23 серпня на каналі «Дім» відбулася прем’єра соціального реаліті «Діло буде». Проєкт присвячений переселенцям, які під час війни відновили свій бізнес або започаткували новий в іншому місті.

«Герої проєкту — українські бізнесмени, які своїм прикладом доведуть, що навіть під час війни є можливість для розвитку. Історії, що надихнуть вас зайнятися ділом», — окреслює мету програми ведучий Сергій Лиховида.

Кожна серія реаліті, що виходить раз на тиждень у середу, розповідає одну історію. Героями прем’єрного випуску стало подружжя підприємців із Херсона Анни й Костянтина Воскобойників. До великої війни вони мали мережу кондитерських. Після окупації Херсона родина з двома дітьми вирішила переїхати. Спершу планували оселитися в Одесі, де Воскобойники також мали кафе-кондитерську. Та коли герої були в дорозі, в місті сталася трагедія: росіяни поцілили в багатоповерхівку та вбили родину з маленькою дитиною. Підприємці заїхали до знайомих у Вінницю перечекати — та й залишилися.

За рік Анна та Костянтин майже з нуля відкрили в новому місті два популярних заклади, де змогли працевлаштувати частину своїх підлеглих-переселенців. Виробництво в Херсоні навіть після деокупації не відновили, адже місто перебуває під постійними обстрілами.

«У нас усе було добре, ми працювали, ми розвивались, у нас була команда. Я мріяла про таке життя, але його вкрали. Спочатку здавалося, що це кінець світу. Порожнеча якась усередині. Бо ти розумієш, що все, що ти робив протягом 20 років, знищено, і треба починати з початку. А потім з’явився страх, що я сиджу й нічого не роблю. Коли отримали можливість, ми відновилися. Я хочу, щоб ми вже нікуди не їхали, не тікали, а тільки поверталися. Я хочу жити в Україні та розвивати свою країну, тому що я тут народилася, тут моя мова, тут мої рідні», — поділилася жінка своєю історією.

Ідея розповісти про сміливих українців, які змогли відродити свою справу в жахливих умовах війни, не нова. Принаймні для самого Сергія Лиховиди. Рік тому на його особистому каналі «Розмова» вийшло декілька програм, присвячених переселенцям-підприємцям в Івано-Франківську. Це були інтерв’ю з власниками малого чи середнього бізнесу з невеличкими екскурсіями на їхнє нове виробництво. Зокрема, Лиховида поспілкувався з подружжям із Херсона, яке відкрило кав’ярню, та з власницею стоматологічного кабінету з Харкова.

Виглядає так, наче канал «Дім» запросив ведучого до себе разом із його ідеєю. Втім, поки що репліка програє оригіналу. З одного боку, є очевидні плюси від того, що за проєкт узявся державний канал. З’явився масштаб: Лиховида буде розповідати історії переселенців із різних міст, а не тільки з рідного йому Франика. Ускладнилось і саме завдання. Ведучий не лише розмовляє з головними героями випуску та заглядає за лаштунки роботи підприємства, а й спілкується з працівниками та клієнтами, тестує продукцію та навіть сам бере участь у виробництві.

Але разом із цим бесіда — принаймні, в першому випуску «Діло буде» — втратила левову частку душевності, що була притаманна ютуб-проєкту. Мова не про те, що рік тому герої Лиховиди в серцях могли відверто вилаятися, а сьогодні всі учасники старанно підбирають слова, бо йдеться про державне телебачення, а не інтернет. Справа в атмосфері. На «Розмові» інтерв’ю здавалося відвертою бесідою про різне, де поряд із загальними темами на кшталт мовного питання проговорювали й цілком конкретні та корисні речі. Звідки герої взяли гроші на відновлення бізнесу, як планують витримувати конкуренцію на новому для себе ринку тощо. На «Домі» історія виглядає як корпоративний фільм, побудований на загальних фразах. Щось на кшталт: «Було боляче, бо кожен заклад — це частка нашої душі». Тут навіть на прямі питання ведучого героїня не відповідає.

— Наскільки прибутковим був ваш бізнес і як це змінило ваші життя? — обережно підходить до слизької теми ведучий.

— Ми зрозуміли, що така продукція має попит. Фінансова сторона важлива. Я змогла подорожувати світом, щонайменше тричі на рік ми подорожуємо кудись дуже далеко. Потім ми побудували будинок нашої мрії, — відповідає Анна.

— Наскільки ви відчули фінансові втрати, коли у вас є три заклади в Херсоні, які простоюють? Наскільки це фінансово складна історія? — не здається Лиховида.

— Ви знаєте, я не рахувала, щоб не засмучуватися. Це все, що в нас було, — відповідає героїня.

Костянтин, чоловік Анни, був дещо конкретнішим. Він згадав, що незадовго до війни взяв кредит у банку. Необхідність його повернення стала потужним стимулом для відновлення бізнесу. Це одна з небагатьох «живих» деталей щодо ведення бізнесу, яка сплила під час програми. З неї можна було б витягнути багато корисної інформації для глядачів. Натомість Сергій Лиховида почав питати героя, чи вірив він у напад росіян напередодні 24 лютого, а наприкінці серії вдався до прямої реклами та порадив «унікальний національний проєкт "Дія. Бізнес", де є вся необхідна бізнесова інформація».

«На порталі можна знайти ідею для власної справи, безплатно пройти освітні курси, а також отримати фахову консультацію», — повідомив ведучий. Ну, якщо «Дія» може допомогти із двомільйонним кредитом, коли твій бізнес не працює через війну, тоді чудово. Але це не точно.

На додачу в «Діло буде» повно технічних недоліків. Наприклад, серія починається з коротенької відеодовідки про героїв випуску: хто вони такі, коли та як почали справу, які основні етапи пройшов їхній бізнес тощо. Ми відразу дізнаємося, що подружжя Воскобойників відкрили свій перший кісок із морозивом на гроші, що отримали на заробітках в Італії, а після повномасштабного вторгнення переїхали до Вінниці. Після вступу починається інтерв’ю з Анною, де майже відразу Лиховида питає: «З ким ви робили бізнес у Вінниці? Ви одна чи хтось допомагає?» І героїня розповідає про чоловіка, наче глядачі про нього нічого тільки що не чули. «А скажіть мені по секрету, звідки гроші на все це?» — продовжує ведучий. Героїня знов охоче ділиться «секретом», що гроші з Італії. Треба враховувати такі моменти й або не додавати довідку, або позбутися деяких питань в інтерв’ю під час монтажу. Хоча, може, краще, щоб творці взагалі нічого не монтували? Випуск повний грубих склеювань, через що відповіді героїв інколи перериваються ледь не на півслові. Окрім того, під час розповіді про «Дію. Бізнес» ведучий дивиться в суфлер, який стоїть десь у кутку. Через це Лиховида на екрані має дуже помітну косоокість.

У якомусь сенсі проєкт на каналі «Дім» справді є корпоративним фільмом: держава рекламує себе як місце для бізнесу, що нам зараз вкрай потрібно. Втім, не впевнена, що заохочення в такому вигляді спрацює. Те, що бізнес можна релокувати, наші підприємці й без каналу «Дім» знають. Головне питання — як саме це зробити.