Держава не може, не може, не може бути ефективним власником. Ми чули це сто тисяч разів, перейнялися і усвідомили.

Те, чим держава не може ефективно керувати, вона прагне продати («приватизувати»), а якщо об'єкт занадто стратегічно важливий, то здати в оренду.

Із трьох своїх ефірних телевізійних мереж, кожна з яких покриває понад 90% території України, держава так-сяк керує лише частиною однієї - УТ-1; третина її ефірного часу віддана в оренду комерційній структурі ТРК «Ера», а значна частина ефіру того, що називається «Першим національним», практично здається у суборенду національному лідеру з виробництва джинси, ой, вибачте, корпоративних новин -  ESGroup.

Від орендаря мережі УТ-3 - телеканалу «Інтер» - держава сподівалась проведення м'якої замісної терапії, що врешті-решт зніме глядачів із голки радянсько-російського ЦТ. В певний момент це справді нібито відбулось, однак в останні місяці канал знову стрімко наближається до формату «ОРТ на Украине». Поступово, обережно, шляхом послідовних «випадкових збігів». Випадково ведучим політичного ток-шоу став росіянин, випадково «консультантом» керівництва ТОВ «НІС», який насправді визначає редакційну політику і безпосередньо впливає на зміст новин, став російський журналіст-пропагандист. Остання дивовижна подія - ведучий Олег Панюта за кілька місяців позаефірного життя геть-чисто забув українську мову, тому «Подробиці тижня», які стільки років виходили українською і були при цьому найрейтинговішим інформаційно-аналітичним продуктом вітчизняного телебачення, довелося русифікувати. Все це, звісно, суто випадково. Чекаємо нових «випадковостей» - русифікації ранкових і денних новин, а потім і специфічних акцентів у висвітленні чергового новорічного «хохлогазосрачу».

Коли 13 років тому держава здавала в оренду мережу УТ-2, вона поставила до орендарів певні досить суворі вимоги: канал мусив бути інформаційно-культурно-просвітницьким, із великою часткою того, що зараз називають дрімучим терміном «культурологічні програми», а також висвітлювати діяльність органів влади. Довгі роки орендарі обережно, поступово переконували державу, що їй насправді не потрібні всі ці нудні й некомерційні штуки. І ось днями Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, - орган, уповноважений державою визначати умови оренди її телерадіочастотного ресурсу - погодилась із тим, що мережа УТ-2 може використовуватись у режимі російсько-голлівудської кінобудки.

Безперечно, в нас ринкова економіка, й це святе право компанії СМЕ - розвивати всеукраїнський розважальний телеканал. Для цього компанія СМЕ може скористатись супутниковим мовленням, кабельними мережами, розбудовувати мережу свого телеканалу «Кіно» або свого телеканалу ТЕТ. Якщо ж умови, які виставила держава орендареві УТ-2 - умови цілком обґрунтовані, - не влаштовують компанію СМЕ, їй слід відмовитись від оренди. Не сумніваюся, що охочі перейняти мережу й працювати за цією ліцензією знайдуться, якщо ж ні, мережа УТ-2 стане прекрасною базою для суспільного мовлення.

Логіка ж представників влади - Національної ради - просто вражає. «Якщо підіймати найперший документ, то однією з тих норм було те, що вони отримують ліцензію для трансляції Верховної Ради. Але для всіх зрозуміло, що не транслювали, не транслюють і транслювати не будуть. Всі це знали, і робили вигляд, що все гаразд», - сказав пан Мірошниченко. Нагадаю: говорить керівник наглядового органу, покликаного забезпечити виконання законодавства!

Мало того, що це підміна понять - адже йшлося не про пряму трансляцію сесій, а про висвітлення діяльності, а діяльність Верховної Ради не зводиться до пленарних засідань. Звісно, «1+1» навіть у новинах останнім часом вкрай неохоче висвітлював діяльність органів влади, оскільки значно цікавішим є висвітлення катастроф, збочень, убивств та народження п'ятиногих телят. Але насправді нічого страшного з каналом не сталося б, якби він справді висвітлював діяльність Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Президента в окремій програмі.  Тому за те, що «всі це знали і робили вигляд, що все гаразд», треба спитати якраз із пана Мірошниченка, який давно мусив ініціювати винесення попередження «1+1» за невиконання умов ліцензії, а далі - позбавлення каналу ліцензії, а не «робити вигляд».

А слова пана Мірошниченка про те, що він, мовляв, радий, що приводить умови ліцензії у відповідність до того, що канал насправді показував? Можна провести багато паралелей - наприклад, ДАІ знімає всі знаки обмеження швидкості на дорогах і радіє, що нарешті водії мають можливість гасати зі швидкістю 100 км/год законно, все одно ж перевищували... Або давайте продавати сигарети у шкільних їдальнях, все одно ж школярі бігають за гаражі курити, а так - дамо школам заробити... Що це - цинізм чи щире визнання того, що Національна рада по суті покликана обслуговувати потреби та вирішувати проблеми бізнесу, а не змушувати його працювати в рамках закону?

І розмови про «механізми ринкової економіки» тут абсолютно ні до чого. Звісно, взяти в оренду занехаяний державний будинок культури й перетворити його на бордель - це вигідно, і ймовірно, що в бордель ходитимуть охочіше, ніж на концерти художньої самодіяльності. Однак жодного дефіциту серіального та художнього кінопоказу, трансляції російських розважальних програм в Україні немає - є вже щонайменше сім всеукраїнських ефірних каналів, ефір яких складається значною мірою саме з такого продукту. За таких умов говорити про те, що зміни програмної концепції каналу, що мовить у мережі УТ-2, продиктовані потребами аудиторії, мало би бути соромно: це потреба рекламодавців, або ж акціонерів, які хочуть заробити більше рекламних грошей, змагаючись із іншими кіносеріальними будками. Їхня потреба - це їхня проблема, яку вони мають нагоду вирішити в інший спосіб, окрім узаконення нецільового використання державної ефірної телемережі.