4 вересня 2023 року у Сочі відбулася двостороння зустріч президентів Росії й Туреччини — Володимира Путіна та Реджепа Тайїпа Ердогана. Її ключовою темою стало можливе відновлення роботи Чорноморської зернової ініціативи («зернової угоди»). Вона складається із двох окремих договорів України та Росії з ООН за посередництва Туреччини. Підписані 22 липня 2022 року у Стамбулі документи передбачали безпечне судноплавство для експорту зерна та супутніх харчових продуктів, а також добрив, включаючи російський аміак, з українських портів Одеси, Чорноморська та Южного. Судна проходили Чорним морем у спеціально створених розмінованих коридорах. Усі торгові кораблі були зобов'язані заходити до Туреччини для огляду спільною українсько-російсько-турецькою комісією.

Російська влада постійно використовувала угоду як засіб шантажу України та країн Європейського Союзу з метою послаблення санкційного тиску в контексті зовнішньої торгівлі Росією власним продовольством та добривами, зокрема аміаком. Путінський режим уже кілька разів погрожував вийти з договору — і врешті-решт 17 липня 2023 року це сталося. Після того Росія фактично встановила морську блокаду українських портів, стала завдавати постійних руйнівних ударів по їхній інфраструктурі за допомогою ракет та БПЛА та займатися відвертим піратством у Чорному морі. Її вихід із «зернової угоди» призвів до різкого зростання світових цін на зернові, що дозволило Росії збільшити доходи від власного «сірого» експорту сільгосппродукції.

За підсумками 2022/23 маркетингового року Туреччина посідала третє місце серед імпортерів українських зернових з обсягом близько 3 млн тонн за сезон. Країна втратила доходи за проходження зерновозів з України через свої протоки Босфор і Дарданелли. Саме тому, а також задля посилення міжнародного впливу та ваги як умовно нейтральної країни, Реджеп Тайїп Ердоган спробував переконати Путіна продовжити договір. Переговори закінчилися нічим, російський диктатор відмовився пролонгувати угоду, вимагаючи зняття частини санкцій стосовно постачання російського зерна і добрив на європейські ринки. Також росіян цікавить потенційний ремонт аміакопроводу, що проходить територією України, та його перезапуск для транспортування російського аміаку до українських портів, а також під'єднання до міжнародної системи SWIFT «Россільгоспбанку», через який проходять фінансові операції з продажу російської аграрної продукції.

Російські пропагандисти, автори анонімних телеграм-каналів і прокремлівські медіа зреагували на результати переговорів низкою меседжів. Ми виокремили деякі з них. Російський агітпроп дещо змістив акценти із «зернової угоди», яка була однією з основних причин приїзду Ердогана, до інших тем, що стосуються економічної складової двосторонніх російсько-турецьких відносин.

1. Перемога Росії хитрістю в «зерновій» торговельній конкуренції

Російська пропаганда наголошує на тому, що Москва лише формально вимагає від ООН і західних країн виконання всіх пунктів «зернової угоди», таких як постачання на світові ринки російського зерна та добрив. Насправді ж, «вони (росіяни. — «ДМ») знайшли спосіб вичавити Україну та взяти під контроль частину світового ринку зерна». Також агітпроп відзначає, що формулювання росіян щодо угоди змінилися: тепер вони вважають її «припиненою», тоді як раніше використовували термін «призупинена».

Пропагандисти подають вихід Москви з договору як економічно вигідний для неї крок, а Путіна та російських дипломатів як тих людей, які здатні маскувати свої реальні цілі та наміри й досягати своєї мети різними способами.

2. «Захід нас ошукав, а Україна завдає ударів по газопроводах у Чорному морі»

Останнім часом імідж президента Росії Володимира Путіна як нібито «сильного та жорсткого лідера» був суттєво підважений цілою низкою подій. Серед них воєнні поразки у війні проти України, зокрема, — звільнення частин Харківської та Херсонської областей, удари українських БПЛА по військових об'єктах Росії, рейди російських добровольців у прикордонні російські області тощо. Іншою причиною, яка підірвала авторитет Путіна, є внутрішня нестабільність у Росії, яка вилилася у відкритий заколот ватажка терористичної організації «Вагнер» Євгенія Пригожина. Тож пропаганда одним зі своїх ключових завдань на сьогодні бачить повернення Путіну цього образу.

Російські дезінформатори зосередилися на тому, щоб показати нібито тверду та рішучу позицію Путіна в питанні поновлення «зернової угоди». Диктатор дав зрозуміти, що згоден продовжити договір тільки у випадку повного виконання західними країнами всіх умов Росії, про які говорилося вище. Тобто нібито він зайняв жорстку позицію з цього питання. Але й цього разу не обійшлося без використання Путіним і пропагандою в цілому «образу жертви»: «Західні партнери знову нас ошукали», — заявив президент Росії. Також він звинуватив Україну нібито в ударах по російських газопроводах у Чорному морі за допомогою безпілотників.

3. Звинувачення України у нібито зриві Стамбульської мирної угоди у 2022 році

Ще однією важливою метою Ердогана на цих переговорах було закріплення свого посередництва у потенційних мирних переговорах України з Росією. Російська пропаганда цитує слова Путіна про те, що нібито у 2022 році Україна в останній момент відмовилася підписувати вже погоджений мирний договір між країнами. Друга теза полягає у тому, що Росія ніколи не була проти мирних переговорів і вдячна Туреччині та іншим нейтральним країнам за посередництво: «Росія ніколи не відмовлялася від переговорів, ми і зараз не відмовляємося».

Таким чином, агітпроп намагається виставити Росію як державу, що нібито прагне до миру, а Україну — як таку, що миру не хоче і відмовляється від переговорів. Пропагандисти роблять акцент на словах Ердогана про те, що позицію України з приводу потенційних мирних переговорів «необхідно пом'якшити». Хоча саме Росія ще у 2014 році почала криваву війну на знищення України як держави та українців як нації. А сам Ердоган після зустрічі з Путіним заявив журналістам, що на горизонті немає «жодної обнадійливої перспективи миру» у війні Росії проти України.

4. Туреччина не має альтернатив економічній співпраці з Росією

Пропагандисти заявляють, що нібито Ердоган змушений поглиблювати економічну співпрацю з Росією, оскільки західні партнери Туреччини є ненадійними і ніхто більше не має стільки газу, як Росія: «Путін знає, що Ердогану діватися нема куди. Такої кількості газу не з РФ у регіоні немає, АЕС американців і французів будуються десятки років і у 2-3 рази дорожчі, фінансову підтримку Туреччині готовий дати МВФ, але як завжди “з реформами”».

Агітпроп намагається виставити Росію безальтернативним партнером для Туреччини, критикує західні країни та Міжнародний Валютний Фонд. Утім, російські дезінформатори умисно «забувають» про те, що Туреччина успішно і у великих обсягах постачає газ з інших країн до Європи та на Балкани.

5. Плідна співпраця Росії й Туреччини в газовій та атомній сферах

Російська пропаганда хвалиться поглибленням економічної співпраці між Росією та Туреччиною. Путін заявив, що «товарообіг двох країн у минулому році збільшився на 86%, а у першому півріччі цього року позитивний тренд зберігається». З одного боку, агітпроп розповідає нібито про успішні домовленості про будівництво у Туреччині російського газового хабу та ще однієї АЕС у Синопі (одна в Аккую вже будується «Росатомом»), а з іншого — зображує Ердогана як ненадійного партнера: «Частина експертів в РФ ще до саміту говорили, що з новою АЕС спішити не треба. АЕС Аккую будується за російський кредит, а з “надійністю” Ердогана це може стати проблемою у майбутньому». Бачимо, що дезінформатори знову використовують тактику пропаганди «протилежні версії», щоб викликати в аудиторії когнітивний дисонанс. Оскільки російська пропаганда повністю відображає офіційну позицію путінського режиму, то цей випадок є дуже показовим у плані ставлення російської влади до своїх міжнародних «партнерів».