У своїй репліці, яка стосується прем'єрного випуску програми «Я  так думаю з Анною Безулик» на 5 каналі, директор департаменту інформаційної політики Державного комітету телебачення і радіомовлення Богдан Червак піддає критиці цю програму, звинувачуючи її творців у маніпуляціях. Слід зазначити, однак, що позиція пана Червака є суб'єктивною: він виходить із того, що вибори до обласної ради у Тернополі пройшли без порушень, тим часом як деякі політики  (зокрема, представники БЮТ та Голова Верховної Ради Володимир Литвин) відкрито заявили про фальсифікацію цих виборів. Слід також зазначити, що за 2 дні після того, як ВО «Свобода» звинуватила «Українську медійну групу» та 5 канал у недопуску лідера партії Олега Тягнибока до ефіру, представники цієї партії стали головними героями першого випуску з циклу «Майдан: якою бути Україні» на 5 каналі. «Детектор медіа» готова опублікувати й інші думки щодо програми Анни Безулик.

Вважаю, що презентація на 5-му каналі оновленого проекту «Я так думаю з Анною Безулик» за участю колишньої журналістки каналу «1+1» вийшла далеко за рамки події з життя вітчизняних мас-медіа. Ба більше, згаданий медійний проект слід трактувати виключно в політичній площині, зокрема як певний етап неоголошеного, але вже розпочатого виборчого процесу та залучення до нього ЗМІ. Таке безапеляційне твердження ґрунтується на кількох висновках.

Насамперед слід зазначити, що вибір теми - вибори до Тернопільської обласної ради - не випадковий, як і формат, за допомогою якого ця тема начебто об'єктивно висвітлювалася. «Розгром» помаранчевих партій і блоків на Тернопільщині та відчутна перемога українських націоналістів в особі Всеукраїнського об'єднання «Свобода» створили нову політичну реальність, яка не вписується у схеми нинішніх так званих грандів вітчизняного політикуму.

А тому «канал чесних новин» став полігоном, на якому було зроблено першу серйозну спробу за допомогою одного із загальнонаціональних мовників змінити цю реальність. Іншими словами, якщо не вдається «виправити» ситуацію в судах, то треба намагатися це зробити в головах людей, які «тернопільський феномен» починають осмислювати не в контексті інтересів БЮТ, «Нашої України» чи Партії регіонів.

Тому стає зрозуміло, чому основного фігуранта теми - лідера «Свободи» Олега Тягнибока - не було запрошено на програму. Його й не могло бути запрошено, бо ідеологи оновленого проекту «Я так думаю з Анною Безулик» переслідували конкретну політичну мету, а не прагнули показати шоу чи, тим паче, без упереджень розказати про тернопільські вибори та їхній уплив на соціально-економічну ситуацію в краю й Україні.

Отже й добір «дискутантів» було зроблено цілком правильно, а точніше - у відповідності до ситуації, яка виникла у зв'язку з результатами виборів до Тернопільської обласної ради. З одного боку, націоналістів «мочили» діячі з БЮТ, для яких Тернопіль став своєрідним Сталінградом, з іншого - Партія регіонів, яка для власного піару вже давно роздмухує міф про загрозу «галицького націоналізму».

Вражає прямолінійність, якщо не сказати тупість, із якою досягалася мета. Складається враження, що так ніхто й не зробив належних уроків із доби кучмізму, коли подібні «проекти» практикувалися дуже часто й... спонукали міжнародних експертів до запровадження моніторингу наших ЗМІ на предмет дотримання в Україні свободи слова. Очевидно, що сьогодні ще зарано робити далекосяжні висновки стосовно перспектив розвитку вітчизняних ЗМІ та реального, а не формального стану дотримання в Україні принципів свободи слова й думки. Але кілька уроків - на часі.

Основний полягає в тому, що більше не можна говорити про «незворотний характер» демократизації сфери ЗМІ. Політична й економічна кризи примушують вітчизняних політиків і медійників вдаватися до «заборонених прийомів». А репутація країни та її ЗМІ при цьому мало кого цікавить. А тому демократичні ЗМІ - це світло в кінці тунелю, а не досягнення, яким може пишатися Українська держава.

Не зовсім відповідають дійсності твердження окремих політиків та експертів-медійників, що ЗМІ втрачають свій вплив на свідомість людей, зокрема на їхню прихильність до тієї чи іншої політичної сили. Якщо для формування певних суспільних стереотипів використовуються проекти на зразок «Я так думаю з Анною Безулик», що нещодавно транслювався на 5-му каналі, то слід констатувати, що й надалі однією з найефективніших політтехнологій залишається маніпуляція в засобах масової інформації.

У цьому зв'язку виникає логічне запитання: що робити з нашими ЗМІ, зважаючи, що Україна лише входить у процес перманентних виборів? Передусім - встановити правильний діагноз: Україна залишається державою, де власники комерційних ЗМІ відстоюють насамперед інтереси тієї чи іншої політичної сили, групи політиків чи окремого політичного діяча. Цю проблему не можна вирішити лише шляхом, пропонованим уже кілька років, а саме невідкладним створенням суспільного телебачення й радіомовлення. Без серйозної санації всієї медіасфери, в тому числі виявлення реальних власників та справжніх джерел фінансування провідних загальнонаціональних та регіональних ЗМІ, навести лад неможливо.

Як це не парадоксально, але підмогою в наведенні ладу можуть стати політичні партії як суб'єкти й об'єкти інформаційних кампаній. Їхнє завдання - не мовчати. Як відомо, ВО «Свобода» з приводу висвітлення тернопільських виборів у ток-шоу «Я так думаю з Анною Безулик» оприлюднила заяву, в якій усе, що відбувалося, було кваліфіковано як «приклад брутального порушення всіх журналістських стандартів», та «вимагає від "режисерів" та "акторів" так званого ток-шоу "Я так думаю з Анною Безулик" вибачень та спростування всіх неправдивих відомостей, що ганьблять честь, гідність та національні почуття українців Тернопілля».

Якщо ж політичні сили, яким ЗМІ влаштовуватимуть інформаційне харакірі, мовчатимуть, а ще гірше - домагатимуться контролю над каналами чи виданнями, то хворобу буде загнано в глухий кут. Знакові журналісти не повинні стояти осторонь проблеми. Сьогодні більшість із них заявляють про вірність засадам демократії, свободи слова та вільних ЗМІ. Але що означає їхня мовчанка у випадку зі скандальним телешоу на 5-му каналі? Відповідь може дописати кожен небайдужий журналіст.

Богдан Червак - директор департаменту інформаційної політики Державного комітету телебачення і радіомовлення.