Вівторок, 23 квітня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».   

Я не знаю, як ви, а я досі дивлюсь, як на диво, на спікера республіканців Майка Джонсона, який раптом різко перейнявся війною в Україні і перестав боятися гніву Дональда Трампа. Людина, через яку п'ять місяців Конгрес не міг прийняти документ про військову допомогу Україні, закликала своїх однопартійців підтримати фінансування для Києва. Ну, диво ж, невже ні? Зважаючи на те, як Росія інформаційно впливає на політичні процеси у світі і поширює свою пропаганду за кордоном, може бути. До прикладу, Єгор Брайлян докладно проаналізував, як це робила Росія у Великій Британії та до чого вдалася країна, щоб запобігти кремлівській пропаганді. Мій колега пояснює, що фінансовий вплив перетворився на інформаційний і політичний. Протягом останніх десятиліть російські олігархи, пов’язані з Кремлем або підозрювані у використанні корупційних схем для збагачення, вклали в британську нерухомість півтора мільярда фунтів.

Якщо шукаєте відповідь на запитання, як Кремль впливає на внутрішню політику Лондона та зменшує підтримку України, читайте текст Єгора Брайляна про російські гроші для впливу в Британії. Або ось вам тисяча й одна версія російської пропаганди: як Росія маніпулює непроведенням виборів в Україні.

Другу причину, чому варто читати аналітичні лонгриди, пояснює дослідження моїх колег з «Детектора медіа»: кількість українців з високим індексом медіаграмотності знизилася за другий рік війни. Але хороша новина в тому, що споживачі медіаконтенту стали більш компетентними у виявленні фейків: вони частіше перевіряють інформацію на достовірність, а частка тих, хто ніколи її не перевіряє, навпаки, знизилась.

Чому такі дослідження важливі? Медіаграмотність не зробить з нас інтелігентів або ерудитів, якщо ми такими не є. Зате це найпростіша техніка безпеки й виживання в інформаційному просторі. Медіаграмотність орієнтує людей на головну загрозу — російські фейки та маніпуляції. І головний метод протистояння цій загрозі — фільтрування джерел.  Залишу вам посилання на аналітичний звіт за результатами комплексного дослідження моїх колег, де ви можете прочитати головне, щоб розуміти рівень уміння суспільства свідомо сприймати й критично тлумачити інформацію та користуватися розмаїттям медіа, а не потрапляти під вплив як не Арестовича, то Жданова, коли «2-3 тижні — і війна закінчиться».

До яких методів вдаються росіяни, щоб потрапити на світові спортивні арени? У чому небезпека участі так званих «нейтральних» спортсменів з Росії у міжнародних змаганнях? Чому важлива присутність українських спортсменів на великих спортивних майданчиках? Оксана Наумова подивилася шостий епізод фільму Суспільного «Велика російська брехня». Документальний цикл команда телевізійників створила, щоб розвінчати спортивні маніпуляції росіян. Саме в шостому епізоді йдеться про ті методи впливу, завдяки яким Росія досягає своїх цілей і продовжує просувати власні наративи у спортивній сфері, хоча її давно мали б усунути звідти.

Тимчасом за останні десять років провідні спортивні трансляції стали платними. Наталія Данькова розібралася, за що треба платити, а що поки безкоштовне. І розповідає, які канали, сервіси та групи зараз інвестують у спорт, хто показує ключові змагання і як працює кожен канал: Megogo і футбол, Суспільне та його новий канал «Спорт», Setanta Sports і її спортивна платформа, «1+1» та дистрибуція «УПЛ ТБ», а також нішеві спортивні транслятори.

Обличчя телемарафону «FreeДом»

А далі наш редактор Євген Бриж поділився думками про неефективне використання бюджетних грошей, показуючи своїм підписникам у фейсбуці ось це фото:

Євген пише: «На цій інфографіці — гості телемарафону “Фрідом” у березні. Не того, що в нас в телеку, а того, що російськомовний і типу має мовити на рсню. Я раніше займався піаром і пам'ятаю просту схемку з підручників з аудиторією “+” (завжди лояльна для нас, яку й переконувати не треба), аудиторією “–” (завжди нелояльною до нас, яку переконувати марно) і аудиторією “0”, нейтральною, з якою і треба працювати. Так от, кцпи — це аудиторія “–”, її не переконаєш нашими засобами. Я б спрямував гроші з цього на справжнє іномовлення європейськими (англійською, французькою, іспанською, німецькою мовами), а не на те, що ми ніколи не переконаємо наявними засобами». А ось і моніторинг, кого, як часто та з яких країн кликали в марафон іномовлення — до вашої уваги

Марина Крижня подивилась інтерв’ю Маші Єфросиніної Роману Кравцю, журналісту «Української правди», де телеведуча розповідала про дружбу з Юрієм Горбуновим (чи правильніше сказати недружбу), присутність росіян на українському телебаченні та навіщо їх тягнули в наш інфопростір. «Місцями треба було давити, але не можна було передавлювати», поділився враженнями після розмови з Машею і сам Роман Кравець у себе на фейсбуку. Натомість Марина Крижня пише, що  Єфросиніна в цьому інтерв'ю, здається, намагалася бути щирою. І я от завжди гублюся: дивитися програму чи читати розбір моїх колег. Знаю, що буде цікаво, тому  обрала друге і вам раджу.  Було цікаво.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Фото: Getty Images