Церемонію закриття зимових Олімпійських ігор у Ванкувері, як і церемонію відкриття, Перший національний канал показував двічі - глупої ночі з неділі на понеділок, а потім у запису в понеділок, 1 березня, увечері. От про останнє й піде мова.

Перший національний і тут примудрився бути попереду планети всієї. Зрозуміло: кожний канал має встановлену сітку обов'язкових програм, яку не можна міняти, хоч би що сталося. Тим більше не може бути приводом для зміни сітки така пересічна подія, як закриття Олімпіади. І все ж церемонія урочистого закриття із сорокахвилинною (а з урахуванням реклами - ледь не годинною) перервою на новини от просто посередині дійства - це було видовище ще те. Неординарне. Пересунути початок бодай на годину раніше (це була б 18:50) канал, напевне, не міг ніяк. Зробити розрив у трансляції так, щоб він лягав якраз поміж тематичними блоками церемонії закриття (театралізовані виступи, промови офіційних осіб, представлення Сочі - столиці наступної зимової Олімпіади, знову театралізовані виступи, концерт), мабуть, теж не міг із об'єктивних причин.

Коментував церемонію Дмитро Лазуткін. Саме так було написано у субтитрах. Коли він прощався з глядачами перед завершенням трансляції, він так і сказав: «Вели репортаж Дмитро Лазуткін». Помовчав і якось невпевнено додав: «Та Володимир Тимошенко». Сказано це було так, ніби пан Лазуткін достеменно не знав, чи допомагав йому коментувати Тимошенко, чи ні. Хоч би там як, а надто прискіпуватися цього разу не хочеться. Мірою мляво й монотонно, мірою ні про що, але його (їхній) коментар не запам'ятався чимось аж надто надзвичайним. Та й, власне, майже не запам'ятався взагалі. Хотілося б, звісно, бодай якоїсь підсумкової статистики, переліку команд, чиї представники здобули найбільше медалей, наприклад, із кількістю тих самих медалей. Ще хотілося б згадок про найяскравіші моменти змагань у різних видах спорту, про найгостріші інтриги та переможців. Ну, але то вже забаганки. Сама по собі церемонія також була вочевидь затягнутою, та й росіяни, представляючи Сочі, прагнули вразити передусім кількістю технічних ефектів, а не динамікою дійства. (Саме тут зародилася підступна думка: нав'язливе демонстрування технічних можливостей, хай навіть на шкоду змісту, є характерним для не надто технічно розвинених країн - тих, для яких ці можливості так і залишаються чимось із розряду «очевидного - неймовірного».) Напівсонний коментар цілком відповідав характерові того, що відбувалося на полі стадіону. Контрастом став лише момент офіційного оголошення Олімпійських ігор закритими. Ведучий раптом дуже емоційно, просто тобі натхненно вигукнув щось на кшталт: «До побачення, Ванкувер! Здрастуй, Сочі!». Усю душу вклав він у цей вигук - ніби так уже не терпілося йому залишити обридлий Ванкувер або хоча б коментаторську кабінку.

Сказав ведучий, що головним сюрпризом нинішньої Олімпіади стало те, що не здобув перемоги Євгеній Плющенко, - то, мабуть, так воно й було. Мабуть, більше нічого сенсаційного під час Олімпіади справді не трапилося, а Плющенкові просто-таки приписано було стати переможцем. Олена Степанищева, що вела трансляції змагань із фігурного катання, підготувала глядачів саме до такого переконання. Під час репортажу про змагання чоловіків-одиночників у довільній програмі український учасник цих змагань Антон Ковалевський, завершивши свій виступ, прийшов до студії допомагати коментувати. От він і розклав увесь виступ Плющенка по поличках: і скуто він виступав, і стрибки в нього були хоч і без відвертих помилок, але й далеко не бездоганні. «Програма не пішла», - сказав, здається, Ковалевський. Тоді Степанищева з ним погодилася. А от під час трансляції гала-концерту (чи то, по-старому, показових виступів) недвозначно натякала: перемога американця Евана Лайсачека (усього-навсього чинного чемпіона світу, поміж іншим) є дуже й дуже сумнівною, вона - цілковито на совісті суддів. Звісно ж: коли російські ЗМІ пишуть ледь не про світову змову проти Росії, не стане ж український коментатор їм суперечити!

Пригадався 2002 рік, зимові Олімпійські ігри у Солт-Лейк-Сіті. Тоді стався скандал із суддівством у парному катанні, уже після змагань результати було переглянуто й уперше в історії цього виду спорту було присуджено дві золоті медалі; після цього систему суддівства в усіх видах фігурного катання було докорінно змінено. На перемогу претендували росіяни Єлена Бережна й Антон Сіхарулідзе та канадці Жамі Сале й Даві Пеллетьє. От виступили росіяни - чудово з погляду техніки, але вочевидь утомлено, якось механічно. Потім настала черга канадців. Вони виступили так само чудово з погляду техніки, але ще й натхненно, мов на єдиному диханні. Після їхнього виступу Степанищева не сумнівалася, хто стане чемпіонами. Захват виступом канадців та їхнім артистизмом - от що лунало в коментарях Степанищевої, на всі лади розхвалювала вона канадців. І це при тому, що вона не приховувала свого вболівання за росіян. Коли ж виявилося, що обидві пари отримали однакові оцінки за техніку, а от саме за артистичність оцінки росіян виявилися вищими, ніж оцінки канадців, Степанищева як змовкла напівслові, так і не могла дібрати слів ще декілька секунд. «Ну, може, суддям видніше», - й досі пригадується її повний подиву голос. Але вже наступного дня вона, ніби нічого не сталося, розводилася про залаштункові суддівські оборудки, ледь не про підступи світового імперіалізму, через які канадцям незаслужено присудили другий комплект золотих медалей. Тема «ганебно відібраної в росіян перемоги» у виконанні Степанищевої лунала до самого завершення тодішньої Олімпіади. Тож традиції співу з російського голосу для спортивних коментаторів нашого Першого національного аж ніяк не є новими.

От тому, напевне, даремно ремствувати: мовляв, під час коментування церемонії закриття Лазуткін (із Тимошенком чи без нього) міг би бодай побіжно спробувати проаналізувати причини, з яких Україна не здобула на Олімпіаді жодної нагороди. Навіщо нам та українська збірна, коли є в нас Євгеній Плющенко та інші російські спортсмени, якими ми маємо пишатися?!

А церемонію закриття час від часу переривали вокальні номери. Коментатор спочатку обережно, а потім дедалі впевненіше розповідав під час співу то про співаків, то про Канаду, то намагався перекладати зміст пісень. Під кінець трансляції це набуло довершеного вигляду: черговий співак (співачка) розтуляв рота, а тільки й чути було, що голос Лазуткіна. Утім, тривала ця фантасмагорія недовго: після слів про те, що тепер буде довгий концерт, на який заявлено навіть Авріл Лавін, ведучий попрощався з глядачами, й трансляцію було завершено. І справді: навіщо українським глядачам якась там Лавін? Тим більше що співати вона мала однаково голосом Лазуткіна? Врешті-решт, не Наташа ж Корольова та Лавін, і слухати нема чого!

Можна, звісно ж, знову скаржитися на кричущу неповагу Першого національного до глядачів. Точніше, на його зневагу до глядачів. Але користі з того... От трансляція згаданого вже гала-концерту найсильніших фігуристів розпочалася раніше від оголошеного часу, та ще й із середини. Наприкінці, коли всі фігуристи разом виходили на лід, з'ясувалося: не показали чотири виступи, зокрема й номер срібних призерів у парному катанні. Організатори цього разу допомогли: якщо традиційно спочатку виступають ті, хто посів п'яті місця, потім ті, хто посів четверті, й так до перших місць, то цього разу всіх учасників, окрім чемпіонів, перемішали. «Дурні глядачі не помітять, що їм показали не все», - зраділи, певне, на Першому національному.

Під час трансляції 23 лютого довільної програми у спортивних танцях старанно показували тих, хто посів місця від одинадцятого до п'ятнадцятого, а пару, що стала четвертою, вирізали. Як і пару, що стала десятою. 19 лютого анонсований розклад програм полетів шкереберть: трансляція вситупу Юлії Тимошенко у суді сплутала всі анонси. Тож довільну програму чоловіків (у скороченому варіанті) показали пізніше, замість гірськолижного спорту - слалому-супергіганту. Гаразд (хоча чи гаразд?), канал знайшов саме такий вихід зі становища. Але чи не могли б із екранів чітко оголосити: репортаж про фігурне катання відбудеться о такій-то годині, а про слалом не відбудеться взагалі? Чи хоча б у субтитрах дати оголошення? Чи справді керівники каналу вірили, що любителі фігурного катання як витріщаться на екрани, так і сидітимуть перед ними, а не вимкнуть телевізори, переконавшись у скасуванні трансляції? Чи справді вони сподівалися, що любителі гірськолижного спорту не помітять різниці між слаломом та виступами фігуристів-одиночників? Оцю трансляцію змагань фігуристів глядачам просто-таки жбурнули в обличчя. І це - канал, який має представляти державу, на відміну від приватних телефірм?

Коли вже зайшлося про трансляції фігурного катання, не можна не сказати про незмінну ведучу Олену Степанищеву. Прогрес у її коментуванні, поза сумнівом, є. Її українська мова стала, за деякими невеликими винятками, правильною, а добирання нею слів уже не так помітне. Інтонаційні барви ще, як то кажуть, залишають багато чого бажати, але бодай коли-небудь практика має зробити свою справу. Заради цього прогресу дуже хотілося б заплющувати очі не всі огріхи, але вже не виходить.

Тут я мушу покаятися. Генерал-губернатора Канади справді звуть Мікаель Жан. Досить нетипове ім'я як для франкофонів, типовим є Мішель, про що я й написав у статті про відкриття. Але даруйте, цю провину мусять розділити зі мною телевізійники. Це вони привчили до того, що їхнє вимовляння іншомовних (неанглійських) імен може бути яким завгодно, тільки не правильним: останніми роками доводиться час від часу зустрічати навіть таке цікаве польське прізвище, як Джановський (Janowski). Під час коментування церемонії закриття Дмитро Лазуткін показав чудовий винахід: імена та прізвища він вимовляв у стилі «нрзб». Не прискіпаєшся. Одного разу тільки проколовся - коли франкомовного канадського співака оголосив як Майкла й додав: «Або по-французьки - Мішель». Чи справді в Канаді заведено взаємозамінювати англійські та французькі імена? Так, заведено - серед людей не дуже освічених, які плутають Латвію з Литвою, а Словенію зі Словаччиною не плутають, бо не чули ані про ту, ані про іншу.

Так от, іншомовні імена як були для Степанищевої каменем спотикання, так і залишилися. Бронзова призерка у жіночому одиночному катанні, канадійка, була в неї ДжоАнні (з наголосом на другий склад) Рошетт, і ніяк не інакше. Олімпійські чемпіони у спортивних танцях канадець Scott Moir виявлявся то Скоттом Мойром, то Скоттом Муаром, а його партнерка Tessa Virtue - Тессою ВерчЮ (з наголосом на останній склад). Ізраїльська тренерка, відома в недалекому минулому фігуристка Галіт Хаїт була у виконанні Степанищевої Галіт Чейт. І справді, написано ж: Chait!

Можна погодитися з тим, що імена російських спортсменів Степанищева вимовляє на російський лад: Євгеній, а не Євген, та Тат'яна, а не Тетяна. От тільки вимова при тому мала б залишатися українською! Справді, не вимовляє ж вона імена американців із американським прононсом! Що є зовсім неприпустими, то це відмінювання імен за російською парадигмою. Може бути: «Учні Тат'яни Тарасової», але ж ніяк не «Учні Татьяни Тарасавай»! «Учениця Єлени Буянової-Водорезової», але ж не «Єлєни Буянавай-Вадарєзавай»! Чому тоді Степанищева не розповідає про бронзового призера в парному катанні Робіна ШолковЕго, з наголосом на третій склад! Особливо дивно виходить, коли розмова зачіпає ізраїльських спортсменів «Аліксандру та Рамана Зарєцкіх». Ото, мабуть, іврит саме так і звучить? Фінська та естонська мови, до речі, так само мають відмінки - то, може, Степанищевій варто вивчити їх і використовувати, коли йдеться про фінських та естонських спортсменів?

Може, це й дрібниці. Але ж цікавість коментарів та довіра глядачів саме з таких дрібниць і складаються.

Фото - www.images1.turnir.com.ua