Американські серіали «Анатомія Грей», прем'єра якого відбулася на СТБ 12 листопада, та «Теорія брехні», котрий стартував на «1+1» 16 листопада, не мають до серіалу «Доктор Хаус» жодного відношення. Тим не менше, промо обох прем'єр будувалося саме на шаленій популярності  House. m.d.

Анонсуючи «Анатомію Грей», рекламний ролик на СТБ змонтували так, аби склалося враження: наступний серіал про лікарів - це або ще одна медична історія з харизматичним Хью Лорі в головній ролі, або - що канал напружився і придбав права на показ 6-ого сезону «Хауса» швидше, ніж це зробили в Росії і - головне! - раніше, ніж він потрапив на Петрівку в вигляді піратського диску. Враховуючи бюджет «Україна має талант!», загальну успішність більшості проектів цього каналу останнім часом, зростання рейтингу СТБ в цілому, концерти Елтона Джона та сера Пола Маккартні, а також мистецькі «гастролі» одного з найдорожчих художників світу Дем'єна Хьорста від каналу, власником якого є організатор усіх цих подій Віктор Пінчук, можна було чекати якого завгодно сюрпризу. Навіть згаданої вже швидкісної прем'єри «Хауса-6».

Натомість, анонсуючи «Теорію брехні», не лише «плюси», а й продавці піратських DVD з Петрівки наголошували: цей серіал користується величезною популярністю в шанувальників «Доктора Хауса». Правда, в сюжеті, показаному в ТСН напередодні прем'єри «Теорії...», прозвучало: «Цей серіал уже б`є всі рекорди популярності в Америці та Росії». Значить, якби серіал був популярним лише в США та, можливо, у Європі, його показ в Україні був би проблематичним до того часу, поки його не випробують на російському телебаченні, а ми, відповідно, не подивимося його в кабелі.

Мені після цього просто цікаво: матиме колись нарешті український канал з бюджетом та власним стилем (яким став СТБ) чи амбіціями повернути втрачені позиції (що їх має «1+1») право «першої ночі» на показ якісного рейтингового продукту іноземного (не російського) виробництва? Бо в ситуації, коли українському глядачеві пропонують прем'єру в Україні навіть не одночасно, а пізніше російської прем'єри, ця прем'єра фактично стає прем'єрою «другої свіжості».

Боже збав, я не закликаю закривати російські канали! Я пропоную інше: не можемо поки виробляти власний продукт - треба спробувати випередити братів-росіян у купівлі чужого. Адже на «Крем» чи «Десантуру» витрачаються, напевне, не менші гроші, ніж можна витратити на те, аби український глядач побачив щось новеньке та модне американське раніше, ніж глядач російський...

Проте навіть у ситуації, коли новинка новинкою насправді не є, обидва американські серіали в нашому ефірі все одно змагаються за рейтинги.

Маємо класичний приклад контрпрограмування. «Анатомія Грей» виходить у тому ж слоті, що раніше стояв «Доктор Хаус», аби народ далі дивився на те, на що звик у цей час, - на людей у білих халатах. «Теорія брехні» претензійно виходить не о 22.20, а о 22.22. Заради цього зсунули навіть вечірній ТСН, а рекламні паузи на обох каналах під час демонстрації епізодів співпадають. Тим не менше, спочатку «Анатомія Грей» взяла вищі показники, ніж останні серії п'ятого сезону «Доктора Хауса», натомість «Теорія брехні» в день прем'єри взула «Анатомію Грей».

Нічого дивного в цьому нема. Почати з того, що «Доктор Хаус» - серіал не для домогосподарок, прихильниць «Сватів» чи «Вогню кохання». Він очолює перелік так званих серіалів для інтелігентних людей, і в цьому списку - «Втеча з в'язниці» (був у ефірі IСTV), «Декстер», «Кістки» і, звісно, «Теорія брехні». Подібне визначення, як писав колись журнал «Корреспондент», означає: інтелектуально багатші представники середнього класу надто зайняті, аби дивитися серіали «для себе» в той час, коли їх показують по телевізору. Для них взагалі дивитися «ящик» - себе не поважати. А значить, піратські DVD на Петрівці - для них.

Через те п'ятий сезон «Доктора Хауса» більшість фанатів на час прем'єри на СТБ у вересні цього року вже додивилася. Натомість «Анатомія Грей» - історія не скажу нижчої, але точно - іншої якості, ніж «Хаус». Ця якість задовольняє постійних глядачів медичних серіалів у Америці, натомість у нас в Україні цільова аудиторія «Анатомії Грей» - точно не фанати Хауса. Розуміючи це, у промо-ролик цього серіалу вмонтували кадри з Х'ю Лорі. Відповідно, новий серіал стартував із вищими показниками, ніж останні серії баченого вже House. m.d.: прихильники Хауса чекали чогось нового і (по собі скажу) аналогічного.

Потім настала черга «Теорії брехні». Це кіно справді не для домогосподарок. До того ж ковдру на себе перетягнув задіяний у головній ролі Тім Рот - «зірка», коло шанувальників якої теж належить до категорії «не для всіх» (фанати Ді Капріо з фанатами Тіма Рота можуть навіть побитися), і чиє прізвище нічого не скаже тим, хто ніколи не бачив «Скажених псів», «Кримінального чтива» та «Чотири кімнати». Проте, віддавши, кінець кінцем, глядацьку перевагу «Теорії брехні», мушу визнати: саме Тім Рот і рятує цей серіал. Участь актора, котрий має в певних колах культовий статус, завжди краще, ніж актори, яких не впізнаєш і котрі розігрують зовсім не цікаве для мене дійство, як це відбувається в «Анатомії Грей». Ось і вся різниця. Для популярності, яку має «Доктор Хаус» і до якої апелюють промоційні ролики та сюжети «Анатомії Грей» та «Теорії брехні», не вистачає брутальності, здорового цинізму, чорного гумору, розкутості та безпосередньої неполіткоректності - ознак, на яких виїжджав та продовжує виїжджати Хаус. Тому обидва серіали, попри їхню несхожість, мають іншу, ніж House. m.d., цільову аудиторію.

«Анатомія Грей» розрахований передусім на жінок. Шанувальниці «Швидкої допомоги» з Джорджем Клуні сміливо можуть дивитися історійки з життя лікарів-інтернів. Те, що «Анатомія Грей» - дівчаче кіно, засвідчує не лише головна героїня, хірург Меридіт Грей: у Росії на каналі СТС серіал йшов під назвою «Анатомія пристрасті», аби жінки швидше визначалися з переглядами. Пристрастей як таких поки що нема. Принаймні, таких пристрастей, які б змушували хоч трохи перейнятися подіями на екрані.

Лікар Міранда Бейлі, яка керує новачками-інтернами і яку поза очі називають Нацистом, насправді зовсім не нацист: аби всі нацисти були такими суворими, але справедливими. Забуті всередині пацієнтів під час операції рушники та серветки - ані курйоз, ані трагедія, ані гріх без каяття, ані буденність інтернівської практики. Складається враження, що розмови про зашиті в животах серветки потрібні лише для сценарію, а не для викликання емоцій. А після того, як Іззі Стівенс наполягає на своєму праві інформувати чоловіків про те, що в жінок бувають критичні дні й вимагати від друзів-мужчин без огиди купувати їй тампони, я відчув себе персонажем ось цього мультика. Тому, аби не було аналогічних наслідків, припинив перегляд «Анатомії Грей». Зовсім не дивуючись при цьому, що протягом минулого тижня більшість моїх співбесідниць жіночої статі високо оцінювала «Анатомію Грей» порівняно з «Доктором Хаусом».

Зосередившись на «Теорії брехні» (оригінальна назва «Обдури мене»), ваш автор спочатку перебував під харизмою Тіма Рота. Сама історія теж захопила: для мене серіал з детективною інтригою завжди цікавіший, ніж без неї (як в «Анатомії Грей»). Психолог Кел Лайтман, голова агенції «Лайтман групп», така собі людина-детектор, розкриває злочини завдяки вмінню визначати брехню за мімікою та жестами інших. Окремі епізоди видаються трошки нуднуватими, очевидно - через реальну основу, яку має під собою серіал. Він створений на матеріалі наукових розробок доктора Пола Екмана. Очевидно, до «Хауса» цей серіал тематично присобачили, бо доктор Лайтман не просто переконаний, як і докор Грегорі Хаус, що всі брешуть, а й доводить це на практиці.

Але, абстрагувавшись від Рота-Лайтмана, я зловив себе на думці: щось у «Теорії брехні» мене теж дратує. Не так, звісно, як тампони і розмови про тампони в «Анатомії Грей», але певний дискомфорт є. Десь на сьомому епізоді зрозумів: причина - в політкоректності. Спочатку нам являють важку долю жінок у армії, яких всі сержанти намагаються зґвалтувати, а вони не опираються наказам. По ходу запитання: раз так, для чого жінкам армія? Мужиків усе одно не переробиш... Іншим разом пожежник стає жертвою расових упереджень. Ніби новачка нема за що більше пресувати, окрім як за колір шкіри... Ще епізод - про педофілів, котрі, втім, визнають себе небезпечними збоченцями і добровільно проводять сеанси хімічної кастрації. Подружня зрада - це погано, але ми бачимо не жінку, яку зраджує чоловік, а доктора Фостер, в якої жіночого - лише стать та одяг. За неї чомусь переживає тільки доктор Лайтман, і то - швидше для проформи, аніж справді переймається родинною трагедією колеги.

Словом, ці та інші страхи та комплекси сучасної Америки, а заодно - і світу, в «Теорії брехні» не цинічно висміюються та доводяться до абсурду, як у «Докторі Хаусі», а справді показані серйозно, ніби так і треба. Таким чином, усі спроби контрпрограмування марні. Надто не подібні ці історії. Надто різні цільові аудиторії в цих американських серіалів. І надто різна в них якість (хоча в обох випадках вища за дорогий «Крем»). Все одно, не будь старого доброго цинічного мізантропа Грегорі Хауса, не було б до чого прив'язувати обидві прем'єри. І не було б з чим порівнювати. Один з одним, як бачите, не варто.

Фото - krekotun.ru