А ви за кого? Україна «має талант» і шанувальника

30 Червня 2009
18704
30 Червня 2009
15:48

А ви за кого? Україна «має талант» і шанувальника

18704
Розважальна програма телеканалу СТБ «Україна має талант» (учора дізналися ім’я переможця-мільйонера) позитивно вплинула на країну. Не тільки «талантами», яких — прірва, якими — хоч греблю гати у кожному колгоспі і відразу усіх на «Євробачення» вслід за Лободою. А іншим — суто «оздоровчим» — аспектом.
А ви за кого? Україна «має талант» і шанувальника

Цей медичний «вектор» і виводить передачу про аматорів в іншу - суспільно-гуманітарну - площину.

 

Для мене досі загадка, чому доступний формат America's got talent не опинився вчасно на українських каналах-титанах (чи «титаніках»?). Які вже гриви один одному радісно повиривали, змагаючись у контрпрограмуванні та в іміджевій самоідентифікації.

А тут прийшов третій «зайвий» - і когось легко переміг.

 

А чому? «Бо...родянський...», - нібито жартує Віктор Михайлович (Пінчук), утрирувано перефразовуючи прізвище свого СТБшного теледіяча (натякаючи на колись креативно-успішного капітана «1+1»).

 

Невигадливий формат (знали вже й «Алло, ми шукаємо таланти!», й інше самодіяльне), придбаний Бородянським and company, оголив програмну убогість каналів-конкурентів. Усі їхні ліниві потуги заманювань.

 

Ті, як завжди, «не вирахували», що буде цікаво «піплу хавати» (вибачте за сленг), коли той «піпл» без міри перегодують у телевізорі сурогатом «свобод», присмачених глютамінатом натрію.

 

І увечері в п'ятницю перед уїк-ендом уже захочеться «свободи» іншої. Свободи від - «визволителів», від «долевершителів». Та решти зведеного «хору папуг», які заклювали у цій клітці вечорами - і одне одного, і свій електорат.

 

Хід із п'ятничним контрпрограмуванням двох «свобод» (одна з них просто Live) - виявився для СТБ простим і геніальним. Не в суботу ввечері, як очікувалося. Не в неділю, коли, здавалося б, час подавати десерт телевідпочинку. А прямо в піку - цим... Таким самим аматорам. Тільки вже давно без щирих (телевізійних) поривів і колишнього (політичного) артистизму. З сухим залишком знавіснілого цинізму.

 

...Навіть не важливо, скільки там відсотків вони відтягли до своєї «частки аудиторії» і рейтингових даних. Важливіше, що приголомшене політкоміксами населення змогло бодай на годину відвернути колективний face від солянки з обридлих фізіономій. І подивитися - ніби збоку - на самих себе...

 

Це вже симптом очевидного суспільного оздоровлення. Який особливо тішить перед черговими виборами...

 

Виявляється, і в нашій кромішній перманентно-виборній пітьмі є хвилини слави, і миттєвості натхнення.

 

Пригадуються і втрамбовані століттями казки «про попелюшок», у яких, як у дзеркалі, кожен глядач-читач бачить себе ж, свої комплекси, які конче хочеться подолати - особливо в телевізорі, коли туди потрапиш.

 

Жила собі дівчина-психолог у місті Євпаторія. Сім'я пристойна, і чоловік заробляє. Сама по собі людина творча, скромна. І «раптом» - таке відкриття особливого жанру в українському мистецтві на очах у країни. Піскова анімація. Малюнки, створені надзвичайними жіночими руками. Картинки, що оживають у піску. Малюнки, які викликають в очах мільйонної аудиторії сльози співчуття і захват співучасті.

 

Два її сюжети - про війну і літніх людей - примусили мало не здригнутися. За кілька хвилин - ціле життя, різні траєкторії намальованих доль. Дівчина ця, без награного пафосу, промовляє, здавалося б, речі очевидні. Тільки чомусь хочеться влізти в телевізор, обняти її, сказати кілька теплих слів: «Спасибі тобі, рідна, хоча б за те, що такі, як ти, ще є на світі. І за те, що відчуваєш те, що твориш, і даєш можливість відчути іншим»

Отож дітлахи з Бердичева. Сентиментальній людині багато не треба, щоб розчулитися, спостерігаючи за спаяністю двох маленьких хуліганів. За їхніми очима-вогниками, жвавими перевертами. За бурхливою реакцією батьків, залу...

 

...За простими людськими почуттями.

 

Ото дожили вже - прості почуття тішать у телевізорі більше, ніж поки що неможливе інформповідомлення про зниження цін на продовольчі товари!

 

Із сезону в сезон щось «програмуючи», для чогось піарячи і когось поливаючи, наш бісів ящик уже докотився до повного «окозамилювання». «Замилилося око» не тільки від довічного вироку, яким і стала для нас всюдисуща мильно-серіальна лінійка (плюс одіозні паралельні політичні «серіали»)... А й від їхнього ж, теленачальственого, «відчуття глибокого самозадоволення». Мовляв, це ж ми над вами зглянулися, а не ви від нас чогось там людського хочете... Ось і жуйте, чим годуємо.

 

Ефект, здавалося б, банальної програми про аматорські викрутаси ще й у правильному ракурсі телевізійного «погляду». «Ящик» дивиться «знизу вгору». Споглядає з вулиці, її таланти і зворушливі історії, які й озвучують танці-шманці-пісні-сльози голосом вулиць, саундтреком країни.

 

Камера оператора СТБ, щоправда, дивиться й на жахливі обшарпані будинки культури, в яких відбуваються «кастинги» майбутніх «зірок». Вибач, але це також твоя батьківщина, синку.

 

Правильно відзначено, що «цинус» рейтингового успіху передачі ще й у відсутності, слава небу, наших «професійних» зірок як таких. У тому їхньому вигляді, в якому нам їх регулярно сплавляють.

 

Сказати, що одна й та сама «жива трупа» імені Каті Осадчої (возвеличую цей монументальний образ уже не в одній публікації) набридла чи осточортіла - означає просто промовчати. Атож, ці «проФФесіонали» (з тарифами 20 тис. у.о. за півгодини фанерного бекання) не менше ніж у сто разів поступаються і майстерністю, і вокалом, і жвавістю рухів руками-ногами обраним людям із вулиці... Які, у свою чергу, поділяються на відвертих зірвиголов-диваків і творчо одержимих персонажів. А «вершителі доль» із комбінатів зірок дійсно перегодували собою до печії. А щоб не набридати, саме «талант» і потрібний. Талант бути різним, свіжим і неодмінно оновленим.

 

Звісно, відбірна комісія передачі «УМТ» повинна бути суворішою у плані фільтрації дарувань. Якщо миколаївський міліціонер, який одночасно зображає Рибака, Преснякова і Мерк'юрі, - це чиста душа й альтруїстична натура... То жінка, яка співає «під примадонну», - це вже очевидна програмна помилка організаторів. Оскільки «корпоративщина» - найлютіший ворог самої концепції.

 

Тут важливе безсрібництво. Їхній наїв і порив творити за ідею (а не тільки за мільйон). А в тієї самовпевненої дамочки я вже бачу приблизну кількість доларів у кожному оці - за кожен номер «під Пугачову».

 

У фіналі з призового «мільйона», гадаю, годилося б частинку «скубнути» і для бюджету Миколаївської області, на яку колись, очевидно, упав метеорит. І там, судячи з підсумкової програми, спалахнуло найбільше українських талантів. І ще кілька бонусів із цього самого «куша» - для ведучої Оксани Марченко «за пожвавлення свого телевізійного образу». І журі - за те, що всі троє не дратували.

 

Твори спокійно, країна! Канал знову кинув клич знедоленим, але обдарованим. Таланти в Україні ніколи не переведуться. Тому буде і другий сезон. І, гадаю, третій.

 

Україна «має талант», причому - не один...

 

Нині ж усім нам конче потрібен «талант» додатковий... Талант «протистояння»... Кому?

 

Чому? Про папуг написано вище.

 

До речі

 

До золотої десятки найкращих аматорів України ввійшли... Дует «АртВан» (Київ) - акробатичні трюки; Юлія Кувшинова (Миколаїв) - вокальний номер; Алла Кушнір (Миколаїв) - східні танці; Ксенія Симонова (Євпаторія) - піскова анімація; Валерій Юрченко (с. Мазуни Миколаївської обл.) - пародія; Дарина Швецова (Донецьк) - вокальний номер; Христина Пісклюкова (Дніпропетровськ) - цирковий каучук; Олена Матюшенко (Київ) - пародія; Артем Семенов (Київ) - вокальний номер; Карина Рудницька і Юра Кузинський (Бердичів) - акробатичний номер.

Шоу «Україна має талант» стало першим праймовим проектом телеканалу СТБ, який подолав 30-відсоткову планку з аудиторії 14-49.

 

Фото: «Дзеркало тижня», Ксенія Симонова з Євпаторії - дива на піску

 

Олег Вергеліс, «Дзеркало тижня»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Олег Вергеліс, «Дзеркало тижня»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
18704
Теги:
Читайте також
23.04.2010 15:40
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
32 977
03.07.2009 16:11
Інна Завгородня, «Український тиждень»
31 430
03.07.2009 10:35
Маша Томак, «День», Анна Слєсарєва, Анастасія Сошина, «День»
21 864
30.06.2009 08:41
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
17 998
27.06.2009 09:53
Євген Булавка
, для «Детектор медіа»
20 004
22.06.2009 10:08
Олександр Дубина
, для «Детектор медіа»
20 248
19.06.2009 13:24
Наталія Данькова
14 749
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Дарка
5577 дн. тому
Гарна стаття. Приємно прочитати.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду