Привіт, найвідданіші читачі «Детектора медіа»!

Ви, напевно, бачите, як у соцмережах люди, які мають на це час, бурхливо сперечаються про ступінь провини президента і влади загалом через те, що українців не попередили про російське вторгнення заздалегідь. Вірніше, українців (і весь світ) не раз попереджали, але наша влада казала, що все буде добре. В інтерв’ю The Washington Post Володимир Зеленський сказав, що про неминуче вторгнення знали і готувались, але не оголошували про це, бо сталася б економічна катастрофа. Не сперечатимусь, а просто нагадаю, як багато тоді було зусиль у медіа, щоб довести неможливість вторгнення — і зусилля ці докладали аж ніяк не друзі влади. Вони в різний спосіб казали, що «Путін не наважиться», навіть після стрьомної лекції Путіна 22 лютого і визнання псевдореспублік. Як на мене, важливий урок, який із цього треба винести: Путін наважиться. Якщо він погрожує чимось, вірте, убезпечуйтесь і готуйтесь до спротиву.

Це стосується й теперішніх планів Росії — провести псевдореферендуми на окупованих як раніше, так і після 24 лютого 2022 року територіях. Їхню серйозність та можливі трагічні наслідки пояснила у своєму нещодавньому звіті «Опора». А оглядач «Детектора медіа» Ярослав Зубченко подивився на медійний вимір підготовки до «референдуму», результати якого окупанти вже оголосили наперед. Це варто знати і враховувати — і ще дужче, якщо є куди, підтримувати армію, бо звільненим територіям жоден референдум не страшний.

Або можете подивитись відео на ту саму тему — воно веселе :)

Поговоримо ще про кілька несподіваних речей, які з’явились або трапились після вторгнення. Одне з яскравих явищ, породжених війною — «Поплава». Це дуже українська історія: двоє хлопців збирають у твітері аудіотусовки, щоб морально підтримувати людей; одним із відвідувачів виявляється волонтер Тарас Чмут; він відповідає на запитання і стає постійним героєм зустрічей, які перетворюються на подкаст. Зараз «Поплава» — це не просто медіапродукт, це ціла субкультура. Ольга Білоусенко поспілкувалася зі співтворцем проєкту Валерієм Агєєвим.

Ще один  тренд — відмова не просто від російського, а й від співзвучного з російським. Типу «русского радио» або «російського сиру». Або бренду StarMedia, який залишається на російському телекіноринку, але зник в Україні. Компанії, які раніше були StarMedia, тепер називаються UP Hub. Генеральна директорка і співвласниця групи Ольга Пантелеймонова сказала в інтерв’ю Галині Петренко, що ніякого зв’язку з російським бізнесом в UP Hub немає, і серед засновників не назвала творця StarMedia Влада Ряшина. Втім від фільмів і серіалів, знятих до вторгнення, компанія не відмовиться: «це українські проєкти, наша гордість та актив. У нас велика бібліотека, яку ми продали в 90 країн, у тому числі на Amazon і Netflix. Від цього ми не відмовимося ніколи в житті».  Зараз компанія знімає кіно про Україну, розраховане на українську і на західну аудиторію. І сподівається випускати новий фільм щомісяця. Днями буде ще одне дуже цікаве інтерв’ю Галини на цю саму тему — ті самі реалії, але зовсім інша історія і карма :)

І ще одна штука, яка з’явилась у нас за ці півроку — російськомовне іномовлення «FreeДом». Ми багато писали про цей марафон, і з липня почали його докладно аналізувати. Ось перші підсумки місяця. Понад 70% спікерів і героїв розмов у студії та прямих включень — з України, 21% — із Росії. Щоправда, виконують вони дещо різні ролі: українці частіше коментують та переказують події в Україні, росіяни — висловлюють свою думку, розмірковують на різні серйозні теми, які стосуються, як правило, Росії. Найчастіше ж в ефір включають українських міліарних експертів. Із топом «Єдиних новин» топ спікерів «FreeДома» збігається частково, і, до речі, тут ще менше жінок (але про це поговоримо за підсумками наступного місяця — можливо, ця  тенденція у серпні виправиться).

Ще одне цікаве поле, яке ми не припиняємо досліджувати — російська пропаганда власне в Росії. У липні вона дещо перефокусувалася: росіян тепер переконують, що Україну їхня армія давно б уже перемолола, але воювати, мовляв, доводиться з «колективним Заходом». А ще росіяни почали посилено розганяти тезу про порушення українськими військовими звичаїв війни — мовляв, вони прикриваються цивільними, розташовуючи свої бази в житловій забудові. Й невдовзі на цю саму тему виступила міжнародна організація Amnesty International. Наш автор Петро Бурковський вважає, що це не випадковий збіг.

До речі, ви ж усі в курсі, що наш проєкт DisinfoChronicle переріс в окремий сайт? І там щодня з’являються спростування нових порцій брехні, неправдивих меседжів та маніпуляцій російської пропаганди. Рекомендуємо зазирати туди регулярно. Днями команда, яка робить цей проєкт, виступила зі спільною колонкою, в якій пояснила, чому шерити й лайкати в соцмережах заклики «не мовчіть!» треба обережно. Вашим емоційним відкликом може скористатись ворог.

На цьому поки що все. Дякуємо, що залишаєтеся з нами!

Ваш «Детектор медіа»

Фото: Olga Strachna/Flickr