У попередньому (за 7 червня) огляді підсумкових інформаційно-аналітичних програм чільне місце посідав крутий віраж коаліційного процесу, який вимусив творців тижневиків імпровізувати. За тиждень після того, як усі тижневики відкрились темою зриву широкої коаліції, вони знов розпочали свої випуски цією самою подією. Щоправда, у розвитку. Прагнення журналістів «дотиснути» невикористаний потенціал великої події (чи то пак «не-події»), що сталась минулих вихідних, можна зрозуміти. Однак замість глибокого аналізу та експертної оцінки,  глядачам показали практично те саме, що й тиждень тому.

Цього разу творці телетижневиків мали достатньо часу, аби творчо осмислити ситуацію з загибеллю ненародженої коаліції та відшліфувати свої дотепи з цього приводу. Олексій Ліхман («ТСН. Тиждень», «1+1») розпочинає випуск із зловтіхи: «Для України це були 7 днів поступової амнезії. Як і прогнозував "ТСН тижня" минулої неділі, майже увесь політикум захворів на нетривалі провали у пам'яті. Здебільшого це стосується головних учасників переговорів про створення широкої коаліції. Щойно стало зрозуміло, що об'єднання не буде, перед українцями почали розігрувати виставу "І я - не я, і ширка не моя", а разом з нею і нова Конституція, розподіл влади та все інше, що раніше просочилося громадськості. Всі, хто планував приєднатися до нового об'єднання раптом про це забули. Натомість пригадали, як рятували, запобігали, унеможливлювали та боролися. Нам ж з вами нічого не залишається, як міркувати, хто ж кого врятував, попередив, поборов і кинув». З'являється підозра, що пристрасть до неінформативних рефлексій Олексій успадкував від одного зі своїх попередників Олеся Терещенка.

Проте це - підводка до цілком конкретного сюжету, створеного, як видається, з конкретною метою, яка прочитується між рядків у перших словах неназваного кореспондента (сюжет не титрований): «Широка коаліція розтанула, так і не утворившись. Разом з нею можуть підтанути рейтинги двох основних кандидатів на президентство. Причому не лише у Юлії Тимошенко, а й у Віктора Януковича, адже саме він претендував на непопулярне в народі місце парламентського президента. І хоча Янукович відмовився від задуму, але ж кілька місяців він готував ці зміни, і в цьому прилюдно зізнався». Прогностичні таланти українських тележурналістів викликають незмінне захоплення :) Далі - компіляція синхронів: Януковича, Тимошенко, Ющенка, Яценюка, Литвина, Луценка. Добір синхронів доволі дотепний і влучно ілюструє вступну тезу Ліхмана про те, як політики відхрещуватимуться від непопулярних пропозицій.

А ось інтерівський візаві Ліхмана Андрій Данилевич розпочав випуск «Подробиць тижня» із роздумів на тему зрадливої природи Юлії Тимошенко:

«Робити висновки - цього зараз тільки починають вчитися українські політики. В останні роки одні з них, намагаючись сповідувати, що головне - це пошук компромісів, часто-густо були змушені забувати образи і давали другий шанс тим, хто зрадив. Яскравий приклад - політичні стосунки президента Ющенка з прем`єром Тимошенко. Віктор Андрійович двічі давав згоду на прем`єрство Юлії Володимирівни, вона його фактично двічі зрадила. Політичний компроміс нерідко використовують для отримання особистих переваг. Останній приклад - розробка спільного проекту Конституції БЮТ разом з Партією регіонів. Він теж для "регіоналів" ледь не скінчився наступанням на політичні "граблі". "Бютівці", які останні роки звинувачували "регіоналів" в усіх бідах України, закликали їх переписати Основний закон. Таке бажання у Тимошенко загострилося саме в той час, коли її особистий рейтинг став катастрофічно падати, а на носі - вибори президента. В цих умовах спроби лідера БЮТ будь-що подружитися з Віктором Януковичем аж ніяк на довгострокову політичну співпрацю не були схожі. Єдина мета - збереження влади, навіть ціною зради власного виборця. "Подружитися" не вийшло. Янукович наполіг: президента буде обирати народ. Тому минулий тиждень "бютівці" витратили на виправдовування - мовляв, ми в очі не бачили проекту Конституції з пропозиціями перенести вибори глави держави у парламент та подовжити його повноваження - а, відповідно і прем`єра Тимошенко, це все вигадки журналістів та політичних опонентів». Маніпуляції Данилевича настільки очевидні, що можна було б залишити їх без коментарів, проте зазначимо, що в загальних рисах основна думка «слава Богу, що Янукович врятував Україну від широкої коаліції» перенесена з попередньої програми. Далі - сюжет Юрія Сидоренка. Головна ідея - знов таки та, що переговори про широку коаліцію були аферою Тимошенко, в яку Партія регіонів, на щастя, не дала себе втягнути. Промовистий фрагмент:

«Нинішній перший віце-спікер парламенту Олександр Лавринович був учасником усіх зустрічей щодо розробки нової Конституції. За словами джерел "Інтера" у БЮТ, прем`єра на них здебільшого представляв. колишній завзятий противник Тимошенко Віктор Медведчук. Він ще у 2002 році, щойно очоливши адміністрацію президента Кучми, обіцяв, що зробить усе від нього залежне, аби посада президента в Україні не була такою привабливою. Тож, за словами "регіоналів", вибори президента у парламенті - це ідея БЮТ. Вона була прямо прописана у проекті Конституції від Тимошенко. Хоча зараз прибічники прем`єра намагаються це спростувати.

СИНХРОН: Іван КИРИЛЕНКО, глава фракції БЮТ: "Ми чітко виступаємо за парламентську форму правління, де головна дієва фігура - коаліція, уряд від цієї коаліції і прем`єр-міністр як найбільш відповідальна особа. Ми були проти подовження повноважень парламенту, бо це дах для президента, який обирається на п'ять років. Треба було дійсно цей дах зберігати у парламенті".

РЕПОРТАЖ: Проте чи можна вірити у щирість таких заперечень? Адже парламентській республіці, прихильниками якої тепер називають себе "тимошенківці", притаманне обрання президента саме у парламенті. І, по-друге, подовження повноважень Верховної Ради - це дах, як кажуть "бютівці", не лише для президента, обраного депутатами, але передусім - для більш впливового прем`єра. Адже немає виборів - немає і переформатування коаліції, а значить - жодних підстав для ротації голови уряду. Це прямо випливає з положень проекту Конституції, і Тимошенко могла почуватися захищеною. Мабуть, тому, переговори із "регіоналами", які повсякчас наголошували на тому, що главу держави має обирати народ, тривали так довго і так тяжко».

«Джерела» телеканалу «Інтер» трохи запізнились - про участь Медведчука в коаліційному процесі різні ЗМІ повідомляли досить давно. А ось про те, що «регіонали» категорично проти виборів Президента в парламенті, вони чомусь не згадували, натомість говорили про відсутність консенсусу між сторонами в інших питаннях, пролонгування дії нинішньої ВР зокрема. А народний депутат України Нестор Шуфрич, який не має жодної потреби оббріхувати свою політичну силу - ПР, заявив, що Медведчук консультував у роботі над проектом Конституції... саме Партію регіонів. Але, видається, «Інтер» уже й не прагне навіть на позір зберегти якісь рамки пристойності та правдоподібності своєї пропаганди. У сюжеті пана Сидоренка кілька разів ужито конструкцію «Тимошенко стверджує... Але повірити їй важко». «...в це твердження прем`єра повірити важко. Адже основна ідея ухвалення цієї Конституції полягала у тому, що новий Основний закон мав бути ухваленим до того, як сплинуть повноваження всенародно обраного Ющенка, аби його наступника призначив парламент. Часу на ці зміни залишилося обмаль. Аби змінити Основний закон, потрібні дві сесії: весняна, яка зараз добігає кінця, та осіння. Народне ж обговорення та публічне ухвалення розтягнуло б цей процес щонайменше на рік. І це позбавило б сенсу взагалі увесь конституційний процес, адже, не ухвали депутати Конституцію до січня, узимку країна всенародне обере нового президента, і це докорінно змінить розклад сил у політикумі. Тож з якого боку не глянь, а найодіозніші нововведення до Конституції були вигідними Тимошенко. Так само, як зараз, коли "пропало всьо", їй вигідно перекладати їхнє авторство на партнерів з переговорів», - так завершує свій сюжет колишній кореспондент «1+1» Юрій Сидоренко, який на новому місці роботи зберіг навички виробництва піарно-пропагандистських матеріалів.

На цьому суто політична частина «Подробиць тижня» завершилась - окрім підтвердження зрадливості Юлії Тимошенко, повідомити глядачам про перебіг політичного тижня творцям інтерівських підсумків нічого.

«Факти тижня» розпочались із стислої інформації про трагедію на шахті. Далі перейшли до теми «підманула-підвела». Не переобтяжуючи глядачів (і слава Богу) надмірними розумуваннями та словесною еквілібристикою, Оксана Соколова відразу підводить сюжет Володимира Соколова, витриманий у саркастичному тоні. Головний фокус сюжету - на наслідках того, що відбулося тиждень тому, та перспективах передвиборної кампанії. Журналіст перелічив потенційних претендентів на пост глави держави, опитав політиків та експертів; знову, як і тиждень тому, матеріал ICTV значно змістовніший і корисніший для глядача в порівнянні з сюжетами «Інтера» та «1+1». Після сюжету Оксана Соколова вела розмову в студії з Головою Верховної Ради Володимиром Литвином, ставлячи йому чіткі та гострі запитання, на деякі з яких спікер не дав прямої відповіді.  Ухильництво Литвина вінчала відповідь на запитання, чи піде він у президенти - дам, мовляв, відповідь після визначення дати президентських виборів. На противагу цій відповіді кумедно звучала наступна фраза ведучої: «А от Юлія Тимошенко цього тижня публічно задекларувала намір йти в президенти. Головний її суперник на цьому шляху - економічна криза», на якій і скінчилась політична частина «Фактів тижня».

Лідія Таран у програмі «Час. Підсумки» на 5 каналі взяла інший аспект теми, який проігнорували її колеги з інших каналів - роль медіа у тому, що відбулось. Щоправда, продертись крізь Лідіїні алегорії не так легко: «Гусаком чи гускою звичайно бути простіше. От подали колись гуси голос і врятували Рим. Однозначно герої і рятівники. Ще простіше, бути страусом. Можна зарити голову в пісок і взагалі голос не подавати і вдавати, що так все і є. Журналістом бути в Україні складніше, бо журналісти зокрема, мають справу зі словами політиків, людей, які вирішують як жити далі». Проте ті, кого зоологічний початок підводки не налякав і не змусив перемкнути канал, почули важливу тезу: роль журналістів в історії з провалом широкої коаліції є неоднозначною та дискусійною, а політики знову вчать медіа, як їм жити й якими бути. У сюжеті Ольги Кошеленко в історію введено нову дійову особу - пресу в особі представників видань, які й опублікували «злив», що став фатальним. Ольга не лише наводить синхрони Сергія Лещенка («Українська правда») і Юлії Мостової («Дзеркало тижня»), але й повідомляє цікаві подробиці перебігу коаліційних переговорів, які дотепер не були висвітлені. Таким чином, команда 5 каналу  не стала повторюватись, а взяла вже обговорювану тему в новому ракурсі. Цим сюжетом політична частина програми вичерпалась.

«События недели» на ТРК «Україна», як уже було сказано вище, відкрившись сюжетом про події на шахті, перейшли до розлогого сюжету Едуарда Ганишевського, перенасиченого синхронами, тему якого важко визначити однозначно. З одного боку йдеться про провал коаліції, з іншого - сюжет починається з тези про наближення президентських виборів. Авторові слід віддати належне - його прийом із чергуванням синхронів Тимошенко і Януковича досить незвичний та свіжий для українських інформаційно-аналітичних програм. Після обміну десятком реплік - суперечливі заяви представників Блоку Юлії Тимошенко та Партії регіонів щодо походження найодіозніших новел ненародженого проекту конституції, а також блок коментарів політологів, серед яких чомусь «затесався» Володимир Литвин. У цілому сюжет має несподівано критичну до Партії регіонів тональність, яка, ймовірно, відображає незадоволення Ріната Ахметова зривом домовленостей, одним із найбільших симпатиків яких у середовищі ПР був саме власник «України». Більше політичних новин у програмі ТРК «Україна» не було.

Євген Кисельов («Наверху», ТВі) зовсім інакше підійшов до висвітлення політичних подій тижня, що минув. Він розпочав програму з аналізу результатів найсвіжіших соціологічних опитувань, при цьому не лише озвучуючи та інтерпретуючи їх, але й пояснюючи телеглядачам певні нюанси електоральної поведінки. Ця інформація була справді корисною для розуміння тих цифр, якими вже почали щедро годувати громадськість політтехнологи. Продовжується програма аналітичним сюжетом Сакена Аймурзаєва про наслідки провалу коаліційних домовленостей. Далі Євген Кисельов підбиває проміжний підсумок:

«Интересно, попытается ли Президент инициировать досрочные парламентские выборы. Это зависит в том числе от того, что покажут опросы общественного мнения, как избиратели среагируют на всю историю с провалом переговоров  Тимошенко и Януковичем. В любом случае времени на реализацию этого сценария остается в обрез. 23 июля наступит момент, когда Парламент за полгода до дня истечения полномочия действующего Президента не может быть распущен. Если учесть, что легитимность непопулярного Главы государства, которому остается находиться у власти все меньше и меньше, тает с каждым днем, попытка распустить  Верховную Раду едва ли будет предпринята. А если будет, то может, как и в прошлый раз завершится конфузом. Однако, исключить этот сценарий полностью было бы преждевременно». Якщо ви прочитали цей уривок, раджу повернутись на початок тексту і нагадати собі для контрасту підводку Олексія Ліхмана з «1+1». Відчуйте різницю :)

Далі в програмі - бесіда з народним депутатом України Ганною Герман (Партія регіонів). Уважний до гості і стриманий ведучий не заважав їй розповідати ліричні історії на зразок «я позвонила Рінату Ахметову. И я спросила его: "Рінат Леонидович, как мы будем дальше жить? Что делать? Как поступать в этой ситуации?". И я услышала очень хороший ответ. Он мне сказал: "Не слушайте никого. Слушайте только своего сердца". И это был очень хороший сигнал для меня. В эту минуту я поняла, что надо слушать своего сердца, и что он тоже, Янукович тоже послушает своего сердца» - проте після завершення цього пасажу поставив доречне уточнююче запитання про Ахметова, який, за інформацією пана Кисельова, був прибічником широкої коаліції (отже, ймовірно, порада «слухатись серця» в його устах мала протилежний зміст до того, що вийшло в результаті). 

«Он ищет тот путь, который будет короче и более эффективным. Если это коалиция с БЮТ - да, короткий путь. Если это другие формы - да. Ему главное, чтобы Украина вышла из кризиса. Это его главная задача, он никогда это не скрывал. То есть, он никогда не был однозначно сторонником какой-то коалиции, или некоалиции. Но он всегда был сторонником выхода Украины из кризиса. И он...», - мусила виправдовуватись пані Герман. І далі ведучий прискіпливо з'ясовував нюанси позиції Ріната Ахметова та інших політиків із Партії регіонів щодо об'єднання, що не відбулося, незважаючи на те, що його співрозмовниці деякі запитання були вочевидь не до вподоби. Загалом запитання ведучого були незручні для неї, оскільки виключали піарні голослівні відповіді та вимагали конкретних формулювань. Зокрема, Кисельову вдалося з'ясувати в Ганни Герман деякі важливі подробиці внутрішньої штабної кухні Партії регіонів.

По завершенні розмови Євген Кисельов переходить до близької «Детектор медіа» медійної теми, зокрема торкаючись історії з роликом «Пропало всьо!» та звільнення Володимира Павлюка:

«Сама Юлия Владимировна, по слухам, каждый разговор о новой политической ситуации теперь начинает со слов: "Сейчас, когда пропало всё". Ну, на самом деле, на мой вкус, так ничег,о кроме человеческой симпатии, у большинства простых граждан эта сцена не вызывает. Ну, нервничает человек перед началом ответственного политического выступления. Ну, суфлёр у неё не запустился или, там, слова на суфлёре куда-то пропали. Электроника, знаете ли, и у нас часто даёт сбои. Ну, ничто человеческое железной леди Ю не чуждо. По-моему, ничего кроме плюсов. Во всяком случае оснований для увольнения шеф-редактора информационной программы "Репортёр" на "Новом канале" Владимира Павлюка, который якобы был вынужден написать заявление об уходе по собственному желанию после того, как показал вот этот самый фрагмент, оснований для этого, на мой взгляд, было недостаточно. Тем более, что на самом деле здесь мы имеем дело с профессиональной ошибкой тех, кто эту запись распространял. Как говорится, очень часто раздаётся или на нашем профессиональном телевизионном сленге, распуливается какая-то правительственная, премьерская, президентская съёмка и, как правило, в таких случаях даются чёткие указания, что брать, чего не брать, чего показывать, чего не показывать. В любом случае я должен сказать, мы об этом говорили сегодня с Анной Герман, гостем нашей программы, интервью с которым вы только что видели. Она, наверное, справедливо обратилась с призывом к Премьер-министру Юлии Тимошенко вмешаться, и сделать так, чтобы журналист Владимир Павлюк всё же был восстановлен на работе. Надеемся, со своей стороны, как из профессионального чувства солидарности, что так оно и произойдёт. В конце концов обязанность наша журналистов - сообщать обо всём, что происходит, а не отвечать за профессиональные ошибки других людей. Вот такие дела».

Після цього - розмова у студії з тимошенківцем Олегом Медведєвим. Насамкінець ведучий проводить розгорнуту паралель між подіями в Україні та сюжетами з історії Росії та Сполучених Штатів Америки. Природно, що не зовсім коректно порівнювати авторську аналітику Кисельова та штампований напів-інфотейнментний продукт підсумкових випусків новин інших телеканалів, зважаючи на те, що реальні цілі цих програм різняться; проте принаймні у дотриманні балансу думок їм точно варто повчитись у російського гостя.

Більшість телеканалів не відзначили окремих важливих політичних подій тижня, обмежившись загальним описом «посткоаліціади». Лише «1+1» підготував сюжет про корумпованість української політики. Кореспондент Інна Боднар проаналізувала нові законодавчі ініціативи народних депутатів, покликані побороти корупцію, та зібрала думки політиків (Олега Ляшка, Володимира Ар'єва, Михайла Папієва). Перейшовши до теми кумів, журналістка виїхала до Нових Безрадичів - села на Київщині, де стоїть заміський будинок Президента Ющенка - та поспілкувалася з місцевим священиком. Той пояснив, що куми є «справжньою ріднею». Після чого в сюжеті явно маніпулятивний момент: автор каже «На державних посадах побували всі численні куми Президента» - і ставить синхрон Ющенка «Шановні друзі!». Далі перелічені куми, що були на посадах: Петро Порошенко, Оксана Білозір та Юрій Павленко («численні» - це троє?). Елементарна логіка підказує, що не лише посади можуть бути наслідком кумівства, а й навпаки - політик запрошує в куми своїх близьких соратників, людей, які працюють у його команді, тож пояснювати призначення перелічених осіб виключно тим, що вони хрестили дітей Ющенка, було б занадто сміливо. Такий самий інфотейнментний викрутас (етичність якого, до речі, недалеко пішла від показу вже легендарного «Пропало всьо»), як і з Ющенком, авторка дозволяє собі з Черновецьким - після фрази «Мер Черновецький, приміром,у  свій блок загітував і сина, і зятя, і навіть зятевого  брата» в сюжеті вставлений фрагмент із вокальних вправ київського мера: «Любимая моя!». «І має право, кажуть депутати. Узаконені родионообмеження на себе коханих не поширили, мабуть побоялися, якби не довелося розганяти півпарламенту», - резюмує Інна Боднар. Окрім фактичної невідповідності (Блок Черновецького існує в органі місцевого самоврядування - Київській міській раді, тоді як закони приймає найвищий законодавчий орган - Верховна Рада), авторка явно сильно звузила проблему кумівства у політиці та державному управлінні, обмежившись найефектнішими, але водночас поверховими твердженнями.

Також у фокусі підсумкових програм опинились такі теми:

Відставка Віктора Черномирдіна - «1+1»

Заборона грального бізнесу та її наслідки - «1+1»

Аварія на донецькій шахті імені Скочинського - «1+1», ICTV, ТРК «Україна»

Визнання судом незаконності штрафів на підставі показів приладу «Візир» - «1+1»

Оголошення пандемії «нового» («свинячого») грипу - «1+1», ТРК «Україна»

Ситуація на захопленому піратами судні з українськими моряками, сомалійське піратство - «Інтер»

Притягнення до відповідальності співробітників ДАІ - «Інтер»

Намір ВР заборонити продаж слабоалкогольних напоїв біля громадських місць - «Інтер»

Буревій на заході України - ICTV, 5 канал,

Підготовка до курортного сезону в Криму - 5 канал

Ситуація на ринку споживчих кредитів - 5 канал

Заява уряду про стабілізацію курсу гривні - ТРК «Україна»

Ситуація у сфері охорони здоров'я - ТРК «Україна»

Ситуація у легкій промисловості - ТРК «Україна»

Російсько-українські газові відносини - ТВі

Резюме

Ключовою темою підсумкових програм цього, як і минулого, вік-енду стала невдача коаліційних переговорів між Блоком Юлії Тимошенко та Партії регіонів. Тепер тема подавалася в розвитку та в аспекті наближення президентських виборів. Дві програми - «Час. Підсумки» на 5 каналі та «Наверху» на ТВі - зацікавились медійним аспектом проблеми. Окремих політичних подій протягом тижня, що минув, не виділяли. Найбільш маніпулятивний сюжет (про зрадливість Тимошенко) показав «Інтер», найякісніші - ТВі та ICTV.

Моніторинг здійснюється в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізовує спільно з Інститутом масової інформації. Цитати подаються за «Оглядом телеефіру».