24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилось. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і в час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишається важливим. Тому ми запускаємо нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти і ведучі могли б уникнути.  Періодичність виходу моніторингу поки що уточнюється. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходитиме резюме марафону за попередній день із головними темами та спікерами.

Мета моніторингу

З огляду на надзвичайні обставини війни, моніторинг не має на меті прискіпливу критику роботи редакцій і журналістів спільного ефіру. Головна мета — допомогти редакціям і журналістам робити спільний ефір ефективно і якісно для кращого інформування українського суспільства про поточні події і думки з приводу цих подій. «Детектор медіа» розглядає цей моніторинг як оперативні підказки, як у схожих ситуаціях в подальшому краще діяти журналістам і редакціям спільного ефіру.

Особливості моніторингу

Основою моніторингу залишаються стандарти інформаційної журналістики, описані в «Методології моніторингів телевізійних і радійних програм ГО «Детектор медіа». АЛЕ війна, як найгірший і найбільший з усіх можливих форсмажорів, вносить істотні зміни до застосування професійних стандартів. Ці зміни описані нижче саме як особливості застосування стандартів в умовах війни.

«Детектор медіа» усвідомлено виходить з того, що спільний ефір телеканалів крім звичної функції інформування суспільства частково виконує також функції державної пропаганди. Це є виправданим в умовах визвольної війни українського народу проти російських загарбників. Пропагандистські ж функції природно часто не співпадають, а інколи й суперечать законам журналістики мирного часу. В умовах, коли все суспільство, і журналістика як його частина, підпорядковані єдиній і головній меті — перемозі України у визвольній війні, - пропагандистська складова спільного ефіру, яка працює на перемогу, є повністю виправданою і в окремих випадках має право переважати вимоги професійних стандартів. Ця обставина враховуватиметься при оцінці ефірів телемарафону.

Крім того, експерти «Детектора медіа» цілком розуміють, що в умовах війни журналісти спільного ефіру природно не завжди спроможні подавати інформацію без власних емоцій. На відміну від журналістики мирного часу, ці виявлення емоцій моніторингом не вважатимуться порушенням стандартів журналістики.

Особливості застосування стандартів інформаційної журналістики в умовах війни

1. Особливості застосування стандартів точності та достовірності подачі інформації

1.1. Події в недоступних для редакцій місцях

Події в зоні бойових дій або тим більше на тимчасово окупованих ворогом територіях часто є недоступними для журналістів. Фактичну інформацію про ці події журналісти можуть отримувати лише від їхніх безпосередніх учасників чи очевидців. Така інформація, з посиланням на учасників чи очевидців подій, вважатиметься цим моніторингом цілком точною і достовірною.

1.2. Анонімність учасників та очевидців подій

З огляду на безпеку джерел фактичної інформації, які перебувають у зоні бойових дій або прифронтовій зоні і на окупованих територіях, моніторингом не вважається порушенням анонімне посилання на ці джерела. Єдина вимога: для глядача повинна бути хоча б мінімально пояснена компетентність джерела (наприклад: «сказав військовий ЗСУ», «повідомив мешканець міста» тощо).

Небезпека в зоні бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях є єдиною і винятковою обставиною, яка може виправдати анонімність автора суб’єктивної думки, якщо ця думка додає аудиторії розуміння новини. Однак журналістам не слід зловживати цим винятком і перетворювати його на правило.

1.3. Інформація офіційних структур

Моніторингом вважатиметься точною і достовірною інформація, яку подають офіційні державні вповноважені структури (Офіс президента, Рада нацбезпеки і оборони, Міністерство оборони, Генеральний штаб ЗСУ, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, Державна служба з надзвичайних ситуацій тощо) або їхні конкретні вповноважені представники. Редакції повинні обов’язково посилатися на ці офіційні структури, повідомляючи подану ними інформацію.

1.4. Достовірність чужих картинок з зони бойових дій
 та тимчасово окупованих територій

Використовуючи чужу (тобто відзняту не журналістами редакцій спільного ефіру) відеокартинку подій, що відбуваються в зоні бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях, редакціям слід докладати максимальних зусиль до встановлення її достовірності – в ідеалі знаходженням автора відео, або як мінімум перевіркою, чи справді ця подія відбувалася в тому місці і в той час, як про це кажуть автори цієї картинки чи ті, хто її поширює. В разі, якщо цю картинку поширюють офіційні структури, має бути посилання на них.

1.5. Інформація про загиблих, поранених, пропалих безвісти, заручників

Інформацію про загибель чи поранення, зникнення безвісти чи потрапляння в полон конкретних людей редакції можуть повідомляти лише з посиланням на офіційні джерела. У цьому випадку редакції можуть покладатися на те, що:

ця інформація вже є як слід перевіреною офіційними установами,

родичам загиблого (пораненого, полоненого) вже повідомлено про його загибель (поранення, полон), а отже вони гарантовано не довідаються про це з телеефіру.

1.6. Використання відеоархіву

Моніторингом кваліфікуватиметься як дуже грубе порушення будь-який випадок використання архівного (тобто знятого не в день ефіру) відео в якості довільної ілюстрації будь-якого журналістського тексту.

Ще більш грубим порушенням вважатиметься використання архівного відео без чіткого його позначення саме як архіву (і титром, і текстом за кадром).

1.7. Картинка і текст за кадром

При повідомленні про події, пов’язані з бойовими діями і їх результатами для цивільного населення і інфраструктури, з окупацією та евакуацією, жорстко неприпустимим є використання невідповідної картинки у якості довільної ілюстрації тексту за кадром про якісь інші події. Моніторинг трактує це як одне з найгрубіших порушень стандарту точності.

1.8. Посилання на джерела в інтернеті

Журналістам спільного ефіру слід враховувати, що будь-які джерела в інтернеті, особливо ж в умовах війни, є надзвичайно вразливими до хакерських атак ворога. В тому числі навіть сторінки офіційних установ, інтернет-видань, і тим більше профілі в соцмережах. З огляду на це, в спільному ефірі слід максимально зменшувати кількість повідомлень, взятих з будь-яких джерел в інтернеті без власної перевірки в реальних першоджерелах. Інакше завжди є ризик подати аудиторії хибну інформацію.

Суспільно значиму новину з інтернет-сторінок офіційних установ можна подавати хіба що з огляду на оперативність, але при цьому слід посилатися саме на інтернет-сторінку установи, підкреслювати для глядача, що редакція перевірятиме цю новину, проводити її перевірку безпосередньо у представників цієї установи і про підтвердження новини згодом повідомляти глядачам. Без усього перерахованого повідомлення з посиланням на інтернет-сторінку вважатиметься порушенням стандарту достовірності.

Так само слід чинити і при повідомленні новин, опублікованих у інтернет-виданнях. По-перше, для оперативного цитування слід обмежитися лише тими інтернет-виданнями, які входять до «білого списку», та деякими іншими:

Суспільне

«Новое время»

«Українська правда»

«Дзеркало тижня»,

«Громадське телебачення»

«Громадське радіо»

«Бабель»

Zaxid.net

«Радіо Свобода»

Бі-бі-сі

«Голос Америки»

«Німецька хвиля»

«Тексти»

«Мілітарний портал»

«Новинарня»

«Цензор.нет»

«Ліга.нет»

Однак, навіть подаючи новини з цих медіа, слід уважно дивитися на достовірність джерел цих новин, які вказані в публікації, тому що навіть у перерахованих інтернет-медіа публікується доволі багато інформації з ненадійних джерел. І слід самотужки перевіряти цю інформацію в реальних джерелах, про що повідомляти в ефірі згодом.

Інформація зі сторінок в соцмережах, телеграм- і ютуб каналів, подана без перевірки, хоча б через деякий час, вважатиметься недостовірною.

2. Особливості застосування стандарту оперативності подачі інформації

2.1. Події, про які стає відомо з запізненням

В умовах бойових дій і окупації інформація про певні події може ставати відомою не негайно, і навіть не в день самої події, а згодом, часто набагато пізніше. З точки зору стандарту оперативності, вона і має оприлюднюватися тоді, коли стає відомою. Обов’язковим при цьому є лише підкреслювати для глядача, що подія сталася раніше (а не сьогодні), а лише сьогодні про неї стало відомо.

2.2. Прямі ввімкнення з місця подій

За стандартами зміст прямих ввімкнень журналістів з місця події стосується лише того, що відбувається в момент ввімкнення.

При роботі журналістів в умовах війни у зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, зрозуміло, не завжди є можливість виходити в ефір в режимі реального часу через міркування безпеки і/або через відсутність зв’язку на місці події. Це означає, що в той момент, коли журналіст може зв’язатися зі студією, він може розповідати про всі події, які відбувалися протягом відсутності зв’язку. Незалежно від того, скільки часу минуло від кожної події. Єдиною вимогою стандарту оперативності в цій ситуації є чітке зазначення журналістом часу, в який відбувалася та чи інша подія.

3. Особливості застосування стандарту повноти подачі інформації

3.1. Інформація, оприлюднення якої є небезпечним для ЗСУ і цивільних

Справжня повнота у висвітленні багатьох подій, пов’язаних з війною, може бути недосяжною з міркувань військової таємниці та безпеки військових чи цивільних людей. Зокрема, заради цього журналісти не повинні розкривати для ворога ті дані, якими він може скористатися проти українських військових чи мирного населення. Тут ми дублюємо розповсюджений Міністерством оборони список таких видів інформації:

1. Найменування військових частин (підрозділів) та інших військових об’єктів в районах виконання бойових (спеціальних) завдань, географічні координати місць їх розташування.

2. Чисельність особового складу військових частин (підрозділів).

3. Кількість озброєння та бойової техніки, матеріально-технічних засобів, їх стан та місця зберігання.

4. Описи, зображення та умовні позначки, які ідентифікують або можуть ідентифікувати об’єкти.

5. Інформація щодо операцій (бойових дій), які проводяться або плануються.

6. Інформація щодо системи охорони та оборони військових об’єктів та засобів захисту особового складу, озброєння та військової техніки, які використовуються (крім тих, які видимі або очевидно виражені).

7. Порядок залучення сил та засобів до виконання бойових (спеціальних) завдань.

8. Інформація про збір розвідувальних даних (способи, методи, сили та засоби, що залучаються).

9. Інформація про переміщення та розгортання своїх військ (найменування, кількість, місця, райони, маршрути руху).

10. Інформація про військові частини (підрозділи), методику або тактику їх дій.

11. Інформація про проведення унікальних операцій із зазначенням прийомів та способів, що використовувались.

12. Інформація про ефективність сил і засобів РЕБ противника.

13. Інформація про відкладені або скасовані операції.

14. Інформація про зниклий або збитий літак або зникле судно та пошуково-рятувальні операції, які плануються або проводяться.

15. Інформація про планування та проведення заходів забезпечення безпеки застосування військ (дезінформація, імітація, демонстративні дії, маскування, протидія технічним розвідкам та захист інформації).

16. Фото- і відеозйомок та іншої наочної інформації з представниками незаконних збройних формувань.

Відсутність подібної інформації в повідомленнях не вважається порушенням стандарту повноти.

Журналісти можуть вільно подавати подібну інформацію, якщо вона оприлюднюється офіційними органами. В цьому випадку журналісти покладаються саме на їх відповідальність і компетентність.

3.2. Локації і час подій

У багатьох випадках може бути небезпечним вказувати в ефірі точні локації (інколи навіть з точністю до населеного пункту), а інколи і точний час певних подій. У таких випадках неповнота інформації є повністю виправданою міркуваннями безпеки учасників подій та їх очевидців і не вважатиметься моніторингом порушенням стандарту.

3.3. Обмеження по картинці

Показана журналістами картинка не повинна давати ворогові змогу завдати українським військовим або цивільним шкоди. Це стосується ідентифікації місць влучань ворожих обстрілів ракетами, авіабомбами, артилерією чи РСЗО. В зв’язку з цим, показуючи відео руйнувань, журналісти змушені обмежуватися середніми і крупними планами, щоб з картинки ворог не міг прив’язатися до місцевості й відкоригувати свій вогонь. Будь-які загальні плани будівель є як мінімум ризикованими. Моніторинг враховуватиме ці обмеження.

4. Особливості застосування стандарту балансу думок

Представникам чи ватажкам окупантів, а також колаборантам, не може надаватися слово для озвучення обгрунтування (аргументації) їхніх позицій, оскільки будь-яка ця аргументація базується на свідомо хибних засновках. Свідомо хибний засновок — не є підставою для альтернативної думки, а є свідомою маніпуляцією. Журналісти спільного ефіру не повинні поширювати маніпуляції ворога.

Тим більше ворогам не надається слово для пропаганди будь-яких їхніх ідей, тим більше тих, які базуються на порушенні суверенітету та територіальної цілісності України, запереченні української державності тощо. Тим більше їм не може надаватися слово для будь-якої агітації за будь-які ідеї щодо відокремлення українських територій або їх приєднання до держави-агресора, ідей російського шовінізму і дискримінації українського чи будь-якого іншого народу, реклами «цінностей» «руського міру» та подібного. Так само будь-які заклики до дії, спрямованих на порушення суверенітету та територіальної цілісності України, а також на будь-які насильницькі дії проти мирних жителів або українських військових, будь-які образливі вислови. Подібні думки, включені до спільного ефіру, крім усього іншого будуть грубим порушенням чинного законодавства України. Тому моніторинг не вважатиме відсутність надання слова представникам агресора і його посібникам порушенням стандарту балансу думок.

5. Особливості застосування стандарту відокремлення фактів від думок

Моніторинг звертатиме увагу на випадки, коли журналісти спільного ефіру не відокремлюють факти від суб’єктивних думок, або не авторизують власні суб’єктивні думки. Такі порушення стандарту призводять до спотворення реальної картини подій, а тому навіть в умовах війни є неприйнятними.

Але моніторинг, з описаних у передмові причин, не буде вважати порушенням стандарту емоційні оцінки ворога журналістами чи використані ними мови ворожнечі стосовно агресора. Крім хіба випадків, коли такі оцінки впливатимуть на точність інформації.

Особливості застосування окремих етичних норм журналістики в умовах війни

1. Обов’язковість оприлюднення суспільно значимих новин

Попри загальність цього етичного принципу з огляду на суспільну місію інформаційної журналістики, в умовах війни і тимчасової окупації частини країни, використання цього принципу має істотні обмеження, які диктуються як потребами дотримання військової таємниці, так і питаннями безпеки життя та здоров’я окремих людей. Моніторинг враховуватиме ці обмеження.

2. Шокові матеріали

Висвітлення воєнних подій пов’язане з великою кількістю картинок та фактів, які можуть шокувати вразливого телеглядача. Відтак, уникнення шокових матеріалів за цією тематикою повинно бути підкресленим. Поза тим, інформаційна картинка того, що там відбувається, буде неповною, якщо журналісти будуть повністю уникати таких матеріалів. Моніторинг оцінюватиме використання журналістами шокових матеріалів з точки зору важливості для повноцінного розкриття теми матеріалу.

3. Оприлюднення імен жертв воєнних дій

Журналістам спільного ефіру слід бути особливо обережними щодо оприлюднення конкретних імен загиблих, поранених, пропалих безвісти, полонених, заручників. Етично припустимим моніторинг вважатиме оприлюднення журналістами конкретних імен жертв війни з посиланням на офіційні джерела (оскільки офіційні органи оприлюднюють імена лише після повідомлення родичів).

4. Ідентифікація підозрюваних у злочинах

Редакції не повинні ідентифікувати (тобто показувати упізнавано на відео, називати по прізвищах) підозрюваних у злочинах на підконтрольній території, оскільки в умовах воєнного стану імовірність хибних обвинувачень значно зростає, порівняно з мирним часом. Тому будь-яку ідентифікацію підозрюваних моніторинг фіксуватиме як порушення етичної норми.

5. Максимальний захист джерел інформації

В інформуванні глядачів про події, пов’язані з окупацією та бойовими діями надзвичайної ваги набуває захист журналістами своїх джерел інформації, які перебувають у небезпечних обставинах. В умовах війни та тимчасової окупації оприлюднення джерела інформації може мати для нього значно гірші (аж до фатальних) наслідки, ніж це буває в звичайних мирних умовах. Якщо в мирних умовах джерело інформації може ризикувати своєю роботою, то в умовах окупації та бойових дій найчастіше йдеться про прямий ризик для життя. Тому будь-яка інформація, отримана редакцією від учасника чи очевидця подій в зоні військових дій чи на тимчасово окупованій території, подається без такої ідентифікації джерела, яка б дала ворогу змогу його знайти. Позначення цієї людини має лише давати аудиторії розуміння її компетентності в повідомленому факті (наприклад, «житель Київської області», «один з працівників лікарні» тощо). Однак, ця ідентифікація гарантовано не повинна дати можливість окупантам знайти цю людину і розправитися з нею за надання інформації журналістам. Слід мати на увазі, що інколи навіть згадка населеного пункту може бути небезпечною для джерела.

Наративи російської пропаганди і фейки на її «підтвердження»

В моніторингу особливу увагу буде приділено можливим випадкам озвучення в спільному ефірі наративів ворожої пропаганди і фейкових фактів на «підтвердження» цих наративів. В умовах війни це неприпустимо. У випадках, якщо ці наративи або фейки озвучує в прямому ефірі гість студії, ведучі повинні обов’язково і невідкладно повідомляти глядачам і самому гостю, що сказане ним є наративом російської пропаганди або фейковою інформацією.

Слід також розуміти, що крім наративів і фейків, які просувалися Росією до початку широкомасштабного вторгнення, зараз майже щодня додаються нові, «оперативні» наративи та фейки на їх «підтвердження». Для прикладу наводимо короткий список «новітніх» наративів і фейків:

«Українці змушені тікати з країни до Європи під тиском київської влади».

Міф про «різних росіян», про «хороших росіян» («прості росіяни не винні у діях Путіна»).

«Російські війська не вбивають цивільних, не обстрілюють цивільну інфраструктуру».

«У Херсоні (Мелітополі, Енергодарі, Скадовську тощо) українці радіють приходу російських військ».

«Україна готувала напад на Росію / Білорусь / Донбас».

«Херсон (Мелітополь, Енергодар тощо) здали, бо він не потрібен Україні».

«Україна розробляла ядерну / хімічну / біологічну зброю».

«Документальні свідчення російських воєнних злочинів — є українськими фейками».

«Територіальна оборона перевищує свої повноваження / Українська влада роздала зброю злочинцям / Територіальна оборона мародерствує».

«Українська армія бомбить мешканців Донбасу».

«Західні партнери кинули Україну напризволяще / не хочуть допомагати Україні».

«Зеленський (Резніков тощо) втік з України».

«Українські військові використовують цивільних (іноземців тощо) як живий щит».

«Україна офіційно не оголосила війну Росії».

«Українські керівники планують здати Харків (Суми, Миколаїв тощо)».

«Українські війська мінують міста (склади аміаку, АЕС тощо)».

«Російські війська захопили Харків (Суми, Миколаїв тощо)».

Цей список не є повним і остаточним. Очікувано російські пропагандисти будуть вигадувати нові.

Гостьова політика спільного ефіру

В умовах війни «ДМ» вважає неприпустимим і фіксуватиме запрошення до спільного ефіру «токсичних» коментаторів. Такими вважаються будь-які політики, політтехнологи, інші експерти, різноманітні лідери громадської думки, які протягом попередніх років війни (до широкомасштабного вторгнення Росії) публічно висловлювали проросійські та антиукраїнські погляди, системно озвучували наративи ворожої пропаганди.

У нинішніх умовах ці медійні персонажі можуть використовувати спільний ефір, як мінімум, у два шкідливих для українського суспільства способи:

продовжувати озвучувати російські наративи (навіть «м’які»), і це неможливо буде контролювати в прямому ефірі,

нинішньою патріотичною риторикою «відбілювати» себе за попередні роки роботи на ворога, за що вони насправді мають понести в майбутньому як мінімум політичну і моральну, а подеколи й кримінальну відповідальність.

Тому ці «токсичні» медійні персонажі не можуть брати участь у прямому ефірі в якості коментаторів поточних подій, в якості експертів. Їхні коментарі і оцінки будуть спотворювати для глядача інформаційну картину на користь ворога.

Прояви політичного піару

Моніторинг окремо фіксуватиме будь-які прояви політичного піару, який в ефірі подібного марафону є неприпустимим.

Ключовими ознаками піару певних державних установ, політичних сил чи окремих політиків вважатиметься:

відсутність інформаційної цінності повідомлення чи цитування політика чи посадовця (тобто коли не повідомляється принципово нових важливих для суспільства фактів),

невідповідність компетенції спікера озвученим суб’єктивним думкам (коли цитується заява посадовця щодо того, що не належить до його компетенції),

згадування партійної приналежності у тих випадках, коли вона не має відношення до загального контексту повідомлення,

надмірні позитивні оцінки журналістів на адресу політичних сил, державних установ чи окремих персонажів,

відсутність реакції ведучих на спроби самопіару спікерів у прямому ефірі.