Я мзду не беру. Мне за державу обидно

(герой з фільму «Біле сонце пустелі»)

Сучасне телебачення це перш за все гроші. Так, це пригнічує. Так, це примітивно. Так, від цього іноді нудить. Але гроші, а тим більше великі гроші, привчають і до іншого. До дисципліни, перш за все фінансової. А ще до дисципліни взаємин і відносин. Перш за все юридичних. Іноді навіть і дисципліни міжособистнісних стосунків.

Пригадую, при вступі України до Європейської мовної спілки ходила тоді ще не дуже численною телевізійною спільнотою легенда. Теж пов'язана з грошима. Так от: коли Національну телекомпанію, як найпотужнішу телекомпанію нашої держави, було прийнято до ЄМС, європейські телечиновники поглянули один на одного, прикинули телевізійні можливості УТ (98% охоплення тоді ще 50-мільйонної країни, гігантський телецентр, багатюща з 1939 року історія мовлення в ефірі) і запропонували - ставайте в один ряд із телемонстрами - Великою Британією, Іспанією, Німеччиною, Францією. Ставайте і платіть серйозний внесок. Платіть і майте: унікальний всесвітньорейтинговий телепродукт - спортивні трансляції, євроконкурси і т. п. «Ні-ні, - заволали українські телечиновники (досі не можу довідатися прізвища тих героїв), - ми країна бідна, у нас (у них?) стільки грошей не маємо...». І потрапила наша держава на «чільне» місце десь між суперпотужною Мальтою і дебелою Андоррою. Як це відчули на собі українські телеглядачі? А зовсім просто: коли триває показ для них, українців, чемпіонату світу, припустімо, з легкої атлетики, спробу українського атлета видати в ефір «забувають» (або показують потім у повторі), зате на всю Україну демонструють, як знімає штани німецький атлет або п'є водичку англієць - вони мають привілеї при показі!

Але крім привілеїв є ще й атмосфера взаємин, і повага до сильного, й імідж телекомпанії і всєї країни. А за рухами сильного й упевненого в собі суб'єкта будь-якої діяльності або країни уважно спостерігають. З-за кордону (партнери) - менш стримано, а от всередині України (конкуренти) - уважно. І що бачать протягом багатьох років комерційні конкуренти Першого національного? Повну й веселу безконтрольність у найважливішому - у ставленні до супер'якісного телевізійного продукту, на який НТКУ має всі виключні права. Конкуренти бачать і пускають слину й потирають спітнілі руки, а партнери тихесенько роблять висновки про спроможність.

До речі, за той телевізійний продукт держава платить гроші. А він може абсолютно спокійно з'явитися в ефірі комерційних конкурентів. Практично через лічені хвилини після показу на Першому національному. В моєму архіві є купа відеоматеріалів, на яких зафіксовано факти розміщення в «чужому ефірі» екслюзивного відео, власником кожної секунди якого є НТКУ, з різноманітних спортивних чемпіонатів світу та Європи і євроконкурсів. Причому йдеться навіть не про секунди, десятки секунд чи хвилини, а про години! Матеріал старанно записується і «практично безкоштовно» потрапляє в архіви телеконкурентів - прямо з апаратних НТКУ, навіть без емблеми Першого національного!

Далеко ходити не потрібно - конкуренти «жирують» прямо в апаратно-студійному комплексі НТКУ. Ви можете собі уявити, щоб (для прикладу) англійське Бі-бі-сі у власному апаратно-студійному комплексі забезпечувало комерційні забавки й активне накопичення грошенят своїми ж конкуретами? А на шиї НТКУ прямі конкуренти сидять десятиліттями! Чи маємо позитивні зрушення протягом цих десятиліть у відстоюванні законних прав Першого національного? Ніяких. А за десятиліття видовищність, а отже й вартість виробленого відео у світі тільки зростає. І членство України в Європейській мовній спілці набуває ще серйознішої ваги.

Навіть купуючи найдешевше із запропонованого ЄМС, Перший національний гарантовано обходить конкурентів, оскільки йдеться про телебачення насправді ХХІ століття - це складні постановочні телепроекти, вироблені найкращими творчими і технічними світовими телевізійними збірними. Як розпоряджалися тим усім, а головне, заважали розкошувати іншим, колишні редактори районних газет, голови «купецьких партій» і секретарі парткомів, я уже писав. Коротко нагадаю - користі для НТКУ не було ніякої! «Персонажі» почуваються добре, сухо і комфортно. Їхні діти й онуки теж.

Останнім часом «внутрішніх» забавок, до слова, стало значно менше. Великою мірою допомогли й відносно нові комерційні телегравці. От, для прикладу, наочно продемонстрував справжнє обличчя конкурентних переваг канал «Україна». Колеги взяли й ексклюзивно придбали певний футбольний програмний продукт. Раз - і не стало «шарової» футбольної телекартинки на інших каналах. Щось почали було сіпатися, апелювати до «совісті», «громадськості» і ще чогось подібного, але справа марна - платіть гроші і все тут! От і перемикає той, хто не встиг подивитися футбол, на «потрібні» новини. Хто не хоче помилуватися «живою телекартинкою» - споглядає чесно «скачане» з інтернету фото від Рейтерз чи ще когось або електронну графіку з титрами. Не знаю, як із бізнесом у колег з «України», а от із навколотелевізійною атмосферою в державі стало точно краще.

Але то справи, які робляться за чужі гроші! А мене завжди цікавило й цікавитиме, що робиться за мої, ваші, наші гроші - бюджетні. «Завжди» - тому що податки акуратненько так з мене брати не забувають. Перший національний, нагадаю, спіткало чергове «щастя» - незрозуміло звідки в керівних кабінетах з'явилася потужна група «вправних і досвідчених» телевізійних менеджерів: конферансьє, директор співачки, співак і колишній завідувач чи то нафтобазою, чи то складом. Назвав практично всю групу однодумців-президентів із дефісом та без нього. А є ще ціла низка «продюсерів», подейкують навіть «генеральний». Але це окрема розмова. По секрету прошепочу на вушко тим, хто не знає: Україна цього року проводить європейський телевізійний фінал дитячого «Євробачення». Не чули? Тиша означає одне - слини вже повні роти...

Так от ця «артистично-співоча команда» примудрилася програти абсолютно зрозумілі й однозначно виграшні судові справи. Справи з «відстоювання» інтересів найпотужнішого телемовника країни з приводу комерційного показу на територію нашої держави телепродукту, на який Перший національний має виключні права. Нагадаю, в 2008 році пісенний конкурс «Євробачення» паралельно з Першим національним українським телеканалом показував у кабельних вітчизняних мережах телеканал РТР (міжнародна версія). Того року ще «заслужені українські телевізійні менеджери» чомусь накинулися на дрібних кабельних операторів. «Тю», - сказали їм навіть не «просунуті київські судді», а служителі економічної Феміди «на місцях». Цього року ознайомився з інформацією, що об'єктом судового переслідування обрано найпотужніший кабельний оператор столиці. Рішення, вироблене в «мудрих головах уже народних менеджерів», озвучив один із тимчасових віце-президентів НТКУ пан Кобля. Не в моїх правилах читати лекції початківцям безкоштовно, але ситуація з рівнем телевізійного професіоналізму вже набирає трагікомічних рис. І, головне, сміються й мучаться вже не тільки професіонали в стінах на Мельникова, 42, а регочуть уже й за межами «олівця» (читайте вище про споглядання іноземців).

Але до деталей. Будь-кому з професіоналів зрозуміло, що трансляція російськими телеканалами виходить в Україні в середньому з трисекундною затримкою, а це означає, що трансляція вже не може вважатися «прямою». Це для довідки. Змінити програмне насичення супутникових російських телеканалів Україна не має права за ухваленими міжнародними угодами. Але це великого економічного значення в нашій євровізійній справі не має, оскільки НТКУ володіє виключними правами на телепродукт. Володіння правами в такий найвигідніший спосіб дає телевізійній компанії серед багатьох цікавих можливостей ще й чи не основне - можливість заробити гроші на розміщенні телереклами та можливість залучити спонсорів. Спонсорів, що воліють власної промоції поруч із унікальним телепродуктом чи програмою, наприклад, спортивною подією світового значення або телевізійним видовищем суперміжнародної ваги. До таких видовищ однозначно належить цілісний комплекс телевізійних музично-культурологічних проектів під загальною назвою «Євробачення»: пісенний конкурс, конкурс дитячої пісні, танцювальний конкурс та конкурс для виконавців класичної музики. Відчуваєте перевагу членства в ЄМС? НТКУ купує цей телепродукт для подальшого ефективного продажу. Ексклюзивного продажу реклами.

Це, до речі, стосується й українських відбіркових конкурсів. Але я зараз про продаж рекламного часу на пісенному всеєвропейському конкурсі зразка-2009. Це вагомий кавалок рекламного часу протягом трьох конкурсних днів: «до», «посеред» та «після». Саме це найбільше й цікавить мене як платника податків, оскільки телемовник або представник іноземного телемовника в нашій державі, який розмістив у трансляції пісенного конкурсу на територію України на іншому телеканалі (крім Першого національного) рекламу, грубо й цинічно порушив закон! Тобто поцупив у мене, у вас, у нас гроші! Ось що має бути головним для НТКУ - отримання відшкодування за розміщену комерційну рекламу та недоотримання грошей («упущена вигода») від юридичної чи фізичної особи, яка рекламний час посередині «Євробачення» продала!

Логічно припустити: якщо телевізійний канал не може заробити на показі величезних шматків відео (чи не шість годин ефірного часу) без перерви на рекламу, він цього продукту, напевне, показувати не буде - не вигідно! До речі, «правильно виміряний рейтинг» цього року - вагомий доказ у суді саме вигоди безперешкодного комерційного піратства. І кабельні оператори тут ні до чого. Це шланги для перекачування. Бридоту в шланги або сотні тисяч із них викачують інші. Елементарно? Як на мене, так. Але це потрібно знати!

Ще один передсудовий нюанс. Сподіваюся, що передсудовий. Дуже багато наговорили публічно і вилили на сторінки ЗМІ і в ефір до «Євробачення» про НТКУ. Як на мене, керівництво НТКУ зразка-2008-2009 може спрямувати юристів Першого національного на не зовсім коректний шлях. Цей «шлях» знову довірили озвучити панові Коблі. Пафос передам своїми словами: НТКУ позиватиметься до співачки Приходько і рішуче боронитиме честь і гідність. Такий шлях - дорога в нове «піар-бордельєро». За спиною «пригніченої» та «переслідуваної» до того ж громадянки України знову сховаються основні кукловоди і випірнуть до болю знайомі оборонці «землі русской». Виколупувати - і бажано на те місце в суді, яке уже заґратоване, потрібно інших персонажів. І рішуче. Чи знову утвориться «брак коштів»? Раптом. За ситуацією уважненько споглядають тепер уже в Україні. Комерційні конкуренти НТКУ. І провадять роботу з потенційними рекламодавцями. На наступний рік. І рейтинги забезпечують. В році цьому.

На завершення - запитання до керівництва країни. Уже практично наболіле, але поки що не дуже гнійне. Ви кого напопризначали?

Олександр Зирін, незалежний український телевізійний оглядач

P.S. На солоденьке наводжу для роздумів легендарні рейтинги (за інформацією, розміщеною га сторінках спеціалізованого сайту «Детектор медіа» 18.05.2009 року):

16 травня трансляція фіналу міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення-2009» у Москві (Росія) на Першому національному каналі мала рейтинг 5,11% і частку 18,67% (аудиторія 18+, загальнонаціональна панель GFK Ukraine).

У містах із населенням понад 50 тисяч мешканців показники трансляції були вищими - рейтинг 6,69% і частка 21,64%. Показник трансляції більш ніж у 10 разів перевищив середню частку Першого (1,46%). Разом із тим показники «Євробачення-2009» виявилися значно нижчими за цифри минулого року, коли трансляція мала рейтинг 6,56 і частку 26,73% (у містах «50 тис.+» - частка 30,41%).

Можливою причиною нижчих, ніж торік, показників «Євробачення» на Першому національному стало підвищення уваги до трансляції конкурсу на російському каналі «Первый канал. Всемирная сеть». Рейтинг конкурсу на цьому каналі, що транслюється в Україні у кабельних мережах та через супутник, становив 3,89%, частка - 14,39% (18+, загальнонаціональна панель). У містах із населенням понад 50 тисяч трансляція на «Первом канале» майже дорівнялася за показниками результату Першому національному - рейтинг 6,62%, частка 21,59%.