«Поверьте мне... Это игрушечная оппозиция, которая довела страну до краха, втянула ее в долги... Не ей рассуждать о цене на газ, о национальных интересах. Она их предала и продала. Поэтому меня абсолютно не волнует реакция так называемых оппозиционеров», - казав 23 квітня в ефірі «Великої політики з Євгенієм Кисельовим» прем'єр-міністр Микола Азаров.

На правду це не схоже. Ані плану, ані стратегії, ані навіть жодного уявлення про напрямок боротьби з опозицією в команди Януковича-Азарова зараз немає. Про це свідчить і риторика, і дії, спрямовані проти Юлії Тимошенко та інших представників опозиції, і, не в останню чергу, тон та зміст повідомлень у підконтрольних або лояльних до влади засобах масової інформації. Як і про те, що, попри всю дезорганізованість і деморалізованість опозиції, влада сприймає її як серйозну й актуальну загрозу. Прямо кажучи, боїться.

Із-поміж більш-менш сталих напрямків інформаційної політики влади, спрямованої на стримування і боротьбу з опозицією, можна виділити кілька основних:

1. Опозиція має бути не такою. «Країні потрібна опозиція. Але опозиція повинна бути конструктивною. Опозиція, яка пропонує конструктивні проекти, бачить рішення, які пропонує влада, - сказав Віктор Янукович, коментуючи створення Комітету захисту України. - Ми ж цього нічого не чуємо. Я думаю, що вони достворюються скоро до того, що вся Україна скоро буде шукати порятунку від них».

Це казуїстичний прийом родом із епохи Кучми - тоді його, зокрема, використовував і Віктор Федорович, називаючи своїх опонентів, Ющенка і Тимошенко, «не справжньою опозицією, а збанкрутілою владою». У якості «справжньої» опозиції радо й охоче пропонували комуністів - на той час доволі численну і формально незалежну від влади силу, готову, втім, завжди продемонструвати свою «конструктивність» у голосуванні за потрібні владі рішення (якою ціною, можна лише здогадуватися). Добре усвідомлюючи, що Компартія та її лідер жодної небезпеки для провладного кандидата не становлять.

Нині тогочасну роль комуністів відіграє Арсеній Яценюк:

«Ті, що не приєдналися до них, називають себе конструктивною опозицію. Арсеній Яценюк планує з регіоналами боротися не протестами, а інтелектом - подавати альтернативні законопроекти, намагатися переконувати більшість.

Арсеній Яценюк, лідер партії "Фронт змін": "Опозиція не має сьогодні права себе остаточно дискредитувати і та опозиція, яка була кілька тижнів тому, вона влаштовує якраз Партію регіонів, тому що там не має конструктиву"» (ICTV, 11 травня). Абсурдність цієї заяви очевидна у співставленні з багато разів повторюваною вимогою Партії регіонів до опозиції «бути конструктивною».

Попри те, що Арсеній Петрович за статусом є всього лише народним депутатом України та лідером поки що віртуальної партії, його синхрони постійно з'являються в телесюжетах у рамках «квоти опозиції», а сам він - у політичних ток-шоу, куди «забувають» запросити тимошенківців.

Характерно, що під час виборчої кампанії, а особливо нетривалого і невдалого для Юлії Тимошенко змагання за результати виборів, регіонали та лояльні до них експерти раз у раз повторювали в ході прямоефірних дискусій, що Тимошенко-опозиціонер - саме те, що треба, і вони раді отримати такого потужного опонента та контролера. Певно, кураж відтоді вивітрився. Тепер регіонал Юрій Мірошниченко виступає вже в іншому ключі: «Тут Тимошенко каже, що хтось покладе мандат і піде. Хтось би сказав: не дочекаєтесь. Я скажу інакше. Опозиція, коли вона опонує, мені здається, не повинна виглядати смішною. Бо такі заяви - це все одно, щоб ми зараз казали що у нас погана опозиція, що вона має скласти мандати і піти. Вибачте, громадяни України делегують у парламент своїх представників. Як би ми один одного не любили, або не поділяли думки, позиції один одного. Ми повинні миритися один із одним. Тому в тому і полягає демократія, щоб почутий має бути кожен» (5 канал, 11 травня). Його партійний лідер Микола Азаров висловлюється крутіше: «Ну що ще опозиція буде робити? Як завжди, брехати - це її найкращий інструмент».

2. Опозиція розколота й не може об'єднатися. Про цю тезу, що є лейтмотивом повідомлень про діяльність опозиції практично від моменту обрання Януковича та призначення Азарова, «Детектор медіа» писала вже не раз. Попри те, що нехитрий демагогічний прийом було не раз викрито, його продовжують використовувати, присвячуючи сюжети і статті легендарній «розпорошеності опозиційних сил». Чи можна вважати розпорошеністю неприєднання до очолюваної Тимошенко парламентської опозиції, яка має близько півтори сотні депутатських мандатів і засвідчену результатами президентських виборів підтримку майже половини виборців країни, наприклад, народного депутата Анатолія Гриценка, що здобув у першому турі близько 1% голосів, або навіть Віктора Ющенка з його 5,5%? Питання риторичне. Разом із тим, кожну невдалу або не зовсім вдалу спробу опозиції стати консолідованішою журналісти часто подають як ілюстрацію афоризму про трьох гетьманів.

«Александр Мозговой, ведущий: Угрозы вывести людей на улицы и список требований к правительству. Сегодня в Киеве создан Комитет защиты Украины. От нынешней власти. Сообща. Но под учредительным документом свои подписи пока поставили лидеры только семи оппозиционных партий. В частности, проигнорировал приглашение инициаторов собрания Юлии Тимошенко глава "Нашей Украины" Виктор Ющенко. Почему оппозиция сегодня недообъединилась, знает Нелли Ковальская.

Нелли Ковальская, корреспондент: Их штаб теперь - Дом писателей, духовный вдохновитель - Дмитро Павличко, а регламент будут корректировать по ходу сопротивления. Защищать Украину отныне намерены от нынешней власти. Под учредительным актом Комитета - подписи представителей нескольких десятков политических сил. Но ни одного из "Нашей Украины" и "Фронта перемен". Арсений Яценюк сегодняшнее собрание вообще проигнорировал, а Виктор Ющенко вместо себя прислал Веру Ульянченко.

Вера Ульянченко, представитель политсовета "Нашей Украины": "У мене нема повноважень підписувать сьогодні, поскільки в середу буде президія партії. Ми маємо переговорити на президії, подивитися всі ці документи, прийняти рішення".

Нелли Ковальская, корреспондент: Лидер партии "Гражданская позиция" нунсовец Анатолий Гриценко полномочия имел, но документ не подписал. Свое несогласие объяснил так:
Анатолий Гриценко, лидер партии "Гражданская позиция", народный депутат, фракция НУНС: "Треба почистити пір'ячко. Тому що в багатьох проблемах, які зараз є, винні і частина людей і сил, які сидять тут. Якщо хочете, треба акт покаяння"» (ТРК «Україна», 10 травня).

Зважаючи на кількість партій та міні-лідерів в Україні, можна було б продовжувати список і далі. Наприклад, чому до комітету не приєднався Юрій Збітнєв? А де Василь Габор, Іван Гаврилюк? Нема, нема єдності в опозиції...

Для порівняння, в сюжеті «1+1» (де, нагадаю, триває «тиждень демократії») про неприєднання частини учасників зборів сказано одним рядком і одним синхроном:

«Ірина Павленок, кореспондент: Комітет захисту України має стати основною для об'єднання - мріють громадські діячі. Але долучилися не всі. Анатолій Гриценко взяв паузу подумати. Каже - серйозний спротив має бути іншим, підготовленим, скоординованим. І без самопроголошених лідерів.

Анатолій Гриценко, народний депутат: "Треба почистити пір'ячко. У багатьох проблемах, які зараз є, винні і частина людей, і сили, які сидять тут".

Ірина Павленок, кореспондент: Тимошенко відповідає - думати ніколи. За бартером газ на флот може відбутися вже наступний, вже за тиждень під час візиту президента Росії до Києва.

Юлія Тимошенко, лідер БЮТ: "Я думаю, що якщо ми ще разів 10 зберемося, а потім ще зберемося в 15-й раз, то ми просто констатуємо, що ми профукали нашу рідну державу"» («1+1», 10 травня), -

себто в тому обсязі, на який цей аспект заслуговує. Позицію Ульянченко також подано, але коректно - не вкупі з Гриценком, а окремо, оскільки трактувати відсутність її підпису як відмову НСНУ приєднатися до комітету не можна. Тим часом із матеріалів «України», ICTV та «Інтера» можна зробити хибний висновок, що через неприєднання архіважливих учасників установчі збори не відбулися.

Зауважмо, - хоч останнім часом це й перетворюється на трюїзм, - що єдиним джерелом так званих експертних оцінок ситуації з об'єднанням опозиції, створенням координаційного органу та проведенням акцій протесту є нині кореспонденти або анонімні автори підводок. Професійних політологів до коментування цієї, як і інших політичних тем, за рідкісними поодинокими винятками, й надалі не залучають.

3. «Темні справи» Тимошенко. За традицією, гарантії недоторканності для колишніх можновладців, що поширюються на політичних опонентів чинної влади, є непорушними. По-перше, існує певна кругова порука, що дозволяє чинній владі не боятися за власне майбутнє, по-друге, вважається, що спроби притягти лідерів опозиції до відповідальності роблять із них «мучеників» і «героїв», або, цитуючи Володимира Яворівського, «суперлідерів». Винятком можна вважати Павла Лазаренка, якого, втім, переслідує не українське правосуддя. Помаранчевій владі добряче дісталося свого часу за відмову притягти до відповідальності Кучму та його команду, натомість окремі спроби покарати політиків-«сепаратистів» не були позитивно сприйняті суспільством та не мали результатів. Однак біло-блакитна влада, намацуючи межу дозволеного і щоразу переконуючись, що цієї межі немає, вирішила не амністувати своїх попередників, а принаймні полякати їх відповідальністю за «розкрадання бюджету» та інші посадові злочини. Від розмов про те, що в неспроможності команди Януковича покращити наше життя вже сьогодні винна попередня влада, перейшли до серйозніших дій - порушення кримінальних справ.

Правильно вибудувати інформаційний супровід цієї кампанії - завдання не з легких. Адже необхідно зробити посланий таким чином опозиції меседж максимально загрозливим, водночас мінімізувавши можливості для піару опозиції навколо теми політичних переслідувань. Адже принаймні на цьому етапі переслідування Тимошенко не може бути вигідним владі як демонстративний, популярний захід. Тож більшість телеканалів 11 травня або промовчали, або повідомили про виклик екс-прем'єра в Генпрокуратуру одним рядком.

«Завтра Юлія Тимошенко викликають до Генпрокуратури. За словами її прес-секретаря, там лідеру БЮТ мають повідомити про порушення кримінальної справи». (Перший національний).

«А Юлію Тимошенко викликають до Генпрокуратури, щоб вручити постанову про порушення кримінальної справи. Про це повідомила прес-служба лідери БЮТ. Там вважають це початком прямих політичних репресій. Нагадаю, 28 квітня Прем'єр Микола Азаров звинуватив свою попередницю та її уряд у розкраданні бюджету на загальну суму 100 мільярдів гривень» (ICTV).

Більш-менш розлого говорили про виклик Тимошенко до Генпрокуратури лише на 5-му каналі:

«Лариса Губіна, ведуча: Отже, поки опозиція думає про ефективні методи впливу на владу, влада також не забуває про опозицію. Юлію Тимошенко викликають завтра до Генеральної прокуратури.

Кореспондент: Юлію Тимошенко знову кличуть в прокуратуру. Відвідати головне слідче управління ГПУ лідера БЮТ запрошують завтра. На 10-ту годину ранку, - повідомили у прес-службі Блоку. Там, за інформацією прес-секретаря Тимошенко Марини Сороки, екс-Прем'єру вручать постанову про порушення проти неї кримінальної справи. У чому винуватять Тимошенко її речниця не поточила. Але запевнила, кримінальна справа заведена аби дискредитувати лідера БЮТ і обмежити її пересування Україною та світом. У Генпрокуратурі інформацію про виклик екс-Прем'єра підтверджують. Однак мотиви виклику заперечують. Тимошенко, за словами представників ГПУ, запрошують як свідка, а не як обвинувачену. Це вже другий за останні місяці виклик Тимошенко до силової структури. На початку квітня Генпрокуратура викликала лідера БЮТ аби перевірити інформацію про тиск та підкуп суддів Конституційного суду. Заяву про втручання у роботу суддів Тимошенко зробила напередодні винесення ними рішення про легітимність нової коаліції. Фактів підкупу чи тиску на служителів Феміди ГПУ тоді не виявило.

Лариса Губіна, ведуча: Отже, чи відомі вам причини виклику до Генпрокуратури Юлії Тимошенко?

Андрій Сенченко: "Причина - это оппозиционная деятельность. А если мы говорим о конкретных мотивах, как они там будут изложены на бумаге, то ну собственно говоря преследуется эта цель - запугать и надавить на оппозицию, дискредитировать. Поэтому достали старое дело, заведенное еще дай Бог памяти, готов 2003-м с подачи господина Сацюка, беглого первого заместителя руководителя Службы безопасности. И хочу сказать, что это дело было закрыто во времена Кучмы. При всей нелюбви Президента Кучмы к Юлии Владимировне. Поэтому ну вот в отсутствии чего-то другого сдули пыль с этих томов и решили еще раз потрясти с тем, чтобы дискредитировать Тимошенко".

Лариса Губіна, ведуча: Чи піде Тимошенко завтра у Генпрокуратуру і як будете захищати лідера?

Андрій Сенченко: "Ну думаю, что пойдет. И думаю, что все процедурные вопросы связанные с этим походом отрабатываются юристами. Но нас не беспокоит абсолютно этот поход еще раз. Это просто размахивание кулаками в стиле нынешней власти. Вопрос только в том, что надо понять, что они вот эти методы угрозы и давления, они сегодня применяют к оппозиции, а завтра точно так же к любому гражданину нашей страны"» (5 канал, 11 травня)

Зауважмо, що офіційну інформацію про виклик Тимошенко в Генпрокуратуру було розповсюджено прес-службою БЮТ близько 17-ї години 11 травня. За бажання інформаційні служби мали нагоду отримати документальне підтвердження - повістку з підписом і печаткою, в якій має бути вказано мету виклику. Та й часу до випусків теленовин було достатньо, щоб хоча б зателефонувати до Генпрокуратури й запитати, чи правда це і з яких причин викликають екс-прем'єра. Зробив це лише 5 канал, завдяки здоровій ініціативності якого представників ГПУ (на жаль, невідомо, яких саме) впіймано на брехні - адже наступного дня виявилося, що йшлося саме про порушення, точніше, поновлення кримінальної справи. Та ще й семирічної давнини.

Переводити стрілки на попередників - досить типова тактика української влади, але, здається, нинішня аж занадто захопилася. На тлі масованої інформаційної атаки на Тимошенко кумедно виглядає наступне повідомлення у «Репортері» Нового каналу 11 травня:

«Леся Яворівська, ведуча: Про мітинги опозиції під парламентом президент Янукович ані пари з вуст. На зустрічі з регіональними посадовцями Президент наголосив: нині влад в Україні взяла курс на стабільність і розвиток і вже до кінця року обіцяє всім людям краще життя. А про своїх попередників погано говорити не захотів.

Віктор Янукович, президент України: "Я не буду сьогодні крикетувати своїх попередників. Лише хочу сказати одне, що ми ніколи не повинні повторювати помилок, які робили наші попередники"».

4. «Не кричіть!». Пригадую, саме з таким гаслом виходили у 2004 році на Майдан Незалежності флешмобівці, організовані нинішнім генеральним директором Національної телекомпанії України Єгором Бенкендорфом. Певно, гамір велелюдного Майдану заважав режисерові й телеведучому творити. Шум, який створює нинішня опозиція, дуже непокоїть владу, хоча її мітинги поки що не дуже численні, погано організовані та, за інформацією поважних джерел, переважно платні. Після побоїща 27 квітня у Верховній Раді тема «варварства» опозиції широко експлуатувалася та використовувалася для інформаційних спецоперацій, докладно описаних колегою Андрієм Трипільським у тексті «Хто і навіщо повертає нам 5-хвилинки ненависті?». Висвітлення мітингу 11 травня - першого, організованого новоствореним Комітетом захисту України - відбувалось у тому ж дусі.

«Туфлі - на асфальті, сльозогіннний газ, і жіночі бої. Це квітневий мітинг опозиції проти влади. А це мітинг сьогоднішній. Під Парламентом - захисники влади! А через залізний кордон, міліція, чотири метри порожнечі, міліція, і знову залізний кордон - захисники опозиції.

Надія, мітингувальниця-опозиціонерка: "Не можна навіть порозмовляти з людьми, розумієте отак різниця".

Олександр ЄФРЕМОВ, лідер фракції Партії регіонів: "Влада робить так, щоб ніхто не хотів іти на провокації. І мені здається, те, що робить Тимошенко, може довести до того, що її судитиме міжнародний трибунал".

Оксана КОТОВА, кореспондент: Нові правила мітингування позбавили протестувальників діалогу. Їм лишився лише монолог. Практикувалися в ньому по черзі» (Новий канал, 11 травня). Синхрон Єфремова із досить серйозною погрозою виникає в сюжеті як Пилип з конопель, налаштовуючи глядача на «правильне» сприйняття картинки.

Перевершила всіх у маніпулятивності цього разу «Україна»:

«Пикет протеста, акция в поддержку и спецназ. Народный комитет защиты Украины во главе с Тимошенко сегодня вывели людей к Верховной Раде. Требовали отчета от правительства о всех намеченных договоренностях с Россией. Но к стенам парламента подойти им так и не удалось. Место оказалось уже занятым. А пока Тимошенко добивалась правды о российско-украинских соглашениях, в ее лагере поубавилось. Сегодня перешли на сторону коалиции сразу 5 депутатов БЮТ. За событиями в парламенте следила Наталия Кравченко.

Наталия Кравченко, корреспондент: Без яиц, дымовых шашек и огромных флагов. Сегодня депутаты вернулись к привычному режиму своей работы. но сначала все равно долго выясняли, как свои своих побили за российский флот. Но так ничего и не выяснили. По привычке друг на друга указывая пальцами к единственному мнению не пришли. Зато заинтересовались неизвестным человеком в правительственной ложе и состоянием здоровья пострадавших в апрельской драке коллег.

Ирина Геращенко, фракция НУНС: "Було би правильно, якби ви як спікер, поцікавилися здоров'ям ваших колег і друге питання процедури - ми знаходимося в залі в цей час, коли в ложі уряду стоїть постороння людина з парасолькою. Ми хочемо від нашої фракції дізнатися хто це, чому ваша людина озброєна".

Наталия Кравченко, корреспондент: Владимир Литвин дает задание парламентскому секретариату разобраться с загадочной процедурой и убеждает, что о здоровье коллег каждое утро печется у главврача больницы. А представителям фракция напоминает - пора бы уже и миллионный ущерб, нанесенный 27 апреля Верховной Раде, начинать возмещать. Но призыв к сознательности завис в воздухе» (ТРК «Україна», 11 травня).

З перших слів підводки - маніпуляція: головою Комітету захисту України є Дмитро Павличко, а не Юлія Тимошенко. Згодом на тому, що уособленням комітету є саме Тимошенко, наголосять ще раз. Формулювання «вивели людей» недвозначно свідчить про те, що мітинг відбувся не за ініціативою його учасників (про «виведення людей на Майдан» багато говорилося 2004-го). Говорячи про контрдемонстрацію, яка фактично охороняла підступи до ВР і була приводом для присутності безпрецедентної кількості правоохоронців, автори повідомлення обмежуються фразою «место оказалось уже занятым». Годі уявити більшу концентрацію згадок і натяків на те, що опозиція відповідальна за бійки й неподобства в парламенті 27 квітня. Але це - тільки прелюдія до окремого сюжету, присвяченого акції протесту:

«Елена Кот, ведущая: И о том, что происходило сегодня под стенами Верховной Рады. Репортаж Инны Христич.

Инна Христич, корреспондент: Она сказала - она сделала. На призыв Юлии Тимошенко высказать возмущение украинско-российскими договоренностями откликнулись оппозиционные силы, объединенные в народный комитет защиты Украины. Митингу не помешала даже пасмурная погода. По периметру здание парламента уже окружили сторонники Партии регионов. Оппозиционеры собираются у Мариинского дворца.

Валентин Жердиев, участник митинга: "Почему перед центральным входом в Верховную Раду пущены все представители Партии регионов - там их палатки расставлены. А значит, всем другим оппозиционным силам и другим это на задвирки".

Инна Христич, корреспондент: На подступах к Верховной Раде автобусы со спецназом. Накануне оппозиция заявляла, что приведет под стены парламента 100 тысяч человек. В реальности по подсчетам милиции пришло 2, по заявлению самих протестантов - 15 тысяч. Денонсация соглашений по Черноморскому флоту и досрочные выборы парламента - главное требование оппозиционеров. Националистическая молодежь собирает посылки для Президента и спикера. Книги о вождях диктатуры.

Наталья Власенко, участник митинга: "Хай вони почитають, подумають, навчаться і зрозуміють, що якщо вони далі так будуть себе вести - народ може їх вінчувати".

Александр Аронец, участник митинга: " Україна зараз повністю підпадає під вплив Кремля. І фактично зараз уже пройшло менше 2 місяців. А ми бачимо, що влада просто здає Україну".
Инна Христич, корреспондент: Сторонники действующей власти с инакомыслящими не общались. На вопросы журналистов отвечали неохотно.

"Мы просто стесняемся, молодые еще. Не хочется, чтобы по телевидению показывали."

Станислав Кмых, участник акции протеста: "Вы видите, что люди собрались из разных районов Киева, с разных регионов показать, что Киев также поддерживает Виктора Януковича."

Инна Христич, корреспондент: Ровно в 10 утра начинается митинг с песни. Идейная вдохновительница Юлия Тимошенко появляется на публике. Полтора часа выступлений против соглашений Украины и России. Несогласных выдворяют из толпы.

Юлия Тимошенко, лидер БЮТ: "18 травня Янукович готується до 2 хвилі здачі національних інтересів України. заради того, щоб сьогодні добитися від влади публічного оголошення, які будуть підписані угоди і зібралися люди біля Верховної Ради".

Александр Ефремов, народный депутат, Партия регионов: "Те люди, которые сегодня выходят с митингами, провокационными действиями к народу нашего государства - это преступники в отношении своего народа и в отношении своего государства. Те вещи, которые делает Тимошенко - она в конечном итоге может доиграться до такой степени, чтобы международный трибунал ей будет светить. "

Инна Христич, корреспондент: В конце митинга погода окончательно испортилась. Оппозиционеры расходятся под проливным дождем. Исполнили на прощание национальный гимн». (ТРК «Україна», 11 травня).

Цілий оберемок маніпуляцій і перекручень, а насамкінець - підверстаний під пряму мову Юлії Тимошенко вже знайомий нам загрозливо-викривальний синхрон Олександра Єфремова. Цікаво, що натомість мітинг студентів проти Міністра освіти і науки Дмитра Табачника у Львові «Україна» висвітлила максимально коректно й докладно.

І, напевно, найважливіше, чого не було в новинах усіх каналів, окрім СТБ. 10 травня, напередодні запланованого мітингу, в багатьох регіонах України було скасовано автобуси, не продавалися квитки на поїзди, ДАІ блокувала проїзд транспорту з учасниками акції. Від цієї недолугої спроби влади перешкодити мітингувальникам - оплаченим чи не оплаченим - дістатися до Києва постраждали тисячі людей, які не потрапили на роботу чи додому, не встигли на літак абощо. Єдина реакція теленовин на цю безпрецедентну (точніше, прецеденти були... у 2004 році, в перші дні Помаранчевої революції) подію - сюжет Дениса Данька у «Вікнах» СТБ:

«Тетяна Висоцька, ведуча: Про те, що в столиці щось відбувається, могли здогадатися тисячі українців, що планували сьогодні доїхати до Києва, але не змогли внаслідок прискіпливих перевірок ДАІ. Жодних пояснень від правоохоронців постраждалі пасажири так і не отримали. Натомість, бютівці впевнені, коли б не надзвичайні заходи інспекторів, їхній сьогоднішній мітинг міг бути масовішим.

Денис Данько, кореспондент: Складнощі із діставанням до столиці не було тільки у мешканців поблизьких міст. Ці мітинг арі з Кіровограда впевнені, - доїхали лише завдяки вигадливості.

Мітингувальник: "Фактично кожні півгодини зупиняли ППС. Питали мету, радили повернутись назад в Кіровоград, так як говорили, за їхньої інформацією, скрізь перед Києвом є блок-пости, які не впустять нас до Києва. І це було неофіційне звернення до водія. І відповідно для того, щоб дістатись до Києва ми розробили легенду про те, що ми їдемо до Лаври на екскурсію".

Денис Данько, кореспондент: Від пильних даівців постраждали втім не лише політично активні громадяни. Цей маршрутний автобус узагалі єдиний, хто вчора ввечері привіз із Кіровограда людей.

Водій: "Короче, милиция не пускала, за городом стояла и не пускала. Мене вчора продержали 40 минут, но я проскочив. А послє мене 2 машини не проїхало, дві машини розвернулось".

Денис Данько, кореспондент: Цей кермувальник щойно приїхав із Вінниці, працює на державного перевізника. Тому його пропустили без перевірок, іншим не пощастило. Ярослав виїжджав із Кривого рогу на маршрутному автобусі, а приїхав до Києва потягом. Як наслідок, - запізнення до університету на лекції. До столиці студент прибув по обіді, а мав би ще вчора пізно ввечері.

Студент: "На выезде с Кривого Рога, буквально километров 10 от него, остановили маршрутку патруль ГАИ. Придрался к каким-то документам, которых по идее они не должны повлиять на эту перевозку и после полутора часов уговоров все-таки мы развернулись и вернулись в Кривой Рог. Кому надо было очень там на самолет, они ехали на такси. А кто просто взял билет на поезд на следующий день"

Денис Данько, кореспондент: Цей пост ДАІ на під'їзді до Києва з боку Житомира. Інспектор зізнається, що зупиняє маршрутні автобуси з віддалених областей зрання - ретельно перевіряють документи, перераховують пасажирів і відпускають. Кажуть, - звичайна планова перевірка.

Правоохоронець: "У нас регулярно проходять операції по перевізникам і взагалі часто ми зупиняємо для перевірки документації. Щоб завжди їх держати на крючку".

Денис Данько, кореспондент: Згодом інспектор каже, що цього разу не стільки перевіряють документи, скільки підраховують кількість пасажирів і регіони з яких вони простують. Але запевняє, що не пускати до Києва наказу не було. Перепускають усіх. Для чого так прискіпливо перевіряли перевізників і що робити тим, хто постраждав через даівську пильність, керівництво Державтоінспекції сьогодні "Вікнам" так і не пояснила» (СТБ, 11 травня).

Не знати про те, що виїхати з регіонів до Києва неможливо, журналісти інших телеканалів не могли - повідомлення про це з'явилися ще 10 травня в численних інтернет-ЗМІ, на перешкоджання довезенню учасників мітингу скаржилася прес-служба БЮТ, та й багато приватних і абсолютно аполітичних осіб, не змігши виїхати до столиці, обурювались у своїх блогах і на форумах. Тож причину неуваги телевізійників до незаконних і ганебних дій влади (що найкраще засвідчують градус страху, який викликає в неї опозиція) слід шукати де завгодно, тільки не в поінформованості.

Отже, в ролі опозиції Партію регіонів влаштовують будь-які «конструктивні», але менш популярні за Блок Юлії Тимошенко політичні сили. Темник щодо необхідності конструктивної опозиції старанно виконують спікери ПР - зокрема, практично словами Януковича про це говорив в ефірі 5-го каналу народний депутат Анатолій Кінах. За конструктивну опозицію визнається Арсеній Яценюк, якого рекомендовано показувати в новинах як альтернативу Тимошенко.

Консолідаційні процеси в опозиційному середовищі висвітлюють, роблячи акцент на неспроможності об'єднатися. Чи то пак, неспроможності Тимошенко об'єднати опозиційні сили навколо себе. При цьому забуваючи проаналізувати й пояснити, чи справді потрібно, і якщо так, то навіщо, об'єднувати абсолютно всі опозиційні сили.

Нова влада перекладає відповідальність за економічну скруту на попередню, і готова навіть до кримінально-судового переслідування Юлії Тимошенко та, можливо, інших членів її уряду. Разом із тим вона боїться перетворити Тимошенко, чиєму кар'єрному зростанню в минулому вже неабияк посприяло сидіння в СІЗО, та її соратників на мучеників і народних героїв. Тому, принаймні поки що, поновлення кримінальної справи проти Тимошенко не стає предметом пропагандистської кампанії у медіа. Більшість телеканалів про це обережно мовчать.

Разом із владою лояльні до неї ЗМІ зосереджують увагу на деструктивності дій опозиції, яка «дестабілізує ситуацію». Тому публічні акції опозиції висвітлюються у ключі, знайомому нам із новин першої половини 2000-х: кількість учасників применшується, їхня мотивація ставиться під сумнів, наголос робиться на особистих інтересах Тимошенко тощо. Разом із цим безпрецедентну акцію влади із перешкоджання доїзду з регіонів до столиці, що завдала значної шкоди тисячам аполітичних громадян, було замовчано всіма телеканалами, крім СТБ. А отже, навіть не маючи стратегії та концепції боротьби з опозицією, влада спроможна, принаймні частково приховати хаотичність і незаконність своїх дій у цьому напрямку.

Фото - moltat.ru