На третьому місяці шоу «Україна має талант», думаю, ніхто не стане заперечувати, що СТБ створив справді успішний та якісний продукт, який можна вважати головною телевізійною подією першого півріччя. Рекордні рейтингові показники, захоплені відгуки глядачів, щасливі творці проекту. Однак це шоу і для СТБ, і для українського телебачення загалом стало чимось більшим за просто черговий розважальний проект.

Шоу в форматі каналу

Високі показники на СТБ здобували й «Битва екстрасенсів», і концерти Михайла Задорнова, й інший продукт. Значно важливішим за цифри став той факт, що каналу нарешті вдалося створити бренд свого розважального шоу.

Побудувати такий яскравий іміджевий проект не завжди вдається навіть каналам-лідерам, які мають величезні бюджети на розважальні шоу. Проте їхній продукт зливається з великими російськими проектами, створеними за тими ж або дуже подібними форматами, які виходять у праймі з тим самим асортиментом зіркових учасників. Природно, що глядач не ідентифікує ці проекти з певним каналом і навіть не завжди може розрізнити російський та український продукт. Наприклад, «Зіркові дуети» на «Інтері» зараз навряд чи легко виокремити з-поміж кількох сезонів російського «Две звезды», а новий проект каналу «Місце зустрічі» - відрізнити від російського «Субботнего вечера».

«Інтер» дотепер не знайшов свого «пафосного» розважального формату, що зміг би заступити естрадні концерти у прайм вихідних днів. Невдалими виявились спроби ТРК «Україна» минулого року створити таке шок: «Телезірка-суперзірка» пройшла майже непомітно і, попри запевнення керівництва про неоціненний досвід, отриманий від реалізації цього вельми дорогого проекту, в ефірі більше не з'являлась. Із прикладів брендових розважальних проектів останніх років спадають на думку хіба що два формати «Танців» «1+1».

Але каналові першого ешелону такий продукт необхідний. СТБ розпочав формування цієї частини свого бренду з талант-шоу «Танцюють всі!» і закріпив його програмою «Україна має талант». Два геть різні формати каналові вдалося поєднати та витримати в ексклюзивному стилі: талант-шоу СТБ не переплутаєш із проектами інших каналів. Перш за все, своєю динамічністю, розрахованою на порівняно молодого глядача. Не даремно обидва талант-шоу мали значно вищі показники за аудиторією 14-49, аніж за 18+, хоч і орієнтовані на широке коло глядачів. Про те, що цільовою аудиторією програми є точно не «80+», свідчить добір членів журі та учасників, побудова конфліктів, відсутність зрежисованої «ностальгії» (хоча певні номери викликали сльози на очах глядачів - наприклад, номер піскової анімації Ксенії Симонової), довгих реплік та діалогів членів журі та ведучих.

Без небесних тіл

Крім того, «Україна має талант» стало першим успішним НЕ ЗІРКОВИМ українським шоу останніх років. Розважальні проекти за участю звичайних людей пережили пік популярності ще в 90-ті, коли пенсіонери приносили консервацію у студію «Поля чудес», ніяковіли перед ведучою «Слабкої ланки» чи перевіряли свою витривалість у проекті «Останній герой». Потім рейтинги подібних програм безнадійно впали, і на телебаченні поширилось уявлення, що глядач хоче бачити лише зірок. Їх і запрошували до телевікторин, розважальних програм та реаліті-шоу. Винятком може бути хіба що «Дом-2», який в Україні показує телеканал ТЕТ.

В останні 2 роки телеканали запустили цілу низку шоу, що передбачали участь зірок: «100% Україна» («1+1»), «Хто проти блондинок?» і «Тільки правда» (Новий канал), «Еники-беники» (СТБ), а також масу проектів, у назві яких фігурувало чарівне слово «зірка»: «Зіркове життя», «Зіркові зустрічі», «Дві зірки», «Зіркові дуети», «Танці з зірками», «Фабрика зірок». До цього слід додати документальні фільми - від «Дітей зірок» до «Зіркових дієт».

Зацікавити аудиторію звичайними людьми вдавалось лише в поодиноких проектах - наприклад, «Караоке на майдані» «1+1». Декілька останніх спроб були невдалими: перший сезон «Танцюю для тебе!», де танцювали пересічні люди, не вдався, і канал повернувся до ідеї повністю зіркових пар; більш ніж скромні показники «Службового романсу» на «Інтері» відбили у каналу бажання навіть думати про другий сезон.

Високі показники талант-шоу СТБ зумовлені, звісно, не увагою глядачів до «простих» людей, а передусім новизною формату та якісною реалізацією ідеї. І, звісно, програмуванням: СТБ не мав не лише серйозних конкурентів, а й взагалі - жодних у п'ятничному праймі. Інші канали, окрім традиційного серіального набору, в цей час показують політичні шоу, які скоро почали поступатись програмам СТБ показниками. До того ж «Україна має талант» розпочалося навесні, коли інші канали починають замислюватись над тим, які програми власного виробництва відправити у відпустку, аби наповнити ефір повторами і спокійно готуватись до нового сезону.

«Кожен п'ятий - танцюрист, решта - співаки»

Попри всі свої переваги та здобутки, проектові не бракує неоднозначних та проблемних моментів. Перш за все, формат America's got talent уже знайомий українському глядачеві. Українці мали нагоду переглядати російський аналог - програму «Минута славы» - на міжнародній версії «Первого канала» або в повторі на ICTV (де, втім, шоу не затрималось надовго через свої невисокі показники). До того ж «Минута славы» позиціонувалась як конкурс для всього пострадянського простору, тож у ньому брали участь українці, які навіть часом ставали переможцями глядацького голосування.

Реалізація формату на СТБ відрізняється від російської програми і за концепцією, і за формою подання. На відміну від «Минуты славы», сильно видозміненої в порівнянні з західним оригіналом, СТБ суворіше дотримались канонів, зробивши програму дуже схожою на британську адаптацію формату - Britain's Got Talent. Концепція російського формату відповідала назві й передбачала не стільки пошук унікальних талантів, скільки демонстрацію кумедних номерів художньої самодіяльності заради самої нагоди з'явитися в телеефірі. Учасники «Минуты славы» у найкращих традиціях «Поля чудес» приносили журі подарунки, потискали руку Маслякову та переказували вітання рідним. Тож у російському проекті народні таланти виглядали аж надто аматорськими.

СТБ від початку націлився саме на пошук талантів - унікальних та незвичайних людей, спроможних чимось вразити. І саме на здібностях учасників робився основний наголос. Та все ж до півфіналу проекту дійшло небагато людей із справді оригінальними талантами. До того ж було чимало номерів, схожих між собою, та людей із схожими здібностями: танцюристи, велосипедисти, гімнасти тощо.

А головне - співаки. Дивує, що стільки їх дійшло до півфіналу, а потім і до фіналу. Їхні «унікальні» голоси зазвичай не унікальніші за ті, що їх демонструють учасники пісенних шоу. В Україні було і є багато проектів, де ці люди можуть реалізувати свої добрі вокальні дані: «Караоке на майдані», «Фабрика зірок», «Шанс», «Американський шанс» та низка російських проектів, що проводять кастинги в Україні. Очевидно, в силу любові до співів, що є складовою національного характеру українців, голосують переважно за співаків.

Втім, тенденція до переважання співунів і танцюристів у проекті за цим форматом є не лише в Україні (добре порівняння українських та західних фіналістів зробив журналіст СТБ Володимир Завадюк). У Британії на п'єдесталі опинились танцюристи та співачка - легендарна вже С'юзен Бойл. Подібна ситуація і в Росії: «Кожен п'ятий - обов'язково танець живота, решта співаки», - казав сценарист «Минуты славы» Костянтин Плаксін. Свого часу в Росії хлопець із надзвичайними математичними здібностями не виграв шоу, і його мати зчинила скандал, звинувативши організаторів у маніпуляції: мовляв, у договорі з учасниками для переможця передбачався обов'язковий гастрольний тур, ніби заздалегідь було відомо, що перемогу здобуде співак чи танцюрист. Хоча насправді переможцями вийшли акордеоніст і акробат...

Нерівний бій

Та найбільшою екзистенційною проблемою шоу «Україна має талант» є можливість участі в ньому людей абсолютно різних професійних «вагових категорій». Адже очевидно, що професійний та аматорський номери слід порівнювати за різними критеріями. Наприклад, у фінал вийшли міліціонер Валерій Юрченко, для якого пародія - хобі, Олена Матюшенко, яка понад 10 років заробляє гроші своїм умінням перевтілюватись у Аллу Пугачову (на фото) та Дмитро Халаджі, який і без того є чемпіоном України з паверліфтинґу та світовим рекордсменом (він, щоправда, врешті-решт відмовився від участі в проекті, проте цю відмову, за інформацією ТК, не можна вважати жестом ввічливості на адресу менш відомих конкурентів, якого багато хто з глядачів чекав від чемпіона під час оголошення результатів півфіналу). У проекті могли би з таким самим успіхом брати участь чемпіони з художньої гімнастики, спортивних танців, професійні фехтувальники й лучники. На що тоді перетвориться проект? На з'ясування, що більше люблять глядачі - танці чи гімнастику?

Там, де формат не передбачає чітких обмежень, телеканал, що робить адаптацію, встановлює правила на свій розсуд.  Приміром, серед правил участі в російській «Минуте славы» була умова, що талант, який демонструє учасник, не повинен бути його професією. Напевно, СТБ треба визначитися, що показувати глядачам: таланти-«самородки» пересічних людей чи професійні досягнення - наслідки багаторічних тренувань. І ті, й інші можуть за бажання створити яскраве шоу, проте навряд чи змагання між ними може бути по-справжньому справедливим.

СТБ вже оголосив про підготовку до другого сезону «Україна має талант», який глядачі побачать наступної весни. Часу для пошуку нових талантів достатньо, а успіх програми був водночас непоганою «рекламною кампанією», що мала переконати обдарованих, але скромних українців у тому, що вийти на сцену і показати свої вміння зовсім не страшно. Тож охочих узяти участь у проекті має бути більше. Залишається визначитись із пріоритетами: відкривати нові таланти чи показувати шоу найвправніших.