«Інтер», «1+1», Перший, ICTV, Новий канал , СТБ, 5 канал, НТН, «Україна», «Тоніс», К1.

Оглядаються, перш за все,  прайм-таймові випуски новин.

У центрі уваги всіх телеканалів протягом  цього тижня залишались небувалі морози, що перетворились на справжнє стихійне лихо, та перебіг російсько-українських газових перемовин, які поступово заходили в черговий глухий кут. Утім, парламентські канікули дали засобам масової інформації нагоду приділити більше уваги передвиборчій тематиці. Зокрема, провідними темами тижня стали:
- Річниця інавгурації Президента Ющенка та аналіз приуроченого до неї телезвернення.
- Пропозиція „Нашої України” щодо формування коаліції в майбутній Верховній Раді, адресована всім помаранчевим силам, а також зустрічна (але далеко не симетрична) пропозиція Тимошенко.
- Реанімація „Нашою Україною” теми судимостей Януковича.
-  Жартівливий рейтинг „Оскомина року”.
-  Участь церкви та священнослужителів у виборчих перегонах, а також заява „Союзу православних братств” щодо підтримки КПУ.
- Жеребкування у ЦВК, що визначило послідовність надання ефіру державних теле- та радіокомпаній для передвиборчої агітації.
- Поширення „чорного піару” проти Юлії Тимошенко та докази причетності до цього нашоукраїнців.
- Презентація передвиборчої програми „Нашої України”.
- Черговий    „Меморандум про чесні вибори” та реакція на нього різних політичних сил.
- Заява шефа українського бюро Інтерполу Кирила Куликова щодо наявності у виборчих списках осіб, заявлених у міжнародний розшук, та громадян інших держав.
- Початок роботи окружних виборчих комісій.
- Агітаційні поїздки лідерів виборчих перегонів.

23 січня річницю дня інавгурації Президента Ющенка, українські телеканали відзначили по-різному.

Кореспондент «Інтера»  у «Подробностях» Марина Сорока запропонувала глядачам аналітичний сюжет, у якому  було перелічено переважно невдачі першого року президентства Ющенка. В „плюси” Президентові був записаний стандартний набір: „Государство увеличило помощь по рождению малыша. Срок службы в армии сократился до одного года, а миротворческий контингент вернулся из Ирака на Родину. Но наибольшим достижением прошедшего года, что признает и оппозиция, стала свобода слова.” У мінуси – те, що не притягнуті до відповідальності фальсифікатори виборів та „не расследованы резонансные дела, в которых фигурируют оппозиционеры” (це ті, що їх самі опозиціонери називають політичним переслідуванням – О.Д.), інфляцію, зростання цін на бензин, продукти й житлово-комунальні послуги. Деякі закиди на адресу Президента дивували: „ротация губернаторов стала привычным делом”, наприклад. Згадаймо: двох представників Народної партії було звільнено відразу через невдоволення народу; голови Дніпропетровської та Закарпатської ОДА перейшли на роботу до Кабміну, Чернігівської і Житомирської -  звільнились у зв'язку зі входженням до виборчого списку, і лише двох губернаторів (Данилова і Артеменка) було відправлено у відставку. То про яку ротацію йдеться? Ще менш зрозумілим був наступний пасаж: „Роль местного самоуправления увеличилась, но это достижения второго этапа политреформы, проведенной "неадекватным", по словам Ющенко, парламентом, сформированным "диктаторской рукой". Впрочем, благодаря этому самому "диктатору" после выборов-2002 у "нашеукраинцев" появилась наибольшая фракция в парламенте. Которая вместе с другими членами коалиции "Сила народа" долгое время законодательно определяла экономическую стратегию.” Якщо децентралізація є заслугою Верховної Ради, то навіщо згадувати про неї в контексті досягнень Президента – для контрасту? Коли це „Наша Україна” визначала економічну стратегію України, якщо вона ніколи не належала до усталеної парламентської більшості? Характерно, що сюжет було  побудовано за діалогічним, але досить нерівноцінним щодо авторів оцінок,  принципом: синхрон Ющенка – заперечення або коментар журналістки. Щоправда, завершувався він несподіваним „відпущенням гріхів”: „как свидетельствует история, первый год – не показатель, скорее, это время проб и ошибок.”

На протиставленні славного старту і проблемного фінішу першого року Ющенка наголосив і ведучий 5 каналу Роман Скрипін. Однак сюжет авторства Катерини Лебедєвої мав радше конструктивний і апологічний характер. Навівши на початку невтішні для Президента результати дослідження Всеукраїнської соціологічної служби, журналістка відразу поставила їхню достовірність під сумнів. За помилки Ющенка виправдовувались директор Інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан і перший заступник голови Секретаріату Іван Васюник, а згодом – і гість студії, депутат Ігор Юхновський. Економічні підсумки року підбивали керівник групи радників НБУ  Валерій Литвицький та представник Інституту світової економіки та міжнародних відносин Олексій Плотніков, із чиїх вуст пролунав єдиний відверто негативний відгук про політику чинної влади за весь інформаційний вечір „каналу чесних новин”.

 Не менш єлейним вийшов сюжет у підсумковій програмі „24 години” каналу «Тоніс»: у ньому йшлося про ґрунтовний аналіз першого року президентства Ющенка, зроблений Інститутом стратегічних досліджень, а на підтвердження визначних досягнень влади було  наведено життєстверджуючі синхрони Юрія Єханурова,  Володимира Горбуліна та  Лілії Григорович, тоді як увесь негатив новинкарі  виклали  у формі м'яких докорів та побажань на майбутнє.

У студії К1 про річницю говорили з відтінком ностальгії. Тут також ішлося про аналіз Інституту стратегічних досліджень – щоправда, вийшло невеличке непорозуміння: „Над традиційним щорічним зверненням президента  працював Національний інститут стратегічних досліджень. Сьогодні доповідь презентували журналістам. Вона займає аж 150 сторінок.” Невтаємниченій людині могло  здатись, що 150 сторінок –  це обсяг звернення Президента.

Репортаж ТРК „Україна” обійшовся без предметної критики.  Звичні звинувачення на адресу Президента  були подані у вигляді заперечень („Не засмучують президента навіть скандали, які супроводжували його команду протягом року. Наприклад, корупція – за словами Віктора Ющенка, зовсім не "помаранчева революція" принесла це явище. Вона лише показала, що така проблема існує.”). Тим часом як досягнення  були перелічені в опосередкованому вигляді: „Як передають "УНІАН", на думку депутатів, найбільшим здобутком за рік роботи Президента Віктора Ющенка стали розвиток демократії і соціальна політика. Найбільшим промахом – кадрова політика.” На думку яких саме депутатів –  вказано не було. Зарплатня громадян зросла також „за словами Президента”.

Не врятували від солодкої оскоми журналісти ТСН каналу «1+1»: у сюжеті Олександра Загороднього пролунала чергова апологія, тепер із посиланням на неконкретних „політологів”: „причини (розчарування – О.Д.), на думку політологів, суб’єктивні: люди вже забули, як вони жили за попередньої влади, а від нової сподівалися на швидке диво. Але є й об’єктивні: теперішній президент давав багато обіцянок.” Підтвердив цю анонімну думку і  радник Президента  Олександр Пасхавер: „Я как экономист понимал, что многое из того, что обещается, просто в принципе выполнить невозможно.” Ще одну „відмазку” було  озвучено директором Міжнародного центру перспективних досліджень Вірою Нанівською: мовляв, нова влада не навчилась себе рекламувати. Найприкрішою  ж подією першого року Ющенка журналіст назвав „те, що "помаранчеві" лідери посварилися, а стосунки з Росією погіршилися”.

Перший канал навіть спікера Литвина змусив вигороджувати Ющенка: „Прорахунки у кадровій політиці, і відтак – у кадровій роботі. Та далеко тут не все залежить від президента України”. Але найцікавішим  моментом  сюжету Ольги Скотникової, що являв собою перелік досягнень Президента й оптимістичних синхронів провладних політиків, - був, безперечно, коментар заступника директора Інституту демографії і соціальних досліджень Елли Лібанової: „…за рахунок руйнації середньодоходних верств населення почали допомагати бідним. 8 місяців 2005 року соціальні трансферти сукупні були більші, ніж заробітна плата. Це взагалі для економіста жахливе співвідношення. І тільки з вересня це поступово почали долати.” „З вересня” в перекладі означає „після відставки Тимошенко”, яку, таким чином, було  призначено винною у прорахунках першого року Ющенка. Якщо це все правда, таку інформацію варто було подавати відкрито, а не на рівні підтексту, та й конкретними  цифрами проілюструвати не завадило б…

Аналіз президентського телезвернення, яке транслювалося в цей день безпрецедентною кількістю телеканалів,  пролунав  у підсумкових випусках новин каналів «Інтер» і «1+1»,  «Тоніс». Він  також не був критичним. І лише журналіст СТБ Захар Бутирський «здогадався» звернутись по коментар щодо підсумків року до представника політичних опонентів Президента – депутата Хомутинника, який заявив (як йому й належиться), що нічого хорошого за рік не сталось.

24 січня заява блоку „Наша Україна” про запит до Генпрокурора щодо відкриття кримінальної справи через підробку документів, відповідно до яких було знято судимість з Віктора Януковича, поставила телеканали перед непростим вибором. По-перше, той факт, що для оприлюднення своїх загрозливих намірів нашоукраїнці делегували саме „помаранчевого проффесора” Романа Зварича, просто-таки вимагав іронічних коментарів. По-друге, наголос можна було зробити або на непогашених судимостях Януковича (які, за словами  міністра МВС Юрія Луценка, насправді погашені за терміном давності, тож нічим не загрожують його кандидатському статусу), або на підробці документів – серйозному кримінальному злочині, скоєному позаминулого року. Саме останній варіант являє собою реальну небезпеку для лідера Партії регіонів – й передусім для його іміджу. Канал НТН це прекрасно зрозумів – тому розставив акценти «належним» чином: „Зварич заявив, що справу про фіктивне скасування судимостей із лідера Партії Регіонів Віктора Януковича поновлено. На підставі цього готують депутатський запит. Людина, що має не зняті судимості, згідно із законом, не може балотуватись до Верховної Ради.” Й синхрон Зварича, що фактично дублює слова ведучого: „Якщо буде підтверджений юридичний факт, що це зняття судимості було здійснене у не передбаченим законом порядком, тобто, незаконно знята, то…  Віктор Федорович Янукович має бути знятий із списку Партії Регіонів.” Сюжет ішов 11-м із 12 – менш важливою для своїх глядачів НТН вважав  лише новину про заборону священикам УГКЦ балотуватись до рад усіх рівнів… А ось ТРК „Україна” заяву Зварича взагалі проігнорувала. Промовчали ICTV і К1, а Новий канал відбувся коротеньким повідомленням зі студії.

«Інтер»  не лише запроторив скандальну новину в кінець випуску „Подробностей”, але й витягнув на світло очевидні суперечності, наявні в заявах Зварича. Зокрема, його твердження, що справу про фальсифікацію документів закрив Святослав Піскун, було  заперечено прямою мовою самого Піскуна. З вуст колишнього генпрокурора  ми почули й натяк на неоднозначну репутацію Зварича: „брехливі заяви колишнього міністра юстиції я прошу віднести на його освіту і на його совість”. Насамкінець журналістка Ольга Клюєва заспокоїла  глядачів (серед яких, треба думати, немало симпатиків Януковича): останнім акордом сюжету є запевнення адвоката Партії регіонів (і кандидата в депутати за її списком) Олени Лукаш, що „судимость экс-премьера, даже если бы не было ее судебного снятия, погашалась бы автоматически, поскольку с момента преступления прошло более 20 лет”.
 
Натяк на те, що у Зварича  у самого з документами негаразд,  було відтворено в сюжеті СТБ (другий сюжет  у випуску „Вікон”, важливішою виявилась лише пожежа в Одеській прокуратурі), і теж із посиланням на Піскуна.

А ось Перший канал у причинах, із яких Піскун закрив справу, не сумнівався: „…раніше її порушив, а невдовзі закрив колишній генпрокурор Святослав Піскун. Нині він у виборчому списку Партії Регіонів”.  Щоправда, ведучий Андрій Сміян зазначив, що Піскун усе заперечує. Реальність зняття Януковича з реєстрації  була підтверджена синхроном голови ЦВК Ярослава Давидовича, який пообіцяв, як завжди, що „все буде за законом”.

В інформаційному випуску „24 години” каналу «Тоніс» заява Зварича стала топ-темою. Автор сюжету Руслан Гречка зробив історичний екскурс: „екс-прем’єр Янукович у 68-му році ще підлітком був засуджений і відбував покарання у колонії для неповнолітніх, а у 70-му його засудили повторно. Обидві судимості у 78-му з нього зняв донецький Апеляційний суд”.  Інші канали не вважали за потрібне вдаватись у подробиці, покладаючись, певно, на добру пам'ять глядачів. 5 канал компенсував відсутність окремого сюжету розгорнутим коментарем гостя студії – міністра Юрія  Луценка. У сюжеті «1+1»  випливла цікава подробиця, на яку не звернули уваги інші: „Роман Зварич…  додав: кримінальну справу про підробку порушили проти судді, яка ухвалювала рішення. Ця людина у розшуку”.  Коли ж, все ж таки,  відбулась фальсифікація – у 78 році? Чи не сплив термін давності й цього злочину? Відповіді  на наших телеканалах не було. 

До актуальної напередодні теми – президентського звернення – повернувся  24 січня журналіст СТБ Захар Бутирський, позбиравши коментарі політичних опонентів Ющенка, що ділилися враженнями від почутого. Щоправда, синхрони  Миколи Томенка й  Віктора Медведчука були доволі беззубі, однак на тлі всезагального  телевізійного „одобрямсу” і  це вже було  щось.

Хвалити журналістів СТБ, втім, цього тижня доводиться не лише за врівноваження „перегинів” на користь влади.  25 січня в програмі „Вікна” вийшов сюжет Сергія Андрушка, що розкрив деякі пікантні особливості акції „Оскомина року”, проведеної молодіжною організацією Партії Регіонів. Вислухавши офіційні коментарі, кореспондент звернувся до учасників масовки, що вимахували прапорами надворі, й пересвідчився в невисокому рівні їхньої партійної свідомості. Зрозумівши, наскільки непрезентабельно виглядатимуть коментарі рядових младорегіоналів на екрані, їхні керівники намагались переконати репортерів не пускати відзнятий матеріал в ефір. Для бідного на політичні події дня це був справжній хіт. До того ж, лише «Інтер»  побіжно повідомив про цю подію, а Перший канал, 1+1, К1, ICTV, 5 канал, і навіть НТН з ТРК „Україна” зовсім не згадали веселу акцію підлеглих Януковича-молодшого.

Важливу тему підняла Марина Сорока в „Подробностях” («Інтер») 26 січня: в її сюжеті йшлося про соціальні блоки передвиборчих програм лідерів парламентських перегонів, вірніше – про їхні незначні відмінності. Скептичне ставлення до  якості програм, безперечно, є одним із головних симптомів невисокої виборчої культури як народу, ЗМІ, так і самих політиків.  Тож не дивує  абстрактний характер цих документів, на який нарікала журналістка  «Інтеру»: „программы состоят, в основном, из обтекаемых фраз и оптимистических формулировок. Например, в документе Партии Регионов всего несколько цифр.”  У програмах „Нашої України” та БЮТ, констатувала Марина Сорока, цифр і конкретики більше (це важливий момент, адже свого часу програмі уряду Тимошенко „Назустріч людям” закидали абстрактний характер, а на необхідності конкретних розрахунків наголошували найбільше саме регіонали, - О.Д.). У сюжеті було  подано стислий, але інформативний порівняльний аналіз програм ПРУ, НУ і БЮТ за основними критеріями: пенсії, охорона здоров'я, страхування, житло для бюджетників, податки, судова реформа, децентралізація, депутатський імунітет і зовнішньополітичні орієнтири. І поширений міф „вони всі однакові”, що коріниться в суспільній свідомості, удалося дещо похитнути.

Аж 27 січня глядачі ТРК „Україна” почули,  нарешті,  першу згадку про судимості лідера регіоналів у „Подіях”. У сюжеті, присвяченому готовності Партії регіонів увійти в коаліцію (невідомо з ким), сказано було буквально: „А от заяви від "Нашої України" відносно судимостей лідера Партії Регіонів Віктор Янукович вважає "чорним" піаром.” Далі йшов  розгорнутий синхрон Януковича на тему імпотентності чинної влади. Напевно, ті глядачі, які обмежують свій інформаційний кругозір „Подіями”, довго сушили голову над таємничими „заявами”, зміст яких так і залишився за кадром.
 
Тим часом 5 канал із посиланням на „Інтерфакс”, який, у свою чергу, посилався на анонімне джерело у МВС, повідомив: експертиза підтвердила, що документи про зняття судимості з Януковича фальсифіковано.

Від висвітлення іншої резонансної теми, пов'язаної з криміналом, ТРК „Україна” утрималась. Інтерв'ю, дане шефом Українського центрального бюро Інтерполу Кирилом Куликовим „Газете по-киевски”, привернуло увагу ЗМІ до несправедливо призабутої теми гігієни виборчих списків. Пасаж, що найбільше зацікавив громадськість, міститься в кінці інтерв'ю: „Особенно список Витренко – там звездочки негде ставить! Сало, Варцаба, Боделана пытались включить, но он отказался... Павел Иванович вот хочет в Верховную Раду. Заявления почти ото всех «бывших» были, кроме Пукача! А еще у нас стремятся стать депутатами несколько граждан США и вообще экзотических стран – Кабо-Верде, например...”.  Інтригує.
 
27 січня, розмовляючи у студії з політологом та політтехнологом  Олегом Медведєвим, шеф-редактором  групи сайтів «Обозреватель»,  ведучий 5 каналу Данило Яневський спробував застосувати інформацію, озвучену Куликовим, до всіх політичних сил. Не в тім'я битий Медведєв конкретизував: ідеться лише про список Вітренко. Скоротив цитату Куликова, викинувши з неї прізвища, й ведучий ТСН  Едуард Лозовий. Взагалі,  ця інформація пролунала в підсумковому випуску новин «1+1», тим часом як у  праймовому випуску новин каналу  о 19-30 була взагалі  відсутня. Прізвища Вітренко і Лазаренка пролунали в репортажі Євгенії Мотрич та Ірини Маркіної на «Тонісі».

5 канал повернувся до теми злочинців у виборчих списках 29 січня, запросивши Кирила Куликова до студії програми „Час”. Інші канали у підсумкових інформаційно-аналітичних програмах цю тему обминули. Можливо, причина недостатнього інтересу частини каналів до цієї теми полягає, власне, у персоналіях: небажання зайвий раз згадувати Вітренко і, відтак, давати їй привід скористатись правом на відповідь, є цілком зрозуміле. Також необхідно завважити, що подібна інформація вже була поширена міністром внутрішніх справ місяць тому.

29 січня у підсумковій програмі „Один тиждень” на каналі К1 ґрунтовний сюжет  було присвячено місцевим виборам – темі, яку несправедливо занедбали журналісти, віддаючи перевагу виборам загальноукраїнським. Журналіст Андрій Сайчук простежив кілька основних тенденцій, що окреслились на регіональному виборчому фронті, зокрема: збільшення кількості депутатів у радах, балотування впливових політичних діячів до місцевих рад, продаж місць у списках, неузгодженість дій місцевих осередків і центральних органів політичних сил. Від'їхала знімальна група К1 від столиці недалеко – лишень до Фастова, зате вже постаралась, аби досить повно відтворити повну картину політичного клімату цього міста. В сюжеті лунали коментарі представників виборчої комісії, місцевої влади, штабів БЮТ, НСНУ, „Не Так”, а підсумок підбив заступник голови Комітету Виборців України. Хотілось би бачити більше подібних матеріалів, присвячених підготовці до виборів у різних регіонах, в ефірі всеукраїнських каналів, оскільки часу до 26 березня лишилось обмаль, а регіональні медіа, що мали б,  в ідеалі,  інформувати населення про місцеві вибори, неспроможні адекватно висвітлювати цю тему, та й популярністю поступаються центральним.

Сюжет Володимира Горковенка в „Подробицях тижня” на «Інтері» 29 січня  оповідав про передвиборчі виправи брендових політиків до регіонів. Якщо візит Володимира Литвина до Дніпропетровська  був описаний більш-менш об'єктивно, то висвітлення візиту Юлії Тимошенко до цього ж обласного центру набуло ознак буфонади. Поцілований Юлією Володимирівною школяр зізнався: „Слов не хватает, чтоб выразить свои чувства. Именно это восторг, который находится сейчас внутри, это адреналин, у которого некуда сил на данный момент выплеснуть, выходит из самого организма. Очень хочется бегать и прыгать”. По цехах Південмашу Юлія Володимирівна ходила „із макетом вітряка”, а потім вийшла на зв'язок із космонавтами… Автор сюжету чомусь назвав Кіровоград „рідним містом” Юлії Тимошенко, хоча відомо, що народилась вона у Дніпропетровську. В сюжеті був  згаданий „електоральний торт” із розподілом місць у парламенті на користь БЮТ, і черевички пані Юлії, але… жодного слова  не було про політику.  Здається, висвітлення агітаційних поїздок представників непровладних політичних сил   набуває на нашому ТБ форми світської хроніки.

У другій частині сюжету «Інтеру» журналіст розповів про протистояння між рівненським губернатором  Василем Червонієм і місцевим осередком НСНУ. Характерно, що позиція Червонія, нехай у дуже загальних рисах,  була роз'яснена, тоді як про зміст звинувачень нашоукраїнців –  не було ані слова! Хоча б із професійної солідарності панові Горковенку варто було пригадати „подвиги” Червонія у царині судового переслідування незалежних ЗМІ. Та ні – автор волів  говорити про шоу, а не про політику, тому чимшвидше перейшов  до народних артистів, яких возить регіонами Плющ,  до скандальної появи Шуфрича на дискотеці в Харкові, а насамкінець – до блискавичних авіаперельотів Януковича. Після перегляду сюжету питання „з якою метою всі ці люди їздять Україною?” залишалося відкритим.

Половина  недільного підсумкового випуску ТСН 29 січня була присвячена  головній темі початку тижня – річниці перебування Віктора Ющенка при владі. Концепцію підходу «1+1» до цієї теми сформулював у студії Олесь Терещенко: „…це час великої віри і таких-же розчарувань. Головний показник цього - рейтинг довіри до Віктора Ющенка. Із упевнених 48% підтримки у лютому він знизився більш ніж удвічі до надзвичайно скромного 21-го. Але головний здобуток все ж є – країна стала іншою і президент гарантує невідворотність цих змін. Країна зробила небагато кроків вперед, але влада,  принаймні,  не повернула її назад.” Таким чином, у висвітленні першого року президентства Ющенка ТСН знову стала  на провладні позиції, і весь подальший перелік здобутків і поразок  було укладено ніби навмисно з метою продемонструвати, що нічого непоправного не сталось – зате скільки всього доброго!
 
Втім, все б нічого, та для унаочнення неоднозначного ставлення до Президента журналісти ТСН обрали  два міфологізовані електоральні полюси – багатостраждальну Хоружівку, президентську батьківщину,  і не менш багатостраждальне Єнакієве Донецької області. Якщо кореспондент Іван Павлович мав намір проілюструвати вислів Івана Франка „екстреми ся стрічають” – він це зробив: у Хоружівці обожнюють Ющенка й усе йому прощають, у Єнакієвому моляться на Януковича і закликають привести „батьку к власти” . Та наскільки репрезентативними є ці два населених пункти, що любитимуть своїх видатних синів, навіть якщо небо й земля поміняються місцями? Чи не доцільніше було би відвідати Кіровоградську чи Херсонську область, де „помаранчевих” і „блакитних” на минулих виборах було приблизно 50:50? Чому б не знайти людей, що розчарувались у своєму виборі-2004? Натомість, знову  культивується найбанальніший політичний міф про (про «схід і захід» - не в географічному, звісно ж, сенсі) і глядачам пропонують укотре переконатись у давно відомих їм речах.

Гість студії – народний депутат та радник Президента  Віра Ульянченко, яку називають чи не найвпливовішою соратницею Президента – доповнила загальну картину, впевнено відповідаючи на зручні запитання ведучого, в тому числі – на ті (щодо «виховання нової бізнесової еліти» у традиціях меценатства, наприклад), відповіді на які пані Віра вже озвучила напередодні одному з видань. Втім, найбільш блюзнірськи виглядали відповіді радника Президента щодо помилок,  з  яких пані Віра назвала лише відсутність чіткої інформаційної політики у нової влади (треба думати,  внаслідок якої вона не може донести до народу правду про свої успіхи), та кадрові проблеми – з  прямим натяком на  тих, хто не витримав випробування владою у вересні.  Знов-таки, як і в сюжеті  ТСН 23 січня,  на каналі «1+1» слова не було надано політичним опонентам Президента. Насамкінець, ведучий Олесь Терещенко вдався до аналізу перспектив політичної коаліції між різними силами, що гарантовано пройдуть до ВР; при цьому він однозначно  виходив із необхідності зберегти при владі команду Ющенка,  щоправда, підвівши для цього непрямо, ось так: «Для того, щоб виконати обіцяне і поки що не зроблене, Віктору Ющенку треба зберегти владу за своєю командою після парламентських виборів».  Апофеозом  же  провладної  лояльності  було отаке резюме  ведучого після розповіді про те, як Україна пережила січневі морози.  «А тепер уявімо, - підвівся Олесь Терещенко до наступної,  газової теми, випуску ТСН,  -  якби морози прийшли в Україну, яка перебуває у стані газової війни з головним постачальником енергоносіїв. Відповідь на питання, чи могла би Україна обійтися без російського газу, дає такий факт. У морозні дні не вистачало і запланованих обсягів, які надходили безперебійно...». Отака однозначна  та готова  відповідь була у авторів ТСН на всі закиди не тільки багатьох політиків, а й  експертів до нової влади щодо ефективності та  доцільності  угод, які були  погоджені з Росією.

Таким чином, за підсумками тижня можна констатувати, що канал «1+1» стрімко пересувається з розряду „умовно об'єктивних” каналів до розряду відверто пропрезидентських.

Загалом, тиждень був порівняно спокійним, без надмірних сенсацій, і єдиний справді серйозний скандал – реанімацію теми судимостей Януковича „Нашою Україною” – третина всеукраїнських каналів умудрилась проігнорувати.  Аналітичні сюжети, присвячені підсумкам року президентства Ющенка, вкотре продемонстрували, хто є хто. Адже це вже четверта за останні 3 місяці нагода підбити підсумки „помаранчевого року” (перші три – річниця початку революції, переголосування другого туру і Новий Рік), тож можна в динаміці спостерігати, як публіцистична гострота сходить нанівець, а місце критики посідає замовчування.

Публікуємо роздруковку  текстів   згаданих сюжетів   ТСН каналу «1+1» за 29 січня 2006 року (матеріалами сайту  http://oglad.tv/ «Україна сьогодні. Огляд телеефіру»).

Програма Підсумковий випуск ТСН [2006-01-29 19:30]  | Попередня | Наступна
 

Віктор Ющенко рік при владі
СТУДІЯ: У студії – Олесь ТЕРЕЩЕНКО. Перший рік свого президентства Віктор Ющенко почав промовою на Майдані, а закінчив зверненням, яке транслювала, певно, рекордна кількість телеканалів. 23 січня 2005 року Віктор Ющенко ще говорив як лідер переможної "помаранчевої" революції – емоційно і пафосно. 23 січня 2006 – вже як президент із досвідом вдалих кроків і прикрих помилок.
СИНХРОН: Віктор ЮЩЕНКО, президент України: "Ми створимо демократичну владу. Чесну, професійну і, обов’язково, патріотичну. Стіна, яка відділяє посадовців від людей, буде зруйнована. Оновлена влада знатиме свій обов’язок, працюватиме для блага громадянина і країни. Бути і у владі, і в опозиції – однаково почесним, якщо служиш своїй країні. Ми матимемо моральну владу, здатну об’єднати суспільство".
СИНХРОН: Віктор ЮЩЕНКО, президент України: "Нас об’єднало найважливіше – почуття національної гідності. Сьогодні ми говоримо: так, я громадянин України і пишаюсь цим, і це головне досягнення першого року мого президентства. 2005 рік був в першу чергу роком переоцінки поглядів в суспільстві і в цьому його історична цінність. Ми всі по-новому побачили себе і свою країну, її історію, її майбутнє".
СТУДІЯ: Отже, рік між цими двома виступами – це час великої віри і таких-же розчарувань. Головний показник цього рейтинг довіри до Віктора Ющенка. Із упевнених 48% підтримки у лютому він знизився більш ніж удвічі до надзвичайно скромного 21-го. Але головний здобуток все ж є – країна стала іншою і президент гарантує невідворотність цих змін. Країна зробила небагато кроків вперед, але влада принаймні не повернула її назад. В особі нового президента влада стала прозорішою і моральнішою. Вчиться визнавати свої помилки і над ними працювати. Хоч у зверненні до річниці про помилки, все-таки, і було сказано не дуже багато. А вперше за останні роки президент діє в умовах свободи слова. Її використали по-різному: хто для критики, хто для інформаційних війн, хто – щоб злити компромат. Влада ж мала використала її щоб донести суспільству чітку стратегію розвитку держави, що не зміг зробити за цей рік Віктор Ющенко. Президент не тільки не згуртував навколо себе політичні сили, а й втратив "помаранчевих" соратників. У першій владній команді не вдалося перебороти амбіції всіх, розділити бізнес і політику, залагодити внутрішній конфлікт, остаточно перемогти корупцію на всіх щаблях. Процес оновлення влади лише за рік встиг пройти 2 кола. Лише з другої спроби президент збалансував центри влади довкола себе через призначення на таких сильних і харизматичних особистостей. Але прихід своїх патріотів і професіоналів не завжди давав раду багатьом проблемам України. Президент і його команда так і не вибудували ефективних відносин із парламентом, що не вдавалося, до речі, і попередникам. Більшості не було створено ні під уряд Тимошенко, ні під уряд Єханурова. Почалося із 408 голосів за прем’єрство першої, закінчилося на 250 за відставку другого. Фактично, стала база парламентської підтримки. Зараз, це "Наша Україна" і соціалісти. За рік Віктор Ющенко нарешті сформулював більш-менш чітке ставлення до політреформи. Від критики і намірів щось зробити з нею перейшов до визнання оновленої Конституції і пропозицій нових змін. Можливо, через референдум. Гучні справи, ті, що, як він обіцяв, будуть доведені до кінця, президент у звернені оминув. У справі Гонгадзе, яку слухають в суді в закритому режимі щодо виконавців так і не встановили замовників убивства. Організаторів фальсифікації на минулих виборах не покарано. Жодну велику корупційну справу не доведено до суду, бо жодного із звинувачених, котрий втік за кордон, в Україну так і не повернули. В економіці цього року постійно змагалися успіхи і поразки. Зростання соціальних виплат, виведення економіки з тіні, боротьба з корупційними схемами, повторний успішний продаж "Криворіжсталі" зіштовхнулися із шаленим уповільненням росту ВВП, інфляцією, погіршенням інвестиційного клімату. Реприватизація, здається, відлякала інвесторів не менше ніж політична нестабільність за часів Кучми. Вітчизняний бізнес спочатку нажахали перспективами перегляду угод про продаж, а вже потім посадили за "круглий стіл" і дали масовій реприватизації відбій. Окрім того, Україну постійно трусили кризи – нафтова, м’ясна, газова. Причому не без участі головного сусіда – Росії – відносини з яким нарешті почали болісний процес переходу із братніх у рівноправні. Євроінтеграція також перейшла із формату декларації у формат реальних кроків, але європейський ентузіазм України наразився на європейський же скептицизм лідерів ЄС. Чого в перший рік президентства Ющенка ще не дочекалися люди – судової, медичної, пенсійної, освітньої і адміністративної реформ. Ці плани переносять на наступний рік, але перед цим будуть вибори, після яких президентові заново потрібно буде збирати команду під ці амбіційні завдання. А наразі про те, що про перший рік президентства думають самі люди, причому, як ті хто найбільше були віддані Ющенкові, так і ті, що найбільше бажали приходу Януковича.
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "В селі чудовім на Сумщині, косулі рідні на землі, в Хоружівськім завітнім краї, на світ з’явилися всі ми. Це тут з’явився на світ Божий в країні третій президент, це тут він ріс, на нас був схожий, топтав ту стежку в світлий день".
РЕПОРТАЖ: Автор: Іван ПАВЛОВИЧ. Олексій Головань – сільський поет і палкий прихильник президента України. Цього зимового ранку він, як завжди, везе свіже хоружівське молоко. Олексій – один з перших, хто вирушив на Майдан підтримати земляка. Про перші підсумки роботи президента через рік після інаугурації говорить із болем у голосі.
СИНХРОН: Олексій ГОЛОВАНЬ, хоружівський водій молоковоза: "Надо всім би помогти нашому президентові, а щось оказується, що одні палки кругом ставлять".
РЕПОРТАЖ: Думки про президентство земляка непокоять водія навіть на роботі. Рік, каже, був важким, але помітні і добрі справи.
СИНХРОН: Олексій ГОЛОВАНЬ, хоружівський водій молоковоза: "При народженні дитини, щас же виплачують, я, наприклад, не знаю, ну, 8000, чи 3 тисячі. Я думаю, це вже удача".
РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Автор: Світлана УСЕНКО. Свої перші десять кроків назустріч людям Віктор Ющенко зробив ось на цьому подвір’ї. Пройшов їх упевнено і успішно. Свідком тому була рідна Хоружівка, яка щиро вболіває за земляка сьогодні.
РЕПОРТАЖ: Надія Демченко – однокласниця Віктора Ющенка, і вже 11 років листоноша на його рідній вулиці. Каже, політична свідомість хоружівців зросла. Газети носить у кожен двір. Важко, слизько і холодно. Але душу гріє прихід цивілізації в село.
СИНХРОН: Надія ДЕМЧЕНКО, листоноша с.Хоружівки: "Кучма був, то він же дбав для свого села, а цей же таки для свого. В нас же тоді не було ні доріг, ні газу, хто для нас безпокоївся? Ніхто не безпокоївся".
РЕПОРТАЖ: У промислового красеня Єнакієве металургійного заводу не найкращі часи. Причини – проблеми із газом в країні. Здобутки в президента Ющенка на заводі не коментують. Промисловий гігант поза політикою, – декларують власники. Утім, біля прохідної комбінату рядові металурги спілкуються охоче. Найболючіша тема дебатів – приватизація "Криворіжсталі". Іноземний господар гірший від українського. Зарплату не підвищить, місто не відбудує. Життя українця індусові байдуже.
СИНХРОН: Святослав ЛАЗАРЕНКО, металург: "Криворожцы, кто работает, ребята, общаемся