І знов про безневинно засуджених
Не минуло й тижня, як телеканал СТБ знову висвітлив тему безневинно засуджених, тільки цього разу зі знаком мінус. Нагадаю: нещодавно канал показав чергову серію циклу «Слідство вели…» російського виробництва, у якому розповідалося, як ще у п’ятдесяті роки в Радянському Союзі слідство вибивало свідчення не з політичних підозрюваних, а зі звичайних громадян, примушувало їх підписати явку з повинною і саджало за злочин, якого ті не коїли.
І ось минулої неділі у циклі «Документальний детектив» було показано фільм виробництва СТБ про двох убивць із міста Хмельницького. Йшлося про Івана Нечипорука й Олександра Моцного, які вбили 49-річну Антоніну Іскрицьку. У фільмі переконливо розписуються мотиви цього вбивства, підготовка до нього і всі обставини цього злочину. У глядача ці мерзенні злочинці повинні б викликати обурення – підступно відправили на той світ нещасну громадянку. У мене подібні почуття виникли б так само, якби не одна обставина: я знаю цю справу не з екрану телевізора. Я про неї писав у циклі розслідувань про безневинно засуджених за вбивство у рамках проекту медіацентру «Розмай» активізації громадян на боротьбу з корупцією «Гідна Україна». Статтю було надруковано у «Газеті по-українськи».
Автори фільму без жодних сумнівів із власного боку відтворили версію слідства, з якою погодився Верховний суд України. Та в Україні далеко не всі згодні з рішенням найвищої судової інстанції. Скажімо, відомий правозахисник Семен Глузман звернувся до Президента Ющенка з відкритим листом по цій справі, щоправда, відповіді не отримав. Він називає рішення суду несправедливим, кричуще незаконним засудженням. Зокрема, про сам хід процесу у Верховному суді пан Глузман пише наступне: «Суддя Микола Мороз із колегами під час розгляду справи у Верховному суді просто проігнорував порушення з боку нижчої судової інстанції, що тягнуть за собою однозначне скасування вироку. Хоча на них вказували захисники засуджених. У рішенні Верховного суду немає відповіді на аргументи адвокатів».
Автор відкритого листа до Президента України наводить лише ключові факти безглуздя у цій справі, але і їх досить для того, аби Нечипорука і Моцного було виправдано і звільнено з-під варти в залі суду. Є докази, що зізнання громадяни Нечипорук і Моцний давали не добровільно, а під психічним і фізичним тиском. Експертиза виявила на їхніх тілах сліди катувань електричним струмом.
Я можу підписатися під кожним словом пана Глузмана, адже на засіданні у Верховному суді я був присутній особисто, а справу вивчав якнайретельніше. Можу також навести безліч прикладів безглуздя і нісенітниць у цій справі. Але зараз наголосити хочу на іншому. Певне, журналіст, навіть орієнтуючись на рішення суду, повинен пам’ятати про рівень довіри до наших судів і мати на увазі їхню сумнівну репутацію. Це означає, що він повинен з’ясовувати й озвучувати версії і погляди тих, хто з рішенням суду не згоден. Бо ця справа розглядатиметься у Європейському Суді. Докази фальсифікацій і брутального поводження з підозрюваними настільки очевидні, що справа мусить завершитися черговою ганьбою для України. І тоді герої, яких журналісти зобразили однозначними вбивцями, матимуть можливість позиватися до каналу і вимагати компенсацію.
Тема безневинно засуджених несподівано іще двічі прозвучала минулого тижня. Журналістові телеканалу «1+1» Жану Новосельцеву почали погрожувати після виходу в ефір його циклу журналістських розслідувань «Жерсть мундиру», який розповідав про людей, із яких вибивали свідчення і садовили за грати.
А також на сайті Генеральної прокуратури України з`явилася інформація про те, що заарештовано трьох працівників Пологівського райвідділу міліції Запорізької області і проти них порушено кримінальну справу за те, що вони відправили за грати мешканця містечка Пологи Миколу Демчука, який нібито зґвалтував неповнолітню дівчинку. Демчук навіть відсидів чотири з половиною роки і вийшов на волю тільки тому, що було виявлено реального вбивцю – Сергія Ткача, якого прозвали пологівським маніяком, оскільки подібними злочинами він займався з початку вісімдесятих років. Він скоїв їх кілька десятків і замість нього садовили невинних людей. Коли ця с права набула розголосу, то адвокатці Демчука Ірині Дерев’янко також погрожували, і вона мусила зашифруватися настілкьи, що автор цих рядків не міг зв’язатися з нею по телефону.
Здавалося б, можна порадіти, що почалася чистка лав правоохоронців. Але тут варто наголосити на одній дуже важливій деталі. Якщо відповідатимуть тільки працівники міліції, то це означатиме, що з міліції роблять таку собі невістку, яка в родині в усьому винна. Люди в міліцейських погонах ніколи в житті не діяли б так брутально, якби на їхньому боці не були прокуратура і суд. Загалом прокурорські працівники здійснювали не менші катування, ніж міліція. А суд заплющував очі на відверті порушення закону з боку слідства і не звертав увагу на часто дуже красномовні докази катувань обвинувачених. Отож, питання повинно стояти про відповідальність усіх цих трьох структур. В протилежному випадку це виллється в чергову профанацію наведення справедливості.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
1
кукуня
5841 дн. тому
Важко жити у державі! Повне бееззаконня з боку правоохоронної системи та судів, а з другого боку - непрофесіоналізм журналістів. Такі собі примітивні сюжети із страшилками. Мені зрозумілу хто замовив- т.з. "потерпілі", які власне дуже хотіли позбутись мами. Вона заважала і батькові, і синочку... Проте за допомогою грошей та кумів в Україні можна посадити безвинних... Така собі безПРАВОВА ДЕРЖАВА!!!!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
