеграмі. Проєкт «Переговорка» на 100 % онлайн і в диджиталі.

– Ви запустили ютуб-проєкт чи саме ютуб-канал, який будете наповнювати різним контентом?

– Робота над проєктом має приносити не тільки досвід, але й задоволення. Перша ітерація — це 20–30 інтерв’ю, як напрямок. А потім подивимось, куди приведе крива ютуба. Для творчості немає кордонів і перепонів. Це можуть бути огляди, тестування, бліци.

– На кого націлений проєкт? Який портрет вашого глядача?

– Орієнтир — 30+. Люди, яким цікавий якісний контент і спікери, на прикладі яких вони зможуть побачити, що роботу над собою дає результат. Фішка інтерв’ю — емоції спікерів і їхня щирість.

Аналітика першого випуску показала, що ядро у нас 24–54 роки. 70 % — чоловіки, 30 % — жінки. Впевнений, що від гостя до гостя ця пропорція буде змінюватися. 50 % подивилися випуск на телефоні, й несподіванка, що 20 % на телевізорі. Адже в нас якість відео 4К і відео можна спокійно дивитися на великому екрані.

– Яка тематика? Хто ваші гості?

– Наші гості — будь-які люди, які чогось досягли у своєму житті; які працювали над собою й розвивалися; у своїй галузі та ніші щось зробили; яким є що розповісти про себе і досягнення. Це має бути цікавий спікер. Не було ідеї зациклюватися на телебаченні й телеком-галузі. Наші гості й спікери — представники з різних сфер. Так буде цікавіше.

Усі гості, яких я запрошуватиму, працювали над собою; чогось хотіли досягти; всі не сиділи рівно; у всіх була дзиґа, яка змушувала їх ворушитися; були злети й падіння. Жодний із моїх гостей не прокинувся зіркою чи відомим.

У них не було менторів чи старшого товариша, які б їм допомагали. Вони самі пробивали власним лобом — усе було методом спроб і помилок. Через це вони чогось досягли. Це ґрунт, із якого можна робити історії й розповідати їх людям. Ця історія вічна й нескінченна.

Немає мети мочити когось, я в «мочилово» й хайп не вірю. Хайп — це круто, але ненадовго. Потім у гості ніхто не зайде й це буде театр одного актора.

У першу чергу, я віддаю перевагу гостям, яких хочу розговорити сам і поспілкуватись як споживач та глядач. Друге — ютуб-блогерам та представникам диджитал-індустрії радий завжди й без черги. У попередньому списку гостей у мене понад 30 записів.

Першими гостями були брати Олексій та Ігор Реви — актори проєкту «Мамахохотала». Другий випуск — економіст Михайло Кухар. Третій випуск — кіно- й телепродюсер, радіоведучий Ярослав Лодигін. Четвертий випуск — політик Борислав Береза. П’ятий випуск — блогер, автор ютуб-проєкту «Технозон» Володимир Крамаренко.

– З якою періодичністю випускатимете відео? Який хронометраж програм?

– Періодичність я запланував один раз на два тижні. Із хронометражем є питання, бо спілкуватися доводиться багато, тому матеріалу знімаємо з запасом під монтаж і дуже багато.

Я як автор, ідеолог, редактор до матеріалу ставлюся прискіпливо й мені шкода щось різати чи викидати. Не завжди є бажання щось видаляти, бо здається, що це цікаво й корисно.

У першу чергу я орієнтуюся на хронометраж у дві години для випуску. Є бажання й натхнення робити й довші випуски. Але не впевнений, що користувачам буде цікаво слухати чи дивитися так довго. Людина фізично може втомлюватися чи мати обмеження в часі. Та коли переглядаєш матеріал і розумієш, що немає перепадів енергетики, то інтерв’ю може бути й довготривалим. Головне, щоб воно було цікавим, а ведучий і гості були в тонусі.

Хочеться отримати відповіді на всі питання за один раз, щоб я про людину все зрозумів і щоби з Вікіпедії посилалися на мої інтерв’ю як на першоджерело. Такі думки були, коли запускав.

Зокрема, в мене є інтерв’ю з економістом Михайлом Кухарем, яке вийде другим. У нас матеріалу п’ять годин відзнято, і під час монтажу виникло питання — один великий випуск чи два, але підряд. Людина настільки цікава й багатогранна, що хочеться і з іншими поділитися спілкуванням.

 — Хто працює з вами над проєктом — який продакшен? Як розподілені ролі в команді?

– Над ним працюю я — запрошую гостей, пишу питання, спілкуюся, передивляюся відео як редактор (обираю, що залишити чи видалити). Мені допомагає «Ланет продакшен». Я їхній клієнт, тобто знімаю на їхній території. Вони займаються виробництвом: зйомка, продакшен та постпродакшен, віддають мені готовий кадр.

Із «Ланет Продакшен» у мене вибудувалися досить пристойні і вже більш ніж клієнтські відносини. Спочатку я подивився на якість їхньої роботи. Потім ми протестували виробництво пілоту і зрозуміли, що в нас є конект. Ну й найбільше підкупило те, що вони розташовані в сусідньому будинку й така проблема, як витрачати час на логістику й київські затори, відпала одразу. А отримуючи відгуки від глядачів, які хвалять якість монтажу, відео та відео, особливо в 4К — впевнений, що у виборі продакшену я не прогадав.

Із питань диджиталу я звертаюся за порадами до «Ланет Клік». Усі мої знайомі, в кого є власні ютуб-блоги, а таких декілька десятків — уже відписались і хто чим міг, якою порадою, допоміг. Ну і особливу увагу й допомогу порадами приділяє Володимир Крамаренко. Він, як автор ютуб-проєкту «Технозон», який узагалі запустив у Запоріжжі, й пройшов весь шлях, і набив ґулі у співпраці з ютубом, — найбільш активний.

– Який бюджет у проєкту? Хто його фінансує?

– Фінансую проєкт я. Тому і відповідальність над проєктом за мною.

– Як плануєте монетизувати контент?

– Кожна праця повинна монетизуватися. Створення контенту — це ресурсномісткий та затратний шлях.

Не впевнений, що я буду оригінальним. Усе як у людей. Ми створюємо продукт, якість можна оцінити. Уже є перші цифри й показники. І можна показувати потенційним рекламодавцям. Можливі будь-які колаборації. Тому спочатку ми робимо контент, завойовуємо аудиторію, паралельно працюючи над різними способами монетизації — пряма й непряма реклама, спонсорство та інший диджитал-інструментарій.

Не відкрию секрет, що сегмент українського ютуба не дуже багатий. І за мільйон переглядів ютуб власнику каналу платить у рази, якщо не в десятки разів менші кошти, ніж це було б в англомовному сегменті. У принципі, це одна з відповідей, чому більшість ютуб-проєктів російськомовні. Їхні автори просто пришвидшують період початку монетизації, розширюючи кордони аудиторії з якою можна співпрацювати.

Будь-яка людина повинна заробляти кошти. Я тут точно не альтруїст. Тому реклама буде. Як і інші способи.

– Чи планує залучати підтримку глядачів через Patreon чи донейти?

– Коли проєкт почне розвиватися й виходитимуть регулярні відео, я буду експериментувати й пробувати ці системи і платформи. Я вже вивчив, як це працює.

У мене ставка на цікавий та якісний контент, тому думаю, що з часом з’являться не тільки рекламодавці, а й запрацює система донатів та патронів.

Усе давно вже придумали, перевірили до нас. Логіка проста: хочете хороший та якісний контент — платіть за нього. Якщо аудиторії потрібен буде саме такий контент і вона готова буде за нього платити, то чому б і ні? Це ж право кожного — обирати. Якщо ніша інтерв’ю з лідерами громадської думки чи експертами має право на життя в моєму форматі, то фідбек від глядача / користувача буде тому підтвердженням.

– Ви плануєте розвивати проєкт виключно в інтернеті? Не розглядаєте можливість співпраці з телеканалами?

– Я не впевнений, що канали гроші платять за такі проєкти. По-перше, українське телебачення не найбагатше. По-друге, воно не найщедріше. По-третє, будь-яка структура ревно ставиться до ексклюзиву і факту, що цей контент був розміщений публічно на одній із платформ.

Я розглядав би наразі телебачення в розрізі проєкту Media Change Ukraine, де правовласники надають свій контент регіональним мовникам. Але хто його знає, що буде завтра і яка синергія чи партнерство з телемовниками замайорять.

Фото надані Олександром Глущенком