П’ятниця, 24 травня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

У стрічні новин я відчайдушно шукаю, з чого б усміхнутися самій, щоб поділитися з вами й усміхнулися ви. Але моя бульбашка щодень наповнюється новинами такими собі, а деякі не на жарт лякають. І тут спрацьовує нервове класичне: «щоб не плакать, я сміялась». Ну ось, наприклад, цитата з тексту нашого Олександра Морського «Мономарафон. Гостьова цензура “Єдиних новин”»: «на фоні двох років повномасштабної війни парламентська гостьова політика “Єдиних новин” виродилася в інформаційну диктатуру влади. І це не перебільшення. Як ще назвати ситуацію, коли вісім із десяти людей в ефірі представляють владу, а конкретну політсилу не показує жоден телеканал?». І зауважте, як про цей текст у фейсбуці написала шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова: «Все, що треба знати про те, яким є телемарафон "Єдині новини" у 2024 році з точки зору свободи слова, — в одному тексті. Зізнаюсь: як редактор дещо помʼякшувала оціночні судження автора. Молодь сприймає все гостріше! Свідома того, що цей текст не змінить ставлення влади до марафону, а ми можемо знову стикнутися з хейтом. Але цифри — невблаганна річ». Так і є, як і те, що ця ситуація не на жарт лякає. Вас ні?

І в продовження попередньої теми текст Наталії Данькової «Самостійне мовлення Суспільного». Цьому рішенню передував тиск на мовника. У середині квітня народна депутатка Мар’яна Безугла почала інформаційну кампанію проти Суспільного. Одночасно з цим координатор телемарафону Владислав Матяш (це неофіційна посада, вплив Матяша пов’язують із тим, що він наближений до Офісу президента) повідомив у чаті виробників «Єдиних новин», що «більшість каналів» проголосувала за те, щоб Суспільне не отримувало більше в марафоні вечірні слоти.  От Наталія Данькова і запитала: а що буде з Суспільним і телемарафоном після фактичного виходу першого з другого? Відповідали медійники Отар Довженко, Ігор Куляс, Євген Глібовицький, Олексій Мустафін, Дмитро Тузов.

Знаю, що ні, але хто нас питає, якщо бід боком навіжений сусід. У новому випуску Вадим Міський розповідає про культуру скасування людей на Росії. Як скасовують росіян, які недостатньо інтенсивно вихваляють начальство, і як усе це висвітлюють кремлівські пропагандисти? Ніколай Соболєв, Анастасія Івлєєва, Філіп Кіркоров, Стас Михайлов — усі вони «пишаються» Путіним та вихваляють «СВО». Чому вони готові прогнутися перед Кремлем у найнезручніших позах та яка в цьому роль cancel culture, статусу іноагента й рекламних бюджетів — докладно розбирає мій колега.

І одразу ж залишу посилання на подкаст «Медіуми». Цього разу Вадим Міський і Наталя Соколенко  запитали в Івана Киричевського, експерта українського військового порталу Defense Express,  про те, чому не варто довіряти жодному російському медіа, зокрема «ліберальним», і з чим звірятися в таких умовах медійникам при підготовці матеріалів.

«П’ять облич Зеленського в очах російського агітпропу». Леся Бідочко та Олександр С’єдін розібрали, як російська пропаганда протягом п’яти років і за останній тиждень, зокрема в кремлеграмі, розставляє акценти у своїх спробах підважити лідерство та дискредитувати президента України. 5 років від «дилетанта, клоуна, наркомана, якого ніхто серйозно не сприймає» до «простроченого президента». Згадалось, як в одному інтерв’ю філософ Вахтанг Кебуладзе  зауважив: «Росіяни — це історична хвороба. І від неї треба лікуватися». Як із цим не погодитися?

Тактики пропаганди

І щоб далеко не ходити, ось іще одне підтвердження: «Як Росія будує потьомкінський Маріуполь на кістках». 20 травня 2022 року, після 86 днів оборони, місто опинилося в окупації. Користуючись безкарністю, російські загарбники зачищають сліди своїх злочинів в окупованому Маріуполі: розчищають завали, намагаються звести нове російське місто на кістках убитих ними жителів. Для цього пропаганда вибудовує відповідний ідеологічний конструкт, яким виправдовує жертви й окупацію, а також позиціює Маріуполь як «древний русский город».  Мої колеги аналізували, у який спосіб агітпроп привласнює український Маріуполь.

«Вбогі заздрісники та нездари!» Олександр Роднянський заявив, що української кіноіндустрії не існує. Лєна Чиченіна пише, що продюсер продемонстрував справжній майстерклас зі зверхності та абсолютного нерозуміння процесів у колишній Батьківщині. «Ми в “Антоніні” вже більше двох років чекали, коли ж нарешті пан Олександр остаточно посиплеться. І ось сталося. В інстаграмі в нього відбулася справжня суперечка з режисеркою Анастасією Тихою, коментарі якої він згодом повидаляв, а її саму забанив». Усім поціновувачам пана Роднянського присвячується.

І насамкінець. Наша Оксана Наумова пише в себе на фейсбук-сторінці про Тімура Мірошниченка: «незмінний голос пісенного конкурсу “Євробачення” в Україні». Тімур в інтерв'ю «Детектору медіа» розповів, як готувався до свого першого «Євробачення» в ролі коментатора, за кого вболівав під час цьогорічного конкурсу та який коментаторський рекорд пісенного шоу збирається перевершити.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.