Скажіть-но, 800 осіб - це багато чи мало?

Очевидно, залежно від того, хто вони, ці 800. Бо ж були і 300 незламних спартанців, і «30 мучеників - українців славних, молодих», і той сакраментальний один, котрий, всупереч усьому, у полі воїн...

А 27 тисяч - це багато чи дуже багато?

Принаймні, цілий стрілецький корпус Червоної армії часів Другої світової...

Так от, перша цифра - це кількість результатів, яку дає інтернет-пошуковик Google, коли ви набираєте слово «жидЮлька». Друга цифра - це кількість результатів, яка висвітлюється при набраних слова «Юля жидовка».

І далі: «Капительман» - близько шести тисяч результатів, «Капительман-Тимошенко» - десь так само, «Капительман-Григян» - дві тисячі, «Капительман Юлия» - дві з половиною тисячі, «Капительман Юлия Владимировна» - тисяча сто, «Капітельман» - 8500, «Капітельманша» - 600... Ну, і таке інше, і подібне на це.

Так от: це багато чи мало?

І як до цього всього ставитись?

Звісно, можна все списати на те, що абсолютна більшість результатів такого штибу стосується різноманітних інтернет-форумів (свята правда), що названі вище словеса можуть вживати ті самі особи, на одному форумі пишучи «Капітельман», на іншому - «Капітельман-Григян» (теж правда), що, зрештою, кожна нація має право на своїх ідіотів (українці - не виняток).

Ясна річ, можна стверджувати, що йдеться про суспільних маргіналів, що подібні настрої певної частини електорату не вплинули на загальні результати виборів, що для України характерний достатньо високий рівень толерантності міжетнічних відносин і що не варто кидати тінь на власну країну задля того, щоб поставити тавро на тих, хто сам на себе його поставив (а от із оцим усім уже значно складніше, бо ж звати маргіналами просунутих юзерів не випадає, та і щодо тіні щось таке ми вже чули у радянські часи).

І нарешті, можна з посмішкою підтверджувати слова ледь не всіх закордонних спостерігачів про те, що ці президентські вибори в Україні стали справжнім святом демократії, - разом з ними не помічаючи, що йдеться про перші такі вибори, на яких діяли чинники ксенофобії та антисемітизму.

Перші не в плані спроб імпортних політтехнологів надути кілька мильних бульбашок загрозливого вигляду для впливу на психіку виборців-дурників («Пане Ющенку, ваша дружина американка!» - і Кобзон, котрий співає про загрозу громадянської війни - це вже було 2004 року), а в плані спонтанної, хоча і кимсь часом під'юджуваної активності інтернету, спрямованої проти «інородців», котрі, мовляв, посміли претендувати на перші ролі в державі.

Процитую фрагмент обговорення статті одного справді гідного достойника культури на сайті впливового інтернет-видання (стиль і правопис збережені):

«Проголосувати за Юлю, - скажуть знов за ту аферистку - жидівку голосуємо? Проголосувати за Януковича - скажуть знов за бандита, зека, українофоба проголосували? Проголосувати проти всіх - скажуть все рівно Януковичу - бандиту допомогли. Не піти на вибори - скажуть не виконали свій громадянський обов'язок. З любої сторони жопа.

крук ти просто сільский рагуль, як у 17-му році одна хитра нація зіштовхнула росіян лобами, що тріскотіння ще й досі чути, так тепер п. Капітальман хоче зробити з нами. А, може ти до них належиш, то питань нема.

Так! Все зрозуміло! Президентом хочете бачити жидівку, прим*єр-міністром - молдаванина........ В нас Україна, чи збірна солянка!!!!!!!

Шановні львівяни голосуйте за п. Грігян - Капітальман вона щира українка і ще щирішою стане, як дасте їй мільярд доларів вкрасти, бігме вишле вам літаком ТАМІФЛЮ би вам голова не крутилася, як правду довідаєтеся».

Те, про що написана стаття, нікого з форумчан не цікавить. Проблема - одна. «Аргументація» - залізна. Патріотизм, як-то кажуть, так і пре... І це при тому, що в цьому інтернет-виданні відверті матюки негайно видаляють з форуму...

Припустімо, що це справді маргінали, «офісний планктон» чи недорікуваті студенти, часом нездатні навіть грамотно побудувати речення. Припустімо, що певні провокатори ініціювали подібну стилістику в обговореннях та вміло спрямовували її в потрібне річище - з політтехнологічною, ясна річ, метою. Але ж спонтанність і щирість більшості подібних реплік сумніву не викликає - і саме це мусило б привернути увагу українських медіа до цього феномену.

Бо ж ідеться про соціально-політичну загрозу значно більшого масштабу, ніж недорікувате базграння ужгородського мера Ратушняка на адресу Арсенія Яценюка, яке торік стало на якийсь час топ-подією у медіасвіті (і, до речі, спричинило зливу коментарів подібного штибу в інтернеті). Ратушняк - це лише один не надто харизматичний персонаж із тих десятків тисяч, що оцінюють світ у певних світоглядних категоріях; тут же йдеться про масу, якій тільки й не вистачає, що фюрера, наділеного потужною харизмою.

При цьому хамська відвертість цієї публіки на інтернет-форумах й у блогах сполучається - і на це теж ніхто не хоче звертати увагу - з майже вишуканою риторикою інтелектуалів на тему «справжнього українського президента», «щирого українця з діда-прадіда». І схоже, саме ці публікації за підписами знаних людей, а не зоологічне хамство Ратушняка спонукали Арсенія Яценюка опублікувати свій родовід до казна якого коліна, щоб засвідчити: я не винен, у мене всі предки українці й дружина українка, ми расово чисті!

Можна було щось подібне уявити ще кілька років тому?

Утім, для когось це вияв «торжества демократії»...

Хоча можна було би просто відсканувати і помістити в інтернеті кілька сторінок діаспорної «Енциклопедії українознавства», створеної справжніми (без лапок) буржуазними націоналістами, де чітко і зрозуміло описано ту неймовірну «веселку» расово-антропологічних типів, яка притаманна з-поміж європейських, мабуть, тільки українському етносу. Поміж іншого, там ідеться і про середземноморський антропологічний тип («малу расу») у складі українського етносу, і домінує цей тип якраз у рідних місцях Яценюка (так само, як й автора цих рядків). А ще цей тип поширений в Іспанії, Італії, Греції й - о лихо! - у державі Ізраїль. Ясна річ, що нічого з того, що писали питомі українські націоналісти, нинішні суперпатріоти не знають і не мають потреби знати; зате найбільш ліберальні серед них чітко формулюють вимоги до неукраїнця, який претендує на вищу посаду у державі (янгол із синьо-жовтими крильцями - і той би, мабуть, не склав відповідних іспитів).

А от барон Карл Густав Манергейм порятував у 1918-19 роках Фінляндію, маючи «неправильне», себто шведсько-німецьке походження і не навчившись іще вільно розмовляти фінською мовою; хоча і серед фінів тоді були суперпатріоти, на щастя, їх вчасно поставили на місце. Але ж то якісь там фіни, а не щирі українські патріоти, чи не так? Один лише епізод із тодішньої вітчизняної історії: у лютому 1918 року більшовики захопили Кам'янець-Подільський. Численні українські військові частини оголосили нейтралітет. І от тоді полковник артилерії Ігор Палеолог-Комнін, нащадок аж двох (!) візантійських імператорських династій, взявши під команду татарський (!) батальйон, вибив більшовиків із міста і передав владу українським політикам, які перебували у дуже-дуже глибокому підпіллі. Справа в тому, що восени 1917 року Палеолог-Комнін прийняв присягу на вірність УНР, і, на відміну від багатьох щирих офіцерів-українців, вона не була для нього порожнім звуком. Та чи пам'ятають про полковника Палеолога-Комніна наші нинішні суперпатріоти? Запитання зайве - зайдіть в інтернет, пересвідчитесь...

Але у суперпатріотів готова відповідь: то йдеться про політичних українців, а ми - про корінну націю, саме з її лав має постати глава держави, наділений її правічними та невмирущими цінностями.

Ага. «Політичний француз» Наполеоне Буонапарте (той самий корсиканець - а це окремий етнос, - котрий став імператором). Чи «франкомовний поет» Аполлінарій Костровицький (той, котрого ми знаємо як Гійома Аполлінера). Спробуйте повчити французів «расології по-українськи» - думаю, відповідь буде адекватною. І чомусь Франція дозволила собі обрати главою держави Ніколя Саркозі з його ледь не всеєвропейською «мішанкою» предків, - і після того чомусь не втратила статусу великої держави і свою культуру...

Та годі. Вже давно підмічено: українські суперпатріоти виглядають майже повними копіями російсько-імперських чорносотенців. І єврейські погроми від імені Петлюри робили найчастіше хлопці, які ще кілька років перед тим волали під хоругвами Союзу Михаїла Архангела: «Бєй жидов, спасай Расєю!». Те саме й сьогодні - якщо не гидуєте, перечитайте інтернет-форуми. От де найтісніша братерська єдність, от де «непорушний слов'янський союз»...

Але знов-таки, мова не про маргіналів самих по собі. А і про тих ясночолих інтелектуалів, які фактично підігравали цим маргіналам, виступаючи у солідних виданнях. Тільки їхні методи були вишуканіше - ніяких «Капітельман-Грігян», а порівняння Тимошенко із Троцьким (і в дужках - Бронштейном, для геть тупих). І про Віктора Ющенка, котрий кілька місяців у публічних виступах відзначав, що все йде дуже добре, - от тільки не вистачає «українського прем'єр-міністра» - при цьому не розшифровуючи, що ж саме він має на увазі під українськістю. І невже нікого з журналістів це не зацікавило - що таке українськість від «пізнього» Ющенка, деякі промови якого почали несподівано рясніти такими пишними русизмами, наче їх незугарно перекладали з російської? І невже ніхто не схотів дослідити, чому мовчать чи ледь реагують на все те, що супроводжувало вибори, «професійні євреї», які зазвичай бачать антисемітизм навіть у банальній критиці тупої зажерливості котрогось із вітчизняних олігархів відповідного походження?

Та як би не було, саме зазначені маргінали та їхні покровителі і натхненники виявилися істинними переможцями президентських виборів. І переможцями у битві за медіа-простір - допоки в Інтернеті, де їм не зміг протистояти ніхто.

А з яких числових величин починається щось суспільно-значуще, тим більше масово-страхітливе... У жовтні 1919 року до недавно організованої Німецької робітничої партії приєднався новий активіст. Він став усього лише 55-м партійцем. Звали його Адольф Гітлер.