Арешт у Криму кінорежисера Олега Сенцова разом із активістами Олександром Кольченком та Геннадієм Афанасьєвим 11 травня 2014 року випав на період громадянської активності в Україні, бажання якомога швидше наблизити зміни в країні – від повалення пам’ятників Леніну до перефарбовування різних поверхонь у кольори прапора.

Допити трьох українських громадян у РФ та висунення їм абсурдних звинувачень були черговим сценарієм російської пропаганди, що мала застрахати аудиторію російських медіа і показати смаленого вовка українцям.

Вирок російського суду Олегу Сенцову і Олександру Кольченку 25 серпня 2015-го і промова кінорежисера стала виявом героїзму людини, що кинула виклик системі у ситуації безнадії.

Цей судовий процес випало зафільмувати російському режисеру-документалісту, випускнику майстерні Марини Разбєжкіної Аскольду Курову в документальному фільмі «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова». Прем’єра фільму відбулася на цьогорічному Берлінале, а нещодавно він вийшов у прокат в близько 20 кінотеатрах в Україні.

Більшість українців ніколи не зможуть переглянути «Процес» так, як глядачі з Берліна чи Детройта. Кому з адекватних свідків цієї справи вдасться прийняти те, що за останні два роки відбулося з багатьма з тисячами найкращих українців? Один із кінокритиків у розмові про стрічку висловив думку, що вона запізнилася на півтора роки, і більше можна взяти з самого засідання Північно-Кавказького суду і виступу Сенцова. Інший кінокритик після пререгляду «Процесу» підняв складні питання: «Ни один герой не может отстоять национальное достоинство своей страны, не может увенчать свой народ венцом коллективной доблести –  он может лишь помочь отстоять человеческое достоинство тем единицам, которых воодушевит его пример, в то время как гораздо больше окажется тех, кто станет паразитировать на его личности».

Як би там не було, але стрічка Аскольда Курова буде в прокаті ще близько місяця. «Детектор медіа» запитав у кінокритиків, кінопродюсерів та режисерів, чому, на їхню думку, фільм варто подивитися.

Ігор Грабович, кінокритик:

– Фільм «Процес» Аскольда Курова вартий перегляду з багатьох причин. Найперша, найочевидніша, полягає в тому, що Олег Сенцов – український герой, який перебуває за гратами у Росії, і будь-яка підтримка, будь-яка солідарність з ним надзвичайно важливі – і для нього, і для нас самих.

Інша причина полягає в тому, що картина Курова піднімає завісу над справою Сенцова, очевидно сфальшованою, дуже драматичною, з фактично трагічним фіналом, проте не дуже відомою широкому загалу. Режисер систематизував вже наявний чужий матеріал, доповнивши його власним фільмуванням, яке робить історію суспільно важливою та особистою водночас.

І, зрештою, найважливіша, яке на мене, обставина: фільм викриває не стільки російську систему правосуддя, саму сучасну російську державу (з ними і так усе очевидно), скільки дає трибуну самому Олег Сенцову. Розкриває масштаб його особистості, силу його характеру та переконань.

«Процес» являє нам сучасного українського героя, людину нового часу, художника, який не просто не побоявся підняти голову, заявити власну життєву та громадянську позицію, а ще й залишився їй вірним, незважаючи на обставини. І ця його мужність стала уроком усім нам.

Денис Іванов, генеральний продюсер дистриб’юторської компанії «Артхаус Трафік»:

– Это картина о силе человеческого духа, об украинце, который является Человеком с большой буквы. Очень многие люди следили за новостями об Олеге, но «Процесс» – первая картина, которая показывает всю историю кафкианского ужаса, который происходит с нашим соотечественником.

И еще одна немаловажная деталь – часть финансовых сборов «Артхаус Трафик» от проката фильма будет передана семье Олега Сенцова.

Олексій Радинський, режисер-документаліст:

– Фільм «Процес» варто дивитися ще й тому, що вихід у прокат гостросюжетного документального фільму – це унікальне явище для України. А фільм Аскольда Курова – саме гостросюжетний, незважаючи на те, що ми наперед знаємо його фінал – так само, як фінал процесу над Сенцовим та Кольченком був відомий усім його учасникам ще перед його початком. І саме це робить фільм Курова цікавим: попри те, що розв`язка нам відома, ми з неослабним подивом дивимось на те, як російська судова машина продукує все гостріші й абсурдніші повороти в своєму боягузливому протистоянні з громадянами України Сенцовим та Кольченком.

До речі, підзаголовок фільму – як і весь його наратив і кампанія навколо нього – містить один суттєвий недолік. Він мав би називатися «Російська держава проти Олега Сенцова та Олександра Кольченка». Незрозуміло, чому фігура антифашиста Кольченка у цьому фільмі відсунута на другий план – якщо це прояв цехової солідарності з Сенцовим, то він тут явно недоречний.

Антон Філатов, кінокритик:

– На протяжении первых двух десятилетий независимости Украины героем в нашей стране зачастую был антигерой. Оттого столь популярными были фильмы, сериалы и песни (шансон) о криминальных деятелях и авантюристах. Процветал жлоб-арт. Заставлял плакать кровавыми слезами сельский гламур. После Евромайдана в Украине начался активный поиск новых героев. Маятник качнулся в обратную сторону, сшибая ленинов с пьедесталов, сериалы о мутных ментах – с экранов и песенки о Владимирском централе – с эфиров. На этой волне поиска настоящего актуального героя фильм Курова «Процесс…» становится симптоматичным.

Несправедливо заключённый Олег Сенцов в этом кино показывается очень сдержанно. Здесь делается ставка на честность персонажа. Этим фильм и подкупает. Так что при полном отсутствии геройского пафоса на экране эта картина возводит пьедестал для настоящего современного героя – стойкого, принципиального и верного своим убеждениям патриота Олега Сенцова.

Симптоматичен этот фильм и для наших северных соседей, показывая испуганные метания властей, подлость правоохранителей, продажность судей, информационную зомбированность населения. На сегодняшний день Украина опирается на героев. А современная Россия – на трусов. В этом сегодня и заключается разница между нами и ими.

Ельміра Асадова, кінопродюсер в організації «Сучасне українське кіно»:

– Вже три роки на багатьох фестивалях проходять акції на підтримку Олега Сенцова. В Україні два роки тому на Одеському міжнародному кінофестивалі ми всі підписували листа за його визволення з в'язниці. Наші колеги робили спеціальні покази своїх особистих фільмів з цією ж метою.

«Хто такий Олег Сенцов? Що саме відбувається з родиною Сенцових? Як в Олега справи? Чим я можу йому допомогти? Герой чи непорядна людина?» – задаються запитаннями люди, незнайомі з кінорежисером. На декілька з них може відповісти картина Аскольда Курова «Процес», міжнародна прем'єра якої відбулася у позаконкурсній програмі 67-ого Берлінського кінофестивалю.

Всією душею бажаю звільнення Олега Сенцова, миру та добра його сім'ї і нашій країні.

Борис Долина, головний режисер департаменту інформаційного мовлення телеканалу «Україна»:

– 2034. Год , когда согласно приговору суда, должен выйти на свободу Олег Сенцов... Сорее всего, вы слышали это имя и даже видели акции в его поддержку, а может быть, даже писали ему письма. Но вряд ли у вас была возможность следить за тем, как проходил судебный процесс по его делу.

Это фильм не про суд и не про Олега – это фильм про процесс, который происходит в России с сознанием людей. Фильм про непреклонную систему и про человека наперекор этой махине. Не столько про Олега, скоько про зазеркальную систему. Побудьте на процессе вместе с Аскольдом Куровом, послушайте Олега, ощутите, против какой мощи он сражается один, и, возможно , в следюущий раз в ответ на призыв выйти в поддержку Олега Сенцова вы возьмете плакат и выйдете ради того, чтобы дать знать другим: мы помним, мы боремся, мы не согласны ждать 2034 года. Смотрите, чтобы это ощутить. Для Олега.

Фото: Олексій Темченко, Facebook, NV.ua, Kievfashionpeople.com та кадри з фільму «Процес»