Після того, як перша хвиля «уніфікації» інформаційної політики медіа в інтересах влади наштовхнуласья на публічний опір журналістів і громадськості, почалося щось на зразок відлиги. Принаймні, журналісти деяких дотепер зацензурованих ньюзрумів стверджують, що відвертого тиску на них поменшало. На перший погляд, цитуючи Йосифа Вісаріоновича, а за ним Миколу Яновича, жити стало краще і веселіше. Та якщо придивитись уважніше, бачимо, що так лише здається. В арсеналі борців за здобуття прихильності влади за допомогою медіаресурсу ще чимало прийомів і хитрощів. Деякі з них примітивні, такі як монтаж синхронів на «Інтері». Деякі - трохи складніші, такі як «просвітницький» сюжет «Інтера» про Стокгольмський арбітражний трибунал, який доносить «головному» глядачеві - одному чи кільком - чіткий меседж «віддавайте по-доброму», а суспільству пояснює, що Фірташ із Бойком самі розберуться, де чий газ. Подекуди в матеріалах, що мають цілком пристойний вигляд і на позір є збалансованими, зміщено лише незначні акценти - але цього достатньо для досягнення поставленої мети, себто спотворення дійсності і, як висловився Валерій Хорошковський, «деформації інформаційного поля».

Замовчування актуальних тем та подій стає чи не головним прийомом цієї самої деформації. На телеканалах, від яких глядач чи не найбільше сподівається гострих матеріалів про гріхи й девіації влади, чути все більше про смерть чергових тварин у київському зоопарку. СТБ, наприклад, не скористався нагодою дослідити джерела фінансування поїздки Віктора Януковича на Афон, розібратися з Андрієм Клюєвим, який політав у своїх справах на літаку компанії «Україна», а з сюжету про зникнення в Кончі-Заспі останнього загальнодоступного пляжу таємничим чином зникла інформація про землю та нерухомість сина Миколи Азарова. «Інтер» не захотів повідомити про порушення Службою безпеки України кримінальної справи щодо зникнення фірташівського газу - не захотів і не повідомив. Авжеж, свобода слова є й свободою мовчання. Є новина - є проблема, нема новини - самі розумієте.

Утім, позаяк «Інтеру» «Детектор медіа», і ваш автор зокрема, приділяють останнім часом найбільше уваги, в сьогоднішньому огляді ми розглянемо, як це роблять інші телеканали. Розпочнемо з каналу «Україна», який, хоч і не є вільним від цензурно-агітпропівської зарази, рухається у своєму власному руслі - так само, як за часів темників у власному руслі рухалися телеканали Віктора Пінчука, зятя тодішнього президента Кучми. Власник ТРК «Україна» Рінат Ахметов та наближені до нього діячі ведуть у вітчизняній політиці власну гру, й інформаційна політика їхніх ресурсів навряд чи - принаймні на цьому етапі - може узгоджуватись у кабінетах Хорошковського і Льовочкіна, хоча на певних фронтах - зокрема в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення - «ахметовські» поступаються ініціативою «фірташівським».

Отже, як «События недели» ТРК «Україна» 20 червня підбивали політичні підсумки тижня.

«Юрий СУГАК, ведущий: Политический юбилей. На этой неделе Кабмин Азарова отпраздновал свои первые 100 дней. Помпезных торжеств по этому поводу не было. Подарок правительству преподнесла Верховная Рада - Бюджетный и Налоговый кодексы приняты, что дало старт обещанным реформам».

Це дезінформація в стилі «американський спортсмен прийшов передостаннім, а радянський посів почесне друге місце»: і бюджетний, і податковий кодекси насправді ухвалено лише в першому читанні. Щодо податкового кодексу претензій достатньо зокрема й у регіоналів (не кажучи вже про всіх інших), і особисто президент Янукович пообіцяв, що його буде змінено. Тож ніякого старту ухвалення 17 червня названих документів реформам поки що не дало.

«В долгу не осталось оппозиционное правительство, там считают наоборот: при Тимошенко был рост, а стодневка Азарова будет иметь серьезные последствия. (М'яко кажучи, дивне формулювання. - О.Д.) Политические итоги недели подводила Светлана Бородина.

Светлана БОРОДИНА, корреспондент: Это место, на первый взгляд, далеко от политики, однако здесь за ней пристально следят. Рынок одним из первых реагирует на политическую ситуацию в стране, и главный политический фактор здесь - это яркость реакции. Галина Малько - бывалый коммерсант, она точно знает, как заработать на политике. В стране смена власти - товар тут же дорожает на пару гривен. Счастлива и оттого, что власть имущие не мешают хотя бы работать.

Галина МАЛЬКО, продавец: "Чтоб работать, надо, чтоб было хорошее правительство"».

Отже, як бачимо, журналістка обрала стиль гострого і, здавалося б, критичного до влади лайфу - пішла на базар, знайшла пересічних людей, які уряд начебто не надто шанують...

«Светлана БОРОДИНА, корреспондент: Рынок и правительство напрямую зависят друг от друга. Для того, чтобы раскритиковать работу первого, красного словца здесь не жалеют. Не легче от того покупателю, ведь часто в накладе остается именно он.

Василий ЛЕОНТЬЕВ, покупатель: "Все дороже. Раньше у меня пенсия 2000, я покупал, семью кормил, и у меня оставалось. А сейчас 2000 уходят только на питание, даже на запас копейки не остается".

Виктория СЛАВСКАЯ, покупатель: "Хуже не стало. А вообще еще не видим таких результатов реальных на сегодняшний день".

Светлана БОРОДИНА, корреспондент: Затягивать пояса потуже приходится торговцам.

Анна БОЙКО, продавец: "Було сало 40 гривень, стало 29. М'ясо було 50-60, стало 30... від 30 до 40, до 50"».

Тут гостросоціальний сюжет Світлани Бородиної демонструє своє «друге дно». Щойно ми чули від покупця, що все подорожчало, а тепер - від продавця  - що м'ясні продукти істотно подешевшали. Ось, мовляв, які проблеми в продавців - не можуть більше дерти по 40-60 гривень із простого люду. Тут би, як мінімум, уточнити - що саме порівнюється в сюжеті, які ціни, в якому регіоні, що стало причиною їхньої зміни (тут би й експерти знадобились), яка в цьому роль уряду...

«Светлана БОРОДИНА, корреспондент: То, что жить станет лучше, ровно 100 дней назад обещал премьер Николай Азаров, как и то, что поборет тяжелейший кризис, в котором оставили страну предшественники».

Тут начебто переказується обіцянка Миколи Азарова, однак речення побудоване так, що оцінку дає журналіст, говорячи про «тяжелейший кризис, в котором оставили страну предшественники» як про аксіому. Достатньо було вставити після «в котором» яке-небудь «по его мнению», і все було б гаразд, але...

«По случаю юбилея правления глава правительства порадовать народ выходом из кризиса не может. Для этого, - говорит, - нужно подождать еще 2 года. Политологи уже поспешили оценить стодневку правительства на твердую четверку. Видят, что сделано хоть и немного, но к реформам приближаемся.

Кость БОНДАРЕНКО, политолог: "Правительство, которое создано на основе коалиции, стабильность и реформы, оно демонстрировало, фактически, единство и борьбу двух противоположностей. Эта борьба между двумя группами влияния внутри правительства, это группа, которая говорит, что необходима, в первую очередь, стабилизация, и группа, вторая группа, которая говорит о том, что необходимы реформы"».

Кхм, а де «політологи», про яких говорить автор? Якщо це Кость Бондаренко, то він - заступник голови партії «Сильна Україна», очолюваної віце-прем'єр-міністром Сергієм Тігіпком. Відтак, його оцінка діяльності уряду просто не може бути незаангажованою. Та власне в наведеному синхроні згадки про «четвірку» і немає... Що ж до того, що вона не «відмінно», так і сам Микола Азаров самокритично ставить своєму урядові «задовільно». У синхроні ж Бондаренка відображено позицію пана Тігіпка, який, - як було неважко прогнозувати ще на початку його співпраці з чинною владою, - позиціонуватиметься як полум'яний реформатор, якому «не дають працювати». Отже, маємо не експертний коментар, а його імітацію.

«Светлана БОРОДИНА, корреспондент: Не мешать становиться стране на путь истинный решила и Верховная Рада и наконец-то одобрила сразу два скандальных правительственных законопроекта - Бюджетный и Налоговый кодексы».

Вже вдруге за випуск чуємо дезінформацію. Хоча можна (але важко) припустити, що пані Бородина не знає, чим ухвалення закону в першому читанні або за основу відрізняється від його остаточного ухвалення, після якого, - за наявності підпису президента, - він набуває чинності. Тоді незрозуміло, чому саме вона підбиває підсумки політичного тижня в аналітичній програмі.

«Теперь местные бюджеты смогут вздохнуть спокойно: областным будут оставлять 40, а районным 60% от общей суммы доходов. Не в обиде останутся городские и сельские советы.

Федор ЯРОШЕНКО, министр финансов Украины: "Цей проект дозволяє перейти від розмов про бюджетну реформу до проведення бюджетної реформи".

Светлана БОРОДИНА, корреспондент: Оппозиция в реформах, кроме как подрыва бюджетной политики, ничего не видит. По мнению главы "теневого" правительства Сергея Соболева, главный недостаток - местным бюджетам дали мало полномочий. Критике нового документа оппозиционеры посвятили даже заседание своего Кабмина.

Сергей СОБОЛЕВ, премьер-министр оппозиционного правительства: "Це фактично Бюджетний кодекс, який зафіксував систему подальшого банкрутства місцевих рад. Це Бюджетний кодекс, який входить в пряме порушення Конституції України, коли загальнодержавні податки віддаються на місця"».

Дуже показовий пасаж. Автор доносить до нас як факт - хоча за формою тут явні ознаки оцінки, «смогут вздохнуть спокойно», «не в обиде останутся» - дуже стислу позитивну інформацію про нову бюджетну політику влади. Потім протиставляє цьому позитивові оцінку опозиції - також не вдаючись у деталі аргументації. Меседж розшифрувати неважко: зміни до Бюджетного кодексу позитивні (повірте авторитетові журналіста-оповідача, який доносить до вас цю інформацію від свого імені), а опозиції, як завжди, аби критикувати.

«Светлана БОРОДИНА, корреспондент: Накал страстей сопровождал принятие и Налогового кодекса. В Кабмине Николая Азарова уверены: он обеспечит баланс интересов государства и бизнеса. К тому же, уменьшится количество налогов - с 29 до 17. Также упразднили 10 местных сборов».

І все. Щодо податкового кодексу альтернативних думок немає - хоча його критикують значно більше, зокрема й представники біло-блакитного табору, особливо ж підприємці. Напевно, місця в сюжеті для детальнішого розбору всіх «за» і «проти» епохального документу, який струсив Україною, як жоден інший законопроект останніх років, не знайшлося через необхідність якомога детальнішого висвітлення чергових розмов (не більше того) про ймовірність входження частини нашоукраїнців до коаліції:

«Заговорили в парламенте и о переформатировании коалиции. Поводом стало неожиданное заявление главы столичной организации "Нашей Украины" Юрия Еханурова.

Юрий ЕХАНУРОВ, глава Киевской городской организации "Наша Украина": "Если удастся договориться внутри фракции НУНС о возобновлении реальной работы, то осенью можно ставить вопрос о вхождении в коалицию и выведении оттуда коммунистов".

Светлана БОРОДИНА, корреспондент: Под куполом возможность изменения состава коалиции опровергли.

Николай МАРТЫНЕНКО, народный депутат Украины, фракция НУНС: "Від кого у вас чутки? Я чутками не користуюсь. Питання до Єханурова. У нас у фракції дискусій по цьому питанню не було".

Петр СИМОНЕНКО, народный депутат Украины, фракция КПУ: "Я вважаю, що цими плітками, хто займається, вони намагаються тільки посіяти певний сумнів чи, може, розхитати ті напрямки роботи, якими сьогодні займається коаліція".

Светлана БОРОДИНА, корреспондент: Однако на этой неделе в большинство таки прибыло 6 нунсовцев. Вернули в парламент и главу Тернопольской облгосадминистрации Ярослава Сухого. В кулуарах поговаривают, что вслед за ним могут вернуться еще несколько глав областей».

На момент виходу сюжету в ефір уже три дні як звільнено було голову Херсонської облдержадміністрації Анатолія Гриценка. Замість нього, як і замість Ярослава Сухого, було призначено інших людей - Миколу Костяка і Михайла Цимбалюка. Але ці прізвища, напевно, не такі важливі для підсумків політичного тижня, як «плітки» і «спростування пліток» про наміри НУНС аж восени ввійти до коаліції.

«На следующей неделе парламенту предстоит дать добро на проведение местных выборов 31 октября. Такова инициатива Администрации президента».

Фінальний акорд сюжету просто прекрасний. Хто не в курсі: дату місцевих виборів в Україні призначає Верховна Рада. Адміністрація президента - допоміжний орган, який не має ні законодавчої ініціативи, ні повноважень пропонувати щось Верховній Раді. А тим більше такої ініціативи, яка, будучи виявленою, гарантує позитивний результат.

Навіщо цей коктейль із тенденційно та непропорційно дібраних фактів, дезінформації, перекручень і суб'єктивних оцінок взагалі був потрібен у підсумковій програмі? Випадковість усе ж дозвольте виключити. Адже принаймні половина вказаних недоліків та порушень помітні неозброєним оком, не кажучи вже про набите редакторське.

Матеріали Дарки Оліфер на ICTV з їхнім неофітським запалом вихваляння влади поступово стають класикою маніпулятивної тележурналістики. Вочевидь, після того, як творчість надмірно прихильної до Януковича і його соратників журналістки помітили й почали критикувати, їй доводиться стримуватись і застосовувати тонші методи. Ось матеріал 22 червня, коли всі канали висвітлювали прес-конференцію Миколи Азарова, присвячену 100 дням роботи його уряду:

«Інна ШЕВЧЕНКО, ведуча: Виплату зарплат працівникам Харківського приладобудівного заводу контролює особисто прем'єр-міністр Микола Азаров. Сьогодні він обурився ситуацією на підприємстві, і дав завдання міністру промислової політики якнайшвидше врегулювати ситуацію. Нагадаю, напередодні кількасот робітників заводу мітингували, вимагаючи погасити зарплатний борг за 5 місяців».

Висвітлення в цілому неоднозначної теми починається з явного позитиву - «роботи над помилками» чинної влади, а перехід до підсумків ста днів уряду відбувається таким чином, що поодиноке непорозуміння із харківським підприємством протиставляється загалом позитивній картині.

«Загалом же українцям жити стало краще і веселіше. Так прем'єр-міністр Микола Азаров оцінив економічні тенденції за 100 днів роботи уряду».

Як «вихідцеві з тоталітарного режиму», добре знайомому з радянською історичною міфологією, спало на думку використати загальновідому блюзнірську фразу Сталіна для опису ситуації в українській економіці, - окрема тема. Теленовинарі не побачили в цьому нічого особливого, що змусило б їх бодай указати першоджерело цитати (наступного дня це зробив Новий канал, висвітлюючи розвиток подій), хоча наводили фразу всі. Що ж, почекаємо, поки Микола Янович заявить «знаете ли, как говорится, арбайт махт фрай», - може, тоді колеги прокинуться.

«Він повідомив, що у квітні і травні зафіксовано дефляцію, а також в останній місяць весни на 1,5% збільшився товарообіг. А це означає, що українці купують більше. Репортаж Дарки Оліфер.

Микола АЗАРОВ, прем'єр-міністр України: "Жить стало веселее, жить стало лучше".

Дарка ОЛІФЕР, кореспондент: Країна відновила будівництво, зупинила рецесію, збільшила зарплати та почала системну модернізацію. За перші 100 днів своєї роботи Кабінет міністрів почав впроваджувати в Україні реформи, аби наблизити її до Європейського Союзу, - хваляться урядовці.

Сергій ТІГІПКО, віце-прем'єр-міністр України: "Уряд затвердив абсолютно конкретний план дій по інтеграції до європейських структур. Також зараз прийнята, поки що на робочому рівні, програма по безвізовому режиму і оце все за півроку ми повинні практично, основні моменти прийняти"».

Цікаво, які саме реформи почав упроваджувати уряд? Тігіпко каже про план дій, але складання навіть найкращого плану ще не є упровадженням реформ.

«Дарка ОЛІФЕР, кореспондент: Водночас у Кабміні нарікають на тяжку спадщину: Через рішення попереднього уряду нині в міжнародних судах 15 процесів проти України. Та попри все за останні три місяці вдалося досягти певного результату, - тішиться прем'єр, своїй команді ставить тверду трійку і розповідає про масу нових планів».

Це приклад доволі тонкої маніпуляції: кількісний показник процесів проти України нічого не вартий без співставлення з іншими показниками, які були за позаминулої влади, наприклад. Скільки процесів проти України було в міжнародних судах за президента Кучми і прем'єра Януковича? Звідки глядач може знати, мало це чи багато - 15 процесів? (В інших своїх виступах Азаров наводить орієнтир для порівняння: мовляв, загальна сума фінансових претензій до України перевищує державний бюджет.) І чи тільки в цих процесах полягає «тяжка спадщина»? Адже авторка вживає зворот «попри все», а не «попри це», залишаючи інші елементи «спадщини», або ж інші чинники, що перешкоджали урядові Азарова досягти кращих результатів, поза текстом.

«Уряд купить озброєння для українського війська. До 1 вересня буде модель суспільного телебачення. Вкладники банку "Надра" отримають свої гроші. Малий бізнес матиме податкові канікули та підтримку. Для цього розробили податковий кодекс.

Микола АЗАРОВ, прем'єр-міністр України: "Мы объявляем для малого бизнеса, то есть тем, у кого, скажем, доходы по году где-то порядка 300 тысяч гривен, - мы освобождаем вообще от оплаты налогов. Пятилетний период даем. Где, в какой стране это есть? Причем, надо ж не забывать, в каком тяжелом, с какого тяжелого старта мы начинаем"».

Приватні підприємці, яких так поривається ощасливити Азаров, тим часом не виявляють надмірного захвату, натомість вважають податкові новації нищівними й посилено думають, як би поскоріше перевести свій бізнес у тінь. Та й не тільки підприємці - саме лише 5%-ве оподаткування депозитів, яке змусить решту українців тримати гроші не в банку, а в літровій банці, чого варте. Популярні (чи то пак, популістські) складові в цьому документі, про які радісно сповіщає прем'єр, пересипано значно більшою дозою того, що в Україні віддавна без зайвих реверансів звуть «азаровщиною». Стогін і скрегіт зубовний від запропонованих змін до податкового законодавства настільки загальноочевидний, що навіть Дарка Оліфер не змогла його проігнорувати. Однак оформила проблемність цієї теми таким чином, щоб було зрозуміло - обурюється не народ, а невгамовна і вічно незадоволена опозиція:

«Дарка ОЛІФЕР, кореспондент: Саме податковий кодекс викликав чимало критики з боку опонентів уряду.

Володимир ЛАНОВИЙ, президент Центру ринкових реформ України: "Розробники, ініціатори цього кодексу переслідували чисто фіскальні цілі - тобто наповнити бюджет, вони не подумали про стимулюючі цілі, яким чином допомогти бізнесу, допомогти робітникам, працівникам, заощаджувати і накопичувати кошти на пенсійних, скажімо, рахунках"».

Володимир Лановий, звісно, видатний «опонент уряду»; мало того, що його прізвище знайоме хіба що тим глядачам, які мають добру пам'ять і цікавилися політикою на початку 90-х, але його цитата є цілком оцінковою та бездоказовою. Себто конструктивним фактам, озвученим Миколою Азаровим, протиставляється голослівна деструктивна критика - в найкращих традиціях новітнього провладного агітпропу. Балансу ніби й дотримано, але у словах влади - факти і впевненість, опозиції - оцінки, емоції, необґрунтовані звинувачення. А ще - зверніть увагу на формулювання: «саме податковий кодекс викликав чимало критики». Чи слід це розуміти, що інші дії та ініціативи уряду не викликали критики з боку опонентів уряду? Адже звучить саме так. До речі, наступного дня, коли Янукович дав добро на критику податкового кодексу, продемонструвавши своє власне критичне до нього ставлення, у «Фактах» вийшов сюжет із головною думкою «податковий кодекс критикують усі», де ситуація зображалась уже в зовсім іншому ракурсі. Що заважало дати серйозну критику податкових ініціатив уряду напередодні? Питання риторичне.

«Дарка ОЛІФЕР, кореспондент: 100 днів пролетіли, як одна хвилина, каже Микола Азаров. І попередив: у подальшому швидких змін не буде, життя поліпшуватиметься поступово, а нова влада обіцятиме лише те, що зможе виконати».

Добротному піар-сюжету завжди не завадить трохи лірики у фіналі. Задля справедливості слід зазначити, що далі у випуску окремим матеріалом була оцінка опозицією успіхів уряду Азарова:

«Інна ШЕВЧЕНКО, ведуча: Сто днів роботи уряду сьогодні оцінювала і опозиція. Перший заступник голови партії "Батьківщина" Олександр Турчинов розкритикував дії та плани Кабміну Миколи Азарова. На думку колишнього першого віце-прем'єра, новий уряд і досі не провів жодних реальних реформ, а навпаки, лише загострює ситуацію в економіці. На підтвердження своїх слів бютівець навів приклад - у травні виробництво в Україні впало на понад 2%. Турчинов також заявив, що за останні місяці заборгованість із повернення податку на додану вартість зросла на 10 мільярдів гривень. Колишній віце-прем'єр розкритикував і приватизацію "Луганськтепловозу", заявивши, що уряд Азаров продав підприємство удвічі дешевше ніж його ринкова ціна. Турчинов не задоволений і новим податковим кодексом. На його думку, документ лише додасть проблем підприємцям, збільшивши кількість перевірок. А дефіцит бюджету, за словами політика, уряд прикриває друкуючи нові гроші. Лише за останні два місяці їх випустили на 20 мільярдів гривень. А така тенденція вкрай небезпечна.

Олександр ТУРЧИНОВ, перший заступник голови партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина": "Коли тенденція фінансування уряду, за рахунок інвестиційних коштів НБУ, не буде змінена, ми вже восени можемо мати серйозні проблеми у вигляді, як інфляційних процесів, так і знецінення нашої національної грошової одиниці"».

Тут є й предметна критика, і цифри, але аргументацію опозиції розведено у випуску з самохвальством влади, а твердження Турчинова ніяк не перевіряються. До того ж, висловлювання колишнього першого віце-прем'єра подаються не як позиція Блоку Юлії Тимошенко (себто найбільшої політичної сили парламентської опозиції), а як його особиста думка. На цьому наголошено в повідомленні - «Турчинов незадоволений», «на його думку» тощо.

Серед інших знаків часу - одностайність, із якою телеканали доносять до телеглядачів малозмістовий офіціоз. Наприклад, 24 червня на засіданні ради регіонів президент Янукович повідомив про свій намір створити президентський кадровий резерв для державної служби. Пропоную для порівняння повідомлення телеканалів про цю подію:

Перший національний:

«Світлана ЛЕОНТЬЄВА, ведуча: Кадри вирішують усе. Президент на засіданні ради регіонів виступив з ініціативою створення нової системи кадрового резерву управлінців, щоб залучити обдаровану молодь. Найздібніших обиратимуть у вишах країни та за кордоном, а також шукатимуть у спеціальних інтерв'ю-центрах, щоб потім запросити на роботу в держустанови, уряд чи Адміністрацію президента. Віктор Янукович розповів, що вже підготував проект відповідного указу і розробляє проект закону про держслужбу, аби підвищити її престиж.

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України: "Підготовка фахових державних управлінців - це і відповідна система освіти, підвищення кваліфікації працівників відповідних напрямків, і вдосконалення законодавства про державну службу. Оплата праці різних категорій державних службовців і багато інших аспектів"».

Згідно з установленою Миколою Яновичем Азаровим модою, Перший канал цитує радянського диктатора - адже саме Йосифу Сталіну належить фраза «кадры, овладвешие техникой, решают все» (згодом розповсюджена у скороченій формі). Цю фразу, між іншим, генеральний секретар ВКП(б) промовив у 1935-му, невдовзі продемонструвавши, якими саме методами він вважає за потрібне вирішувати кадрове питання. Попри ефектний початок матеріалу, його зміст до кінця не зрозумілий, як це часто буває з офіційними повідомленнями: що таке «ініціатива» (чи йдеться про законопроект, чи про проект указу), яким чином президент гарантуватиме працевлаштування «резервістів» в органи, які не перебувають під його юрисдикцією - наприклад, Кабмін. Що ж до синхрону, то з усього можливого обсягу прямої мови (як ми бачимо нижче, вибір був) редактори Першого обрали цитату, в якій ідеться про елементи роботи з підготовки фахових державних управлінців, інакше кажучи, ні про що, - вона просто ілюструє той факт, що Янукович щось промовляв на тему кадрів.

«Інтер»

«Ольга ГРИЦЫК, ведущая: Виктор Янукович создаст президентский кадровый резерв государственных служащих. Об этом он сообщил на заседании Совета регионов в Киеве. Премьер, спикер, а также главы областных администраций и местных советов обсуждали, как готовить чиновников и повышать их квалификацию. Виктор Янукович пообещал, что в ближайшее время подпишет указ о разработке стратегии государственной кадровой политики. Документ, в частности, предусматривает систему отбора перспективной молодежи для работы в органах власти всех уровней.

Виктор ЯНУКОВИЧ, Президент Украины: "Формування президентського резерву передбачає систему кроків по селекції обдарованої молоді, забезпечення таких людей найвищою освітою. Це майбутні міністри, майбутні фахівці вищого рівня державної влади, в тому числі і президенти, і прем'єр-міністри"».

З цього повідомлення вже зрозуміліше: гарантій працевлаштування молоді, залученої до резерву, Янукович не обіцяв. Хоча Новий канал їх таки побачив:

Новий канал

«Леся ЯВОРІВСЬКА, ведуча: Віктор Янукович оголосив мобілізацію молоді. Президент створює президентський резерв - запрошує молодих і розумних. Обіцяє вивчити їх у найкращих університетах України і світу а потім найкращих з найкращих забрати у владу - на міністерські, прем'єрські і навіть президентську посади. Указ про президентський кадровий загін вже підготували.

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України: "Ми повинні створити конкурсне середовище, в якому будуть вирощуватися фахівці вищого рівня, щоб найближчим часом ці молоді люди появилися у всіх ланках влади"».

Гаразд, припустімо, що після змін до Конституції, що повернуть державу до президентської моделі, президент зможе призначати міністрів і главу уряду. Однак забирати когось на президентську посаду... Здається, у спробі вільно й інфотейнментно переказати порожню новину журналістів трохи занесло.

ICTV

«Інна ШЕВЧЕНКО, ведуча: В Україні створять систему президентського кадрового резерву. Про це Глава Держави Віктор Янукович повідомив сьогодні на засіданні ради регіонів. Нині вже готовий відповідний проект указу. За словами президента, ця програма відбиратиме обдаровану молодь, яка вчитиметься у кращих вишах України та світу. Проблему підготовки кадрів Янукович обговорював з прем'єром, з губернаторами, мерами та головами районних рад. Одне із завдань нової влади - покращити систему освіти держслужбовців. Адже попереду в України масштабні зміни та модернізація - тому кадри вирішують усе.

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України: "Без створення правових, організаційних та фінансових засад державної кадрової політики ми не можемо розраховувати на успіх глибинних реформ, які нам з вами належить втілювати в життя практично у всіх сферах українського суспільства"».

Попри цитату зі Сталіна, повідомлення ICTV виявилося найбільш інформативним, хоча синхрон обрано радше «іміджевий» - він демонструє турботу президента про вирішення абстрактної кадрової проблеми, але не конкретні шляхи її розв'язання. Хоча до ухвалення відповідних рішень та початку їх утілення в життя уся ця тема має характер суто іміджевий і піарний. Що дало іншим всеукраїнським каналам підставу проігнорувати цей інформаційний привід. Це лише приклад - повідомлення, які з'являються, видається, лише для того, щоб заповнити квоту позитивних новин про владу, трапляються на більшості телеканалів практично щодня.

«Детектор медіа» ж продовжує стежити за технологіями спотворення дійсності й сподівається на те, що інший відомий афоризм Сталіна - «інших {у нашому випадку - журналістів} у мене для вас немає» - для українських медіа поки що неактуальний.