«Амосов»: антигерой не затьмарив героя
Мне нравятся люди, достигающие успеха и знающие, чего от жизни хотят, но еще больше я уважаю тех, кто сохраняет при этом порядочность.
(Віталій Коротич)
На телеканалі «Інтер» триває проект «Великі українці»: щовівторка і щосереди демонструються документальні фільми виробництва студії «07 продакшн», присвячені тим «великим», які потрапили до першої десятки. Про перший фільм циклу, присвячений українському кардіохірургу Миколі Амосову, відгукується Аркадій Сидорук.
Коли «совість української нації» фантазує
Потішитися у променях слави великих розраховуючи, що й на тебе впаде її відблиск – спокусливе й поширене захоплення. Цю людську слабкість до певної міри можна вибачити. Та не тоді, як вона набуває чітко вираженого аморального відтінку.
Мені як переконаному прихильнику інноваційного проекту «Великі українці» писати про це прикро. Та рекламний анонс, що з’явився на сайті «Інтера» напередодні показу першого із серії десяти документальних фільмів, спричинив емоційний шок. У ньому з помпою оголошувалося, що, цитую дослівно, «ведучим фільму, т. н. (абревіатурний русизм, тут і далі виділено мною. – А.С.) “адвокатом” Амосова стане Віталій Коротич, відомий лікар, поет і прозаїк, колега і товариш Миколи Михайловича». А вже далі – про самого Амосова: «Він – видатний учений, відомий лікар, талановитий письменник, громадський діяч».
Тож на В. К. впав не лише промінчик чужої слави. У сфері медицини він опинився в одній категорії… з Амосовим: виявляється, обидва вони – «відомі лікарі». Про славетного кардіохірурга знають мільйони. А хто чув про «відомого лікаря» Коротича? Будь ласка, відгукніться хтось не з його родичів і знайомих! Тим часом лікарський рейтинг «т.н. “адвоката”» ЗРІС: на сайті «UN Українські новини» його вже названо «известнейшим врачом». Тож усі, в кого виникли серйозні проблеми із серцем, покваптеся отримати медичну допомогу у самого Віталія Олексійовича. Координати можна дізнатися у його найкращого друга, редактора «Бульвару» Дмитра Гордона, котрий назвав його «легендарным Коротичем» і «совестью украинской нации».
Твердження, що Коротич був «колегою і товаришем» Миколи Михайловича може викликати хіба що сміх. Виявляється, В. К., працюючи в інституті Стражеско, «своїх хворих часто відправляв до Амосова». Вбивчий аргумент! А інших не наведено. І не дивно. В докладній автобіографії Миколи Михайловича серед товаришів, із якими звела його доля на складних життєвих шляхах, ім’я Коротича не згадується. Цілком зрозуміло чому. Вони – люди зовсім різних масштабів і зовсім різних моральних принципів.
Метаморфози В. К.
«Моя совесть… чиста…Никогда ничего не брал (у хворих. – А.С.) и даже в вестибюле висело объявление: “Прошу не делать подарков персоналу, кроме цветов”», – писав Микола Михайлович в автобіографії.
«Я відчував свою неповноцінність поряд із ним – я квіти брав», – каючись, б’є себе в груди Віталій Коротич. Дивно почути подібне з вуст того, для кого найулюбленішим завжди був він сам. Невже це й справді найтяжчий моральний гріх, якого припустився у своєму житті В. К.?
Хіба не вів зводив наклепи на українських письменників? (Достатньо прочитати виданий у 2002-2004 роках «Щоденник» Олеся Гончара). Хіба не він, підіймаючись кар’єрними сходами, ретельно виконував усі вказівки ЦК КПУ, натомість як дехто категорично відмовлявся це робити? Хіба не він у свої «публіцистичних» книгах, давно вже списаних більшістю бібліотек на макулатуру, вихваляв радянський режим як найвище досягнення людської цивілізації? А потім із В. К. сталася дивна метаморфоза: з не меншим запалом він почав його таврувати. Правда бачиться на відстані років. Імпортований 1986 року з постчорнобильської України у Москву і призначений редактором «Огонька», В. К. став рупором горбачовської перебудови, що протягом короткого часу розколола суспільство на купку жадібних олігархів, а мільйони чесних людей прирекла на животіння. Що й казати: Горбачов – не Ден Сяопін, а Коротич – не втілення людського сумління. Щоб здійснити необхідний історичний злам у найбезглуздіший, найаморальніший спосіб, потрібно було повністю деморалізувати суспільство, знищити людські ідеали й цінності, які збереглися всупереч репресіям сталінського режиму й особливо виявилися під час жорстоких воєнних випробувань.
Прощення не може бути!
Сучасний російський філософ і письменник-інтелектуал Михайло Веллер наочно пояснив, як це робилося в журналістиці на прикладі однієї з обкладинок «Огонька» 88-го року, що уособлює знущання з ветеранів війни. Те, що одні називають її Великою вітчизняною, а інші Другою світовою, суті не змінює. На обкладинці – старий чоловік у військовій формі полковника. У фокусі знімка – заголовок книги «Краткий курс истории ВКП(б)». А нижче, більшим планом – заголовок «Наследники Сталина». Ось, мовляв, які вони, ті, що перепиняють нам шлях у нове світле майбутнє.
«Не учтено было другое – сама фактура, – пояснює Веллер. – А фактура с лихвой перебивала подаваемый смысл сюжета. Воротничок зеленой офицерской рубашки – мятый. В уголки не вставлены пластмассовые жесткие палочки-«косточки». Вид от этого немного неопрятный. Человек уже не может как следует следить за собой. Или некому следить за ним. Вдовец? Одинокий? Неухоженный. На петлицах тужурки – танки. На погонах читаются два просвета и три звездочки: полковник. Слева на груди – в столбик – шесть нашивок; четыре желтых и две красных. Такие в войну давали за ранения: золотая – тяжелое, красная – легкая. А в наградных колодках, кто может читать: медаль “За отвагу”, медаль “За оборону Сталинграда”, орден Красной звезды, орден Отечественной войны П степени, орден Боевого Красного знамени. Танкист, прошедший войну и раненый шесть раз. А долго они на войне не жили. Такой уцелел случайно. Это он вас прикрыл. Это благодаря ему вы живы». (М. Веллер. Кассандра. – Санкт-Петербург, 2003 – С. 314.) Жахливий цинізм!
«Многие не простят перекрасившемуся партфункционеру Коротичу того снимка. И я не прощу», – з обуренням пише Веллер. Я теж не можу цього простити! На місці того безіменного полковника цілком міг опинитися мій найстарший брат Богдан, коли б улітку 1941 року він не згорів живцем у танку, марно намагаючись разом зі своїми бойовими соратниками перепинити шлях панцерним дивізіям Гудеріана. Хіба я можу вибачити знущання з пам’яті брата Фауста, який у 16 років пішов добровольцем на фронт, після війни став лікарем, був учнем Амосова і в нього навчився робити найскладніші операції на серці? І вибачити знущання з пам’яті свого батька Федора Фаустовича, який пройшов пекло Сталінграда і всі страхіття війни начальником польового госпіталю і, проживши рівно стільки ж років, як Микола Михайлович, віддав себе до останку порятунку людей. І чи пробачив би, зрештою, моральну кривду, завдану Коротичем ветеранам війни, сам Амосов, якби побачив оту обкладинку «Огонька»? Чи подав би йому після цього руку? Категорично – ні!
Марина Владі у ролі ведучої фільму? Тепер уже пізно…
Один із епізодів фільму про Амосова пов’язаний із війною, коли він працював провідним хірургом польового пересувного шпиталю і, за власним визнанням, набув величезного досвіду як хірург. Він сам розповідає про те, як із невеличким колективом лікарів йому довелося опікуватися долею двох із половиною тисяч поранених, що їх доправляли прямо з передової. Те, що справедливо називається героїзмом, для самих героїв було важкою буденною роботою, пов’язаною з постійним ризиком для життя.
Сценаристка фільму Інга Балицька та режисер Ярослав Геляс яскраво відтворили образ видатного кардіохірурга, півстоліття життя якого було пов’язане з Україною. Мабуть, свідомо вони обмежилися традиційним арсеналом: кадрами хроніки, знімками з родинного альбому, свідченнями пацієнтів і колег, пройнятими повагою до свого Рятівника і Вчителя. Модерн у даному разі був би ні до чого й швидше за все сприймався б дисгармонійно. Сам Амосов, попри вічний пошук і новаторство ідей, за своїми людськими якостями був консерватором у найкращому розумінні цього слова. Його особистість визначали розум, воля, працелюбність і чесність
Фільм переконливо спростовує твердження, нібито Амосов потрапив до першої десятки «Великих українців» випадково. Насправді ж у суспільстві «дикого капіталізму», що панує сьогодні в Україні, для багатьох він – ідеал Людини. І не тільки в Україні. «Это Человек с большой буквы! Думаю, он стал моим кумиром. Жаль, что таких людей мало», – пише Марина Владі у форумі сайту Nikolay Amosov. Хіба славетна французька акторка не могла би стати ведучою фільму? Та ще й якою (вона на декілька років молодша за Коротича). Найемоційніші у фільмі – кадри з донькою славетного кардіохірурга Катериною Миколаївною: вона не в змозі стримати сліз. Яка безмірна взаємна любов і повага! Сам Микола Михайлович пишався своєю донькою й зізнавався: «Любов к дочке была самым сильным чувством». Натомість добре, що рідко з’являвся у кадрі ведучий і «адвокат». Інакше на світлий образ Амосова постійно падала б чужа тінь
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
38
автор статті - Олегу Першому
6043 дн. тому
(продовження) поколінням ветеранів війни. А як ставитися до цього мені, коли мій батько і двоє братів пройшли через те пекло? (Я згадував про це у статті). Саме це у першу чергу обурило мене. І ще одне. Коротич намагався поставити себе як «відомого» лікаря на один щабель з Амосовим. Хіба може стверджувати таке тверезо мисляча людина? Це його звична манера поведінки: Коротич з його непомірними амбіціями, які, власне, не ґрунтуються ні на чому крім суто пробивних здібностей, завжди вважав усіх інших за ніщо. Зрештою, Ви самі визнаєте, що порівнювати себе з Амосовим з його боку «очень глупо». І знову те ж саме питання. А як ставитися до цього мені? Я народився у родині потомственних лікарів, і мені добре відомо, що це за професія, скільки знань, досвіду й самопожертви вона вимагає. Для мене особисто Коротич і мораль – поняття несумісні.
Життя, на жаль, влаштоване так, що порядні люди нерідко помиляються у своїх оцінках. Часом їм бракує достатньо інформації, часом спрацьовують суб»єктивні фактори… До речі, (мабуть, це Вас здивує): саме Коротич довів до ручки «Всесвіт», а піднесення журналу почалося з того, що Дмитро Павличко раніше, ніж «Иностранная литература» опублікував «Хрещеного батька», викликавши тим самим читацький бум. Будь ласка, зайдіть до редакції «Всесвіту», запитайте, що там думають про Коротича – і Ви отримаєте однозначну відповідь.
Стосовно оцінки серіалу «Великі українці» загалом я з Вами згоден.
З повагою Аркадій Сидорук
автор статті - Олегу Першому
6043 дн. тому
Олеже, щиро кажучи, Ви мене дещо спантеличили. Бачу перед собою інтелігентну, мислячу й толерантну людину. Тож шукаю для відповіді Вам найм»якшу тональність. А відповісти мушу. Я так само, як і Ви, повірив би, передусім, Євгену Олександровичу Сверстюку, бо він – благородна людина найвищого ґатунку. Та, на противагу Вам, ні за що не повірив би Дзюбі. Мені не до вподоби люди, які каються. Вчинив гріх – відповідай. А каятися за власну добру справу – для мене це взагалі незбагненно.
Ви радите мені: «Надо было хулить "Огонек" и его редактора в перестройку в зените его всемирной популярности и славы, это было бы очень принципиально». По-перше, у той час у мене були набагато важливіші справи. По-друге, (Ви й самі це добре знаєте) події найкраще оцінювати з відстані років. Хоча б десь через два десятиліття. Як у даному випадку. Упродовж усієї перебудови я був свідком ейфорії, яку вона спочатку спричинила на Заході. Щоправда, крім недалекоглядних політиків, були й розумні, тверезомислячі діячі. Коли я запитав про перебудову Збігнєва Бжезінського, він розреготався гомеричним сміхом. Уявляєте собі незворушного Бжезінського, який регоче? А потім він висловився буквально так: «Я вважаю цілком очевидним, що перебудова загалом і особисто Горбачов були часткою задуму КДБ модернізувати Радянський Союз. Ім»я справжнього лідера (перебудови – Прим. моя) стало б сюрпризом для Горбачова, а також для Буша». Цікаві, як на мій погляд міркування та прикінцева загадка. Про «Огонек» і Коротича ми, звісно, не говорили. Цілком зрозуміло, це - надто дріб»язкова тема для найбільшого геостратега сучасності. За великим рахунком «Огонек» був гвинтиком безглуздої перебудови та гласності. Повірте мені як свідку подій: Ви дещо перебільшуєте масштаби «всемирной популярности и славы» журналу та його редактора.
Олеже, Ви іронізуєте над М.Веллером за те, що він критикує Коротича «постфактум» нібито з почуття заздрощів. Та як може заздрити інтелектуал Веллер нездарі Коротичу? За все життя я не чув від нього жодної вартої уваги думки (хоча не дуже й прислухався). Якщо Ви чули, будь ласка, процитуйте.
Ви не згадали суті - чого саме «не простит» Веллер Коротичу. Аморальної спроби поглумитися над по
Олег
6044 дн. тому
Теж мені кацап Амосов великий українець...
Олег
6044 дн. тому
Аркадий, надо было хулить "Огонек" и его редактора в перестройку в зените его всемирной популярности и славы, это было бы очень принципиально. Или Вы тогда еще не родились? Веллер как критик Коротича постфактум - ну не смешно ли ?Ах, он не может простить... в 2003 году, в путинской колыбели.Что проклятый хохол Коротич оказался влиятельнее и известнее чем он сам, такой умный Еще бы Драча из нафталина вынули, как обличителя.С Мовчаном на пару. Я бы еще Сверстюку поверил,или Дзюбе на крайний случай ..
Но я согласен, что ВРАЧ Коротич и Амосов - это звучит очень глупо.Виталий по-моему работал анестезиологом, и то не очень долго. Могли бы хоть Юрия Щербака пригласить, тот эпидемиологом был.
Коротыч, кстати, из "Всесвита" тоже сделал отличный журнал, а Павлычко его угробил. Ну и т.д. Это очень некомпетентно - выдергивать мнения из контекста времени.Гончар, дневники? Вы бы еще на Щербицкого сослались.Он тоже потом патриотом оказался, тайным только.
Но чем хитрый Коротич+Амосов лучще голубого Виктюка+Леся Украинка? Или аферист Корчинский и гетман Хмельницкий? Канал так цинично построил композицию программы, как скандальную. Им лишь бы рейтиг, они и Украину продадут за него.Но цель-то достигнута, мы о передаче спорим. Вот и все. Но Вы же человек пишущий, но, похоже, плохо знаете историю современной украинской литературы. Поверьте на слово, из всех наших богоносных( депутатов)-бывших письменников Коротич далеко не худший. С точки зрения той же нравственности.
Ігор К.
6045 дн. тому
Боженьку ти мій,боженьку...Що ж це робиться??Людина визнає ,що вона зробила провокацію(тобто-провокатор,піп Гапончик в мініатюрі)-і при цьому аж відчувається-як вона сяє від радості,як казав мій викладач у львівському політесі про заліковців-автоматників:"Повні штани задоволення".Щиро радий за Василя Богдановича. Але чому він вирішив-шо я аж горю від бажання ощасливити разом з ним 100арів площі-очевидно,це мені не зрозуміти. Тому погроза налякала менше,ніж можна було сподіватися.Панє СтанІслав!Проміньте,просім-алє прочь пан помислів,же єстем такім бельбасем,же не розумім ц(ч)естіну, а такі мувім не цісто правдіве-тего не вім.(орфографія латиницею кульгає,звичайно на дві ноги)-але чехи в асьці сприймають. І навіть не гніваються-розуміти один одного це не заважає. Польську чіпати просто ліньки-третина України володіє.Про німецьку просто не згадував-знаю таки її архіпаскудно-але інколи приходиться і на ній.Автоперекладачами не користуюсь принципово.Останнє.Оскільки пан Славко мене реально завстидав-роблю висновок-пора покидати цей форум-тема вичерпана.Дякую.
Василій Богданович
6045 дн. тому
Ще раз уважно перечитав усі коментарі, бо була думка: "а може я несправедливий до Ігоря К."?
Дійсно "несправедливий" - він не хворий, він просто дуже погана людина, а це не виліковується. Все більше сюди на зайду, дискусію з людиною, з якою навіть на одному гектарі не присів би припиняю...
Славко В.
6045 дн. тому
Все-таки пану Iгорю треба дати конхфету. Завдяки йому на сайтi йде така жвава, таке цiкава, така аргументовна, така iнтелектуальна, така дружня, така толерантна, така професiйна дискусiя.
Igor - forever! Igor - my heroy! (вибачте що не польською чи чеською)
Станіслав
6045 дн. тому
В мене мати - полячка, а батько - чех. Любий, Ігоре, а можна пару речень польською, та кілька слів чеською, бо мені чомусь здається, що ви трошки, зовсім трошки, збрехали.
Василій Богданович
6045 дн. тому
Ось ви, пане Ігоре, і попались на "провокацію"! Текст був спеціально написаний російською, щоб підтвердити чи заперечити діагноз. Ви його тільки підтвердили. Ви ж по суті ніяких аргументів не привели... Якщо хтось написав російською, то він зразу ворог, і точно він донецький, яких мільйони... А я між тим народився і виріс у Львові і однаково вільно володію трьома мовами...
Про етику. Критикувати відому людину - етично, обзивати людей в коментарях ідіотами - теж етично, а ставити діагнози чомусь не етично... Тим більш, що Ваш діагноз - анонімниій.
І ще раз про мову... Нічого ви не своїм аргументом "про великий и могучий" не довели. Попробуйте ще раз.
Ігор К.-надії української психології
6045 дн. тому
Клас! Чітко! Влучно! І головне-на відстані! Психологія як наука в Україні явно переживає суперренесанс.Стисло розказано про свої регалії-і виставлено діагноз. І це тільки кандидат наук. А що буде,як п.Васілій Богдановіч докторську захистить!!!( А він захистить-зуб даю,он Янукович давно вже в проффессоррах ходить-чим В.Б. гірший?).Ото посиплються діагнози!! Прямо по телефонному довіднику-всім підряд..по прізвищах.Тльки,пане кандидат,на українських сайтах я розмовляю рідною мовою,на російських-російською,на чеських-чеською,на польських-польською-тому що я поважаю мову країн,на території яких я в даний момент знахожусь-хоч і віртуально.А Ви навіть зрозуміти не можете-що це просто етично.Як і не зовсім етично-роздавати діагнози.Але не думаю-що це Вас засмутить. Вас мільйони. За Вами "вєлікій і магучій". P.S." Советую автору обратиться к специалисту за помощью"(С)..До Вас?? Вибачте,можна я уже своєю смерттю?
Василий Богданович
6045 дн. тому
Добрый день! Я по специальности психолог, кандидат наук, сейчас пишу докторскую. Просматриваю телепередачи, сайты, где люди конфликтуют, с чисто профессиональной точки зрения. Интересуют человеческие "типы".
Первое что приходит в голову, читая дискуссию - это слово "сублимация". Люди свою внутреннюю неудовлетворенность, свои внутренние проблемы, гнев, обиды, "превращают" в материалы на сайте (статьи и комментарии). Ну, плохой, Коротич..., однако количество ненависти и презрения не соответствует масштабам этой личности. Советую автору обратиться к специалисту за помощью. В душе еще можно все уравновесить, тем более, что человек он, скорее всего, неплохой.
А вот болезнь Игоря, пожалуй, неизлечима. "Острая национальная озабоченность", когда человек считает себя выше и лучше другого, только потому, что разговаривает на другом языке - это навсегда. Одни намеки про кровь чего стоят... Вы что, представитель высшей расы?
А вот юношеский максимализм Сергея - пройдет сам собой. Ему только надо свыкнуться с мыслью, что люди вокруг разные, их мнения и проблемы тоже... Надо быть снисходительным, особенно к старшему поколению.
Ігор К.
6046 дн. тому
П. Федьку: яка сама канафета? Ромашки ,напр.-не буду..і не просіть!
П.Максиму:" Сьогодні не треба мати велику сміливість, щоб бити Коротича. Бо це бити лежачого."(С) Чесне слово-все з точністю до навпаки.По вказаних Вами персонах в неті не катається тільки ледачий.Ну хмара ж про кожного статей-самі гляньте.А от Коротич після незначного періоду тиші( нехай би і був там-хто ж проти)-знову пнеться на екрани.І уже в шустрого Савіка Луценко називає його в числі "титанів думки".І якась частина людей же сприйме те за істину-а це вже нікуди не варте.
П.Славку:навіщо ви розкрили на весь форум мою підлу внутрішню сутність???:-( Признайтеся-вам заплатили мої недруги?? не соромтесь-звільніть душу..і зразу стане легше...:-))
Славко
6046 дн. тому
І все-таки пан Ігор пересцяв, вибачте за не зовсім дипломатичний вислів.
Володимир С.
6046 дн. тому
Особисто для мене основним крітерієм оцінки діяльністі людини є такий: що вона зробила для розвалу Імперії, що вона зробила проти комуністичної ідеології, а внаслідок цього для створення Української держави. Не знаю, що Коротич зробив поганого Гончару і т.і., але для України (де факто) він зробив набагато більше ніж Сидорук (хто це взагалі такий? Шукав в Інтернеті про нього - нічого не знайшов)
Максим
6046 дн. тому
Прочитав усі коментарі і що можна сказати... Сьогодні не треба мати велику сміливість, щоб бити Коротича. Бо це бити лежачого. Він же не може відповісти, хоча б по тій причині що не читає статті Сидорука. А якщо до моральності, то бити лежачого - просто підло. Чому б Сидороку не написати б про "гарантів" в програмі Великі українці? Наприклад, про зрадившого діло батька Тарасика Чорновола? Чи про людину без совісті Табачника? Це б було проявом сміливої журналістики (про сміливість йшлося в суперечках).
І про дуєльні мотиви дискусії. На жаль зараз на дуель нікого не витянеш. Сьогодні слово "слово" це не біблійне "Спочатку було слово", це просто можливість безкарно брехати зі сторінок газет та з трибун...
А про те що автор статті ніколи нікого не продавав, не робив підлих вчинків, це тільки з його точки зору. А на думку, наприклад, родичів Коротича, він покидьок, яких мало. І в них своя правда.
Федько
6047 дн. тому
Сєрьога, про координати - это ты зря. Чессное слово, как дитя малое. Типо "Пошли выйдем"...Игорю К. от меня конхфета. Автору статьи... - ниасилил.
автот статті - Юрію
6047 дн. тому
(закінчення) P. S. Стосовно вашого твердження, що «під цього ветерана міжнародної журналістики» (тобто під мене) «в ранні 80-ті роки було винайдено таємничу посаду власного кореспондента РАТАУ в Сполучених Штатах». Такої посади взагалі не було. Як можна «винайти» під когось те, що існує у вашій невгамовній фантазії? Як влучно кажуть поляки, під figu z makiem i z pasternakiem.
Якби ви були громадянином цивілізованої країни, я пустив би вас по світу без штанів. Однак у незалежній Україні за брехню у судовому порядку практично не карають. Так само як і в УРСР. Не бійтеся! Натомість я не збираюся звертатися до Страсбурзького суду. Там є справи устократ важливіші. Аркадій Сидорук.
автор статті - Юрію
6047 дн. тому
Про figu z makiem i z pasternakiem та про дещо набагато важливіше.
Слово – не горобець. Вилетить – не спіймаєш. Те, що в Інтернеті, - не виняток. А ще бувають слова схожі на чорне воронння, яке каркає. Це – аші.
Щодо Олеся Гончара. Я зустрічався з ним особисто, і він справив на мене враження розсудливої, освіченої, чемної людини. На противагу вам. Нехай Всевишній пробачить мені за це порівняння.
Я не знаю Гончара як голову Українського комітету захисту миру. Та у ваших твердженнях відсутня елементарна логіка. Якщо він був «недоторканим», то чому йому у такому разі бути «переляканими функціонером»? Може, він злякався вас? Невже ви були такий страшний, що наводили жах на всіх?
Відверто кажучи, рух борців за мир в СРСР мене ніколи не цікавив. Щоправда, я замислювався над тим, чому не вибухала ядерна війна, коли світ опинявся на межі катастрофи. Виявляється, усе просто: на варті миру день і ніч стояли ви.
З погляду моральної оцінки особи Гончара для мене більше, ніж ваші крикливо негативні твердження важать не тільки власні враження, а й свідчення українських письменників та добре поінформованого тодішнього першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста. (Див. в Інтернеті RadioSvoboda.org
Шлях до себе: Олесь ГончарСергій ГрабовськийТрагічність української історії .... Насправді Гончар захищав від молоха Системи й Івана Дзюбу, і Ліну Костенко, ...
www.radiosvoboda.org/article/2008/4/7852C9EB-76F9-49D9-848E-F21C5C96B682.html - 55k - Сохранено в кэше - Похожие страницы та безліч інших файлів).
Гончара я знаю, передусім, як автора «Прапороносців» і «Собору». Це – не медична лірика В.К. (спробуйте згадати з неї хоч один рядок!) і не його публіцистичні «шедеври». Суперечливий Гончар і вічний пристосуванець Коротич – непорівняльні величини за критеріями художнього таланту та моралі. Хоч за великим рахунком у другому випадку про такі критерії навряд чи взагалі можна говорити. Гончар як представник свого покоління пройшов тяжкими шляхами війни, І тільки одне це викликає у мене почуття поваги до нього. Ваш цинічний вислів «беззахисний ветеран-фронтовик» огидний за своєю суттю. Якби не такі як він, то, певно, й ви не ходили б сьогодні по цій грішній землі, паскудячи тих, хто вас захистив.
Тепер про Ваші твердження щодо м
Ігор К.
6048 дн. тому
Ну от..Тепер Сєргєй буде визначати ступінь моєї сміливості-"Якщо ви смілива людина - чекаю на координати."(С). В крові у них це,напевне-визначати(див. попередні пости).Тому-без коментарів...Але це не основне.Бачу два дуже суттєві зрушення-і не в негатив.1.Людина згадала,що в України є своя мова,і заговорила нею.Мушу визнати-досить грамотно заговорила(хоча для сайтів з закінченням ua-мало б бути нормою,але чомусь не є.)2.Очевидно,як наслідок вживання рідної мови змінився стиль,зникло хамство-(зрівняйте дві половинки одного і того ж посту-"и гавкать из подворотни"(С) та "напишіть, будь-ласка, як вас можна знайти"(С)-хоть в підручник...)і це чудесно,бо в такій манері мені набагато зручніше вести бесіду.
Так от,п.Сєргєй.Почути вибачення від мене трошки проблематично-бо поки що не бачу-за що саме.Ваші ж попередні висловлювання нехай будуть на вашій совісті-пропонувати вам те саме не буду-не бачу смислу.І останнє...Оці ваші "благородно-дуельні" виклики...Ну,як би вам це пом"якше пояснити...Скажімо так-воно навіть не смішно.
колега Сергію
6048 дн. тому
Сергію! Не казіться і не закидайте іншим щодо ніку - ви теж без пірзвища, а Сергіїв в Україні приблизно стільки ж, скільки донів Педро в Бразилії. Так що випийте заспокійливого і алілуйя Коротичу та всім дядькам його професії та гатунку!
Сергей
6048 дн. тому
Я бы с удовольствием лично спросил бы и у Игоря К. "кто ты такой?" если б была возможность. Очень просто войти в Интернет и гавкать из подворотни, когда ты скрыт под ником "Игорь К". Но я еще раз спрашиваю у тех, кто присвоил себе право критиковать. Что вы конкретно делали в те годы, о которых пишется в статье. Как вы лично боролись против советской системы? Расскажите...
І, пане Ігоре, напишіть, будь-ласка, як вас можна знайти, щоб посперечатися особисто, бо мені дуже кортить почути ваші вибачення за ваше хамство. І можете не сумніватися, якщо ми з вами зустрінемося, то я ці вибачення отримаю. Запевняю, що зустрічатись я буду один, а ви можете взяти з собою і пана Сидорука. Якщо ви смілива людина - чекаю на координати.
Юрій
6048 дн. тому
Можливо, велика частка правди є в критичній оцінці В. К., якби вона не звучала з вуст "ветерана міжнародної журналістики". Адже саме під цього ветерана в ранні 80-ті було винайдено таємничу посаду "власного кореспондента РАТАУ в Сполучених Штатах" - жодної кореспонденції свого власкора в РАТАУ не бачили, отже зробили цілком закономірний висновок щодо його справжніх функцій. І Олесь Терентійович запам'ятався сучасникам не як беззахисний ветеран-фронтовик, а як недоторканий голова Українського комітету захисту миру, що, попри епізодичне непорозуміння із "Собором" (свой своя не познаша) поєднував якості водночас самодура і переляканого функціонера. Звісно, з позиції представника тодішнього УРСР-івського істеблішменту горбачовська "перебудова" може називатися не інакше, як "пресловутая", а "Огонек" відзначився виключно тим, що "оклеветал целое поколение ветеранов той неимоверно тяжелой войны..." Гасло "BACK in the УРСР" - надто непевна платформа для такого безкомпромісного захисту "человеческой морали".
гоша
6048 дн. тому
великого врача проктолога коротича знаю,хто такой етот лекаришка амосов не знаю.
чем знаменит амосов?
Ігор К.
6049 дн. тому
Логіка -залізобетонон."Откровєнія от Сєргєя" .Обговорювати,а ,тим більше,судити дії людини ПУБЛІЧНОЇ-нє смєть!!!!"И вот такой вопрос: а кто вы, чтобы судить Коротича?"(С).(можна б було по свойські-А ти кто такой??!!). Та і перед різними чикатилами варто вибачитись-за все життя вони гарантовано зробили багато добрих вчинків. Це факт.І ще перл:"Это я еще раз к тому: чтобы кого-то судить надо самому кем-то быть". Правда-оте " кем то"-сергєям і коротичам дуже б хотілося присвоювати на свій смак-"вот ето чилавєк-а ето-дєрьмо сабачьє!!! патамушта-есть мнєніє!"Надіюсь-що це таки навряд чи...І останнє.Пане Сидорук.Є гарний афоризм:"Якщо ти сперечаєшся з ідіотом-не виключено,що те ж саме робить і він"(це можна закинути і мені:-))-але ви на логіку зробили наголос,на аргументи..а смисл?)
Сергею - коллега
6049 дн. тому
Во-первых скелеты далеко не у всех. Вам. может быть, трудн представить, но есть люди. которые прожив, никого не сьели и не предали. Они не нажили публичной славы и денег. их не показывают "В гостях у Гордона" и "В гостях у Савика Шустера". Ведь порядочность - как правило не приносить девидендов. А что до программы - она рпедсказуема и так же скучна как и ее бездарная соведущая. Смешно. все журналисты знают почему Ганя гомонай на интере пыжиться и вроде бы делают вид, что она еще не волшебница, атолько учиться... А что до Коротича и иже с ним - то процветали они в 70-е, когда украинскую интеллигенцию высылали. И в 80-е стали "першими на першому". гордон - просто юная паросль в этой мафии. И никакого отношения к славе в народе не имеют. Это слава из тусовки. но ведь тусовка - пока еще не народ? И слава Богу...
Янукович
6049 дн. тому
Сергію, а вас не Віталієм кличуть?
Сергей
6049 дн. тому
Автору. Я тоже по существу. Я писал не только о вас и не столько о вас, и не о Коротиче, сколько о общем стиле работы многих современных журналистов, в т.ч. и этого сайта. И еще раз подчеркну: дело не в Коротиче, а чисто "профессиональных" приемах, которые вы используете. Не бывает людей "черных", не бывает и "белых и пушистых". У каждого человека, особенно сделавшего карьеру в советскую эпоху были как хорошие поступки, так и не очень. Но многие журналисты термин "свобода слова" понимают, как показать только черную сторону. И вот такой вопрос: а кто вы, чтобы судить Коротича? Ваша фамилия Стус, Лукьяненко? Может, вы лично боролись всю жизнь с советским режимом, сидели в лагерях. Если так, то я тут же извинюсь перед вами. Или быть может, вы, как журналист, в году так 2004-ом поехали в Донецк с целью выяснить правду: насиловал Янукович женщин или нет? Или может что-то такое в этом роде героическое совершили. Это я еще раз к тому: чтобы кого-то судить надо самому кем-то быть. Хотя судить так, как это делаете вы, вообще никому не позволено!
И главное. Почему ни один журналист, когда проходится по биографии публичной личности, не подумает: а если бы так кто-то написал обо мне? Ведь у каждого есть "скелеты в шкафу". Вы что абсолютно святой, чтобы писать о моральности. Что не было у вас поступков, за которые стыдно, пусть и мелких. Представьте себе, чтобы какой-нибудь ваш коллега, встретившись в вашими одноклассниками, девушками с которыми вы встречались и бросили, с вашими недругами в институте (наверняка такие были), взял бы эту информацию, утрировал, объединил бы в одну огромную статью под названием "Нет прощения"... И получился бы из вас образ почище Чикатило (опять же если пользоваться вашими приемами изложения). Впрочем, вряд ли вы поймете о чем я с вами говорю...
Ігор К.
6049 дн. тому
Згоден. З кожним словом.Рівно на 100%.
колега
6049 дн. тому
Все рівано все вирішить Савік. Або Безлюдна. Всі ці ігри навколо українців - самим українцям нічого не дадуть окрім розбрату. Немає єдиного найвеличнішого. от і все. Я б просто не брав когорту людей тоталітарного періоду. Бо насправді найкращі - це Алла Горська, Людмила Семикіна, Опанас Заливаха, Василь Стус - ті, хто заплатив не замислюючись за незалежність. А скористались нею зовсім інші і так скористались, що мертві в гробах перевертаються.
автор статьи - Сергею
6049 дн. тому
(окончание)
заборной бранью (хотя именно они дали Вам возможность высказать свои злобно-сумбурные мысли). Автор статьи – я, и, если она пришлась Вам не по вкусу, следовало ругать только меня. А лучше - что-то доказывать. Представьтесь…
Полезно было бы отказаться от привычки переносить собственные представления о жизни и отношениях в обществе на других людей. Особенно на тех, кого Вы не знаете. Злоба, ненависть и презрение – совершенно разные понятия. Лично я не испытываю к В.К. иного чувства, кроме презрения. Ненависть нужно заслужить. А лучшее из человеческих чувств – любовь во всех ее проявлениях. «Жизнь – это любовь», - писал величайший из смертных Лев Николаевич Толстой. Просто и гениально! Наверное, именно вокруг нее должна вертеться наша быстротекущая жизнь, чтобы быть полнокровной и радостной. Лишенной злобы, зависти и прочих человеческих пороков.
Приложение из газеты «Бульвар», которую издает лучший друг В.К. Газета «Бульвар Гордона» | Журналист и писатель Дэви АРКАДЬЕВ ...
Поддержали меня Аркадий Сидорук, заведующий международным отделом, ..... Ссылка на "Бульвар Гордона" обязательна. Мнение редакции может не совпадать с ...
www.bulvar.com.ua/arch/2007/1/459a9c5ccc3b5/ - 50k - Сохранено в кэше - Похожие страницы
Газета «Бульвар Гордона» | Журналист и писатель Дэви АРКАДЬЕВ ...
Здесь он и поведал читателям «Бульвара Гордона» о сложных перипетиях своей биографии. ... Поддержали меня Аркадий Сидорук, заведующий международным отделом, ...
www.bulvar.com.ua/arch/2007/1/459a9c5ccc3b5/view_print/ - 36k - Сохранено в кэше - Похожие страницы
Аркадий Сидорук,
сын и брат ветеранов войны, майор воздушно-десантных войск, ветеран международной журналистики.
автор статьи - Сергею
6049 дн. тому
Я выразился предельно четко и, кажется, вполне понятно: «Прощения быть не может!» Это – не броская фраза. Это – мое убеждение… Поговорим по существу. Сначала В.К. без зазрения совести оболгал патриарха украинской литературы, писателя-фронтовика Олеся Гончара. В любом цивилизованном государстве его привлекли бы за это к судебной ответственности. Но в стране советов, обласкивавшей проходимцев и приспособленцев (не случайно В.К. ее воспевал), это сошло ему с рук. Гуляй, Витя! Но что там один Гончар? Нужен масштаб побольше!
И пошло-поехало…Как редактор журнала «Огонек» - рупора пресловутой горбачевской перестройки В.К. оклеветал целое поколение ветеранов той неимоверно тяжелой войны, сломавших стальной хребет нацистскому зверю. Оклеветал павших и живых. Моего отца и братьев. Тем самым В.К. бросил тень и на светлую личность Амосова. Как хирургу полевого госпиталя ему ведь тоже довелось пройти через все испытания той войны. Поэтому прежде, чем принять участие в создании фильма, В.К. должен был публично покаяться. Хотя лично я в искренность такого покаяния ни за что не поверил бы. Ведь речь идет не о бессознательном маленьком грешке, а об омерзительном грехе, оправдать который невозможно.
У Вас есть веские контраргументы по этому поводу? Тогда изложите их. Только внятно.
Вам хотелось увидеть фильм об Амосове? Мне тоже. Но «известнейший врач», его «коллега и товарищ» В.К. в роли ведущего ленты об «известном враче» Амосове? Не кажется ли Вам, что это уж слишком? Существует предел, который не дозволено переступать никому. Тем более какому то В.К. Вы думаете иначе? Что же, никто Вам этого не воспретит. Но не Вам определять правила поведения в обществе: они определены уже давно.
Похоже, Вы полагаете, что общество, литература, телевидение вполне могут существовать вне человеческой морали. Я же убежден в противоположном. Считаю, что общество должно методически избавляться от фальши, лжи и лицемерия. И чем быстрее – тем лучше. Иначе оно захлебнется в миазмах аморальности.
Если хотите, мы могли бы продолжить диспут по существу. Но для этого Вам следует, прежде всего, извиниться перед сотрудниками «Телекритики», которых Вы ни за что ни про что обложили забор
Ігор К.
6050 дн. тому
Класна штука інет. Болить в якогось сергія зуб,чи ,до прикладу,вияснив сьогодні нарешті точно,що не може надіти на голову капелюха-бо сильно роги заважають-взяв до рук клавіатуру-і уперьод!!!Видно сильно таваріща життя дістало-бо стільки злоби і ненависті в одному пості тут вже давно не зустрічав.
І все то він знає ("О фильме надо было говорить."(С) ),і аналізи всіх якостей автора може на раз видати. Талянт прямо." Попробуйте пургенчику,батенька.Поможет-не поможет-а всё мыслительный аппарат при деле будет"(С)
Сергей
6050 дн. тому
Читая грязные статьи "критиков" этого сайта понимаешь, что собрался коллектив бездарностей, паразитирующих на "ошибках великих". Неважно о чем писать: о проекте "Великие украинцы", о политических деятелях, о юмористических программах, о сериалах... Главное - найти некую червоточинку и превратить ее в огромное, грязное, черное пятно. Казалось бы, фильм об Амосове, причем здесь тот, кто представляет фильм?!!! О фильме надо было говорить. Нет, 400 строк о Коротиче! Разве Коротич претендует на звание великого украинца? Или он выдвинул себя в мэры Киева? Что он сделал автору статьи, чтобы тот именно сегодня и именно сейчас заинтересовался этой фигурой. Дело не в Коротиче. Дело в том, что человеку в виду его абсолютной бездарности не о чем писать. А его зависть и ничем не подкрепленное тщеславие, его злоба к тому, кого кто-то назвал, пусть и незаслуженно, "совестью нации", заставляет выкладывать в статье всю мерзость, накопившуюся в черной, вонючей душонке.
Ігор К.
6050 дн. тому
Пані Лесю,Ви трішки сплутали поняття.Ризикувати життям-на з"їзді,в прямому ефірі-це якрай і є коротичі..тут вони "усіхда".".."...я всё приму-ссылку,каторгу,тюрьму...Но,желательно, в июне-и,желательно,в Крыму"(С).Ризик і піар-у пропорції " воша і слон".Це ми не пропустимю-тут ми завжди...
А до розвитку демократії таки приклали життя,здоров"я і честь трохи інші люди-які справді ризикували....і часто клали за це своє життя.А цей товариш після безсмертного опусу "Лице ненависті"(про клятих штатівських капіталістів) відразу ж,без перерви на ланч, переключився на шедеври про клятих комуняк.Зараз до Амосова присмоктався...Завтра прийдуть китайці-нариси В.коротича "Неповторна Піднебесна"-будуть гарантовано-до ворожки не ходи.
Леся Р.
6050 дн. тому
Автор несправедливий до Віталія Коротича. В його житті, як і житті багатьох інших, можливо були неоднозначні сторінки, спричинені тоталітарним режимом в СРСР. Але його внесок в розвиток демократії, коли він працював головним редактором "Огонька" не можна недооцінювати. Я пам"ятаю, як всі затамували подих, коли на з"їзді він передавав Горбачову документи про корупцію високопосадовців. Це транслювалося наживо по телебаченню, і здавалося, що було чути дихання всіх присутніх. Тоді він ризикував життям.
Ігор К.
6050 дн. тому
Любителям тоталізатора на замітку:очевидно,виграє таки Амосов.Бо чому -чому-а вмінню тримати ніс по вітру і надавати свої ан.послуги в потрібний момент потрібному кандидату(людині,організації,ідеології)-коротичам не відмовиш.Це в них з молоком матері...
І це буде дико-як диким є і все це шоВу.
Напевне слідуючим проектом шустрого савіка буде конкурс між "зеленим","м"яким","теплим" і "пухнастим" на звання "Найекономічніший".І,повірте,мені-переможець теж буде.Обовязково."Ібо"-
"Show must gou" і "пипл всё схавает!".
Але це вже питання не до Шустера і коротичів. Це вже до нас....
Ігор К.
6050 дн. тому
Колезі:
Гарно сказано.І зі знанням теми .Прсто навряд чи можна прожити життя людині на видноті-і не припуститися таких неприглядних речей.Що тоді-що тепер...завжди.
А на рахунок коротича-так це жива природа,і тільки..
Лев-гієна..
Дерево-омела..
Людина-кліщ..
Кишківник-солітер...(біологи продовжать ряд..)
так що ці "видатні" "совісті нації" не пропадуть ніколи-у них свою ніша.
Анальна,правда,в більшості випадків-але по своєму ситна(для них).
Ну і прапор їм в руки...
А п.Сидоруку особисто я хотів би подякувати за скурпульозне розкриття теми паразитів в людському суспільстві на окремо взятому прикладі.
Сидоруку - колега
6050 дн. тому
амосов - людина геніальна але не без гріха, і як лікар також. У книзі листів Валерія Марченка до матері ( а я думаю, що Сидорук - не з тих, кому треба пояснювати хто такий Марченко, для інших нагадаю - правозахисник, який помер у 80-ті в таборах, журналіст, який рпацював у журналі "Всвсвіт" і був заарештований за натирадянську пропаганду). Так от Марченко помер від тяжкого захворювання нирок, в табори йому майже неможливо було передати ліки. Матии Валерія зверталась до Амосова - він крім хірургії займався ще і громадською діяльністю - був депутатом ВР УРСР вона просила його допомогти передати лементарні ліки. Він сказав: "по єтому впровсу ко мне не обращайтесь". От так от люди розділяли клятку Гіпократу, врність режиму і небезпеку для власної репутації. Щоправда і Ісусу Христу лише одна людина хрест допомогла нести до Голгофи... Так що не реба робити із Амосова святого. марченко помер у 37 років від глоумеронефриту. Тепер є і спремія журналістська ім. В.Марченка. Всіх Бог розсудить і Амосова також. Я вже мовчу про Коротича та про Гордона. Бо якщо у ситуації с Амосовим та Марченком - боротьба сцмління та ідеології, то у цих друзей-товарищей фінансові справи. А лікар з Коротича такий же як співак з Гордона.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ