За тиждень з 8 по 14 липня аналітики «Детектора медіа» задокументували щонайменше одинадцять окремих фейків і фабрикацій і ще три аналітичні огляди про тактики російської пропаганди. Загалом тижнева маса вкидів була скерована в напрямку роздмухування суперечностей між Польщею та Україною, але й інші інформаційні приводи пропагандисти не оминули.

Волинська трагедія як головний плацдарм

Річниця 11 липня, коли Польща відзначає День пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами, російські спецслужби перетворили на полігон інформаційної війни. Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував, як ФСБ запустила непідтверджену цитату нібито з архівного документа про командира УПА Дмитра Клячківського, яку жодна незалежна історична установа не підтвердила. Паралельно з цим пропагандисти маніпулювали документами Єврокомісії, видаючи Волинь за формальну умову євроінтеграції України, якою вона не є.

Траплялися також й інші конкретні фабрикації, кожна з яких відрізнялася своїми техніками. Так, аналітики «Детектора медіа» виявили серію дипфейк-роликів під виглядом ефіру DW News, у яких одна й та сама «ведуча» просувала три різні наративи: від звинувачень України в маніпуляції нейромережами до вигаданого опитування, за яким понад 80% українців нібито заперечують масові вбивства на Волині. При цьому логотип каналу відразу видавав підробку: у справжніх ефірах DW він у правому верхньому куті, тоді як у згаданих фейках — ліворуч.

Того ж тижня польські фактчекери з Demagog розвінчали історію про сувенірну сокиру з гравіюванням «43 — ми можемо повторити», яку нібито відкрито продають українські майстри. Зображення виявилося згенерованим штучним інтелектом, на що вказували деформована скриня на задньому тлі й дзеркальні неточності в написах на різних фото сокири. Оригінальні вироби належать реальному українському майстру, який жодних подібних написів ніколи не робив і, дізнавшись про підробку, назвав ситуацію провокацією.

А ще знову виринуло фейкове фото дітей, прив’язаних до дерева, яке роками кочувало мережею як доказ звірств УПА. Український історик Володимир В’ятрович нагадав, що знімок був зроблений ще 1923 року та зображує дітей, убитих психічно хворою матір’ю, і жодного стосунку до Волині чи України не має.

Увечері 8 липня було зафіксовано також скоординовану хвилю з трьох вигаданих цитат, які приписували керівнику Офісу президента Кирилу Буданову, першому заступнику міністра оборони Олексію Вискубу та послу України у Великобританії Валерію Залужному. Реальним у цій історії було лише інтерв’ю Буданова виданню «РБК-Україна» 7 липня, де він казав про підготовку Польщею «низки незрілих ескалаційних кроків» і про те, що Україна не прийматиме ультиматумів. До цього справжнього висловлювання додалася нібито реакція рабина Парижа з осудом Буданова, якого жодне медіа ніколи не публікувало. Другу цитату приписали Олексію Вискубу, який нібито закликав Польщу уникати ескалації, посилаючись на військову міць України. Третю цитату вклали в уста Валерія Залужного — нібито в інтерв’ю BBC він звинуватив Польщу в лицемірстві щодо УПА. Жодного інтерв’ю BBC у липні 2026 року Залужний не давав. Його останній великий коментар західним медіа був для Associated Press у лютому, і про Польщу в ньому також не йшлося.

І на завершення теми — фейкове відео, стилізоване під фонд United24, про нібито конкурс дитячих малюнків про УПА, оголошений Міносвіти на 11 липня, який ніхто не оголошував і не проводив.

Фейки поза волинським контекстом

Не Волинню єдиною. Румунська митниця нібито вилучила 75 кілограмів кокаїну в брикетах із портретом Володимира Зеленського. Як насправді було виявлено, пропагандисти взяли реальне фото митної служби США про затримання іншої партії наркотиків і домалювали обличчя президента у фоторедакторі.

Французька преса тим часом «повідомляла», що через допомогу Україні у французів немає грошей на кондиціонери, а десятки людей нібито померли від «кишкової інфекції» через купання в Сені. Такі фейки розповсюджували під підробленими обкладинками видань Corse Matin, Le Parisien і La Croix, які синхронно розійшлися одразу шістьма телеграм-каналами. Показово, що реальний інфопривід тут був — спека справді забрала життя французів, що російська пропаганда використала в цілях інформаційної війни.

Ще один вкид з логотипом Інституту вивчення війни приписав українській владі підготовку теракту проти лікарні чи житлового будинку з подальшим перекладенням провини на Росію. Той самий прийом, який Кремль уже використовував після вибуху в Оленівці. А детонацію боєприпасів на складі у Вишневому після російського удару пропагандисти видали за нібито знищення снарядів зі збідненим ураном.

Дісталося й спорту: після товариського матчу України та Грузії в Ризі соцмережі трактували розворот українських баскетболістів спиною до суперників як демонстративну неповагу. Насправді спортсмени обох команд за протоколом повертаються обличчям до державних прапорів, і те, що грузинська збірна стояла навпроти, було суто питанням розташування майданчика.

Тактики, а не лише окремі вкиди

Ще три матеріали цього тижня розповідають про карту пропагандистських прийомів. Юрій Луканов для «Детектора медіа» показав, як тіктокерки на кшталт Маші Чадіної чи Олександри Кішкурно виправдовують війну емоційним стилем подачі. Причому та сама Кішкурно, критикуючи «занепад Заходу», сама живе у Франції й веде там бізнес.

EUvsDisinfo розібрав, як Кремль після удару по Києво-Печерській лаврі намагався одночасно грати роль «захисника православ’я» та звинувачувати в обстрілі саму Україну, попри задокументовані 536 пошкоджених об’єктів культурної спадщини. А аналіз історичної пам’яті показав, що весь корпус вкидів про Волинь — це не розрізнені випадки, а частина єдиної стратегії, розрахованої на те, щоб історична травма працювала проти української євроінтеграції довше, ніж будь-яка технократична перепона.

Колаж згенеровано в ChatGPT