П’ятниця, 12 квітня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Перш ніж перейти до власне листа, хочу звернути вашу увагу на одну новину. Помер британський науковець Пітер Хіггс, один з найавторитетніших фізиків світу. Йому було 94 роки. Ті, хто знав ученого особисто, розповідають, що в житті він був досить сором'язливою людиною, уникав уваги преси. Коли було оголошено про вручення йому Нобелівської премії (за відкриття бозона Хіггса), він розплакався, але сказав журналістам лише одне: «Дуже приємно іноді виявлятися правим». Я сама мало не розплакалася. Згадала, як колись прочитала і запам’ятала вислів: «Учені довго живуть — будьте, як вчені». Потрібні мета і відчуття, що ти потрібний.

Як-от «Море людей» — одеське медіа, що хоче надихати та об’єднувати.  Моя колега Аліна Білоус пише, що майже за рік існування проєкт започаткував низку акцій проти тендерів на другорядні, порівняно з воєнними, потреби, а також намагається протистояти просуванню пропагандистських тверджень, що «Одеса — російське місто». Про те, як живе проєкт без фінансування, яка в нього аудиторія та чому іноді журналістам потрібно бути активістами, Аліна розмовляла  із засновницею медіапроєкту «Море людей» Веронікою Поляковою.  

А ще я знову цитуватиму нашого редактора Євгена Брижа, де він пише про те, що на Заході недооцінюють ступінь проникнення пропаганди в їхній інфопростір. «Наші дослідники проаналізували 260 тисяч постів за місяць у чотирьох соцмережах восьми країн. По-перше, побачили, хто де й чим найбільше користується (у нас — телеграм, і це не ок, бо в ньому найкраще шириться пропаганда). По-друге, виявили ключові теми, які разюче збігаються з внутрішньополітичним дискурсом у кожному суспільстві. По-третє, визначили кореляцію з важливими подіями. Простіше кажучи, в кожній країні у провідних соцмережах діють мережі акаунтів (свої чи іноземні), які регулярно ширять дезу про корумповану Україну, слабкий Захід, неможливість перемогти, потребу здаватися і починати переговори (тобто капітулювати), користуючись буквально кожною резонансною подією — обстріли, наступи-контрнаступи, виступи політиків тощо. Потім це все переноситься в обговорення, в медіа, в голови людей — і в дії влади кожної країни. Таким чином розбивається підтримка України. Це настільки очевидна кореляція, що просто вражає. Я так підозрюю, що це саме ми, Україна, маємо їм це показати, щоб вони трохи розплющили очі. Тому хочу, щоб цей текст почитали». «“Жодного євро українським нацистам”. Якими темами маніпулювала пропаганда у Східній Європі у грудні 2023-го».

І залишу тут посилання на матеріал Павла Рудя, де він розібрав ключовий меседж тижня в російських соцмережах: як російська пропаганда вигадує нові «сенсаційні» подробиці теракту в «Крокусі».  Цього тижня агітпроп продовжив розвивати тему, доповнюючи її новими подробицями. У пропагандистів з’явились тези не лишень про прямі звинувачення України у скоєнні теракту, а й про «банду міжнародних терористів на чолі з Байденом» як  начебто «співучасників  злочину».

Леся Бідочко поміркувала над питаннями: навіщо Кремлю Медведчук, Янукович, Царьов і Мєшков, чиї політичні кар’єри Москва безуспішно силкується перезапустити в Україні? Чому Путін не підпускає до авторитарної системи ухвалення рішень чи до важливих операцій прихованого впливу нові кадри, натомість залучає старі, хоч і дискредитовані? Невже в нього немає нікого, хто не так явно асоціювався би з пропагандою та згубним інформаційним впливом, кого було би складніше запідозрити в роботі на Кремль? Ідеться про скандал з підкупом європейських законодавців у рамках операції впливу Росії напередодні червневих виборів до Європарламенту. І Леся знайшла на них відповідь, проаналізувавши політичний шлях кожного зі списку в першому запитанні. «Реінкарнація Медведчука» — текст про те, чому Росія використовує старих упізнаваних акторів, хоча вони й дискредитовані.

У моїй фейсбук-бульбашці з’явилась відкрита заява представників українського громадянського суспільства. Громадськість вимагає припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів. Це сталося після того, як працівники СБУ спільно з Державним бюро розслідувань провели обшук у голови правління Харківського антикорупційного центру (ХАЦ) і чинного військовослужбовця Нацгвардії Дмитра Булаха. Обшук відбувся під приводом того, що Булах є фігурантом у справі про нібито зловживання під час зарахування на службу військовослужбовців. Громадськість вбачає в цьому переслідування, перешкоджання роботі журналістів та їх залякування. Долучайтеся й ви — заява відкрита для підписання.

Верховна Рада проводить конкурс з обрання члена Нацради з питань телебачення та радіомовлення за парламентською квотою. На конкурс подалося троє кандидатів: чинний член Нацради Максим Онопрієнко, повноваження якого якраз і завершуються, директорка Департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки Міністерства культури та інформаційної політики Ганна Красноступ (її кандидатуру висунула Національна спілка журналістів і підтримала ще низка профільних асоціацій (ІнаУ, АППК)) та начальниця КП «Муніципальна телевізійна мережа» із Запоріжжя Ірина Полієктова. Наталія Данькова поспілкувалася з кандидатами на цю посаду й запитала, що вони думають про незалежність медійного регулятора та свої пріоритети.

І під кінець залишаю посилання на медіатаблоїд, на який заслужила українська аудиторія, —  «Антоніна». Це нове видання «ДМ», у якому через жарти і сміх, легко та іронічно команда сайту писатиме про телевізійний контент, нові проєкти медійників і доводитиме, що не існує «усередненої та посередньої» аудиторії, якій потрібні лише простенькі сюжети, примітивні серіали та скандальні токшоу. Чому «Антоніна»? Багато років у жаргоні телевізійників, які розповідають, для кого створюють контент, існує «умовна Антоніна». Це домогосподарка 35–45 років, з дітьми, яка живе в місті з населенням 200 тисяч людей. Саме так колись свою глядачку описали менеджери «1+1», і відтоді «стереотипна Антоніна» є уособленням аудиторії, для якої працює український телевізійний ринок. І часто виправдовує її невибагливістю низьку якість власного продукту, який пропонують глядачам.

Але, головне, як написала шефредакторка групи видань «ДМ» Наталія Лигачова в себе у фейсбуку: «пам'ятайте, що всі ми в одному човні, особливо зараз, коли рашисти намагаються нас всіх знищити. Тому не ображайтесь на критику. Якщо ми щось критикуємо, то не тому, що злі або отримали замовлення (поширена конспірологія серед тих, про кого ми пишемо). А лише через бажання бачити в наших медіа тільки смачні страви, виготовлені з якісних інгредієнтів. І хочемо дати колегам фідбек від вимогливої та просунутої аудиторії. Але ми точно будемо і хвалити, рекомендувати, насолоджуватися тим в наших медіа, що того варте».

А ще я знаю, що ви не пропускаєте нові випуски «Ньюспалму» Юрка Космини, але нагадую, щоб п’ятничного вечора ви раптом не  залишилися без смачного та актуального гумору, який додає сили, коли опускаються руки.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.