Заборонити весь цей жах

13 Липня 2009
23745
13 Липня 2009
08:44

Заборонити весь цей жах

23745
Знаки аморальної доби – 2. Есе про моральні властивості горору.
Заборонити весь цей жах

Першу частину дивіться тут.

 

Своєрідні «репресії» проти фільмів жахів у нашій країні - не новина. Можливо, йдеться про ще одну благочестиву традицію, побудовану на хибних тезах. Звісно, на теренах поетичного кіно горор - це паршива вівця, прихисток та інкубатор збоченців, вибухівка зогнилого мистецтва, закладена просто в Лесину криницю. Коли кілька років тому українців «захистили» від стрічки живого класика горору Джорджа Ромеро «Земля мерців», ця історія мене страшенно розвеселила. Тепер ясні очі представників мораль.гов.юа затопив «пропагандою культу жорстокості та насильства» продюсований Квентіном Тарантіно «Хостел» (а точніше - чомусь тільки його друга частина). За словами Костицького, комісія заборонила фільм, навіть не переглянувши його. Ба навіть добірку окремих епізодів додивитися... не змогли. Мало того, що цей ганебний факт, який лише засвідчує непрофесійне ставлення до своїх обов'язків, подано як аргумент на користь заборони фільму, так ідеться ще й про прецедент, що скасовує колишню - суто рекомендаційну - миролюбність.

 

Як великий шанувальник жанру слешерів, я навіть підтримую НЕК. Цього жанрового покруча таки варто заборонити й закопати, адже Елай Рот і Тарантіно вчинили істинну наругу над великою традицією кінематографічного розчленування плоті, використавши її лише заради кількох блювотних ефектів.

 

У Тарантіно, давнього ворога горору, одна з основних ідей творчості - перетворення насильства на абсолютний, брутальний кітч. Але традиційний шлях, який полягає у надмірності кривавих феєрверків у стилі раннього Пітера Джексона («Жива здохлятина»), його вже не влаштовує. Відтак спільно з Ротом вони вибудовують новий - руйнівний для горору - канон, у якому тотальний атмосферний жах знищується за допомогою гіпербридотних епізодів. Так, зокрема, кульмінацією першої частини «Хостела» є черговий історичний ляпас Бунюелю (відрізання ока), а в другій - відрізання геніталій (цей епізод таки справді перевершує більшість дотеперішніх «досягнень» кінематографічних натуралістів).

 

Можна довго дискутувати про доречність використання тих чи інших засобів у фільмах жахів, але оцінювати (чи, тим більше, забороняти) твори цього жанру за окремими, вилученими з контексту епізодами - нонсенс. Тим більше, коли йдеться про пересічний блокбастер, перегляд якого дозволений дітям до 17 років у присутності дорослих. Можливо, американське суспільство й звихнулося, що аж так лояльно ставиться до модного нині садистичного брутал-муві, але це також окрема розмова.

 

Наскільки очиститься пересічний українець, який не побачить деталізованої кривавої сцени у блокбастері, але натомість щоденно переочуватиме кримінальні програми та новини зі справжніми трупами і нелюдською жорстокістю? Про це знає тільки НЕК.

 

Звісно, з фільмами жахів у телевізійному ефірі боротися простіше, ніж із побутовою злочинністю. А якщо використовувати перевірений на «Хостелі» методі перегляду «одним оком» - то й поготів.

 

Я можу навіть допомогти комісії скласти краще уявлення про «фронт робіт» на вітчизняному телебаченні.

 

Зокрема, протягом минулого тижня в ефірі провідних українських каналів мені вдалося нарахувати сім фільмів жахів категорії R (якщо керуватися рейтингом Американської кіноасоціації - MPAA), до якої потрапляють і справжні м'ясницькі твори, і доволі наївні треш-стрічки. Ще раз варто зауважити, що заборонена вітчизняною моральною комісією друга частина фільму «Хостел» (2007) також здобула від добропорядних американських батьків (а саме вони формують рейтинг MPAA) таку жадану для кожного кривавого маестро категорію R, яка не перешкоджає прокату стрічки та її рекламі у ЗМІ. До цього переліку варто додати кілька фільмів із елементами жахів та своєрідне запрошення до жанру - показ документальних стрічок «Дракула та інші» («Інтер») та «Вампіри. Культ крові» (СТБ).

 

Звісно, цього не так уже й багато - трапляються й «врожайніші» тижні. Серед показаного у вечірній та нічний час жахливого продукту варто виокремити другу та четверту частину «Омена», що тягне на пропаганду сатанізму та дітовбивства (якщо вже застосовувати нещадність «моральних» дефініцій). Навіть для мене, попри прихильність до горору, перегляд цих диявольських історій - набагато важче випробування, ніж шокотерапія Рота.

 

Канал «1+1» транслював «Смертельний лабіринт» (оригінальна назва - «Дім для дев'яти»), біднобюджетний жахотрилер, спільний знаменник для «Пилки» та «Десяти негренят». Попри нечисельність та стриманість кривавих сцен, у цій стрічці глядачеві вкотре розповідають, на що здатні люди заради виживання. А якщо у цій жорстокій грі переможцеві світить ще й торба грошей - шансів утриматися від насильства не має навіть священик. Брунатний гриф «пропаганда насильства» цілком пасує до фінальних титрів (хоча іронічний фінал таки все паскудить).

 

З категорії відверто трешових стрічок до українського глядача доповзли «Підземна пастка» (НТН), канадський кіновитвір про доісторичних велетенських жуків у закинутій копальні (тривалий час потворам доводилося харчуватися низькокалорійною їжею, аж раптом до них завітало товариство апетитних туристів) та «Невимовний жах» (К1), ще один канадський горор, історія про снігову людину, яка настільки здичавіла, що перетворилася на справжнього потойбічного виродка; апетитна експедиція тут також присутня, все гаразд.

 

Кодекс войовничого мораліста нашіптує, що без усього цього неподобства телевізійний ефір засяяв би чистотою, як нова копійка. Особливо в тому випадку, якщо замінити такий непотріб кришталевою вологою з Лесиної криниці. Але, на жаль, ця прозора думка може зродитися тільки в душі людини, яка ніколи не дивиться телевізор.

 

У змішуванні грішного з праведним є один тільки недолік - утворений таким макаром коктейль завжди буде бридотний на смак. Націливши мікроскоп праведності на жанр горору, надзвичайно просто побачити «пропаганду жорстокості та насильства» й оголосити всіх прихильників жанру потенційними маніяками та психопатами. Здоровий глузд у такого кшталту дослідженнях участі не бере, тому поняття «пропаганда» ототожнюється з простим зображенням. Спокусливість гнівних відповідей на запитання «що показують?» переважає бажання зрозуміти, «як і навіщо показують».

 

А втім, наважуся стверджувати, що жанр горору - один із останніх моральних бастіонів у сучасному мистецтві, для якого певна надмірність у зображенні жорстокості та насильства - єдиний «захист від дурня».

 

Жанр жахів доволі консервативний, його еволюція надзвичайно повільна й зумовлена здебільшого вдосконаленням технічних можливостей. Герметичний сюжетний діапазон не потребує якихось революційних новацій, це безкінечне переказування одних і тих таки історій ніяк не набридає публіці. Цей нюанс, зокрема, дозволяє багатьом критикам розглядати горор лише як різновид казки з деталізованою жорстокістю та гострішим переживанням страхів.

 

Щоб збагнути сенс горору (особливо в його трешових різновидах), варто насамперед чітко усвідомлювати межі жанру - від «Білого зомбі» та «Носферату, симфонії жаху» (себто, звичайних «похмурих мелодрам», що успадкували традиції готичного роману) до «Пекла канібалів», «Побоїща забльованих кралечок» чи, прости Господи, «Порнографії мерців» (фільмів, які перебувають на межі клініки; це анатомічний театр мистецтва, потрібний лише для реєстрації патологій).

 

Тільки у горорі може існувати прірва між демонстрацією найтемніших склепів людської душі та чистою проповіддю. Прірва, наповнена спільним відчуттям жаху. Прірва, над якою немає найхиткішого містка.

 

Так, для традиційної моралі фільми жахів - це якесь непорозуміння. Здавалося б, навіщо тому ж таки Джорджу Ромеро все життя знімати фільми про навалу живих мерців заради простих публіцистичних висловлювань, заради прямолінійної соціальної критики? Та хоча б тому, що публіка давно вже не реагує на «прості істини», й пошук нових каналів комунікації з черствим окрайцем масової свідомості - одне з надзавдань сучасного мистецтва, якому ще й відверто бракує адекватної інтерпретації. Адже у горорі межа, яка відділяє мистецький шедевр від м'ясних натюрмортів, набагато менш очевидна, ніж, наприклад, між еротикою та порнографією.

 

Можливо, зомбі та катюги з пилками - не найкращі друзі для кожного з нас. Але тільки спробуйте уявити світ, в якому люди остаточно втратили страх.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
23745
Читайте також
16.10.2010 15:23
Михайло Бриних
для «Детектор медіа»
52 377
01.04.2010 15:28
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
24 693
24.03.2010 09:36
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
47 864
26.01.2010 08:59
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
30 556
20.01.2010 11:43
Михайло Бриних, «Радіо Свобода»
22 426
12.11.2009 09:51
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
32 819
27.10.2009 09:44
Михайло Бриних
20 214
24.10.2009 09:00
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
53 167
06.10.2009 16:25
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
26 671
02.10.2009 17:53
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
79 954
18.09.2009 09:00
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
23 777
11.09.2009 18:48
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
36 879
04.09.2009 10:14
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
19 100
19.08.2009 15:01
Михайло Бриних
для «Детектор медіа»
48 336
11.08.2009 11:03
Дмитрий Залесский, для «Детектор медіа»
21 367
09.08.2009 10:24
Михайло Бриних
для «Детектор медіа»
23 056
27.07.2009 09:38
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
19 138
22.07.2009 13:58
Олександр Брикайло, Володимир Павлів, для «Детектор медіа»
31 105
Коментарі
8
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
OOB
5639 дн. тому
от просто цікаво, що сказала би високоморальна комісія якби їй показали кубриківський A Clockwork Orange... невже пропаганду насильства та порнографію?
кокотюха
5640 дн. тому
більшість того, що робиться в світі, не має нічого спільного з мистецтвом, на щастя. але я не сказав би, що все це робиться дурними людьми (крім політики та футболу). шо, треба вимірювати явища лише з огляду на те, вважаєте ви їх мистецтвом чи не вважаєте? тоді не їжте і не какайте.
Жекка
5640 дн. тому
Колись, багато років тому мене тіпало від горору всіх часів - казки Перро "Червоний капелюшок". ( А ще перед тим був "Колобок"). Але потім все це наостогидло. І кожен новий ввитір цього жанру викликає саму тільки відразу, наче вступив ногою у блювотиння. Поки дурні, звичайно, розважайтеся, але з мистецтвом це не має нічого спільного.
кокотюха
5640 дн. тому
хороший текст, Бриниху, тільки ті, для кого він написаний, не прочитають. до речі, давай напишемо слешер. на українському фольклорному матеріалі. в мене тема є. бабла, правда, ні фіга не заробимо, зате... не знаю... буде слешер...
Draco
5640 дн. тому
Бриних 100% і сам колись зніме класний український горор-муві.
Medved
5641 дн. тому
Незрозуміло - не читай. А Бриниху респект
J
5641 дн. тому
авжеж, як в біблії - аби полякать
незрозуміло
5641 дн. тому
яка мета цієї статті? просто так, аби шото писать..
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду