Де більший бардак – в Україні чи в Росії?

Де більший бардак – в Україні чи в Росії?

14 Серпня 2014
7812
14 Серпня 2014
12:03

Де більший бардак – в Україні чи в Росії?

7812
«1+1» останнім часом чи не найпослідовніше розвінчує російський міф про благополуччя. Але, показуючи деградацію й цілковиту безперспективність «русского мира» та розвінчуючи міфи, треба водночас закликати українців не вподібнюватися такому
Де більший бардак – в Україні чи в Росії?
Де більший бардак – в Україні чи в Росії?

Фільм «Російський колос» із циклу «Українські сенсації» (власне виробництво «1+1 продакшн») вже був в ефірі, і ваш автор побачив його 7 серпня на «2+2» вже у повторі. Тож зрозуміло, що сенсаційне відкриття, яке автори робили наприкінці фільму - виявляється, 9 травня Путін та його кліка планувала масштабну провокацію, мета якої - повернути на український трон забутого всіма, крім «Кварталу 95», Віктора Януковича - вже таким для автора не було, адже моторошне 9 травня вже позаду.

 

Але насправді це деталь, котра не має значення для контексту, з якого «Російський колос», як на мене, в останній частині стрічки поступово вийшов. Бо від самого початку завдання авторів проглядалося досить чітко: показати широкій українській аудиторії, що Російська Федерація повною мірою відповідає визначенню колоса на глиняних ногах.

 

Нам показували, що ховається за кремлівським фасадом. І як виглядає той рай на землі, якого вимагають українські русофіли криками: «Росія! Путін!» Та використовуючи в якості головного аргументу на свою користь високі російські пенсії.

 

Згаданий випуск «Українських сенсацій» за допомогою наглядної агітації це легко спростовує. Треба просто перевести рублі на гривні за курсом, аби довести - російський пенсіонер має лише на 100-200 гривень більше від українського. Правда, для певної категорії наших співгромадян згадані суми - досить серйозні й не завжди досяжні гроші. Проте зовсім не варті того, аби в боях за можливість отримати їх продавати й зраджувати Батьківщину.

 

До слова, «1+1» останнім часом чи не найпослідовніше розвінчує російський міф про благополуччя. У червні в рамках спецпроекту ТСН показала кілька сюжетів своїх кореспондентів із російської глибинки. Котра починається, до речі, вже незабаром після московської кільцевої дороги. Знаючи, що в Москві живе близько десяти мільйонів людей, докинувши сюди кількість населення Санкт-Петербурга та віднявши отриману суму від загальної кількості населення Російської Федерації - 150 мільйонів, отримаємо приблизно 125 мільйонів громадян Росії, котрі живуть у глибинці й не мають інакших перспектив.

 

Тобто, в Росії жахлива депресивна глибинка - це все, що не в межах Москви й Петербурга. Побувавши в тилу ворога, кореспонденти ТСН показали аварійні будинки з брудними сортирами та без каналізації, за які мешканці ще й вносять квартплату, еквівалентну 1 тисячі гривень на місяць. Росіяни незалежно від віку та способу життя п'ють усе, що горить. До речі, вони там раніше виходять на пенсію - щоб пропивати її ж ледь не щодня й не крутитися під ногами. Фасади будинків, замальовані спеціально до приїзду Путіна і потім «розмальовані» назад. Медичне обладнання, завезене в лікарню того місця на час, поки туди приїде голова держави - аби потім демонтувати його й вивезти в невідомому напрямку. Від заміни унітазів у московській квартирі перед приїздом туди в гості ветерана «Нормандії», показаної в фільмі Володимира Меньшова «Заздрість богів», історія з апаратурою відрізняється тим, що унітази лишили господарям. Словом, повний спектр свинцевої мерзоти російського життя, яким так обурювався Максим Горький, українські телевізійники явили нам наочно.

 

І не лише вони. Для «Російського колоса» використовували відео ворожих нам «НТВ», «Росія 24», «ТВЦ» та інших. Виявляється, колись і ці канали дозволяли собі показувати Росію без прикрас. Щоправда, нічого не помінялося, ефекту нуль, зараз у тих, хто в клоаках, небувале патріотичне піднесення - але бараки без зручностей на зручні палаци не перетворилися.

 

Працюючи на контрасті, автори фільму показують, що насправді Росія - дуже багата країна й могла б жити за рахунок лише власних природних ресурсів. Але рядові нафтовики й газовики живуть, наче там у них бомбили й досі не відновили житловий фонд. Керівництво «Нафтогазу», російської залізниці та інших державних компаній, користуючись риторикою більшовиків, жирує за народні гроші. Путін називає себе найбагатшою людиною в світі, публічно рве рапорти військових зі скаргами на маленькі пенсії, сміється з людей, котрі скаржаться на погані дороги, не маючи машин, які не можуть по них їздити - а Севастополь все одно скандує: «Росія!»

 

Не зупиняє навіть те, що саме в ці депресивні регіони, а не до міста-героя Москви, відправляють колишніх українських військових, котрі присягнули Росії. А також не насторожує, чому біженців із Донбасу вербують на роботу в Новосибірськ просто в таборі - це вже показав у новинах «Дождь», правда, без коментарів.

 

Водночас не треба забувати, що в нинішній Україні теж є регіони з низьким рівнем життя. Люди соціально не захищені. Десь немає світла, десь води, десь каналізації. Донедавна подібні сюжети, а то й побудовані на подібному контенті проекти, домінували в українському ефірі, не лише на «Плюсах». Хтось називав це гіркою правдою, хтось - чорнухою, хтось хвалив телебачення за небайдужість до гострих соціальних проблем. Але з початком російської агресії своє на певний час перестало смердіти. І українцям приємно, навіть радісно, коли по телевізору чи в мережі з'являється черговий відеодоказ того, що п'яна деградована Росія валяється у власній блювоті і скоро їй кирдик, так скоріше б.

 

Насправді соціальна відповідальність фільмів зразка «Російського колоса» повинна полягати, як на мене, ось у чому. Показуючи деградацію й цілковиту безперспективність «русского мира» та розвінчуючи міфи, треба водночас закликати українців не вподібнюватися такому. Історія з напівсиловим згортанням того, що лишилося від революційного позитивного Майдану, мала би стати яскравим прикладом: або ти прибираєш сміття за собою та займаєшся справами, корисними для тебе й країни, або живеш на смітнику, всім незадоволений. У першому випадку ти - активний громадянин України, в другому - адепт «русского мира». І так далі, по всіх пунктах, у всіх без винятку сферах. Українські чистота й порядок та заклики дотримуватися цього скрізь телебачення мало б протиставити жахливим картинкам із російської глибинки, де напівголі п'яні брудні мужики волають: «За Путіна!»

 

Натомість, як уже говорилося вище, «Російський колос» укотре застеріг від повернення Януковича в Україну. Теж свого роду сміття, яке вже прибрали... Проте краще б показувати нам, як не перетворитися на немиту Росію і що для цього слід робити.

 

Фото -Youtube.com

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
7812
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду