Синдром викривленої пам’яті

25 Серпня 2009
13486
25 Серпня 2009
11:31

Синдром викривленої пам’яті

13486
«Україна – Польща. Синдром пам’яті» – так зветься чотирисерійний документальний фільм, презентація якого відбулася в УНІАН напередодні свята Незалежності. Присвячений він українсько-польським стосункам – як сказав хтось із промовців на презентації, «кривавим». Фільм є спільним проектом газети «2000» та київської студії KINOART.EL продакшн.
Синдром викривленої пам’яті

Чесно кажучи, на презентацію я йшов із великою пересторогою. Репутація газети «2000» як видання, що послідовно веде деконструкцію того, що вважає за «націоналістичні міфи», змушувала ставитися до заходу обережно. Так само насторожував і оголошений у прес-анонсі перелік гостей. Ними, зокрема, мали бути: народні депутати Дмитро Табачник та Ганна Герман, академік Петро Толочко, голова УНА-УНСО Юрій Шухевич, заступник голови громадсько-культурного товариства «Надсяння» Володимир Бадяк... Привертала увагу обставина: підвищена концентрація депутатів від Партії регіонів, єдиний науковець - академік Толочко, відомий своєю прихильністю до радянського історичних міфів, а від імовірних опонентів - Бадяка та Шухевича - апріорі можна було очікувати радше емоційних, ніж виважених, відсторонених суджень.

 

Шухевича на презентації не було, як і Табачника. Польську сторону представляв журналіст телекомпанії «Суперстація» та кореспондент газети «2000» Віктор Авдєєв. Перед присутніми виступили головний редактор газети «2000» Сергій Кичигін, заступник головного редактора Тамара Вавілова, автори сценарію Олена Вавілова та Максим Шапка, письменник та журналіст Юрій Рудницький, а також згадані вже Герман, Толочко, Бадяк та Авдєєв.

 

Фільм «Україна - Польща. Синдром пам'яті» - чотирисерійний. Як пояснювали автори сценарію, перша серія - загальна, друга присвячена релігійним суперечностям між українцями та поляками, третя - взаєминам між двома народами від часів Хмельниччини до Першої світової війни, четверта - подіям 1943 року на Волині та операції «Вісла». Продемонстрований на початку презентації чималенький фрагмент фільму, втім, був присвячений виключно подіям на Волині. Що й змусило одного з присутніх спитати про те, чому ці події (винищення УПА етнічних поляків) та операція «Вісла» не здобули паритетної уваги авторів фільму.    

 

Продемонстрований фрагмент був, як видалося, об'єктивним. Автори фільму дали чимало синхронів як свідків трагедії 1943 року, так і сьогоднішніх дослідників з обох боків. І все ж, і все ж... От кажуть поляки: вони й досі бояться їздити в Україну. І от українець розповідає про те, як Польща протягом століть гнобила Україну. А тут і одна з авторок фільму, вже в залі, додає: поляки ставилися до знімальної групи з острахом, бо боялися, що, як і завжди, документалісти зніматимуть «черговий панегірик УПА» - але, побачивши матеріали, впускали їх до музеїв та архівів і дозволяли знімати те, що, взагалі-то, зазвичай не дозволяють.. Не могло не скластися враження про певну асиметричність добору матеріалу. Ніби, все гаразд, ніби, з формального погляду, жодних перекручень - і в той самий час звинувачення з польського боку ніби залишалися без відповіді.

 

Виступаючи в обговоренні, Ганна Герман розповідала, як протягом довгих років, після проголошення незалежності Україною і до сьогодні, примирення України та Польщі проходило під гаслом: «Не чіпати дражливих моментів». На її слушну думку, воно вичерпало себе, бо без вивчення та перегортання складних сторінок взаємної історії справжнього примирення бути не може.

 

Розповіла пані Герман і про цікавий факт: будучи послом України у Польщі, Дмитро Павличко власним коштом виготовив табличку на могилу Данила Галицького з текстом: «Данилові - від Даниловича» (президентом тоді був Леонід Кучма). Але польська сторона, попри домовленості, дотепер не дозволила її встановити. На думку народного депутата, поляки все ще не позбулися антиукраїнських стереотипів; багато хто з них, наприклад, і досі зве Західну Україну «східними кресами».

 

Пані Герман також зупинилася на тому, що Україна мусить оцінювати історичні події зі свого власного погляду, а не озираючись на Вашингтон чи Брюссель... і на Росію, - після деякої паузи додала вона. На її думку, для України дуже позитивною була роль пакту Молотова - Ріббентропа, бо це дозволило українцям здійснити вікову мрію про возз'єднання. Присутній в залі голова товариства поляків України, зі словами «Ганьба» та «Це фашизм», залишив приміщення. Якщо оцінювати слова Герман, то виходить, ніби масові розстріли, вигнання й українців, і поляків до Сибіру, загибель більшості західноукраїнських євреїв та інші жахливі події, що сталися саме внаслідок пакту Молотова - Ріббентропа, були для України гранично корисними. Склалося враження, що Герман мислить категоріями територій, а не людей. Так, Львів став центром української культури та української духовності на довгі роки - але чи виправданим було майже поголівне виселення з нього поляків сталінським режимом? Чи не це, зокрема, й викликає в багатьох поляків фантомні болі щодо «східних кресів» - не те, що Львів тепер український, а те, як він таким став, у який спосіб? Чи не це, окрім іншого, заважає примиренню?

 

Депутатка чимало розповідала, скільки зробив для примирення Леонід Кучма, й висловила надію, що прийде в Україні новий керівник, який продовжить цю справу. За її словами, „не розділені політиками, наші народи мають велике бажання до примирення". Які політики заважають примиренню, вона не назвала.

 

Авдєєв прямим текстом назвав події 1943 року «геноцидом поляків, здійсненим ОУН-УПА», а також поділився думкою: «Якби ОУН-УПА вдалося тоді вибороти незалежність України, це було б великим нещастям для українців, бо вони жили б у державі терору».

 

За словами Баняка, польська сторона дуже завищує цифри жертв серед поляків: такій кількості жертв не було звідки взятися, під час операції «Вісла» загинуло більше українців, ніж поляків на Волині, а отже, масштаби волинської трагедії перебільшено, й події 1943 року не варті аж такої уваги, яку їм приділяють. На його переконання, польська сторона й досі проводить антиукраїнську політику, яка мало чим відрізняється від політики їхніх попередників; українцям не дозволяють етнічно самоорганізовуватися, а жертви операції «Вісла» замовчують. Бадяк висловив побажання, щоб і в Україні було таке керівництво, яке б так само відстоювало інтереси українців. Ще промовець сказав, що Польща протягом дуже тривалого часу гнобила Україну, й події на Волині стали реакцією на це. У приватній розмові він розповів про те, що перед війною на Волинь було переселено 70 тисяч польських поселенців, які були покликані розчинити українців у польській масі.

 

Його виступ додав підозр у тому, що з «українсько-патріотичного» боку було покликано саме тих, від кого очікували виступів з позиції ворожнечі та помсти, а не примирення.

 

Хтось із присутніх послався на Женевські конвенції, які дозволяють будь-які засоби для боротьби з окупантами. Дивно, але ані від кого з присутніх не пролунали чіткі й недвозначні фрази: «мирне населення» та «некомбатанти». Так само ніхто не згадав про етнічні меншини - тих самих євреїв, наприклад, яких нищили всі, хто тільки міг.

 

Ще хтось із присутніх спитав, чи не є цей фільм вироком на адресу ОУН-УПА. Кичигін, відповів, що метою авторів не було давати оцінку УПА. На запитання іншого з присутніх: чи не показано у фільмі, що українців та поляків стравлювали задіяні у війні тоталітарні режими, - відповідь була надто розмитою.

 

Чи не найбільш змістовним став заклик Рудницького до журналістів називати джерела, з яких отримано інформацію, про яку вони розповідають, та акуратніше поводитися з цифрами.

 

Я особисто неодноразово чув від поляків про те, що „українці воювали в союзі з Гітлером", а від західних українців - про те, що „поляки воювали у союзі з Гітлером". На моє запитання, чи й досі багато людей по обидва боки кордону так вважають, він відповів: стереотипи, виховувані тоталітарною пропагандою протягом десятиліть, так швидко не вивітрюються.

 

Події Другої світової війни в Західній Україні були дуже складними та неоднозначними й час від часу нагадували хрестоматійну війну всіх проти всіх. Надто багато було в них переплетено інтересів, образ, виробленої століттями взаємної упередженості. Якщо гітлерівську Німеччину можна без вагань назвати абсолютним злом, то жодна зі сторін тих подій (ані УПА, ані Армія Крайова, ані Червона/Радянська армія, ані будь-хто інший) не може претендувати на звання втілення абсолютного добра. Його, абсолютного добра, тоді не було.

 

Автори фільму неодноразово підкреслювали: вони не прагнули нікого засудити чи виправдати, вони досліджували причини й наслідки того, що було в історії. Стосовно волинських подій вони розмовляли з численними свідками - як поляками, так і українцями, в Україні, Польщі та Канаді. На жаль, презентація фільму залишила відчутний присмак упередженості.

 

Загалом же, нинішній перебіг обговорення волинських подій наводить на невеселу думку: якщо Польща все ще не до кінця вилікувалася від історичних травм, то Україна й не намагалися щось загоювати й навіть не усвідомлює, що хвора. Ми все ще старанно копіюємо суто російський (російсько-імперський, російсько-радянський, російсько-путінський) дискурс: Україна є центром світового добра, вона ніколи у своїй історії не чинила зла, в усьому винні кляті вороги, які оточували її з усіх боків і тільки й робили, що гнобили її. Ми навіть припустити не можемо, що українці хоч коли-небудь чинили лихо, не хочемо про це й чути. Не те що обговорювати. Така нація прирікає себе так і залишатися нацією-жертвою, ображеною на цілий світ, - а отже, на реальні виклики реального часу реагувати нервово, а не виважено й раціонально.

 

Утім, використовувати історичні трагедії для того, щоб підвести аудиторію до думки: в усьому винні українці, - так само неприпустимо.

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
13486
Читайте також
31.07.2010 08:30
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
26 372
16.02.2010 06:44
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
25 202
07.01.2010 14:22
Борис Бахтеев
, для «Детектор медіа»
38 149
03.12.2009 10:40
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
18 020
18.11.2009 07:49
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
33 854
29.10.2009 09:15
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
25 535
13.10.2009 15:08
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
34 879
24.09.2009 07:43
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
28 257
16.07.2009 06:02
Олександр Дубина
для «Детектор медіа»
9 925
Коментарі
8
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Олег Головатенко
5521 дн. тому
Я не спец у підміні понять - це точно. Але не треба бути спецом, щоб зрозуміти, у КОГО плювали. І абсолютно ясно, що прізвище українського Президента тут ні до чого, коли йдеться про елементарну образу гідності народу. До якого дозволяють собі звертатися через голову вповноважених цим народом осіб. Явне порушення рецептури, яка попахує шаріковщиною і замішана на елементарній брехні й зверхьому хамстві на предмет того, що і як мені робити у власній хаті. Якщо ж автор якоїсь інформаційної страви вдає, що мова про Ющенка, то це якраз і є підміною понять. Вживати такі переперчені кремлівськими переляками ("оранжевий", "майдан") "страви" проф. Преображенський дуже не радив.
ingvar
5522 дн. тому
Ув. Олег!Могу с вами согласиться,но только по поводу борща.Ежели продолжать диалог в образной форме,то вспомните,кто куда(в кого) плевал во время Майдана 2004-2005.Вы занимаетесь подменой понятий или же делаете вид,что не понимаете,о чем идет речь.Критика украинской власти это не плевок в Украину и ее народ.В подобном ключе велись разговоры по поводу небезызвестного обращения Д.Медведева к украинскому руководству,которое президентскими идеологами трактовалось как демарш против украинского народа,что не одно и то же.
Олег Головатенко
5523 дн. тому
Якщо офіціант ресторану плює в борщ перед тим як подати мені страву, я не буду за таких його дій шукати виправдання гіпотетичній "професійності" закладу, в якому працюють такі "кадри" зі своїми специфічними уявленнями про "правду". Можливо, у такому закладі ще не знають як працювати в цій сфері, а ввічлеве ставлення до клієнта розцінюють як "лизозадство"? Ну тоді крики "шарікових" про "тоталітаризм" клієнта виглядає трохи комічно. Якщо подають інформаційну страву, яка запльована штампами - продуктом нічного переляку вождів сусідньої тоталітарної держави, стає ще більш гидко. Тому це правда, що я - за "генеральну лінію". Генеральною лінією є дотримання рецептури виготовлення продукту (який має відповідає своїй назві) і відсутність надмірного ПЛЮралізму стосовно рецептури, який по-іншому називається елементарною профнепридатністю.
ingvar
5523 дн. тому
Пан Головатенко!А как определить,где правда,а где информационная война?Насколько я понимаю,вы бы желали ,чтобы все писали придерживаясь ,,генеральной линии",а примером того как освещать текущие события и историю для вас,если не ошибаюсь,является газета ,,День" с ее неприкрытым пропрезидентским лизозадством.Именно ваша позиция свидетельствует о типично тоталитарном подходе к работе свободных СМИ.Изданию ,,2000" можно я благодарен хотя бы за то,что в свое время оно было одним из немногих,от которого не смердело оранжевым болотом.Автору статьи - спасибо,потому что не стал клеймить позором то,с чем не полностью согласен,а корректно выразил свое мнение.
Олег Головатенко
5524 дн. тому
Прочитавши днями на "2000" жахливий матеріал про "провину" Ющенка перед Росією, хотів написати пару ласкавих слів у коментарях. Бо мало того, що автор виявився абсолютно непрофесійним журналістом, ще й "святішим" за всіх іуд щодо послання Медведєва, після якого весь адекватний світ перехрестився. Але, схоже, коментарі там доступні лише для вузького кола шанувальників Табачника, бо навіть після реєстрації під своїм справжнім іменем і прізвищем відкоментувати нічого не зміг. Дуже сумно, що в сучасній Україні до елементів інформаційної війни проти неї на її ж території ставляться як до "свободи слова". А даремно.
Читач
5525 дн. тому
Мені здається, партія регіонів хоче переконати українське суспільство, що насправді проблеми в нас не з Росією, а з Польщею, так би мовити "переводят стрелки".
Сергій Грабовський
5525 дн. тому
Можна погодитися з тезою про совєтсько/російсько/імперський спосіб мислення і все, що з нього випливає. Зайве підтвердження справедливості цієї тези - слова Бориса Бахтєєва про те, що "гітлерівську Німеччину можна без вагань назвати абсолютним злом". Абсолюти на землі, їхній пошук і спроби втілення - це питома ознака саме російсько/совєтської інтелектуальної та політичної традиції. Це закінчувалося страшними катастрофами. Бо що ж виходить? Половину євреїв Європи знищило нацистське "абсолютне зло", а половину кримських татар - совєтське "відносне добро". То у чому різниця? Чи кримські татари - люди другого сорту у порівнянні з євреями? І ще одна деталь: УПА євреїв не знищувала. А рятувала. На момент її створення антисемітів з числа українських націоналістів або постріляли свої ж, або приборкали. А от в 1941 році були різні групи і різні лідери: скажімо, Степан Ленкавський (який став на місце Бандери після вбивства останнього) вважав за потрібне винищити всіх євреїв. На щастя Ленкавського, у липні 1941 року його заарештувало гестапо і посадило в Освєнцим. Там він, схоже, дещо зрозумів... Бо інакше його вкоцали б свої ж за наказом Шухевича чи Кука. А стосовно "некомбатантів" - то тут не лише Женевські, а ще Гаазькі конвенції, до Першої світової війни. Там само і про заборону колективної відповідальності цивільних за дії військових.
cyborgA
5525 дн. тому
А чого Ви, пане Борисе, чекали від Кичигіна та загалом від "2000"? Просто Ваші перестороги ще раз отримали підтвердження. Як на мене, то Ваша стаття заінтелігентна, як до цього часопису. Щиро шкода, що не було п. Табачніка. Було б ще веселіше.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду