Нещодавно радник президента України - керівник Головного управління з гуманітарних та суспільно-політичних питань Адміністрації президента Ганна Герман виступила за ліквідацію національних творчих спілок. «Усі ці спілки письменників, журналістів і таке інше треба замінити незалежними об'єднаннями творчих людей. У нас лишилася радянська система і радянські підходи, і на цих підходах неможливо побудувати нову гуманітарну політику. Ті радянські хвости треба повідтинати, для цього потрібна політична воля, нова концепція гуманітарного розвитку і люди, які будуть розуміти, що вони роблять, які будуть мати проукраїнські переконання, - цитує пані Герман ICTV. - Я вважаю, що творчі спілки, які колись були створені радянською системою для того, щоб люди вірно служили системі, - вони є рудиментом радянської системи. Їх треба замінити новими незалежними об'єднаннями творчих людей».

«Детектор медіа» публікує репліку-коментар голови Національної спілки кінематографістів України Сергія Тримбача на заяву Ганни Герман.

Радник Президента України Ганна Герман нарешті висловилася щодо свого бачення долі творчих спілок. Не потрібні вони, бо - рудимент старої системи, якій «вірно служили». Одразу уточню: і яку вони активно підривали. І в 1960-70-ті, коли саме там бродив дух свободи, незважаючи на всі регламентації. І, звісно, на рубежі 1980-90-х. Де народився «Меморіал», де відбувалося чимало зібрань політичних сил, які були в одвертій опозиції радянському режимові? У Спілці кінематографістів України. Хто дав притулок Андрєю Сахарову та Борису Єльцину, коли ті формували опозиційний рух? Московський Будинок кіно. А хто виступив 20 серпня 1991 року з різкою заявою щодо ҐКЧП? Спілка кінематографістів. У чиїх стінах народився Народний Рух? У Спілці письменників. І так далі - ці факти недавньої історії надто відомі, хоча декому, виявляється, хочеться про це забути. А нагадати прагнеться про інше - що «рудимент».

Творити «незалежні об'єднання творчих людей», безумовно, потрібно. Прапор у руки! Незрозумілим є інше - чому для цього треба спершу знищити наявні спілки? Після цього одразу зникнуть «радянські хвости»? І возсіяє дух свободи? Ще одне питання: це що, за державною вказівкою тепер будуть ті нові об'єднання народжуватись? А потім і вмирати, коли і в них уздрять ті самі «хвости»? Чи не вияв це тієї самої радянськості, зрештою? Коли в ЦК вирішували, кому й навіщо жити.

Ще незбагненнішою є заява про те, що долю майна спілок «повинні вирішити учасники нових об'єднань». Це як - чинне законодавство у сфері власності вже не діє? Можна просто оголосити себе «вільними людьми» і на цій простій підставі прийти й забрати чуже? І як повірити, що після такого правового варварства там виникнуть «острівці свободи»? Якийсь, даруйте, махновський підхід до справи. Невже такими бачаться нові підходи в гуманітарній політиці? Хотілося б почути думку самого Президента України. Сумніваюсь, що він захоче приєднатися до таких заяв. Бо надто вони вже більшовицько-радянські. Одібрати й поділити серед «нових і вільних» - це ми проходили, й не раз.

Утім, мабуть, не випадково сплила тема спілчанського майна. Були б ми бомжами - навряд чи лунали б такі заяви. І ще. Тривають спроби забрати найкращий київський кінотеатр «Жовтень» (теж «рудимент»?). Знищено кінотеатр імені Довженка. З'являються повідомлення про наміри переділити колишню загальносоюзну власність громадських організацій (і вже ніби підготовлено відповідний законопроект). Профспілкову власність дерибанять уже не перший рік... Такий контекст. Готується плацдарм для нових «острівців свободи»? Тільки ми ж знаємо - потому вони ховаються за високими парканами, і вже годі оцінити ступінь «свобідності» їхніх власників.

Й наостанок. Спілка кінематографістів об'єднувала та об'єднує найпрофесійніших, найталановитіших людей нашого кіно. Чому робиться висновок, що їх треба замінити людьми, «які будуть розуміти, що вони роблять, які будуть мати проукраїнські переконання»? А у нас, виходить, якісь інші переконання? І ми не відаємо, що творимо?

Це не значить, що все в наших спілках добре й безхмарно. Та ні, проблем чимало. Одначе коли вже справді не по-радянськи, а по-новому, то тільки члени самих спілок мають вирішувати, що і як робити. Так буде за законом, так буде й за здоровим глуздом.

Довідка:

Національну спілку кінематографістів України (статус національної Спілка отримала в 2000 році) засновано в лютому 1958 року. Об'єднує на добровільних засадах драматургів, сценаристів, режисерів, операторів, акторів, художників, редакторів, звукорежисерів, монтажерів, кінознавців і кінокритиків, композиторів, організаторів кіновиробництва. Нині нараховує понад 1200 членів. У роки Перебудови спілка була ініціатором створення першої неформальної громадської організації в Україні - «Меморіал» та співзасновником Народного руху.

Сергій Тримбач - кінокритик, кінознавець, сценарист, лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2008), завідувач відділу кіномистецтва і телебачення Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. З квітня 2009 року - голова правління Національної спілки кінематографістів України.

Фото -  www.rudata.ru