Після створення антикризової коаліції у Верховній Раді України досить цікавими є випуски програми «Погляд» ТРК «Ера» - як відомо, телеканал цей належить народному депутатові України від СПУ Андрієві Деркачу.

У середу, 12 липня, гостем програми був народний депутат України від Партії регіонів Олег Царьов. На запитання українською мовою він відповідав лише російською. Цього разу хазяйка студії Марина Фіалко спочатку намагалася дотримуватися відстороненості. Нейтральні запитання, з яких не можна було зрозуміти, підтримує вона створення коаліції у форматі ПР – СПУ – КПУ чи ні – хіба що її здивування та зацікавлення: що сталося? Цвяхом програми в цьому випуску була фраза гостя: «Соціалісти задоволені – вони (мають) пост спікера, комуністи – пост віце-спікера». Відвертіше й не скажеш – так, ніби єдиною метою діяльності цих двох сил було отримання цих двох посад. І другий план тієї самої відвертості: виходить, що на щось іще значне ці дві партії можуть не розраховувати – адже вони вже задоволені?

Ще один вислів, цього разу про можливу (й бажану) участь «Нашої України» в антикризовій коаліції: «Не хочеться бути четвертим, але, коли коаліція вже є, третім ти вже не будеш». Теж взірець відвертості, чи не так? Взагалі, протягом програми  багато було сказано такого, з чого глядачі мусили зробити висновок: Віктор Ющенко – за антикризову коаліцію.

Влучними були  два запитання ведучої. Перше – про можливість розпаду  нинішньої «коаліції на трьох», друге – про те, чи не варто було б відійти від занадто ідеологічної назви коаліції. Так, зрозуміло:  назва «антикризова коаліція» є маніпулятивною, вона ніби покликана переконати громадян, що в Україні таки є криза. І гість програми «зловився» на закид ведучої:  «Буде криза, неодмінно буде», - сказав ближче до завершення програми Царьов, - і, мовляв,  тільки антикризова коаліція допоможе уникнути її.

Але  під завісу програми ведуча ніби змінилася. Так, ніби до того вона виконувала довільну програму, а тепер мусила виконати обов’язкову. Почалося абсолютне підігравання гостеві. Ведуча: «Розгортається кампанія дискредитації керівників антикризової коаліції», - без прикладів, без цитат, без імен та назв ЗМІ, без обґрунтувань. Неаргументовану заяву гостя про те, що «з Дніпропетровської області готують другий Алчевськ» (отже, аварія в Алчевську була зловмисною витівкою помаранчевих?), вона залишила без роз’яснень. Як і не змусила гостя уточнити, що він мав на увазі, коли сказав: «Наведемо порядок у Києві – наведемо його і в Дніпропетровську». 

У четвер, 13 липня, випускові «Погляду» передувало звернення голови Верховної Ради Олександра Мороза – не оголошене в попередніх анонсах. Цікаво, цей ролик,  який був в цей день продемонстровано і на ICTV, у рамках програми «Свобода слова», йшов у сітці телекомпаній саме як реклама? Чи як?  Цікаво  також  іноді слухати виступи політиків. Спробуймо пригадати виступи того ж таки Мороза бодай піврічної давнини – не кажучи вже про осінь 2004 року. І порівняймо їх із нинішніми. Так от: слово «демократія» у його нинішньому зверненні не зустрілося жодного разу. Як і посилання на «злочинний режим», олігархів, тощо. «Коаліція є більше об’єднавчою, ніж коаліцією однієї чи кількох політичних сил», - сказав Мороз. Зрозуміти зміст цього твердження нелегко – адже антикризова коаліція є-таки коаліцією кількох (а саме трьох) політичних сил, і інших  коаліцій не буває. Хіба що в СРСР був сумнозвісний «блок комуністів та безпартійних» - то чи не він, часом, править тепер Морозові за взірець «об’єднавчої коаліції»?

«Проблема розколу, що постала під час виборів два роки тому», - такою була ще одна теза лідера соціалістів. Чи не Майдан він мав на увазі?  А якщо так, то навіщо було замовчувати свою власну участь у тих подіях, а,  отже, у сприянні розколові? Хоч би покаявся тепер, якщо вважає отой розкол лихом… Тут просто-таки кидається у вічі використання Морозом словесних штампів, широко використовуваних Партією регіонів – аж до такої міри, що виникає запитання: чи не промовляє тепер новоспечений спікер за папірцями, написаними у штабі ПР? Бо ж і про те, що  це саме політтехнологи, які   в 2004-му  і в 2006-му  обслуговували-вують  Партію регіонів (припустимо, раніше як частину загального проекту кучмівського «наступника») і саме  політики-регіонали доклали колосальних зусиль до розгортання  сценарію штучного поділу України – Мороз також не казав…   «Розкол України по Дніпру», який є «штучно нав’язаною проблемою», - такою буда ще одна теза Сан Санича. Чи йдеться про розкол між Черкасами та Полтавою? Між Обуховом та Переяславом-Хмельницьким? Значної різниці в електоральних симпатіях мешканців згаданих міст, розташованих на різних берегах Дніпра, соціологи досі не помічали. Тут наявною є примітивізація проблеми, намагання звести її до суто географічних, не залежних від соціально-історичних чинників параметрів. 

А гостем програми «Погляд» того дня був відомий політолог Андрій Єрмолаєв. «Антикризова коаліція є крахом олігархічної системи», - ця фраза гостя запам’яталася, мабуть,  найбільше. Глядачі, напевне, мусили зрозуміти: олігархічна система зародилася в Україні після Помаранчевої революції, а Партія регіонів не мала й не має до неї жодного стосунку. «Чи може бути компроміс?» - спитала ведуча. «Компроміс може бути, якщо в коаліції будуть окремі депутати з «Нашої України»», - ніби дав депутатам та президентові підказку, як треба вчинити, гість. А трохи раніше сказав: «Ющенко – за компроміс… Бізнесові й політичні еліти – у Партії регіонів… Без такого компромісу Ющенко залишиться президентом одного берега Дніпра». Тож, якщо він стане президентом теж одного, тільки іншого, берега Дніпра – то й нічого страшного. А глядачі, мабуть, не помітили прямий перегук слів політолога з тільки-но почутим зверненням Мороза. Це вже називається радянським агітпропом, коли коментарі вчених є лише переспівами та розтлумаченнями слів лідера рідної партії. «Для Ющенка головне – заручитися підтримкою східних еліт, щоб іти на другий термін». Чи не нагадує це відому пораду, яку давали Буратіно Ліса Аліса та Кіт Базиліо?

А далі глядачі отримали дуже цінне знання: виявляється, то «КПУ розпочала акції протесту проти Кучми». Добре було б, якби пан Єрмолаєв ще й пояснив, де й коли це сталося, а ще розтлумачив, яку роль (поза сумнівом, украй активну) у тих акціях протесту проти Кучми брала Партія регіонів.

Не обійшла програма й інцидент, що стався між депутатами з Партії регіонів та знімальною групою СТБ. Було дано синхрон Ганни Герман, а пан Єрмолаєв прокоментував його: «Не треба робити з цієї історії сенсацію. Просто політик неадекватний». Отже, журналісти СТБ просто погналися за сенсацією, а політична сила, що висунула в депутати неадекватного політика, тут зовсім ні до чого. Проте… «Медіа тиснуть на громадську думку», - було заявлено на початку програми щодо політичної ситуації. Отже, виходить, в Україні – засилля провладних ЗМІ, а решту громадська думка не чує? Нічого собі політологія!.. 

Узагалі ж, програма рясніла компліментами до антикризової коаліції та особисто нового голови ВР. «Погоджуюся з Морозом», «Давайте послухаємо представника Соцпартії Івана Бокія» (насправді, поміж іншим, Івана Бокого, та й, окрім нього, бажано було б послухати й його опонентів), «Я вважаю, що він (Мороз) правий», - такі фрази лунали повсякчас. Що ж до запитань, то були вони дуже цікавої властивості: вони завжди правили ніби за продовження тільки-но почутої попередньої думки гостя. Ніяких незгод із ним, ніяких загострень, ніяких спроб зловити його на неточностях. Авторитет гостя був непохитний, і єдине, що вимагалося від господарів студії, - це повсякчас вмовляти його: будьте ласкаві, продовжуйте, не переривайте своїх думок.

Чим далі, тим більше  «Ера» перетворюється  на суто партійний проект, таку собі телеверсію газети «Товариш»…

*****

«Подробности недели» на «Інтері» від 16 липня, з Володимиром Павлюком у студії, так само не були безсторонніми. Але, оскільки вся  програма – після того, як її єдиним ведучим залишився Павлюк -  виглядала саме як авторська, неприховування  ведучим своїх симпатій не видавалося недоречним. Ведучий розповідав про події тижня та про політичну ситуацію в неприховано іронічному стилі – от тільки дуже вже відрізнялася легка (хоча й гірка) іронія стосовно «Нашої України» та БЮТ від сатиричного змалювання Партії регіонів та утвореної нею коаліції. У тому ж стилі були й репортажі випуску. Порівняймо фрази Володимира Горковенка: «Аби зірвати засідання, БЮТ та «Наша Україна» вдалися до психологічної атаки» та: «Випробують кулачну силу на журналістах, а потім кажуть, що вони самі себе побили», а також: «З Калашниковим влаштував персональну бесіду сам Янукович». Чи то: «Дорошенко вже згоден не лише примиритися, а й іти пліч-о-пліч із Тимошенко» - надто сумною вийшла тут іронія.

Наступний   студійний блок авторського тексту був  зроблений з цікавим та видовищним  використанням   п’ятьох  муляжів   лідерів парламентських партій («НУ» представляв  почесний президент Ющенко). Тут сарказму дісталося всім. Наприклад, отак: «Тимошенко в опозиції – зручно, не треба ні за що відповідати». Після розгляду різних сценаріїв та перспектив нині парламентських партій у разі нових виборів автор робить остаточний висновок (принаймні, виглядала наступна фраза саме як висновок): «Президент скасовує політреформу, вся влада концентрується у президента». Чи не занадто радикально – а тому малоймовірно – як для Ющенка? Чи достатньо обґрунтований такий прогноз?

І насамкінець сюжету: «Ці персонажі відбирають наше право зватися українцями… Але це не так: Україна – це ви, а вони – лише ляльки в театрі». Супроводжували ці слова кадри сутичок у парламенті та депутатів у нефотогенічні моменти. Щодо сутичок – промовисто, щодо нефотогенічних моментів – то підбірка кадрів невдалих виразів обличчя, задумливості й відстороненості від усього, жестикулювання, багатих на не надто вдалу міміку монологів, тощо навряд чи якось ілюструвала політичну ситуацію, а виглядала як покликана створити непривабливий образ депутатів як таких та парламенту як такого. А все це складало враження агітації за зневіру в усіх, пропаганди аполітичності. Що навряд чи є таким уже корисним для України. Утім, наступну підбірку кадрів Олександра Мороза – з Медведчуком, Кучмою, Марчуком, тощо – варто назвати дуже вдалою й дуже інформативною. Без жодного слова людям нагадали політичну біографію нового голови Верховної Ради, з усіма моментами, про які він не часто згадує.

Наступним був сюжет про програму антикризової коаліції, про те, що «суперечок не було, кожен вписав туди все, що хотів», а в підсумку різні положення цієї програми суперечать одне одному. «Читати як одне ціле не рекомендується», «суміш бізнесу та комуносоціалізму», - вислови з коментаря. Відеоряд було розбавлено фрагментами з мультфільму про Простоквашино.

Наступний сюжет, розпочатий словами: «Донецький гасконець звик домагатися свого», аж до завершення супроводжувався титром: «Тому що Янукович» і був присвячений біографії лідера Партії регіонів. У вступному слові: «Великі білі плями в біографії». Про навчання в технікумі: «Конкурс 1965 року був невисокий, та й зараз приймальні комісії заманюють абітурієнтів». Після слів про те, що фотографія Януковича прикрашає технікум, слова вчительки: «Зірок з неба не хапав, але був перспективний», - без коментарів. Слова за кадром: «Колишній трієчник і майбутній економіст державного масштабу».

Утім, були в сюжеті й обнадійливі, хоча й не такі вже беззаперечні, вислови: «Януковичеві теж потрібні західні ринки, тож будуть і реформи, буде й співпраця», чи: «Помаранчеві також не виправдали сподівань».

У наступному сюжеті з іронією було прокоментовано слова Бориса Тарасюка про російське походження сценарію створення антикризової коаліції. Але тут само було поставлено важливішу проблему: «Комусь потрібно під парламентський галас тихо розпорядитися українською газотранспортною мережею».  Хоча й було висловлено припущення про те, що, ведучи мову про консорціум, «Нафтогаз України», можливо, має на увазі не той консорціум, про який вів мову Кучма, з іншими учасниками, це лишилося тільки припущенням, натяк на російський інтерес був, попри все, надто прозорим.

Було акцентовано увагу й на проблемі, що лишилася в затінку суспільної уваги: «Чому в «Нафтогазі» вирішують, як розпорядитися газотранспортною мережею, - проблема ця явно не нафтогазівського рівня».

Можна сказати, що перший випуск програми «Подробиці тижня» у новому форматі -, суто авторського проекту Володимира Павлюка -  виявився вдалим. Відомий журналіст продемонстував потенції до зростання у того самого не безстороннього телевізійного аналітика, але який при цьому не користується явними маніпуляціями -  про необхідність якого та, на жаль, відсутність на сучасному  вітчизняному телеекрані – «ТК» неодноразово писала. Телеаналітика,  який має не тільки власну, а й  Авторитетну точку зору, вміє її гостро та лаконічно, образно подати,  добре знається на тому, про що каже, і знаходить у подіях аспекти, про які ніхто до нього не акцентував – будемо в новому сезоні, до якого попрощався з глядачами Володимир,  чекати на нові успіхи нового обличчя нашого  політичного ТБ.   
*****

Великий сюрприз чекав на шанувальників програми «Свобода слова», що виходить на ICTV по п’ятницях. Цього тижня ця програма вийшла в ефір у четвер, 13 липня, без попередніх анонсів та у надто ранній як для себе час. Обговоривши створення антикризової коаліції, Савік Шустер  теж попрощався з глядачами до вересня й пішов у відпустку. Про причини такого неординарного кроку можна лише здогадуватися. Але чомусь оцей от останній випуск програми, що вийшов у «надзвичайному» режимі, не додав упевненості в тому, що у вересні ми таки побачимо пана Шустера – принаймні,  саме у звичній його ролі.  Політична ситуація  стимулює побоювання, що саме поняття свободи слова може до тих пір вийти з моди – зокрема, у політичних колах, із якими й досі  асоціюється власник каналу Віктор Пінчук.

Борис Бахтєєв, для «Детектор медіа»