Починати життя у новому статусі завжди важко. Особливо коли йдеться про втрату влади і повернення в опозицію. Хоча заради об’єктивності треба зазначити, що Януковичу-опозиціонеру у 2007 році створено набагато комфортніші умови, ніж у 2005-му. Поки що немає жодних ознак того, що більшу частину наступного року йому доведеться провести за кордоном через погрози «помаранчевих». А поширення меседжів від свого імені завжди можна забезпечити за допомогою грошей чи зв’язків із власниками телеканалів, які, як усі бізнесмени, звикли розкладати яйця у різні кошики.

 

Отже, головне завдання Партії регіонів – продукування таких меседжів, які знаходили б відгук у серцях людей. Для цього навіть створено відповідний майданчик – тіньовий уряд. Свою діяльність він розгорнув за кілька днів. І мав на це досить вагомі причини: бюджет і кадрові рішення президента та коаліції.

 

У подібній ситуації півтора роки тому, після провалу коаліціади й обрання Мороза, Юлія Тимошенко одразу почала говорити про розпуск Ради. І робити для цього все можливе, принагідно демонструючи свої дії електорату. Очевидно, без цієї роботи таких виборів не відбулося б.

 

Не дивно, що «регіонали» вирішили і собі, і своїм виборцям заспівати «стару пісню про головне» – про нові позачергові вибори до парламенту і вибори Президента:

 

«Віктор Янукович тим часом починає готуватися до президентських виборів. Він готовий балотуватися, якщо його висуне Партія регіонів. Але рішення має ухвалити з’їзд партії.

Зараз Віктор Янукович формує опозиційний Кабмін, члени якого контролюватимуть діяльність влади, і можливо, навіть, братимуть участь у засіданнях офіційного уряду. Янукович каже, він уже 11 років у владі, і держава має попит на його роботу» («1+1», «ТСН», 24 грудня 2007 року).

 

Янукович не забув нагадати своїм виборцям, що проти нього довгий час працювала «опозиція війни». Зі свого боку, він зробив символічний жест у бік нового уряду, пообіцявши не чіпати його кілька перших місяців. Водночас, він одразу «спалив мости». Таким чином регіонали прагнули не повторити помилок Віктора Ющенка, який пішов на співпрацю з коаліцією і в результаті втратив багатьох прихильників у базових регіонах «Нашої України». Адже, як показали вибори, колишні прихильники Януковича можуть за певних умов голосувати і за комуністів, і за соціалістів, навіть за Литвина та Тимошенко. Отже, жодних компромісів із владою при жорсткому контролі її дій – це ще один важливий меседж Партії регіонів:

 

«Лідер Партії регіонів Віктор Янукович вважає, що зустрічі прем’єр-міністра з лідером опозиції, опозиційного уряду повинні стати регулярними та системними. "Такі зустрічі з прем’єр-міністром, з урядом повинні бути системними та, безумовно, повинні бути зустрічі з президентом України", – сказав він на прес-конференції сьогодні в Києві, передає "Інтерфакс-Україна".

Віктор Янукович відзначив, що опозиція в жодному разі не буде заважати такій співпраці. За його словами, опозиція зробить все, щоб примусити владу працювати ефективно» (ICTV, «Факти», 24 грудня 2007 року).

 

Додатково, Янукович вирішив зіграти на почуттях киян до Черновецького та підтримати свій електорат у столиці:

 

«Лідер Партії регіонів Віктор Янукович заявляє, що опозиція буде підтримувати перевибори мера Києва у разі, якщо будуть виявлені порушення в його діяльності.

"Якщо в цьому буде необхідність, і якщо це буде в межах закону, і якщо будуть знайдені порушення, ми будемо підтримувати цю ініціативу", – сказав Віктор Янукович на прес-конференції сьогодні в Києві» (ICTV, «Факти», 24 грудня 2007 року).

 

Також Янукович не втримався, щоб не звинуватити своїх політичних суперників у банальному бажанні зібрати у свої руки всю владу в країні і своєрідно пообіцяв бути «над сутичкою», вживши термін із радянського пропагандистського лексикону:

 

«Партия регионов пойдет на президентские выборы. Но кто именно будет кандидатом - решит съезд. Об этом сегодня заявил лидер партии Виктор Янукович. Он отметил, будет наблюдать за соревнованием между Тимошенко и Ющенко вместе со страной, но не будет участвовать в этом соревновании. Цитата: "оппозиция никогда не будет исполнять роль штрейкбрехера"» (СТБ, «Вікна-новини», 24 грудня 2007 року)

 

А за кілька годин після прес-конференції на сайті Президента України з’явився Указ про призначення Раїси Богатирьової секретарем РНБОУ. Після усіх заяв про «штрейкбрехерів» і непримиренність опозиції перехід одного із її очільників і провідних спікерів до президентського табору став «інформаційним ударом» у спину.

 

У перших коментарях спікери Партії регіонів намагалися надати цьому рішенню Богатирьової та Ющенка «глибинного змісту». Зокрема, Ганна Герман назвала рішення президента «мудрим» і спрямованим на консолідацію країни. Очевидно, вона або не підозрювала, що таке рішення може бути просто неузгодженим із патроном і являти собою гарний політичний хід. Подібні слова прозвучали і з вуст публічного політтехнолога регіоналів Андрія Єрмолаєва.

 

Лише увечері телеканали дали суперечливе термінове повідомлення Януковича: Богатирьову призначили без її відома, а якщо з її відома, то такий крок несумісний зі стратегією і тактикою Партії регіонів:

 

«Віктор Янукович наголосив, що “ми прийняли рішення про перехід в опозицію і це не передбачає нашої участі в керівництві державою. Ми не можемо очолювати державні інституції, які будуть реалізовувати програми, що не співпадають з нашим баченням перспективи України”.

 

“Наша позиція, наші цілі і наша стратегія не дають нам політичного права брати будь-яку участь у керівництві державними інститутами і погоджуватися на будь-які посади”, – підкреслив Віктор Янукович. При цьому він додав, що коментарі окремих членів Партії регіонів є особистою думкою тих, хто їх висловлював» (УНІАН, 24 грудня 2007 року).

 

Однак близька до Януковича людина, Сергій Льовочкін, на відміну від свого шефа, публічно намагався згладити враження від шоку і шукав конструктив у рішенні Богатирьової:

 

«Партия регионов не будет применять санкций к Раисе Богатыревой за ее согласие занять должность секретаря Совета национальной безопасности обороны. Об этом в среду журналистам сообщил представитель Партии регионов Сергей Левочкин.

"На какой-то морально-этическом уровне каждый из нас в душе желает ей успеха", – сказал регионал» (СТБ, «Вікна-новини», 26 грудня 2007 року).

 

Але це й не дивно. Оскільки Льовочкін представляє в партії інтереси газотрейдера Фірташа, проти якого Тимошенко оголосила війну, йому підтримка секретаря РНБОУ в найближчому майбутньому ой як знадобиться.

 

А от інша «права рука» Януковича, Анатолій Толстоухов, зайняв напрочуд жорстку позицію:

 

«Представник Партії регіонів Анатолій Толстоухов заявляє, що якщо Раїса БОГАТИРЬОВА погодиться на посаду секретаря РНБО, їй потрібно буде визначитися із своїм членством в партії. Про це Анатолій Толстоухов заявив сьогодні в ефірі 5-го каналу. "Політрада партії радила відмовитись від такого кроку, бо партія в опозиції. А пропозицію робили не партії, а особисто Раїсі Василівні", – сказав він.

Анатолій Толстоухов також висловив думку, що, якщо Президент України Віктор ЮЩЕНКО зацікавлений в співпраці з Партією регіонів і реалізовувати тезу про те, що Україна має бути одна, розмова мала відбутися з лідером партії Віктором Януковичем» (5 канал, УНІАН, 25 грудня 2007 року).

 

«Депутат от Партии регионов Анатолий Толстоухов заявляет, что в ближайшее время секретаря СНБО Раису Богатыреву исключат из Партии регионов. Как заявил он в интервью "Радио Свобода", если она сама не подаст заявление о выходе из партии, решение примет Политсовет.

"Мне кажется, что она сделала выбор, несовместимый с пребыванием в рядах Партии регионов. Поэтому это просто формальности, которые состоятся в ближайшее время", – добавил он. "Если не будет ее добровольного решения, то будет решение партийной организации и Политсовета", – подчеркнул Толстоухов» (СТБ, 28 грудня 2007 року).

 

І це також зрозуміло. Толстоухов представляє ту частину партії, яка намагається відкинути диктат Ахметова та інших бізнесменів, їхню угодовську політику у стосунках із чинною владою. В цьому вони бачать загрозу для повернення у владу і президентських перспектив самого Януковича. На їхню думку, зараз головним спікером партії має стати Янукович, а ті, хто не погоджується з його лінією, мають піти.

 

Крапку у ситуації з Богатирьовою вирішив поставити сам лідер:

 

«Віктор Янукович, лідер Партії регіонів: “Вона може таке рішення прийняти, безумовно, як людина, але що стосується діяльності її як політика, я вважаю, що на цьому її діяльність як політика припиняється”» (СТБ, «Вікна-новини», 26 грудня 2007 року).

 

Проте ще декілька днів лави Партії регіонів лихоманило. У російській пресі навіть з’явилися «витоки інформації» про те, що сам Ринат Ахметов пригрозив виходом із партії. Найближчий соратник, Борис Колесников, спростував їх і назвав рішення Богатирьової «самостійним», солідаризувавшись із Януковичем:

 

«Погодившись на посаду Секретаря ради національної безпеки та оборони України, Раїса Богатирьова вступила у конфлікт з Партією регіонів. Про це заявив депутат-регіонал Борис Колесников в інтерв`ю 5-му каналу.

"Це її особистий вибір. Тут Ви повинні розуміти, що це – прямий конфлікт інтересів. Людина, яка, взагалі-то, номер два в списку Партії регіонів, і яка багато років керувала фракцією, і асоціювалася у виборців виключно з Партією регіонів, вимушена сьогодні, погодившись на цю посаду, вступити в конфлікт інтересів сама з собою", – сказав Колесников» (5 канал, 26 грудня 2007 року).

 

Отже, дебют Партії регіонів як монолітної потужної опозиційної сили був зіпсований. Банкова вдало зіграла гру «поділяй та володарюй», дала чимало інформації для поживи, роздумів та провокацій у ЗМІ. Тема розколу в лавах Партії регіонів буде підігріватися й у 2008 році.

 

Рівно 930 років тому німецькому імператору Генріху IV довелося «явитися з повинною» до свого найлютішого ворога – Папи Григорія VII, і довго, принизливо чекати біля брами замку Каносса на аудієнцію і прощення від глави католицької церкви. З того часу «походом у Каноссу» прийнято вважати покірне визнання поразки перед політичним суперником і прохання про помилування.

 

Партії регіонів доведеться докладати чималих інформаційних зусиль, щоб не дозволити саме так інтерпретувати регулярні побачення свого лідера з новим прем’єр-міністром. По-перше, якщо й був якийсь сенс у формуванні тіньового уряду, то лише в тому, щоб призначити Віктора Януковича «прем’єр-міністром». Тобто, «тіньовий уряд» є лише «якорем», за допомогою якого у свідомості громадян і прихильників Партії регіонів намагаються закріпити високий статус й авторитет лідера. Оскільки лише в такому разі зустріч Януковича і Тимошенко буде сприйматися як зустріч «рівних». Навіть місце зустрічі було вибрано невипадково: у стінах Верховної Ради Тимошенко тепер – гість, а Янукович – один із лідерів парламенту.

 

«Тимошенко, як і раніше, пообіцяла опозиції співпрацю, Янукович запевнив, що його політична сила спуску владі не дасть. Крім того, опозиція хоче негайно бачити проект держбюджету на 2008 рік у Верховній Раді.

Перше, про що просить Янукович у Тимошенко, ні саме наполягає, щоб її уряд чимшвидше подав свій проект бюджету на розгляд Верховної Ради. Якщо у ньому про людей дбатимуть не так гарно, як у проекті його, Януковича уряді, партія регіонів за нього не голосуватиме. Про простих людей новий бюджет буде дбати ще більше, запевняє Тимошенко, влада і опозиція лише посміхаються один одному» («1+1», «ТСН», 25 грудня 2007 року).

 

«Передноворічний подарунок українському народові: сьогоднішня зустріч Юлії Тимошенко та Віктора Янукович – це такий собі пакт про ненапад. Проте були у розмові і підвищені тони і колючі запитання. Болюча тема для теперішньої опозиції – це реприватизація. Їй присвятили чималу частину зустрічі. Колишній керівник уряду ніяк не погоджується з планами своєї наступниці на перегляд приватизації підприємств. Обоє політиків емоційно та настійливо відстоюють свою точку зору. Спірне питання і бюджет на наступний рік – Янукович вимагає терміново його подати та обіцяє контролювати виконання соціальних показників і головної обіцянки Тимошенко – повернення заощаджень. Регіонали кажуть, що будуть миролюбними...

Регіоналам прем’єр Тимошенко пропонує поповнити владні лави – обійняти посади заступників міністрів. Від такої щедрості Янукович відмовився. Бо воліє бути зі своєю партією в опозиції – так легше критикувати владу» (ІCTV, «Факти», 25 грудня 2007 року).

 

Отже, першою «реальною» справою тіньового уряду мала стати участь в ухваленні державного бюджету на наступний рік. Однак регіонали чомусь вирішили обмежитися нагадуванням про обіцянки своїх опонентів та примітивною критикою:

 

«"Чистий популізм", "порожня декларація", "замилювання очей", "ляпання язиками", "дитяча казка" – такими епітетами нагородив лідер Партії регіонів Віктор Янукович проект бюджету і програму діяльності уряду Юлії Тимошенко. Сьогодні відбулося перше засідання опозиційного "тіньового уряду", який очолює головний регіонал. Переважно там обговорювали перероблений проект держбюджету на наступний рік, який опозиція отримала з Кабміну сьогодні зранку. Різких слів у бік роботи команди Тимошенко Янукович не пожалкував» («1+1», «ТСН», 27 грудня 2007 року).

 

«Віктор Янукович, лідер Партії регіонів: “Ми не знаходимо у проекті бюджету грошей на кредитування молодих сімей, на перехід на контрактну службу, як це казалось всюди і під час передвиборчої кампанії. Ми знаємо, що казки – є казки, і ми в них не віримо”» (СТБ, «Вікна-новини», 28 грудня 2007 року).

 

У свою чергу, Тимошенко не дозволила Партії регіонів скористатися з першої нагоди зробити гарний піар «тіньовому» прем’єру. Подана її урядом версія бюджету у рекордно стислі строки змусила ЗМІ забути про проект бюджету, підготовлений урядом Януковича. Не впустила прем’єр-міністр і нагоди розкритикувати свого попередника за провали у бюджетній та соціальній політиці:

 

«Я знаю, що від опозиції лунають інші пропозиції, щоб прийняти спеціальний закон, згідно з яким кожного місяця фінансувати одну дванадцяту бюджету і на цьому припинити бюджетний процес, і далі вже в новому році думати, що робити з бюджетом. Це, на мій погляд, є помилковий шлях, тому що ми не зможемо збалансувати по одній дванадцятій бюджет по доходах і видатках, бо з’явилися нові ціни на енергоносії, втратила чинність велика кількість законів, які формують доходну частину. Але найголовніше, чому неможливо допустити фінансування однієї дванадцятої щомісяця замість бюджету, – це те, що люди вже в першому місяці втратять можливість суттєво покращити своє життя. Це означатиме, що не буде підвищення пенсій, заробітних плат, практично всіх соціальних систем захисту, які передбачені у цьому бюджеті. Я не думаю, що хоча б один депутат Верховної Ради, або представник влади чи опозиції, готовий до того, щоб позбавити людей більш кращого життя з початку нового року» (з виступу Юлії Тимошенко на розширеному засіданні уряду, 26 грудня 2007 року).

 

«Минулий Уряд скасував дію 62 законів України, що гарантували надання пільг цілим категоріям людей. Сьогодні ми відновлюємо справедливість і повертаємо дію всіх цих законів. Бо йдеться не про якісь абстрактні речі, йдеться про інтереси 11 мільйонів людей, які були несправедливо і незаконно ображені минулим Урядом. Ми ніколи не дамо жодній політичний силі, жодному політикові нехтувати правами та інтересами людей»(із виступу прем’єр-міністра Юлії Тимошенко на Першому національному, 29 грудня 2007 року).

 

Тимошенко також відкинула можливість співпраці з «регіонами». Таким чином, вона застерегла можливі випади з боку недоброзичливців із Секретаріату, «НУ-НС» і блоку Литвина:

 

«Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко виключає можливість створення альянсу Партії регіонів і БЮТ. “Такого союзу категорично не може бути, тому що сьогодні Партія регіонів і наша політична сила ідеологічно різні. Я не думаю, що наша команда готова відступити від своїх програмних принципів”, – сказала Тимошенко» (УНІАН, 27 грудня 2007 року).

 

Ще більш дошкульним ударом особисто по Януковичу як «прем’єр-міністру» стало рішення Кабінету Міністрів про скасування Постанови про передачу урядової резиденції в Міжгір’ї на баланс «Надр України», звідки та фактично потрапила до рук екс-глави уряду.

 

«Кабінет Міністрів України відмінив постанову щодо передачі на баланс НАК “Надра України” резиденції "Межигір’я", у якій зараз проживає колишній керівник уряду Віктор Янукович. Про це під час брифінгу повідомила прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко.

Вона також запевнила, що у випадку звернення команди Віктора Януковича до суду за скасування постанов його Кабміну нинішній уряд звертатиметься до прокуратури з проханням порушити кримінальні справи проти корупціонерів. “Тому, я думаю, що, можливо, в суди звертатися і не буде кому”, – сказала Юлії Тимошенко» (УНІАН, 26 грудня 2007 року).

 

Скандал навколо «дачі Януковича», з точки зору політтехнологій БЮТ, має стати свідченням корисливих мотивів урядування Януковича, справжніми цілями якого було особисте збагачення і лобіювання інтересів олігархів, а не людей. Причому, якщо судити зі слів Тимошенко, можливі нові викриття, які перетворяться на справжній антикорупційний серіал: він не тільки додасть балів прем’єру, а й може відвернути багатьох прихильників Януковича.

 

Так, 26-27 грудня відбулася справжня інформаційна атака на Януковича. 26-го числа новину про розпорядження Кабміну було поширено в інтернет-просторі. А 27 грудня Тимошенко особисто нагадала про «гріхи Януковича» в ефірі ток-шоу «Я так думаю»:

 

«Ми вже скасували дуже велику кількість таких корупційних і наші дії антикорупційні зупинили вже постанови. От наприклад, високошановні керівники уряду поцупили 140 гектарів землі практично ті, що уряду належали, там де приймали делегації, щось там ще робили, так? От просто цікаво, взяли і забрали 140 гектарів, і пішли будувати там гольф-клуби. Так не буде більше, так? Тобто, ми будемо робити всі наші кроки, щоб по-перше, все, що можливо, все ж таки, набуло якогось законного статусу, а далі, щоб більше такого не відбувалося» («1+1», «Я так думаю», 27 грудня 2007 року).

 

Наприклад, журналісти Нового каналу чітко відпрацювали тему «дачі Януковича» на користь БЮТ:

 

«Віктор Янукович ще не визначився, чи оскаржуватиме він у суді рішення Тимошенко. Проте втрачати йому є що. 140 гектарів площі. Свій порт для катерів на Київському морі. А ще 2 кілометри траси для стріт-рейсингу.

А от місцевим від елітного сусідства жодної користі. Ні нових доріг, ні освітлення вулиць, а ціни у магазинах стали як в Парижі. Одна тільки вигода – земля через це теж подорожчала. Уже зараз сотка – 20 тисяч доларів. А біля самого “Межигір’я” – ціна ще вища» (Новий канал, «Репортер», 27 грудня 2007 року).

 

З адекватною відповіддю на цей інформаційний виклик у регіоналів не склалося. Екс-прем’єр вирішив давити на жалість і підсвідомо погрожувати журналістам, а його соратники апелювати до його «спартанської» натури і наводити приклади з життя «помаранчевих». Хоча приклад Нестора Шуфрича про Плюща швидше зіграв на руку БЮТ, а слова Герман після зізнання Януковича про сплату 11 тис. гривень лише оренди взагалі могли викликати лише посмішку:

 

«Однако не все журналисты верят лидеру регионалов. Расспрашивают о его государственной даче в Пуще-Водице. Оказывается – сейчас Янукович там не живет, так как делает ремонт, а когда все приведет в порядок – тогда и переедет. Квартира экс-премьера в центре Киева тоже на ремонте. Поэтому он пока вынужден жить на чужой арендованной даче в Новых Петровцах.

Виктор Янукович, глава фракции Партии регионов в Верховной Раде: “Ви не грайтесь зі мною, бо я жива людина, і не ображайте мене”» (СТБ, «Вікна-новини», 24 грудня 2007 року).

 

Не додало балів Партії регіонів й повідомлення про рішення Печерського суду у позові до Тимошенко з вимогою спростувати заяви про втручання регіоналів у систему «Рада»:

 

«Печерский районный суд Киева отказал Партии регионов в удовлетворении иска об опровержении информации, распространенной новоназначенным премьер-министром Украины Юлией Тимошенко, в которой она обвиняла Партию регионов в фальсификации результатов голосования 11 декабря по кандидатуре главы правительства.

Как сообщил адвокат Тимошенко Владимир Пилипенко, такое решение суд принял в пятницу. “Оценив видеоматериалы и исследовав доказательства, суд подтвердил обвинение Тимошенко и юридически закрепил факт фальсификации голосования 11 декабря Партией регионов и вмешательство в систему “Рада”, – заявил Пилипенко» (СТБ, 28 грудня 2007 року).

 

Звісно, рішення суду по суті було зовсім іншим, ніж каже адвокат. Але коли є матеріальний результат (рішення), під нього можна підігнати будь-які зручні інтерпретації.

 

Отже, Тимошенко і Янукович публічно обмінялися люб’язними викликами на двобій і одразу ж розгорнули наступальні інформаційні дії. Перевага поки що на боці чинного прем’єр-міністра. Зараз чітко простежуються робота технологів БЮТ, яка полягає не стільки у вигадуванні яскравих епітетів, скільки у позиціюванні дій лідери та її ворогів «під правильним кутом зору» та переконуванні телеменеджерів у «правильності» подачі новин під таким кутом зору.

 

Як би там не було, але головним хепенінгом і хепі-ендом останнього грудневого тижня став бюджетний процес. Події розвивалися дуже стрімко, й автори вважають, що дуже невелика частка телеглядачів зуміла отримати повну картину того, що відбувається. Головну увагу здобули кілька осіб, яким вдалося позиціювати себе головними гравцями. Тож спробуємо розібратися, хто в бюджетно-інформаційному калейдоскопі мав найкращі шанси запам’ятатися людям.

 

Найбільше інформаційних приводів зробили президент та прем’єр-міністр. Безперечно, саме завдяки їхнім спільним зусиллям Україна увійшла в Новий рік із бюджетом. Лаври переможців доведеться чесно розділити порівну, хоч обом сторонам це очевидно і не сподобається. Хоча якби Тимошенко зробила бюджетне звернення до народу не на Першому національному, а хоча б на «Плюсах» чи ICTV, перевагу варто було б віддати саме їй.

 

Отже, проект бюджету був схвалений на розширеному засіданні Кабміну, який очолювали Ющенко і Тимошенко з Яценюком і Богатирьовою, що долучилися до них. Роль масовки тут і надалі виконували міністри, губернатори, опозиціонери.

 

«Президент невблаганний: будь-що, а в новому році країна має жити з бюджетом.

Бюджет не зовсім досконалий, це визнає і сама Тимошенко і виправдовується, на його формування новий уряд мав всього 8 днів. В середині січня бюджет скоригують і приймуть зміни, запевняє прем’єр» («1+1», «ТСН», 26 грудня 2007 року).

 

Отже, президент узяв собі роль головнокомандувача, який ставить завдання «польовому командиру» – прем’єр-міністру:

 

«Президент Ющенко раскритиковал некоторые части документа. По его словам, мало выделено на Вооруженные силы и культурно-образовательные проекты. Однако посоветовал депутатам голосовать "за". И сделать это должны завтра, так как иначе Виктор Ющенко предрекает миллионные убытки в экономике страны» (СТБ, 26 грудня 2007 року).

 

Ось лише короткий перелік зауважень Президента, які потрапили в інформаційний простір.

 

1.«Президент України Віктор ЮЩЕНКО назвав неприйнятними обсяги фінансування оборонної сфери, передбачені у проекті державного бюджету на 2008 рік. Президент дав доручення міністру оборони Юрію ЄХАНУРОВУ протягом 10 днів підготувати свої пропозиції щодо необхідних обсягів фінансування армії, щоб “вже після 10 січня провести серйозну розмову про фінансування безпеки і оборони країни”».

 

2.«Президент України Віктор ЮЩЕНКО доручив міністру фінансів Віктору ПИНЗЕНИКУ збільшити видатки місцевих бюджетів на 10 млрд. грн. В.ЮЩЕНКО наголосив, що у цьому питанні необхідно поставити крапку. “Чому клерк у центрі має вирішувати основи соціальної політики? Що у нас влади немає на місцях?” – запитав Президент. Він підкреслив, що необхідно збільшити фінансову самостійність регіонів».

 

3. «Президент наголосив, що пенсійна реформа має стати національною реформою у 2008 році. За словами В.ЮЩЕНКА, з 18 законів, які на сьогодні існують у цій сфері, необхідно розробити один базовий. На його думку, головними складовими, які мають впливати на розмір пенсії, мають бути трудовий стаж і обсяг заробітної плати».

 

4. «Президент України Віктор ЮЩЕНКО закликав уряд у 2008 році провести значну реформу житлово-комунального господарства. За словами глави держави, цього року практично нічого не було зроблено для покращення ситуації в ЖКГ. “Ми повинні привнести нову концепцію змін в реформування житлово-комунального господарства”, – сказав Президент».

 

5. «Президент України Віктор ЮЩЕНКО заявив, що найближчим часом буде оприлюднено нову програму щодо стабілізації ситуації на енергетичному ринку. За його словами, це питання він уже обговорював з прем’єр-міністром України Юлією ТИМОШЕНКО. ЮЩЕНКО наголосив, що ця політика стосуватиметься ринкових засад діяльності таких підприємств як НАК “Нафтогаз України” та НАЕК “Енергоатом”».

 

6. «Віктор ЮЩЕНКО закликає уряд у 2008 році вирішити питання повернення заборгованостей за соціальними виплатами. “Перед нами стоїть питання щодо прострочених соціальних платежів, починаючи з заробітної плати. Це питання, яке ставиться до виконання бюджетом-2008”, – сказав він».

 

7. «Президент України Віктор ЮЩЕНКО вимагає від уряду і Верховної Ради ухвалити державну програму приватизації. За словами Президента, ця програма має бути поверненням до чесної і конкурентної приватизації в Україні. “Але я хочу одне сказати, що більш ніколи у цій державі не буде проводитись приватизація по типу “Луганськтепловозу”, – сказав глава держави».

 

Деякі телеканали не втрималися, щоб не записати в актив Президенту виграшні позиції в бюджеті:

 

«Як відомо Президент Віктор Ющенко готовий підписати закон про бюджет на 2008 рік. Зокрема, фінансовий документ передбачає підвищення зарплат та пенсій. Окремим рядком прописано 20 мільярдів гривень на компенсації вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР. Глава держави, вимагає ухвалити головний фінансовий документ не пізніше 30 грудня» («1+1», «ТСН», 27 грудня 2007 року).

 

Тимошенко, з іншого боку, забрала собі роль справедливого господаря, який знає, хто і чого потребує. Головною темою стало повернення заборгованих вкладів Ощадбанку:

 

«Я також хотіла окремо звернути вашу увагу на програму, яка стала дуже дискусійною в країні під час виборів. Це – повернення заощаджень громадянам.

У 2008 році ми зробимо справжню революцію в цій сфері. Без інфляції, знецінення та інших негативних процесів. На повернення втрачених заощаджень людям ми у цьому році передбачали в 31 раз грошей більше, ніж попередній уряд. Після звірки сум заборгованості з Ощадбанком, кожен кому банк заборгував, отримає в цьому до однієї тисячі гривень готівкою, живими грошима, в залежності від розміру вкладу. В найближчий час власникам знецінених заощаджень ми дамо право розраховуватись за товари, житлово-комунальні та інші послуги з ощадних книжок» (із виступу прем’єр-міністра Юлії Тимошенко на Першому національному, 29 грудня 2007 року).

 

«“Для нас дуже важливо, щоб “Ощадбанк” впорався з поверненням заощаджень без черг. Я звертаюся до людей: поспішати не потрібно, тому що ми це робитимемо послідовно і спокійно, без ажіотажу. Ми це робитимемо, оскільки люди цього чекали впродовж багатьох років”, – підкреслила Юлії Тимошенко» (УНІАН, 26 грудня 2007 року).

 

Треба сказати, що цю тему розкрутили свого часу її ж вороги з «НУ-НС», вимагаючи вилучити цю обіцянку з програми коаліції. Добре, що на Банковій зрозуміли, яку робили дурницю, і навіть намагалися скочити на підніжку потяга, що вирушає:

 

«Оновлений проект державного бюджету України на 2008 рік передбачає компенсацію по знецінених внесках в Ощадбанку СРСР у розмірі 20 млрд грн., повідомив керівник служби економіки і фінансових ринків секретаріату президента Роман Жуковський, з посиланням на поданий у секретаріат проект держбюджету.

"Фінансування цієї статті буде частково здійснюватися за рахунок перевищення запланованих надходжень від приватизації – близько 12 млрд грн, частково – за рахунок компенсації боргів по оплаті послуг ЖКХ", – повідомив Роман Жуковський» (ICTV, «Факти», 25 грудня 2007 року).

 

Та за великим рахунком було пізно. Тема повернення заощаджень у наступні дні міцно закріпилася за Тимошенко. Окрім того, прем’єр-міністр пообіцяла залишити старі ціни на газ для населення та підвищити виплати при народженні дитини, збільшити видатки на науку, село та інші сфери. Все це, як переконувала прем’єр-міністр під час звернення на Першому національному, вже закладено в бюджет.

 

Таким чином, Тимошенко з перших днів починає системно працювати над створенням позитивних очікувань результатів її прем’єрства, активно використовуючи механізм прямого спілкування з телеглядачем. Це практично безпрограшна стратегія на 2008 рік. Позитивні економічні очікування допомагають здійснювати політику. А в разі протидії – апелювати за підтримкою і погрожувати відставкою. Мінусом залишається невизначена ситуація з курсом валют. Ще одне шокове рішення може дорого коштувати Тимошенко.

 

Утім, вона реалізувала й обіцянку скасувати пільги для політиків. Це вже перехоплення виборчих тез «НУ-НС» і Партії регіонів:

 

«Наступне, що там враховано, – це відміна пільг народним депутатам, державним службовцям. Взагалі ми пройшлися там здорово по пільгах і від цього бюджет виглядає значно здоровішим, ми його вилікували. Відтепер вже не чиновники і депутати будуть отримувати пільги, а пересічні громадяни» (з виступу на засіданні уряду, 26 грудня 2007 року).

 

Зрештою, Тимошенко продемонструвала, що не зупиниться ні перед чим, щоб виконати свої обов’язки по бюджету і по обіцянках. На думку авторів, жоден політик в останній тиждень грудня не знайшов сильніших і переконливіших слів:

 

«Ніхто іншого не видумає нічого. Ми знаємо, як будувати економіку, ми знаємо, як будувати сприятливі умови для інвестиційного клімату, ми знаємо, як боротися… Вірніше, світ знає, як боротися з корупцією, і ми знаємо. Проблема не в тому, що немає стратегічного бачення, а в тому, що ніхто ніколи це не робив і не був у цьому зацікавлений. Ось, у чому питання.

Тому в нас є бачення, у нас є стратегія “Український прорив”, яка на мій погляд, досить збалансована і будемо вдосконалювати в дискусії з суспільством. У нас є бажання безмежне навести порядок в країні. Причому, як кажуть, не просто залізною рукою, так? А тричі залізною рукою. І ми наведемо цей порядок, і ви це будете відчувати, і суспільство, і журналісти, і політологи, і аналітики» (Юлія Тимошенко, «1+1», «Я так думаю», 27 грудня 2007 року).

 

Бюджетна філософія Тимошенко дуже зрозуміла для простого глядача. Її меседжі б’ють у таке властиве людям відчуття несправедливості і віри в те, що є сили, які можуть її подолати. Тимошенко майстерно грає на цих струнах людських душ:

 

«Що от наша влада говорить: “От підприємства, там, трьох хлопців не чіпайте, це їх приватна власність”. А хто-небудь сказав, що вклад в “Ощадбанку” – це така сама приватна власність людини? Хто міг на неї посягнути? Хто взагалі мав право доторкнутися, якщо ми будуємо свободу людини? А у нас це зробили. Так, чому там три людини захищені, які мають капітали і політичні впливи, а 47 мільйонів відпочивають зі своїми ощадними книжками? От я хочу змінити це, трішечки змінити. Будуть тепер три хлопці відпочивати певний час, а 47 мільйонів будуть нормально жити і їсти, вдягатися, і все інше» (Юлія Тимошенко, «1+1», «Я так думаю», 27 грудня 2007 року).

 

Якщо говорити про менші ролі, то варто зазначити такі епізоди. На думку авторів, непогану гру демонструє Арсеній Яценюк. Він з усіх сил намагався отримати максимальний результат під час голосування за бюджет. Для нього особисто і для його покровителя на Банковій – це доказ успішної роботи на новій посаді і підтвердження правильності ставки на його фігуру. Крім того, він всіляко підкреслював підпорядкований статус Кабміну (повторюючи слідом за Президентом слова про технічний характер бюджету та необхідність його доопрацювання) та провідну роль Глави держави у цьому процесі:

 

«Арсеній Яценюк, голова Верховної Ради України: “Прийняття цього проекту бюджету є виключно технічним елементом. Ми повинні дати уряду можливість пропрацювати два місяці для того, щоби в березні місяці мати системний документ, який буде прийнятий як нова редакція закону про державний бюджет у чіткій відповідності з бюджетним кодексом України”» (СТБ, «Вікна-новини», 28 грудня 2007 року).

 

«Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк заявляє, що Президент України Віктор Ющенко не підпише закон про державний бюджет, якщо там будуть норми, що не дадуть можливість Україні вступити до Світової організації торгівлі.

Арсеній Яценюк підкреслив, що йому “щойно передали позицію Президента» з цього питання. Арсеній Яценюк звернувся до голови комітету ВР з питань податкової та митної політики Сергія Терьохіна та міністра фінансів України Віктора Пинзеника, зазначивши, що Президент України зазначив, що “не підпише закон про державний бюджет України в тому випадку, якщо будуть враховані ті пропозиції, які фактично не дають можливості Україні вступити до СОТ”. За його словами, про це необхідно сказати для того, “щоб потім не було питань про, що, хто, коли і з ким і в якій ситуацій”» (УНІАН, 28 грудня 2007 року).

 

Справді, топ-новиною дня голосування за бюджет стала підтримка бюджету комуністами – тими, хто отримав керівні посади. Але комуністи проголосували не завдяки зусиллям Яценюка, а завдяки переконливості аргументів Тимошенко. Прем’єр одразу внесла інтригу у політичний процес:

 

«Прем`єр-міністр України Юлія Тимошенко не виключає, що БЮТ може підтримати кандидатуру фракції комуністів на посаду першого заступника голови Верховної Ради України за їхню сьогоднішню підтримку державного бюджету на 2008 рік.

Відповідаючи на запитання кореспондента УНІАН, Юлія Тимошенко сказала: “Ми обговоримо таку можливість. Але поки така пропозиція не виникала”» (28 грудня 2007 року).

 

Зрозуміло, що в разі отримання цієї посади комуністи матимуть більше стимулів голосувати за зміни в бюджеті. З іншого боку, Тимошенко тепер має маневр у переговорах з Литвином: його фракції тепер доведеться «відробляти» прем’єру свою помилку при затвердженні бюджету.

 

Стосовно власне бюджетного процесу варто сказати наступне: президент і прем’єр мають достатньо приводів, щоб побити горщики і звинуватити один одного у невиконанні бюджету. Президент захищав позиції своїх ставлеників в уряді, Тимошенко – виконання своїх обіцянок перед виборцями. Зараз цей конфлікт буде заморожено до березня-квітня 2008 року. Проте після того може початися нова інформаційна війна довкола бюджету.

 

Хоча обидві сторони намагаються демонструвати мир і злагоду у стосунках:

 

«Переконаний, що та команда, яка сьогодні склалась – я маю на увазі і демократичну більшість в українському парламенті, і демократичний уряд, і Президента, який пройшов від цих політичних сил і виграв вибори 2004 року, – я думаю, що це унікальна ситуація для того, щоб за найближчі два роки продемонструвати нову спільну і результативну роботу демократичних сил. Думаю, що про такий альянс українська демократична коаліція думала дуже багато років, і сьогодні цей шанс є...

Ми повинні продемонструвати успішність роботи демократичної коаліції, успішність роботи уряду, здатність всієї команди встановити нормальні стосунки. Чому я безмежно радий, так це тому, що ті стосунки, які є сьогодні і в останній час, – це ті стосунки, про які я мріяв багато років перед цим. Я всіляко буду підтримувати такий характер відносин, такий дух взаєморозуміння, бо переконаний, що це якраз та робота, яка потрібна Україні. Такої діяльності, такої співпраці очікують від нас 47 мільйонів українців» (Віктор Ющенко, прес-конференція Президента України «Національні пріоритети», 27 грудня 2007 року).

 

«Я думаю, ми стали трішки з точки зору демократії дорослішими. І мені здається, що ми сьогодні зможемо знайти компроміси, не конкурувати політично всередині єдиної демократичної команди перед президентськими виборами. Я докладу для цього всіх зусиль, просто всіх. А друге, я думаю, що сьогодні така об’єднана олігархія, вона трішки попрацювала у владі і вони встигли між собою ретельно пересваритися, тому що прийшла «Партія Регіонів», переділ власності розпочався відразу, ви це знаєте. Ми це спостерігали. І тому сьогодні в їхньому таборі достатньо серйозна ворожнеча. І вони сьогодні набагато слабкіші, ніж були в 2005-му році. І тому в мене є надія, що з цією ситуацією ми вийдемо достойно» (Юлія Тимошенко, «1+1», «Я так думаю», 27 грудня 2007 року).

 

Водночас, Тимошенко не втомлюється нагадувати, що Президент теж винен у ситуації, яка склалася в країні, у тому, що було втрачено час:

 

«Я можу чесно вам сказати дві причини, які прибрали мене від прем’єрської посади минулий раз. Причина номер один – це повне і бездоганне об’єднання всієї олігархії будь-якого кольору, будь-якого кольору проти моїх перших кроків по реформуванню. Вони просто відчули, що я для них – це найнеприємніше загроза, яка може бути. А друга причина – це в тому, що і Президент країни, і його команда сприймали мене, як політичного конкурента» (Юлія Тимошенко, «1+1», «Я так думаю», 27 грудня 2007 року).

 

Призначення Раїса Богатирьової стало не меншим інформаційним викликом і для Секретаріату Президента. Проте поки Партія регіонів шукала відповідь на питання «чому» і «хто винен», Банкова вичікувала, доки притлумляться пристрасті, і готувала інтерпретацію цього кроку.

 

Цікаво, що причина призначення Богатирьової з вуст Президента практично слово в слово повторювала версію Ганни Герман:

 

«Раїса Богатирьової на посаді секретаря РНБО має сприяти політичній стабілізації та об'єднанню суспільства. Таку логіку заклав у це призначення Президент Віктор Ющенко.

Представляючи нового секретаря РНБО, Ющенко заявив, що Рада нацбезпеки має бути майданчиком для формування національних пріоритетів. Богатирьову Президент охарактеризував як політика, який "не маніпулює полярними позиціями", а навпаки демонструє, що люди з різних політичних сил можуть конструктивно співпрацювати на загальнонаціональні інтереси» («1+1», 27 грудня 2007 року).

 

Дехто з журналістів не втримався, щоб не проаналізувати сумнівні перспективи Богатирьової на посаді в РНБОУ через характер президентських доручень:

 

«Постановка задач для нового секретаря СНБО заняла у Президента около часа. Это энергетический вопрос, подготовка за год рынка земли для свободной ее продажи, борьба с коррупцией и реформа в армии. Наиболее пикантное, как для члена Партии регионов, задание – украинизация информационного пространства во всем государстве.

Ответ на этот вопрос Богатыревой придется давать уже в первый месяц работы на этой должности. В январе Президент планирует провести несколько заседаний на тему распространения украинского языка с участием СНБО» (СТБ, «Вікна-новини», 27 грудня 2007 року).

 

«Ющенко запропонував збирати РНБО двічі на місяць, щоб формувати план роботи на наступний період. І насамперед, попросив Богатирьову допомогти з урегулюванням ринку землі, щоб мораторій на її продаж можна було зняти у 2009 році. Наразі мораторій діє лише до кінця поточного року» («1+1», 27 грудня 2007 року).

 

Тим не менше, в інформаційному просторі домінуючою версією призначення стала традиційна тема створення «балансів і противаг» в оточенні Ющенка. Про це, до речі, згадали і в підсумковому випуску «ТСН»:

 

«Як оборонятиме безпеку лікар за першою вищою освітою і правник за другою, думки особливо не розходяться. Версія найбільш поширена: РНБО знову стане противагою прем'єру Тимошенко, як було за часів Петра Порошенка. Нагадаємо, рішення Ради нацбезпеки у вигляді указів президента, згідно з Конституцією, обов'язкові для виконання. За два роки до президентських виборів Ющенко знову отримує дієвий і вже неодноколірний інструмент впливу на внутрішню та зовнішню політику України. Утім, вголос про це не говорять, а Юлія Тимошенко намагається не втратити жодного відносно "мирного" дня.

Який зиск від кадрових перетрубацій на Олімпі, пересічному українцеві політологи відповісти не беруться. Кажуть, усе це – суто їхній “бомондів міжсобійчик”. Відповідно й дивіденди отримуватиме лише найближче коло» («1+1», «ТСН», 30 грудня 2007 року).

 

Цю версію довелося спростовувати й Юлії Тимошенко. Вона ухилилася від прямої оцінки рішення Президента. Її слова можна було витлумачити як на користь, так і проти Богатирьової. Чого Тимошенко не робила, так це не намагалася демонструвати «радість» з приводу такого рішення Ющенка. Прем’єр-міністр провела чітку лінію між своїми рішеннями і рішеннями Банкової. Вочевидь, Секретаріат навряд чи щасливий з такого позиціювання. Тимошенко коректно демонструє свою незалежність. Поки що:

 

«Ви знаєте, після 2005 року, я хочу Вам нагадати, після того, як я відростила товсту шкіру, мене нічим не здивуєш, нічим не дістанеш. В мене є тільки справа, я не знаю, хто там, кого буде контролювати в самій владі. Влада ніколи сама себе не здатна проконтролювати достойно, краще опозицію залучати. Але я можу сказати, що роботі уряду ніхто і ніщо не завадить, оце я вам можу сказати.

І я можу вам сказати, що сьогодні я докладаю багато зусиль і Президент, до речі, також, щоб відновити довіру, нормальні стосунки, щоб ну, припинити цю конкуренцію будь-яку в середині демократичної команди. Мені здається, у нас виходять перші кроки достатньо впевнено. Це і спільне засідання уряду, це і спільний уряд в принципі, і спільні кадрові призначення. Я хочу, щоб це стало доброю традицією. І ніякі навіть самі екзотичні призначення мене ніколи не виб’ють з колії, тому що я вже звикла до них і я їх сприймаю, ну, так, як є. Це життя... Я не мала на увазі ніякі конкретні призначення» («1+1», «Я так думаю», 28 грудня 2007 року).

 

Хепі-енд із Богатирьовою затьмарив навіть головний, з точки зору Президента, хепенінг – його підсумкову річну прес-конференцію «Національні пріоритети». На жаль, після перших десяти хвилин спілкування Ющенка з народом не можна було позбутися бажання перемкнути телевізор на іншу програму. Національні пріоритети потонули в морі моралізаторства і суб’єктивних оцінок різних процесів і постатей. Все говорилося з апломбом політика, який не зробив жодної значної помилки за роки перебування на посаді.

 

Країна так і не почула ім’я нового Генпрокурора, не отримала чіткої відповіді про нагородження Потебенька, не почула чіткого переліку питань, які розглядатиме РНБОУ і т.д. Проте Президент, очевидно, забув, що в демократичних країнах переможців також судять. Показовою є реакція журналістів СТБ:

 

«К микрофону журналисты начали записываться за час до начала пресс-шоу. Репортеры из зала успели поставить Ющенко всего 5 вопросов. Столько же прозвучало от интернет-сообщества и региональных массмедиа. Министры и журналисты в основном скучали и лишь около восьми вечера на лицах присутствующих появились улыбки. Бокалы шампанского немного украсили двухчасовую новогоднюю проповедь» (СТБ, «Вікна-новини», 27 грудня 2007 року).