Сезон полювання на правду відкрито

24 Вересня 2010
16735
24 Вересня 2010
16:50

Сезон полювання на правду відкрито

16735
Огляд маніпулятивних технологій у політичних ток-шоу та підсумкових аналітично-інформаційних програмах за 13–19 вересня 2010 року. Новий проект ТК
Сезон полювання на правду відкрито

Відомо, що наявність прямоефірних ток-шоу є одним із аргументів на користь тези про розквіт демократії в Україні. Особливо в очах російських опозиціонерів, які з'являються в ефірі провідних російських каналів переважно під час завантаження в міліцейський «воронок» після чергового мітингу «несогласных».

 

Громадська організація «Детектор медіа» в новому проекті «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» спробує протягом року щотижня детально розглядати, наскільки ці телепродукти телеканалів першої десятки можуть забезпечувати об'єктивний розгляд суспільно важливих тем.

 

Старт нового телевізійного сезону 2010-2011 співпав у часі із завершенням «медового місяця» у взаєминах нової влади й українських громадян. Не досягнувши особливих позитивних зрушень майже в жодній галузі, окрім суттєвого покращення особистих контактів президента Віктора Януковича з лідерами однієї із сусідніх держав, влада перейшла до практичного втілення деяких непопулярних кроків. На зразок підвищення граничного пенсійного віку для жінок чи запровадження нового податкового кодексу, який уже став справжнім «опудалом» для малого бізнесу.

 

Політичні ток-шоу початку осені, власне, й мали показати, як саме зміниться риторика спікерів нового політичного режиму і до яких аргументів вони вдаватимуться, щоб подати у найвигіднішому світлі підсумки своєї діяльності.

 

Беззубість опозиції та агресивність влади

 

«Велика політика з Євгенієм Кисельовим» залучила до участі в програмі Миколу Азарова. Якщо судити з анонсу програми, прем'єр-міністр мав зіткнутися з доволі незручними запитаннями.

 

«Интер», «Большая политика», 22:00

 

17/09/2010

 

«СИНХРОН: Смотрите прямо сейчас. За шаг от реформ. Кто в Украине заплатит самые высокие налоги, а кто не заплатит вовсе. Понадобится ли всеобщее повышение тарифов, чтобы наполнить бюджет. Чем рассчитается страна по международным займам и сколько каждый украинец уже задолжал МВФ. Популярно о непопулярных экономических шагах правительства расскажет премьер-министр Николай Азаров. Московское время. Удастся ли Украине дружить со старшим братом на равных. Достаточно ли газовых и флотских договоренностей, чтобы сохранить украино-российские отношения мирными. И каких еще уступок ожидают друг от друга лидеры двух стран во время очередной встречи в верхах. Подробно об этом и многом другом в сегодняшнем выпуске программы "Большая политика"».

 

Втім, перш ніж перейти до заявленої теми, ведучий програми Євгеній Кисельов виступив із невеликим, як він сказав, «авторським коментарем», присвяченим сумній даті - 10-м роковинам з дня зникнення Георгія Гонгадзе. Зміст коментаря звівся до констатації оприлюднення Генеральною прокуратурою остаточного обвинувачення Олексію Пукачу та визнання головним замовником злочину екс-міністра Юрія Кравченка. Далі йшли риторичні аналогії з нерозкритими вбивствами Кірова та Кеннеді, реверанс у бік українських слідчих органів - мовляв, у розслідуванні вбивства Влада Лістьєва російські органи і настільки не просунулися. І ще один пасаж, така собі «фігура замовчання», до речі, характерна для оцінок пресою нещодавніх заяв прокуратури:

 

«В деле Гонгадзе названы хотя бы имена непосредственных организаторов и исполнителей преступления. А в политических, общественных кругах, в прессе, открыто обсуждаются версии о возможности причастности к убийству Гонгадзе политиков первой величины, которым возможно никогда уже не удастся возместить ущерб своей репутации. И которые тем самым уже наказаны за прошлые грехи. Даже если они в действительности не отдавали распоряжений физически уничтожить журналиста».

 

Всім, хто знайомився з матеріалами обвинувачення Генпрокуратури, відоме прізвище єдиного чинного «політика першої величини», якого, як мінімум, визнано таким, що мав ексклюзивну інформацію щодо вбивства Гонгадзе. Але називати його зайвий раз в ефірі ніхто не хоче, про що докладно в ТК написав Отар Довженко. Чому так відбувається - тема для окремого розгляду.

 

Повернімося до головного гостя програми на «Інтері» - прем'єр-міністра Миколи Азарова. Так сталося, що його виступ у «Великій політиці» став квінтесенцією інформаційної стратегії, якої дотримуються в публічному спілкуванні майже всі представники Партії регіонів. Оскільки немає сумнівів, що до цієї стратегії вони будуть вдаватися й надалі, спробуймо сформулювати її основні принципи:

 

  • - виклад будь-якої теми базується на протиставленні з попередньою владою, на яку покладається відповідальність «за все» (економічну кризу в цілому, високі ціни за газ, нинішнє підвищення комунальних тарифів, цін на продукти тощо);
  • - акцентування на досягненнях влади нинішньої, головна заслуга якої- запровадження «стабільності й керованості». Звісно ж, на противагу «хаосу» попередників;
  • - ігнорування будь-яких запитань щодо фактів особистих зловживань владою, бізнес-інтересів власних або членів родини;
  • - наполягання на «монолітності» владної команди, відсутності суперечностей, навіть якщо це суперечить відомим фактам.

 

Власне, вся розмова, або, точніше, виступ прем'єр-міністра в програмі базувався саме на цих принципах. Найбільш прикро, що ані ведучий, ані присутні журналісти не спромоглися розвернути розмову до глибшого розгляду важливих для суспільства тем.

 

Щоб уникнути надто розлогого цитування транскриптів, спробуймо систематизувати розмову з Азаровим по темах, із коротким викладом висловлених ним тез і відповідними цитатами.

 

Тема україно-російських відносин (газова проблематика):

 

  • - угоди по газу, укладені попереднім урядом Тимошенко, мали кабальний характер;
  • - якби не укладення «харківських угод» із не надто значним зменшенням ціни на газ, наша економіка була б у колапсі;
  • - нинішня ціна також не відповідає ринковим цінам, ми ведемо переговори про її зниження. Тепер у нас є ресурс часу і стабілізація в економіці, що дає можливість торгуватися з Росією. Але коли відбудеться зниження і чи відбудеться взагалі- невідомо.

 

Тема нового Податкового кодексу:

 

  • - ідеологія нового кодексу- поєднати зниження податкового тиску зі збереженням бюджетних надходжень;
  • - прем'єр-міністр- ініціатор зниження податкового тиску («Николай АЗАРОВ: ... если кто-то из внимательных наблюдателей вспомнит, то именно я предлагал... то есть я был министром финансов и первым вице-премьером правительства, когда мы снизили налог на прибыль с 30 до 25. Забыли, да? И снизили подоходный налог, между прочим, с 36 до 13. Это же мы брали на себя риски вместе с Виктором Федоровичем в том правительстве. И мы же начинали, кстати, Пенсионную реформу. Просто вот эти вот годы, они стерли из памяти. Я как раз сторонник снижения, и вся идеология изменений, по большому счету... я сегодня сказал об этом на Кабинете Министров что мы, нынешнее правительство, берет на себя, ну, и соответственно, я беру на себя как премьер-министр, берем всю ответственность и все риски от реализации данного Налогового кодекса. Разве этого мало?»);
  • - влада була відкритою до обговорення, але опозиція проігнорувала участь у підготовці кодексу;

 

Ведучий і присутні журналісти дозволили Азарову попіаритися, не змусили його докладно відповісти на питання про «больові точки» самого кодексу, зокрема ті, що стосуються долі малого бізнесу або тих преференцій для великого бізнесу, що дали підстави називати кодекс «раєм для багатих». Головна причина - засекречення владою тексту кодексу.

 

В результаті предметної розмови навколо кодексу, - як було, до речі, обіцяно в анонсі, - не відбулося. Для повноцінного розгляду цієї теми була б доречнішою присутність економічних експертів, а ще краще - опонентів із числа опозиційних політиків, які критично оцінюють цей документ і володіють відповідним фактажем (наприклад, Королевська чи Терьохін).

 

Взагалі, експертні оцінки проекту Податкового кодексу вельми різняться, і його варто було би справді розглянути в прикладних категоріях (як було анонсовано на початку програми). Хтось, як-от відомий російський економіст Михайло Дєлягін, оцінює проект досить позитивно, вважаючи, що його підготувала прагматична і професійна команда, значно більше фахівців вбачають у ньому загрозу загибелі малого бізнесу. І хоч добре відомо, яким чином зазвичай формується так звана експертна думка, все ж дискусія фахових людей і їхнє спілкування з прем'єр-міністром, без сумніву, дали б значно більше інформації до роздумів і об'єктивних оцінок.

 

Тим часом із числа гостей участь в «обговоренні» взяв лише відомий медійний персонаж, художник Сергій Поярков. І то його поява швидше занизила значущість проблеми, що розглядалася, ніж пожвавила шоу (на що, мабуть, і був розрахунок).

 

Тема особистого бізнесу родини Азарова

 

Наводимо цей фрагмент програми практично повністю, оскільки він добре ілюструє позицію ігнорування незручних питань, про яку ми згадували вище. Двоє журналістів намагаються розпитати прем'єра про бізнес його родичів, але безрезультатно.

 

«Евгений КИСЕЛЕВ: Следующий вопрос, пожалуйста, Ирина Соломко, политический обозреватель, еженедельник «Корреспондент».

 

Ирина СОЛОМКО: Микола Яновичу,доброго вечора!

 

Николай АЗАРОВ: Добрий вечір!

 

Ирина СОЛОМКА: Я хотіла питання задати, не менш актуальне, ніж Податковий кодекс. От Партія регіонів декларує боротьбу з корупцією. Тим не менше, кілька тижнів на «Українській правді» з'явилися матеріали розслідування щодо вашого сина, щодо родинного вашого бізнесу.

 І зокрема там йде мова, що будівельна компанія вашого сина, вона забудовує зараз ділянки санаторіїв, які колись належали податковій адміністрації, і вони були приватизовані, коли ви були керівником цієї організації. У мене питання, чи не вбачаєте ви у цьому якісь такі натяки на корупцію, і от розкажіть, будь ласка, про родинний ваш бізнес. Чим займається син. Чим займається дружина. І от ще таке невелике чи ремарка, чи питання, от чому ви все-таки уникаєте спілкування з журналістами, тому що . наприклад, журнал «Кореспондент», кілька місяців там, тобто, намагається отримати інтерв'ю, можливість з вами поспілкуватися. Але ваші чомусь, ваше оточення, воно вважає за потрібне погоджувати все. Весь текст, фотографії. Тобто мені здається, що треба бути вже більш відкритим, і от повернутися обличчям до журналістів і розповідати про Податковий кодекс...

 

Евгений КИСЕЛЕВ: Сейчас времени у вас не останется, Ирина, чтоб ответ получить.

 

Ирина СОЛОМКА: Так. Я вже закінчила, дякую.

 

Николай АЗАРОВ: Ну, я начну с конца, ну, прежде всего, наверное, потому что времени мало, но я открыт, я даю интервью, встречаюсь с прессой, может быть, не так часто, как надо было бы встречаться. И сегодня не очень-то собирался приходить сюда, но меня убедили в том, что надо дать из первых рук информацию о том, что сейчас происходит с Налоговым кодексом. Второе, моя супруга, наверное, уже несколько лет, ну, лет 8, наверное. Или больше даже, ничем не занимается. Она занимается домом, занимается своими там интересами. И мой принцип, вообще говоря, чтоб в мою семью не очень-то вторгались. Это мое дело. Я публичный человек, она человек не публичный. Теперь, что касается моего сына. И что касается, кстати, этой статьи. Я ее прочитал. Она написана искусно, она состоит из намеков, она состоит из недостоверной информации. Ни на каких там строительных площадках ничего не строится, это, например, как один из фактов, недостоверности этой информации. Поэтому оставьте моего сына в покое. Он работает и занимается своим делом, не совершает ничего противоправного. Его строительная компания, как вы говорите, не существует в природе, так что давайте мы эту тему оставим. А если она кого-то интересует, то, пожалуйста, занимайтесь дальнейшими расследованиями. Я открыт абсолютно.

 

Ирина СОЛОМКА: Тобто компанія групи «Розвиток» до вашого сина ніякого відношення не має?

 

Николай АЗАРОВ: Ніякого відношення не має.

 

...Анна Цуканова, французское агентство «France Press».

 

Анна ЦУКАНОВА: Добрий вечір, Микола Яновичу, я хотіла продовжити питання моєї колеги Ірини і задати вам уточнююче питання стосовно вашої дружини. Ви сказали, що вона вже 8 років ніякої професійною діяльністю не займається. Можливо, вона чимось займалася до того, якимось бізнесом. Тільки в тій самій публікації, про яку сьогодні згадувалося, говориться, що вона є засновником туристичної фірми «Благовістур Україна». Чи відповідає дійсності ця інформація?

 

Николай АЗАРОВ: Если мне память не изменяет. Эта фирма давным давно ликвидирована. Моя жена там никогда не получала никаких доходов абсолютно. Было у нее такое желание чем-то заняться, и вот создали такую фирму. Просуществовала она, не знаю, сколько, может, 4 месяца, может пять, не помню точно. Важно только одно, что она никогда не получала никаких доходов с этой, так называемой, фирмы. Еще вас что-то интересует?

 

Анна ЦУКАНОВА: А з інших, можливо?

 

Николай АЗАРОВ: І з інших тоже. Вот. И я очень доволен, что она не занимается этой деятельностью. А вообще до тех пор, пока я работал руководителем налоговой службы, ни моя жена, ни мой сын не занимались предпринимательской деятельностью. Я был категорически против. Ну, это вот такая вот была моя позиция. Поэтому, если у вас есть еще вопросы по поводу моей жены, пожалуйста.

 

Анна ЦУКАНОВА: Ні, у мене не стосовно дружини, у мене стосовно організації...

 

Николай АЗАРОВ: У меня с женой очень крепкая семья. Вот, очень крепкая. Мы уже больше 40 лет вместе. Поэтому я с удовольствием, с удовольствием отвечу на все вопросы».

 

По ходу програми стало очевидним, що журналісти прийшли на шоу, не озброївшись фактами щодо реальних результатів діяльності уряду Азарова. Заготовлені ними питання були поверховими і розрахованими більше на медійний ефект, ніж на серйозну фахову розмову. Принаймні від представників ділової преси були підстави очікувати більш глибокого підходу.

 

Поверховість обраних тем, відсутність кваліфікованих аргументів дозволила гостю програми відчувати себе досить комфортно, оперуючи твердженнями і прикладами, з якими ніхто в аудиторії не був готовий сперечатися.

 

Таким чином заключна частина перетворилася практично на оду прем'єра на честь нової влади, яка, на його думку, мало не вивела країну з економічної кризи і готова до наступних звершень. Для ілюстрації - кілька цитат:

 

«Николай АЗАРОВ: ...Экономика начала выходить из кризиса. Это, по-моему, никто не оспаривает, да? Никто не оспаривает? Наше правительство действительно начало реализовывать очень серьезные системные реформы. Это тоже никто не может оспаривать.

 

...без шума, без экранов, без скандалов мы навели порядок, мы разработали программу реформ , и мы ее реализуем. Конечно, непростая ситуация, я ее не хочу упрощать, конечно, всегда можно найти то, в чем нас можно и нужно упрекать. Я к этому абсолютно спокойно, нормально отношусь. Но не видеть, что мы стали выходить из той разрухи, которая нам досталась, может только слепой.

 

... будем думать, но те решения , я хочу сказать в заключение нашим людям, те решения, которые мы принимали, были решениями безальтернативными. То есть, нам надо просить наших людей проявить выдержку и терпение. Мы находимся на правильном пути, на верном, он непростой этот путь и могут быть определенные разочарования, могут быть. Но в итоге, в итоге, так жить нельзя как мы живем сейчас, и мы должны делать то дело, которое начали. Я в этом глубоко убежден, и не только я, вся наша команда глубоко убеждены, что мы вытащим страну из той ямы, в которой оказались. И не просто вытащим, а пойдем довольно быстро».

 

Другу частину «Великої політики» було присвячено україно-російським взаєминам і пов'язаним із розвитком цих взаємин останнім часом «міфам та страхам». Якщо цю частину наперед задумували як технологію маргіналізації в очах аудиторії політичної опозиції, то задум реалізувався майже стовідсотково. Втім, це могло бути і випадковістю. Так чи інакше, для того, щоб представити опозицію негативно в цілому, достатньо було запросити до участі лідерів «Свободи» та ПСПУ, що й було зроблено.

 

Кожен з інших гостей ішов на ефір, як це у нас водиться, із заготовленим меседжем: Григорій Немиря - про несприйняття нової влади європейською спільнотою, Петро Порошенко - з перманентною для нього ідеєю наголосити на власних дипломатичних досягненнях і поскаржитися на їхню недооціненість, Вадим Колісниченко - відкатати обов'язкову програму про проривні успіхи нової влади у відносинах із Росією. З гріхом пополам усі своє завдання виконали, але дуже сумнівно, що хоч чиїсь аргументи дійшли до аудиторії.

 

Адже, на жаль для всіх учасників, домінантою в дискусії стала енергійна суперечка двох «пасіонаріїв» - Олега Тягнибока та Наталі Вітренко на рівні аргументів «агента Кремля» і «типичная подмена понятий и лживая риторика национал-фашистов, которые не хотят смотреть правде в глаза». Змістовна частина розмови, яка й так видавалася не дуже значною, відійшла на другий план і перетворилася на «свято для очей» для любителів подібних дійств, які, власне, і складають електоральне ядро обох згаданих політиків.

 

Щодо загального висновку - то невтішним для опозиції є той факт, що її лідери все ще будують свою публічну риторику (про практичну діяльність не варто й згадувати), відштовхуючись від поточного моменту. Про сталі цінності та ідейні принципи в нашому істеблішменті не згадують навіть у часи поразки...

 

Справа Гонгадзе як інструмент піару Адміністрації президента

 

Починаючи з 14 вересня, тема завершення слідства у справі вбивства Георгія Гонгадзе й оголошення покійного екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка головним замовником злочину практично всіма провідними телеканалами розгортається в одному ключі.

 

Всі без винятку ставлять під сумнів версію Генпрокуратури про визначення Кравченка головним «злим генієм» злочину. Для цього використовуються синхрони вдови - Мирослави Гонгадзе, матері - Лесі Гонгадзе, адвоката Мирослави - Валентини Теличенко, екс-спікера й екс-лідера соціалістів Олександра Мороза, екс-президента Леоніда Кучми, народного депутата Геннадія Москаля, журналіста Євгена Лауера.

 

Разом із тим синхрони всіх згаданих осіб, навіть ініціатора «тейпгейту» Мороза, подано таким чином, щоби прізвища Володимира Литвина та Леоніда Кучми у цьому контексті взагалі не було згадано. Навіть у вустах Мороза слова про їхню причетність до злочину звучать непевно і непереконливо:

 

«Ігор МЕДЕЛЯН, кореспондент: Олександр Мороз - той, хто першим опублікував плівки майора Мельниченка. Висновки слідства, що винні Пукач і Кравченко, каже, були відомі наперед. Екс-спікер не вірить, що знайдуть справжніх замовників вбивства Георгія Гонгадзе.

 

Олександр МОРОЗ, екс-спікер Верховної Ради України: "Я розумію це як спробу відвести від відповідальності справжніх замовників цього убивства. Або хоч би сказати, якою мірою відповідають за цю справу і попередній президент і його керівник адміністрації, які власне кажучи були причетними до створення самої справи, до цього злочину"» (Перший національний, «Підсумки дня», 14.09.2010).

 

Лейтмотивом та підсумком усіх сюжетів став сумнів у тому, що остаточну правду і особи справжніх замовників буде встановлено. При цьому замовчування давно відомих фактів і дискредитація побічних доказів, таких як «плівки Мельниченка», які свідчать про інтерес Кучми і Литвина у цій справі, говорять про намір привернути увагу громадян до тих аспектів (вигаданих чи справжніх) справи Гонгадзе, які показали б чинну владу відкритою і демократичною, особливо на тлі зростання кількості звинувачень у тиску на журналістів та зникнення харківського редактора Василя Климентьєва.

 

Вінцем цієї інформаційної спецоперації Банкової став ефір 17 вересня на «Шустер live». Тему Гонгадзе було «зашито» між обговоренням стану підготовки до «Євро-2012» і нового проекту Податкового кодексу (головний спікер - віце-прем'єр-міністр Борис Колесников) та проблеми державної підтримки талановитих митців. Новим обставинам у справі Гонгадзе було виділено найменше ефірного часу, порівняно з такою віртуальною темою, як новий Податковий кодекс, якого взагалі ніхто, крім присутніх у студії Колесникова та Бродського, в очі не бачив.

 

Перша частина програми була схожа на гру в одні ворота, коли Колесников і Бродський дозволяли собі хамство, пересмикування фактів, перехід на особистості та гіперболізацію й відверту брехню в дискусії з опонентами. В цілому обидва політики-чиновники користувалися тими ж принципами, що й Микола Азаров у «Великій політиці».

 

А от частина, присвячена Гонгадзе, була схожа на «договірну гру». Від Партії регіонів у студії «Шустер live» були присутні заступник глави Адміністрації Анна Герман та екс-генпрокурор і народний депутат Святослав Піскун. Якщо присутність Піскуна, як людини, яка першою санкціонувала арешт Пукача в 2003 році, а потім займалася «самогубством» Кравченка і слідством відносно подільників Пукача в 2005 році, можна зрозуміти, то мотиви запрошення Анни Герман спочатку були незрозумілими. Адже ні своєю роботою на «Радіо Свобода» до 2004 року, ні на Януковича після того, Герман жодним чином не була пов'язана з цією справою.

 

Як виявилося, Герман представляла позицію чинної влади у цій справі. Перший пас їй віддав сам Шустер, коли з посиланням на напівофіційну інформацію від помічника замгенпрокурора Рената Кузьміна повідомив про те, що слідство у справі Гонгадзе не завершено, як повідомлялося 14 вересня, а буде продовжено до 14 грудня. (До речі, Генпрокуратура офіційно так і не підтвердила про якісь зміни в ході слідства чи його подовження.) Спираючись на цю інформацію, Шустер висловив обережне припущення, що в Генпрокуратурі немає «остаточного рішення». Ця гіпотезу своїм авторитетом підтримав Піскун, після чого до мікрофону запросили Герман.

 

Вона, у свою чергу , у вступному слові головний акцент зробила на тому, що перебіг слідства у справі Гонгадзе є свідченням існування «демократії» в Україні. Згодом цю ж тезу повторив Піскун, який узагалі нічого нового, незважаючи на досвід, не додав. Обстоювання цього меседжу поряд із звинуваченням попередників і суперників Януковича (Ющенко і Тимошенко) в тому, що їм не вдалося зрушити справу Гонгадзе з місця, було головною метою участі представників Партії регіонів у програмі:

 

«Анна Герман: Ви знаєте, я слухала Мирославу і думала про інші речі. Я думала про те, що в Україні є добра традиція: про мертвих або добре, або ніяк і судити мертвих не нам. Генерал Кравченко вже перед тим судом, який є справедливий і той суд його засудить так, як він заслужив. А ми повинні в Україні судити живих і шукати живих, тих, хто замовив і тих, хто призвів до тієї страшної трагедії. І те, що Ринат Кузьмін прийняв таке мужнє рішення, дослухався до людей і продовжив це слідство, оскільки майже 100% людей, котрих опитували, не вірили в те, що основним винуватцем всього цього був генерал Кравченко, це свідчить про те, що все-таки ми живемо в демократичній державі, де дослухаються до думки людей. Я рада, що прийнято таке мужнє рішення. Слідство буде продовжено, хоча, чесно вам скажу, я не зовсім вірю, що будуть названі справжні замовники. Минуло багато років, сліди позамітали, кого розстріляли, кого забули, з ким домовилися. На Гонгадзе собі зробили собі політичну кар'єру дуже багато політиків. Хто став президентом на його кістках, хто зробив революцію - став прем'єром на його кістках (...)

 

Ирина ВАННИКОВА: Ви знаєте, пані Ганно, оце, що ви зараз говорите, мені здається, що це така велика неправда і те, про що ви говорите - не треба на кістках щось робити. Так оце зараз, що ви робите - називається танці на кістках. Давайте не будемо це робити у пам'ять про Георгія Гонгадзе. Давайте все-таки дізнаємося правду. І я наполягаю на тому, що справа має бути доведена до суду і судові слухання мають бути прозорі і публічні. Питання до тих, хто це досі не зробив, чому матеріали тримаються у слідчих. Чому, пані Ганно? Оце головне.

 

Анна ГЕРМАН: Так, я думаю, що ви часто спілкуєтеся з вашим зверхником, президентом колишнім, Ющенком. Ви можете йому поставити це питання, чому 5 років які він перебував при владі, він не довів цю справу до кінця. А ми при владі не довго. Ми почали розслідувати. Люди сказали, що вони не задоволені тим результатом, який прокуратура дала, заступник генерального прокурора повернув справу, продовжив справу. Будемо мати добру надію. Але для цього, щоб замовники були притягнуті до відповідальності потрібна велика сила народу, велика підтримка і тиск суспільства. Суспільство повинно сказати: ми не дамо, ми не дозволимо обдурити Україну. Винні мусять бути покарані. І те, як себе веде сьогодні українське суспільство активно, як воно змусило генеральну прокуратуру повернути цю справу, дає мені надію, що з Україною буде все у порядку і що ця справа теж має певну перспективу(...)

 

Савик ШУСТЕР: Так, значит, Святослав Пискун, скажите нам с места, как вы считаете исходя из вашего опыта, мы узнаем когда-нибудь правду о том, что произошло с Гией Гонгадзе?

 

Святослав ПИСКУН: Вопрос очень сложный. Не одна следственная группа поменялась, поменялись ряд генеральных прокуроров. С самого начала было понятно, что расследование уголовного дела об убийстве Гонгадзе - это лакмусовая бумажка, существования демократии вообще в Украине. Потому, что если это преступление не будет раскрыто, ни о каких правовых реформах, демократических изменениях в никакой цивилизованной стране речи быть не может.(...)

И вы видите результат этой оценки, работы, что да, нашли и организатора и заказчика и им оказался Кравченко. Может быть, я не собираюсь оспаривать материалы дела, которых я не видел. Но когда журналисты мне задали вопрос, я сказал, что суд должен расставить все точки над i. Единственная инстанция - это суд. И то, что сегодня прокуратура продлила расследование этого уголовного дела. Я все-таки считаю, как позитивный фактор. Потому, что все-таки прокуратура хочет найти правду. Я так думаю. Я надеюсь на это».

 

В принципі, після цього Шустер не дав нікому розвивати цю тему і ставити під сумнів позицію Герман та Піскуна. Хоча було видно, що якби журналіст Лаврентій Малазонія, який був причетний свого часу до журналістських акцій та розслідувань справи Гонгадзе, отримав можливість розвинути тезу про різні «правди», якими намагалися всі ці роки маніпулювати і прокурори, і політики, дискусія могла б отримати несподіваний і очевидно небажаний для Герман і Піскуна поворот.

 

Таким чином, глядачі стали мішенню. Про системний і тривалий характер цієї спецоперації свідчить і поява відповідних матеріалів у пресі. Зокрема, показовою в цьому сенсі є стаття В'ячеслава Піховшека в «Лівому березі». В ньому є й натяк на те, що справа Гонгадзе не може сколихнути посттоталітарне і постколоніальне суспільство (що співзвучно із сумнівом Герман у тому, що правду вдасться знайти), і прямі звинувачення на адресу попереднього президента у відсутності результатів розслідування загибелі Гонгадзе.

 

Герман і Піховшек по суті повторили версію, яку в 2001 році вигадали політтехнологи СДПУ(о) і яку в 2004-2008 рр. активно використовували спікери Партії регіонів: внаслідок смерті Гонгадзе і тейпгейту відбулася підготовка до насильницької зміни влади - «помаранчевого перевороту» на користь Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко.

 

Зрозуміло одне: в цьому контексті ні Банкову, ні підконтрольні їй телеканали не цікавить встановлення істини у справі Гонгадзе, а лише подальше її використання як проти політичних опонентів, так і задля зміцнення «демократичного» іміджу влади. Очевидно, варто чекати нових незвичайних, але вигідних владі поворотів як у справі Гонгадзе (нові фігури замовників із зв'язками з західними спецслужбами, на які натякав і глава АП Сергій Льовочкін), так і у справі «отруєння Ющенка».

 

Про Януковича - або добре, або нічого

 

Про стурбованість низки телеканалів позитивним іміджем президента свідчить порядок висвітлення результатів його міжнародних зустрічей, візитів і переговорів. Всі негативні та незручні для Януковича факти й обставини просто замовчуються.

 

Показовими є сервільні сюжети у підсумкових програмах на «Інтері» та ICTV. В них лише позитив про розвиток відносин України з ЄС і жодної згадки про жорстку заяву Європейського Союзу щодо погіршення стану свободи слова в Україні та про жорстку заяву американських парламентарів на цю ж тему із сумнівами у здатності чинної влади дотримуватися стандартів ОБСЄ. Про них було відомо задовго до підготовки підсумкових випусків. Проте, очевидно, власники, редактори та ведучі просто не хотіли псувати настрій гаранту і «сіяти смуту» серед громадян напередодні візиту Януковича до США. Постраждали, як завжди, глядачі, від яких приховали незручну правду:

 

«Президент проявил активность на международной арене 

"Интер", "Подробности недели", 19 вересня (випуск 20:00:00)

 

Сюжет №2

Олег ПАНЮТА, ведущий: Для Виктора Януковича неделя выдалась богатой на визиты. В понедельник он побывал в Брюсселе, где встретился с президентом Европейского Союза Херманом ван Ромпеем. На встрече говорили о планах Украины стать членом Европейского союза. Напомню, первый шаг к этой цели - Соглашение об ассоциации в ЕС. А одним из пунктов этого документа станет создание зоны свободной торговли. По словам Хермана вам Ромпея, цитирую: "это будет одно из наиболее продвинутых соглашений о зоне свободной торговли, которое когда либо заключал Евросоюз". Подписание этого документа может состояться 22 ноября на саммите Украина-ЕС. О предстоящем форуме Виктор Янукович говорил также с Жозе Мануэлем Баррозу. Глава Еврокомиссии заявил, что следующим результатом сближения Украины и ЕС станет введение безвизового режима. Кроме того, уже в ближайшее время от Европы следует ждать 600 миллионов евро - это первый транш макрофинансовой помощи. Обсудили стороны и традиционно острый газовый вопрос. По словам Виктора Януковича, Украина готова допустить страны, которые примут участие в модернизации ГТС, к управлению системой.

 

Виктор ЯНУКОВИЧ, Президент Украины: "Ми починаємо спільно працювати над реконструкцією нашої ГТС. Ми маємо намір запросити партнерів крім Росії - з інших країн - і зробити роботу ГТС прозорою. Україна прагне того, щоб зобов'язання міжнародні завжди виконувати".

 

Жозе Мануэль БАРРОЗУ: "Мы обсуждали изменения в энергетическом секторе, был замечен значительный прогресс со времени нашей последней встречи - в особенности порадовали реформы в газовой сфере - в модернизации газотранспортной системы. Мы надеемся, Украина не собирается на этом останавливаться".

 

Олег ПАНЮТА, ведущий: А уже через несколько дней после визита в Брюссель, Виктор Янукович принимал в Киеве президента Казахстана Нурсултана Назарбаева. Казахский лидер прибыл с официальным визитом. За два дня главы государств подписали ряд документов о совместных проектах в космической и научной сферах. Договорились также увеличить на восемь миллионов тонн объем транзита через Украину казахской нефти, а также о совместном с Россией участии в трехстороннем проекте по производству ядерного топлива».

 

«Віктор Янукович за тиждень провів декілька важливих зустрічей

ICTV, "Факти тижня", 19 вересня (випуск 18:45:00)

 

Сюжет №1

Оксана СОКОЛОВА, ведуча: Цього тижня мешканці півночі країни стали свідками неординарного видовища. Довжелезний караван раритетних автомобілів їхали дорогою від російського Брянська до українського Глухова. Попереду за кермом двох легендарних "Побед" особисто Віктор Янукович і Дмитро Медведєв. Президенти України та Росії давно домовилися взяти участь в автопробігу Санкт-Петербург-Київ. Рівно 100 років тому таку ж подорож здійснили перші автомобілісти царської Росії під патронатом Миколи ІІ. Нині автопробіг використали як зміцнення російсько-української дружби. Дорогою президенти встигли поговорити про державні справи і оцінили якість доріг. Висновок обох був однозначним - дороги треба робити і не лише до президентських пробігів. Початок нинішнього тижня був позначений більш класичними міжнародними зустрічами. Візит президента Януковича до Брюсселя і приїзд до Києва казахського лідера Нурсултана Назарбаєва. Скрізь головна тема - енергетика. Газ і нафта як складові економічної стабільності будь-якої країни. Окрім того в Європі традиційно обговорювалася тема безвізового режиму.

 

Олександр ВІЗГІН, кореспондент: В Європу як додому. Поки що президент. Невдовзі - всі українці, - сподівається глава держави.

 

Віктор ЯНУКОВИЧ, президент України: "Вже розпочато підготовку плану дій щодо безвізового режиму, який ми очікуємо, буде підготовлено до наступного саміту Україна-ЄС у листопаді цього року".

 

Олександр ВІЗГІН, кореспондент: Саміт відбудеться 22 листопада. Цю дату назвав під час зустрічі з українським президентом голова Європейської Ради. Герман ван Ромпей сказав, що ЄС уважно стежить за процесами, які відбуваються в Україні, і спостерігатиме за місцевими виборами 31 жовтня.

 

Герман ван РОМПЕЙ, президент Європейської Ради: "Проведення цих виборів має продемонструвати, що Україна продовжує свою практику проведення чесних, відкритих виборів, що відповідають європейським стандартам. Вони також є дуже важливими, тому що в цей день у мене день народження".

 

Олександр ВІЗГІН, кореспондент: Про європейські стандарти, безвізовий режим і угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі Віктор Янукович говорив із президентом Європейської комісії Жозе Мануелем Баррозу. Такої угоди Європейський Союз ще не укладав з країнами-сусідами. І 22 листопада у Києві ймовірно назвуть дату її підписання.

 

Жозе Мануель БАРРОЗУ, президент Європейської комісії: "Ми хочемо поглибити наші відносини, досягти нової амбітної угоди про асоціацію, яка включатиме зону вільної торгівлі. Вільний доступ до європейського ринку, найбільшого в світі, може означати для України подвійне зростання експорту до країн Євросоюзу".

 

Олександр ВІЗГІН, кореспондент: Пан Баррозу також пообіцяв нарешті виділити Україні фінансову допомогу в понад 600 мільйонів євро і отримав навзаєм від Віктора Янукович символ "Євро-2012".

 

Віктор ЯНУКОВИЧ, президент України: "Вам як палкому вболівальнику лісабонського "Спортингу", на згадку, що цей проект ми проводимо з Європейською комісією спільно".

 

Олександр ВІЗГІН, кореспондент: Поки Віктор Янукович віддавав пас президенту Єврокомісії, в Києві готувалися до прийому східного гостя. Наступного дня в Україну прибув президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв з офіційним візитом. Назарбаєв навчався в Дніпродзержинську, тож до України, каже, прибув наче на батьківщину.

 

Нурсултан НАЗАРБАЄВ, президент Казахстану: "Украина для меня такое же государство по моему отношению и чувству как и мой родной Казахстан. Я отношусь близко. Хочу, чтобы наши страны сотрудничали".

 

Олександр ВІЗГІН, кореспондент: Щоправда, на цьому лірика скінчилася. Далі - справи суто економічні. Питання номер один - нафта. Буквально в перший день візиту Україна поновила транспортування чорного "золота" своєю територією. Більше того, сторони підписали угоду про суттєве зростання транзиту.

 

Віктор ЯНУКОВИЧ, президент України: "Порядка 8 миллионов тонн мы увеличиваем транзит нефти через Украину, из которых определенная часть, необходимая для украинских нефтеперерабатывающих заводов, может быть, решаться по отдельному соглашению".

 

Олександр ВІЗГІН, кореспондент: Київ також готовий брати участь в розробці покладів нафти і газу, за якими Казахстан на першому місці в світі, і може підключитися до реалізації космічних програм. У нас є сучасні ракетоносії, у Казахстану - "Байконур". Ще 10 років тому Казахстан значно поступався Україні за рівнем розвитку. Сьогодні випереджає за всіма показниками щонайменше вдвічі. Астана отримує 80% всіх центральноазійських фінансових вливань. На бізнес-форумі за участі провідних українських бізнесменів Назарбаєв особисто запросив їх долучатися до перспективних проектів на вигідних умовах.

 

Нурсултан НАЗАРБАЄВ, президент Казахстану: "Вкладывается 50 миллиардов американских долларов. Мы приглашаем компании Украины принять участие в этих больших вопросах и в строительстве, и в поставке металлов и стройматериалов, и так далее".

 

Олександр ВІЗГІН, кореспондент: Один з проектів, до яких могли долучитися українські компанії - новий "шовковий" шлях з Китаю до західної Європи. Віктор Янукович тим часом перевірив шляхи на українсько-російському кордоні разом із Дмитром Медведєвим. Ювілейним автопробігом президенти вдарили по прикордонній тяганині і залишилися задоволені. З Брянської області до українського Глухова вони дісталися менше, ніж за годину. На стареньких "Победах" радянського виробництва.

 

Віктор ЯНУКОВИЧ, президент України: "Накануне, можно сказать, празднования Дня победы юбилейного мы договорились еще тогда весной ранней о том, что мы осуществим этот автопробег и заезд двух президентом".

 

Дмитро МЕДВЕДЄВ, президент Росії: "Мы действительно сегодня с Виктором Федоровичем прокатились на автомобилях, посмотрели как выглядят российские дороги, как выглядят украинские дороги есть еще чем позаниматься и в России, и в у вас. Дороги нужно делать. И как правильно сказал президент Украины, не к визитам президентом, а работать регулярно в постоянном режиме".

 

Олександр ВІЗГІН, кореспондент: У Глухові президенти України та Росії вшанували пам'ять загиблих воїнів, відвідали богослужіння та обговорили проблеми прикордонного співробітництва. А потім в одному гелікоптері вирушили продовжувати розмову до резиденції Завідово у Тверській області Росії».

 

Отже, перед глядачами було створено оптимістичну картину здатності Януковича досягати успіхів водночас на Заході й на Сході. Така подача інформації очевидно відповідає намірам команди Януковича просувати ідею «позаблоковості» та «нейтральності» України як головної запоруки успішності нової зовнішньої політики. Проте замовчування суттєвих претензій Заходу (ЄС і США) до стану свободи слова і згортання демократії в Україні свідчить про дві речі.

 

По-перше, приховування (ігнорування чи навіть шельмування) зовнішньої критики свідчить про реальність проблем у цій сфері. Якби в команди Януковича були сильні контраргументи, їх обов'язково б оприлюднили, щоб показати неадекватність Заходу і «демократичність» нового президента.

 

По-друге, про нерозуміння самим Януковичем і його оточенням того, що в міжнародній політиці західні держави окрім інтересів керуються й цінностями. І якщо інтереси визначають рівень діалогу з економічних питань, то без відповідності певним цінностям Києву не вдасться налагодити політичний діалог із західними столицями. А це, у свою чергу, означає, що так звана політика позаблоковості буде вироджуватися в політику все більшої залежності від Росії. Напередодні місцевих виборів це обов'язково погіршувало б позиції влади в західних та центральних регіонах країни.

 

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Детектор медіа» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
16735
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
samson
4963 дн. тому
Дякую! Відмінно!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду