У Києві вже звикли до божевілля в особливо великих масштабах. До того, що тут руйнують споруди, які не можна руйнувати, і зводять ті, яких не можна будувати. У жодному разі. Звісна річ, у нормальному, а не божевільному світі, де замість захмарної казки - щоденний Кафка. Боюсь, якщо завтра, скажімо, на місці Святої Софії Київської ми побачимо порожнє місце й обнесене зеленим металевим парканом будівництво чергового торговельно-розважального центру, дибки стануть лише кількасот людей в усьому місті. Інші ж тихенько поматюкаються і рушать далі своїми звичними маршрутами. А телеекрани відреагують на подію повною відсутністю реакції.

До таких думок підштовхує ситуація, що склалася буквально цими днями у висвітленні проблеми форсованого знищення літописної Щекавиці.

«Щекавиця, також Славика, гора в Києві над Подолом. Назва походить від Щека, одного із легендарних засновників Києва. Про назву згадують літописи, тут мав би бути похований кн.. Олег. Археологічні знахідки свідчать про існування тут забудови з часів кн. Києва 11-13 вв. У 16 в. Щ. належала до володінь київ. замку. Бл. 1772 Щ. перетворено на цвинтар, там збудовано Всехсвятську церкву (1782) та кам'яну дзвіницю (1809). На цвинтарі поховані А. Ведель, А. Меленський, В. Іконников та ін.», - зазначає Енциклопедія українознавства (Т. 10, С. 3912). А Українська радянська енциклопедія додає до цього ще дещицю інформації: «Щекавиця, Олегівка, Олегова гора... Згадується в літописі під 1151...» (Т. 12, С. 457).

Звісно, це не Свята Софія, але ж ідеться про справді історичне місце, про одне з осердь давнього Києва, про те, що створювало ауру того Міста, про яке писали і яке малювали великі. Саме так: створювало. В минулому часі. Бо Щекавиці, якою вона була і якою її пам'ятають небайдужі до минувшини кияни, вже немає, - а скоро про неї залишаться тільки згадки.

І найголовніше, що це мало кого тривожить. Ідеться, ясна річ, не про чиновників і не про політиків - а про тих, хто покликаний розносити вістки по різних сегментах медіапростору, про газетярів і телевізійників.

Звісно, дається взнаки відсутність у цьому просторі «Газети по-київськи», яка не обійшла б увагою знищення забудовниками чергової історичної пам'ятки вищої категорії значущості. Але чому ліниві та відсторонені майже всі телеканали та загальноукраїнські й міські видання? Бо ж, скажімо, станом на 4 квітня, коли пишеться ця стаття, чи не найповніший репортаж про події навколо Щекавиці дав лише телеканал НТН, хоча далеко не такий гострий, як це могло (і мало би, як на мене) бути.

Що ж стосується інших, то вони відверто ігнорують цю тему. Можливо, тому що забудовник там надто «крутий»? Чи новинарі вважають українців (і киян зокрема) такими вже байдужими й тупими, що їм такі теми не цікаві?

А тим часом ідеться не просто про захист історичного місця від вандалів (хоча й цього в нормальній країні вистачило б для великого скандалу). Йдеться і про цілу низку інших важливих речей. Можливо, автори сайту «Майдан», яких я цитуватиму, налаштовані дещо радикально (як, власне, і має бути, коли йдеться про громадянських активістів), але навіть якщо ці автори мають рацію бодай на чверть, то час бити на сполох минув уже позавчора...

Отож, почнімо. «Хто і на якій підставі веде роботи на горі, наразі невідомо. Однак відомо, що на схилах цієї гори знаходяться братські могили жертв епідемії чуми 1770 року... Це масове захоронення, тоді померло близько 6 тисяч людей. Братські могили засипані вапном», - повідомляє «Майдан».

Коментуючи це, George V. Pinchuk - Mississippi University for Women (Associate Professor, Biological Sciences) пише: «Якщо цe дійсно була чума, тоді нeбeзпeки нeма ніякої - бактeрії, що викликають чуму (Yersinia pestis), нe зберігаються у ґрунті або воді. Алe в старі часи "чумою" іноді називали інші хвороби, які супроводжувалися набряками лімфатичних вузлів і почорнінням шкіри. До таких хвороб налeжить сибірська виразка (anthrax). Бактерії, що викликають сибірську виразку (Bacillus anthracis), утворюють так звані ендоспори, і можуть зберігатися у ґрунті десятками чи навіть сотнями років. Тому варто бути обeрeжними під час розкопок так званих "чумних" могил».

І, нарешті, автор, який виступає під іменем Максим Ісаєнко, вибухає гнівом:

«Прямо зараз розривають під житло якогось скоробагатька-нелюда літописну київську гору Щекавицю. Ну, я розумію, що зайдам і бидлу в Києві нема ніякої справи до київської історії та святинь, до елементарної людської порядності не розкопувати поховання.

Також підозрюю, що не лякає їх той факт, що там тисячі чумних трупів: мабуть, сподіваються, що сучасні технології якось їх від того убезпечать. Навіть можу зрозуміти, що у багатьох порядних киян, котрі дізнаються про цей бєспрєдєл, купа свого гемороя, нема сил, часу якось протестувати, а головне - надії, що це щось дасть. Б'ють в набат лише нечисленні активісти.

Але мені цікаво, чи збираються щось робити з цього приводу Церкви, особливо так звані традиційні? Чи втручались колись вони в таких випадках? Чи самі заклопотані - рейдерством, взаємними суперечками та утопічними планами, а часу на таке не вистачає? Коли паплюжать християнські поховання, летять цвинтарні хрести та кістки покійників, коли зривають Гору, звідки пошла єсть земля і т.д.? А слабо разом чи окремо видати жорстку заяву із загрозою анафеми, а, якщо не подіє, так її й проголосити на голови всіх, хто до такого блюзнірства причетний, та не пускати їх та їхніх покровителів на свої служби?»

Надто різко? Нетолерантно? Незбалансовано? То подайте сюжет, у якому буде, крім об'єктивно побудованого бекґраунду, точки зору захисників Києва та його забудовників, а крім того (обов'язково!) - і церковних ієрархів. Хай дадуть відповіді на те, про що їх запитують віряни (а запитання ці зібрано воєдино у Відкритому листі Предстоятелям християнських Церков).

Чи це теж нецікаво або/та неформатно? То, може, Максим Ісаєнко має рацію, називаючи свою статтю «Щекавиця як знаряддя Апокаліпсису»?

... А тим часом, поки не прийшли професіонали (будівництво між тим триває), ми можемо переглянути аматорське відео, зняте з «огризку» Щекавиці.

Крім того, маємо так само аматорські фото з акції протесту проти нищення історичної місцевості.

Професіонали ж мовчать. Чи відбуваються короткими повідомленнями - замість того, щоб розкрити всю анатомію питання, залучивши до того справді фахових експертів. Власне, а де наші провідні ток-шоу, де їхні вправні ведучі, котрі вміють «викрутити» навіть напівпорожні теми? Чи їх не цікавить Київ у силу їхньої байдужості до не їхнього Міста - мовляв, ще одне місце для заробітку, не більше?

Отож божевілля в особливо великих розмірах у Києві триває. І це якраз той випадок, коли події відбуваються, хоча їх дружно і замовчує значна частина телевізійників і газетярів. Проте, на щастя, існує інтернет. І ті кількасот небайдужих за його допомогою щосили намагаються розбудити киян, поки помста віщого Олега з містично-уявної не стала реальною...

Фото - http://sotnyk.livejournal.com/#post-sotnyk-272081