24 квітня в гостях у програми «Рентген», яка виходить щосуботи на радіо «Промінь», була керівник Центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників Ольга Большакова.

Темою програми стало обговорення  законотворчої ініціативи про збільшення ставки податку на рекламу у кількадесят разів.

«Раніше податок на рекламу був символічним, тому ми з ним ніколи не боролись, це було піввідсотка від вартості самої реклами, це було неприємно, але абсолютно не обтяжливо, - пояснила пані Большакова. -  Зараз цей податок пропонують збільшити за певною шкалою:  наприклад, на телебаченні він  становитиме 21%, що у 42 рази більше, ніж раніше. Бюджети вже сформовано і  телерадіоорганізації розраховують на певні кошти, щоб банально платити зарплату журналістам».

Вона переконана: у разі ухвалення ініціативи центральні телеканали зазнають подальших кадрових втрат, адже протягом останнього року вони і без того вимушені були скоротити частину штатних співробітників внаслідок економічних чинників. Місцеві і регіональні телекомпанії будуть змушені зменшити витати на послуги концерну РРТ - на передавачі, на поширення сигналу, на іншу техніку. І це при тому, що відмовитися від послуг зв'язку неможливо: телекомпанія має мовити 24 години на добу, як вимагають ліцензійні зобов'язання. «Вони будуть просто банкрутіти, продаватися великим мережам, і ми просто втратимо місцеве телебачення», - підкреслила пані Большакова.

Як вже зазначала керівник Центру законодавчих ініціатив НАМ,  23 квітня на нараді з питань формування державного бюджету України, організованій Комітетом Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, речник Міністерства фінансів Андрій Боєчко заявив, що уряд не планує збільшувати податок на рекламу. Однак достеменно в цьому можна буде переконатися лише після оприлюднення проекту держбюджету на 2010 рік.

Які висновки важливо зробити вже сьогодні, слухайте у програмі «Рентген»:

 З розшифровкою тексту програми можна ознайомитися тут:

«Рентген. Вся правда про медіа»

Двадцять шостий випуск (24 квітня 2010 року)

М.Б.: В ефірі - спільний проект радіо «Промінь» та громадської організації «Детектор медіа» - програма «Рентген». Всю правду про медіа висвітлює для вас Марина Бердичевська. Мої вітання!

Сьогодні до студії «Рентгену» завітала керівник Центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників Ольга Большакова. Вітаю вас, пані Ольго!

О.Б.: Вітаю!

М.Б.: Пані Ольго, ми запросили вас сьогодні, тому що останніми днями українську журналістську спільноту дуже схвилювала така подія, як законотворча ініціатива про збільшення ставки податку на рекламу у 42 рази.

О.Б.: Нас теж дуже стурбувала ця ініціатива уряду. Ми розуміємо, що уряд зараз шукає грошей до бюджету там, де тільки може, але нам хотілось би, щоб уряд шукав грошей там, де їх можна взяти, а не там, де це призведе до повного руйнування галузі.

М.Б.: Скажіть, будь ласка, а з чого все почалося і чому здійнявся такий галас?

О.Б.: Наші колеги дізналися, що на неофіційній (чи напівофіційній) зустрічі уряд оприлюднив такі ініціативи. Власне, це доповнення до закону про державний бюджет, це такий пакет документів про внесення змін до законів про оподаткування. Всю інформацію про цей пакет ми не знаємо, але нас стурбували зміни до декрету про місцеві податки і збори, яким і передбачено податок на рекламу. Я хочу сказати, що податок на рекламу - архаїзм пострадянських часів, коли реклама вважалася чимось соціально небезпечним, тому так само, як алкоголь і тютюн, рекламу оподатковували додатковими зборами. В принципі, на сьогодні це єдиний в Україні податок на витрати, що є нонсенсом з точки зору економіки. Держава має стимулювати витрати, а в даному випадку держава накладає на це додатковий збір.

М.Б.: Пані Ольго, я думаю, варто пояснити нашим слухачам, чому ми зараз узагалі обговорюємо цю тему. Тому що в спільній заяві Незалежної асоціації телерадіомовників та Індустріального телевізійного комітету йшлося про те, що якщо буде введено такий податок, то це прямий пресинг на журналістську спільноту, тобто пряме утискання свободи слова. Ви би могли пояснити, чому так?

О.Б.: Ми розуміємо, що реклама - це єдине джерело надходжень до телерадіоорганізацій, це єдине джерело, завдяки якому створюються передачі, сплачується заробітна плата журналістам, і взагалі все, що ми бачимо по телевізору і чуємо по радіо, створюється коштами, що надходять з реклами. Що зараз пропонує уряд? На сьогодні податок на рекламу був символічним, тому ми з ним ніколи не боролися, це було піввідсотка від вартості самої реклами, це було неприємно, але абсолютно не обтяжливо. Зараз пропонується збільшити цей податок, причому збільшити його за певною шкалою, наприклад, на телебаченні цей податок становитиме 21%, тобто зараз у середині року, коли всі бюджети вже встановлено, коли телерадіоорганізації розраховують на певні гроші, щоб банально платити зарплату журналістам, їм пропонується віддати 21%. Уряд запитує в нас, чому ми так стурбувалися, це ж не на нас податок, а податок на рекламодавця, але рекламодавці не дадуть більше коштів, бо в них також затверджені бюджети. Тобто, не буде так, що зараз рекламодавці побачать, що змінилися ставки податків, і пошукають ці гроші і дадуть на 20% більше коштів, ні. В кращому випадку вони дадуть ті ж самі гроші, і телерадіоорганізація віддасть 20% своїх, а це означає, що їй доведеться звільнити 20% персоналу, це для загальнонаціональних компаній, бо в них 50-60% витрат - витрати на заробітну плату, відповідно їх і будуть скорочувати. Треба завважити також, що під час кризи вже було звільнено всіх, кого тільки можна, тобто залишилися тільки найнеобхідніші працівники, без яких створення тих передач, які ми зараз бачимо, в принципі неможливе. Тому щойно буде звільнено ще 20% персоналу, будуть скорочуватися всі витратні проекти на телекомпаніях. Це для загальнонаціональних. Для місцевих і регіональних телекомпаній буде ще гірше, тому що в них найбільші витрати не на заробітну плату, а на послуги Концерну РРТ, тобто витрати на зв'язок - на передавачі, на поширення сигналу, на іншу техніку. Їх скоротити неможливо, тобто телекомпанія має мовити 24 години на добу, тому що так написано в ліцензії, якщо ж вона не мовить, то її позбавлять ліцензії, відповідно вони будуть просто банкрутіти, продаватися великим мережам, і ми просто втратимо місцеве телебачення.

М.Б.: Пані Ольго, у вашій заяві також ішлося про те, що першими постраждають передачі власного виробництва каналів, які останніми роками з'явилися на українському телебаченні.

О.Б.: Це справді так, бо вони найдорожчі. Закупні програми, які просто купуються в інших зарубіжних каналів, теж не дуже дешеві, але найдорожче те, що створюється безпосередньо в Україні, бо це витрати на персонал, на техніку, ліцензійні витрати, якщо ідея була не наша, а перероблена під українські реалії. А взагалі найдорожчими, як це не сумно для нас, є передачі новин, тобто традиційно для телебачення і для радіо робити новини - це дуже дорого.

М.Б.: Це може призвести до того, що будуть єдині новини, як за часів Радянського Союзу?

О.Б.: Можливо, не єдині, але вони будуть дуже серйозно обмежені, їх буде менше, місцеві компанії взагалі відмовляться від них, якщо виживуть. Щоб ви зрозуміли, чому це найдорожче, окрім того, що це найпрофесійніші журналісти, найпрофесійніші ведучі і таке інше, а ще й тому, що в новинах не можна розміщувати рекламу, це не окупається в компаніях. Відповідно, новини та інші інформаційні передачі дуже дорого коштують для телекомпаній, але ж це наше основне завдання, наша основна функція.

М.Б.: На вашу думку, що спонукало урядовців узагалі запропонувати такий проект, якщо ми знаємо, що останній рік, або ж навіть півтора роки, дуже знизилися обсяги реклами, а друковані засоби масової інформації взагалі припинили існування через те, що обсяги реклами зменшилися, рекламодавці перестали йти до друкованої преси?

О.Б.: Я думаю, це пов'язано з тим, що уряд узагалі не дуже переймається галузевими проблемами, це такий міжгалузевий орган, як, у принципі, і наш галузевий регулятор Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, яка не входить у структуру уряду, тому наші галузеві проблеми для уряду є доволі віддаленими і не дуже цікавими. Сам законопроект є абсурдним, тому що будь-яка людина, яка хоч трохи має відношення до нашої галузі, розуміє, що це просто знищить галузь у цілому. Я маю на увазі не тільки телебачення, для друкованих ЗМІ буде ще гірше, для них цей відсоток буде складати 15, але вони будуть вирішальними, тобто ми знищимо таку кількість друкованих видань, яка буде просто фатальною для нашої країни, але ніхто в уряді над цим не поміркував. В принципі, я хотіла би побачити економічне обґрунтування цього законопроекту, я впевнена, що його немає взагалі.

М.Б.: Пані Ольго, а от 23 квітня речник міністерства фінансів Андрій Бойко сказав, що це неправдива інформація.

О.Б.: Ви знаєте, перед тим деякі представники уряду на програмі у Савіка Шустера підтверджували цю інформацію. Перш за все, я хочу сказати, що ми опинилися в дивній ситуації, але я хочу вас запевнити, що ми люди доволі зайняті, і витрачати таку кількість часу, нервів і коштів на те, щоб організувати боротьбу з цим законопроектом, ми не будемо. Я точно знаю, що в нас є інші проблеми, на які ми могли би спрямувати ці ресурси. Я не дуже вірю в таку заяву. Пан Бойко говорив, що це був якийсь проект, який ніхто не намагався просунути, а це була одна з ідей, яка в принципі не мала перспектив потрапити до законопроекту. Ми подивимося, насправді ми не втрачаємо пильності, тому що ми не виключаємо таку ситуацію, що у вівторок цей законопроект буде оприлюднено, - до речі, на сайті він уже є, про нього вже оголошено, і в нього є реєстраційний номер, але самого тексту ще немає, - я не виключаю, що ми побачимо цей текст, і там буде йтися про податок на рекламу. Ми не завершуємо своєї роботи проти цього проекту.

М.Б.: Пані Ольго, ви говорили, що це безпрецедентний і абсурдний проект. А як відбувається в інших країнах світу?

О.Б.: Такий податок був у Росії, тут (аналогічно з нашою країною) його було введено в пострадянські часи, і було скасовано в 2002 році саме з тих міркувань, що з економічної точки зору це абсурд. Мені здається, в Індії є податок на рекламу якийсь не дуже великий. За загальноєвропейськими і міжнародними нормами такого немає, тому що це те ж саме, що йти проти власної економіки.

М.Б.: Скажіть, будь ласка, якою є реакція керівників телеканалів?

О.Б.: Сумною. В принципі, всі дуже стурбовані, але в нас дуже організована галузь, в нас є кілька асоціацій, які об'єднують компанії, і це наша робота як асоціації захищати їхні інтереси, це не робота керівника телекомпанії. Але, в принципі, члени нашої асоціації дуже стурбовані цією ситуацією, особливо враховуючи, що до нас входить дуже багато регіональних та місцевих телекомпаній, а для них це особливо небезпечно.

М.Б.: Що можна зробити за ці декілька днів, які залишилися до прийняття бюджету?

О.Б.: Нас підтримав парламентський Комітет по свободі слова, але ми розуміємо, що члени комітету - це трошки більше ніж десять людей, які не зможуть вирішити ситуацію в залі, тому ми попросили їх, щоб вони звернулися до всіх народних обранців, які їх можуть почути, з проханням не припустити прийняття такого законопроекту й такого податку. Ми сподіваємося, що ЗМІ - це доволі важлива суспільна галузь і депутати дослухаються до нас. Я можу навести приклад, як розвиватиметься ситуація, якщо вони не дослухаються - рік тому Національна рада з питань телебачення та радіомовлення раптово, тишком-нишком, щоб ніхто не чув, у десятки разів підняла розмір ліцензійного збору, так от: за рік, поки цей збір існував, ми втратили 50 суб'єктів господарювання, які працювали в нашій галузі. Перш за все, це телекомпанії, які фактично змінили форму власності і з місцевих стали загальнонаціональними, а по-друге - це велика кількість провайдерів кабельних операторів, які закрилися через те, що не могли сплатити ліцензійний збір. Врешті-решт це викликало такий супротив, що було прийнято законопроект, методика розрахунку, всі формули абсурдні, ми були примушені до того, щоб внести їх у закон, щоб побороти цю ситуацію. Навіть якщо цей законопроект буде прийнято, ми його поборемо врешті-решт, я в це вірю, тому що коли ми побачимо всі наслідки цього законопроекту, то навіть уряд буде змушений прислухатися до того, що ми говоримо. Але скільки мовників, телеканалів, радіокомпаній і друкований ЗМІ зникнуть за час цієї боротьби, це вже будуть дуже великі витрати, які важко потім буде відновити.

М.Б.: Можна зробити такий висновок: якщо така законодавча ініціатива буде прийнята, то це дійсно дає якісь преференції державному єдиному телеканалу України перед всіма іншими, які працюють більше на комерційній основі?

О.Б.: Ви знаєте, у нас і зараз такі преференції є, тому що державний телеканал отримує кошти з бюджету, і це значні кошти з бюджету, і він розміщує рекламу. В принципі, в європейських країнах на державних телеканалах, їх немає, але аналог їх - суспільне мовлення, реклами немає. В Німеччині канал суспільного мовлення почав розміщувати рекламу, і їм це заборонили через Європейську Раду, їм пояснили, що це є недобросовісна конкуренція, тому те, що наш Перший канал має два джерела фінансування порівняно з комерційними телеканалами, теж недобросовісна конкуренція, але їм це не дуже допомагає з рейтингами і всім іншим. В даному випадку ситуація буде ще більше перекошуватися, але насправді, мені здається, це не вплине додатково серйозно на галузь, бо навіть без державного телеканалу достатньо серйозним ударом буде податок на рекламу.

М.Б.: Якщо говорити про такий сегмент інформаційного мовлення, як інтернет, як на ньому може відбитися такий законопроект, якщо його буде включено до державного бюджету, і це буде прийнято?

О.Б.: Я думаю, поки що ніяк, тому що відстежити й оподаткувати рекламу в інтернеті дуже важко, наскільки я розумію, це зараз взагалі не здійснюється. Я не дуже великий спеціаліст у цьому, тому що ми не займаємося цим сегментом, ми тільки плануємо серйозно ним займатися через те, що зараз дуже швидко розвивається інтернет-телебачення та інтернет-радіо, а реклама оподатковується у розміщувача, а в інтернеті ця людина може бути взагалі за кордоном, або невідомо де, і розміщувати в себе на сторінці якусь рекламу. Я не можу говорити про це професійно і кваліфіковано, але я думаю, поки що це не вплине на інтернет.

М.Б.: Але ми бачимо спроби, зокрема і в сусідніх державах, наприклад, у Російській федерації, а також у Венесуелі та Китаї, намагання влади якимось чином врегулювати контент в інтернет-виданнях, навіть у соціальній мережі.

О.Б.: Ви знаєте, це питання, мабуть, для цілої окремої бесіди. У нас дуже серйозно змінюється ситуація в галузі в цьому питанні, в питанні свободи слова. Якщо досі всі міжнародні організації і наші громадські організації були зосереджені на захисті журналіста, тому що тиск здійснювався безпосередньо на людину, яка створювала контент, і захист свободи слова, перш за все, був захистом журналіста, редактора, творчих працівників, то тепер нам треба зрозуміти, що основним джерелом небезпеки є людина, яка займається технікою, бо вона більш вразлива. Зараз весь тиск на мовників буде перенесено на провайдерів програмної послуги, операторів телекомунікації. Давайте спробуємо усвідомити, наскільки вони вразливі - журналіст може перейти до іншої редакції, може десь заховатися, переїхати до іншої країни, а ці люди не мають такого статусу престижу, як журналіст, при цьому вони працюють на землі, їм треба дуже багато дозволів, від місцевої влади, можливо, ці дозволи зараз будуть переадресовані на центральні органи влади. Заборонити йому цю техніку, вилучити її в нього, заарештувати її дуже легко, але при цьому ми цих людей ніяк не захищаємо, і саме через цих людей в найближчі часи на нас буде здійснюватися певний тиск. Давайте пригадаємо, що відбувається навіть зараз. Під час передвиборної кампанії були (хоч і не дуже поширені, але випадки), коли Концерн РРТ за скаргою прокуратури відключав харківську компанію від ефіру, були випадки, коли також харківські кабельні оператори відключали на декілька тижнів компанію з кабелю, а там це основна частина аудиторії, саме після того, як були оприлюднені дані про поширення передвиборної агітації. Ми вже маємо таку ситуацію, але вона буде ще погіршуватися, тому що частка техніки раніше не була такою визначною - один передавач, кілька технічних працівників, а зараз це великий комплекс обладнання, який потребує серйозного обслуговування і, відповідно, він стає все більш вразливим. Це як телефон - коли це був телефон механічний і він ламався, його було дуже легко відремонтувати, а зараз, коли це ай-под чи ай-фон, то вони набагато вразливіші, це схожий процес.

М.Б.: Тобто, ви вважаєте, що навіть зараз, якщо припустити, що українська держава захоче взяти приклад з Російської федерації і якимось чином врегулювати контент в інтернет-просторі, то навіть не потрібно буде спроб СБУ змусити інтернет-видання зареєструватися в якості офіційних ЗМІ?

О.Б.: Я думаю, що вони будуть продовжуватися ці спроби, але дуже швидко наші державні органи зрозуміють, що це дуже важкий і невдячний шлях, що набагато легше взяти під контроль провайдерів і операторів. Якщо подивитися на наших сусідів і на інші країни, то ми побачимо, що тиск там безпосередньо на блогерів, на авторів сайтів, він здійснюється в тих країнах, де повністю вся техніка в інтернеті зосереджена в руках однієї компанії, яка є державною, тобто там техніка і так під контролем, тоді вже починається тиск на якихось конкретних авторів контенту. А в тих країнах, де, в принципі, багато компаній здійснюють технічне обслуговування інтернету поки що, там тиск уже зараз дуже серйозний здійснюється саме на цих людей. Їх змушують видавати ІР-протоколи, щоб знайти автора певної публікації в інтернеті, треба запитати у провайдера його ІР-адресу, а потім його вже можна знайти особисто, так от, нема сенсу його шукати по якихось ознаках, простіше прийти до провайдера і пригрозити йому, наприклад, протоколом про перевірку його техніки на екологічну безпечність, і без жодних проблем. І ніхто за тебе не вступиться, за блогера стануть горою всі міжнародні організації, а за оператора комунікацій - ніхто.

М.Б.: Це зайвий раз доводить той постулат, що свобода і ринкова економіка дуже пов'язані. І зайвий раз доводить до тієї слушної думки, що вітчизняні ЗМІ треба роздержавлювати, надто регіональні, я правильно вас розумію?

О.Б.: Я повністю з вами згодна, хоча не бачу прямого висновку з того, про що ми говорили, але я думаю, що в принципі державні ЗМІ - це пережиток. Чому ми зараз говоримо про те, що важко роздержавити? Тому що нам дуже шкода людей, які працюють на державних ЗМІ, ми розуміємо, що ці люди звикли працювати в певних більш комфортних умовах, ніж журналісти приватних видань. Ми розуміємо, що якщо зараз державні друковані ЗМІ, державні комунальні телекомпанії приватизувати, то більшість із них не виживуть, тому що не звикли працювати в конкурентоспроможному середовищі, і нам їх шкода, тому що там переважно немолоді люди працюють, яким уже лишилося кілька років до пенсії, і нам не хочеться, щоб ці люди опинилися на вулиці. Але, тим не менш, їхнє існування загрожує всім іншим приватним виданням, тому що вони на нерівних умовах.

М.Б.: Пані Ольго, я дуже сподіваюся, що все ж таки у наступний вівторок цю законотворчу ініціативу не буде включено до закону про державний бюджет на цей рік. Я дуже вам дякую, що ви завітали до нас у студію, у студії «Рентгену» була Ольга Большакова, керівник Центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників. Всю правду про медіа висвітлювала для вас Марина Бердичевська, в ефірі була програма «Рентген». До нових зустрічей!

Програму створено в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізує спільно з Інститутом масової інформації.

«Детектор медіа»