«Я думаю, що все буде благо». Фільм «Свідки» описує великі й маленькі подвиги

«Я думаю, що все буде благо». Фільм «Свідки» описує великі й маленькі подвиги

10 Липня 2023
1788
10 Липня 2023
10:00

«Я думаю, що все буде благо». Фільм «Свідки» описує великі й маленькі подвиги

Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1788
Стрічка «Свідки» стала першою документальною картиною, створеною на матеріалах «Архіву війни».
«Я думаю, що все буде благо». Фільм «Свідки» описує великі й маленькі подвиги
«Я думаю, що все буде благо». Фільм «Свідки» описує великі й маленькі подвиги

«Архів війни», що існує вже понад рік, є спільним проєктом ГО «Докудейз» та Infoscope, у якому зібрано документацію подій повномасштабного вторгнення. Важливою частиною «Архіву» є інтерв’ю зі свідками воєнних злочинів і подій війни. Власне, саме ці розмови лягли в основу першого документального фільму, створеного на матеріалах «Архіву».

«Свідки» — це історії п’ятьох жительок і жителів Київської області, які пережили російську окупацію, але, попри смертельну небезпеку, ані на мить не припиняли супротив. Хтось передавав гуманітарку. Хтось рятував українських військових з оточення, хтось надавав допомогу теробороні, хтось готував їжу для наших бійців чи просто для котів села Мощун. Ці люди сидять перед камерою і спокійно розказують речі, від яких просто мурашки пробігають по спині: в когось над хатою пролітали гвинтокрили окупантів так низько, що було видно обличчя пілотів, а в когось прямо на очах катували сина. І у всіх, незалежно від пережитого, зберігається колосальна воля до життя; як каже одна з жінок: «Я думаю, що все буде благо».

Ці великі й маленькі подвиги, ця українська стійкість і український же гумор («Дулю дрону показала, він і відлетів»), надихають і дають сили продовжувати опір. Важливо те, що, окрім приголомшливих історій, ці свідчення можуть допомогти в майбутніх розслідуваннях та, зрештою, покаранні агресорів.

Ми поговорили з Тетяною Симон — авторкою ідеї та основною монтажеркою фільму.

— Тетяно, «Архів війни» існує вже понад рік. Як з’явилась ідея зробити фільм на основі тих матеріалів, що ви збираєте?

— «Архів війни» був створений як відповідь на повномасштабну агресію Росії для того, щоби зберегти, структурувати, категоризувати всі фото- й відеофайли, котрі є про війну. Тобто це великий мультимедійний проєкт, і він має багато відгалужень.

Один із відділів, започаткований торік у травні, — інтерв’ювання свідків воєнних злочинів. Мене ще на старті запросили бути менеджеркою цього напрямку. Ідея полягала в тому, щоб зібрати якомога більше свідчень саме воєнних злочинів, які в майбутньому можуть бути використані в міжнародних судах проти Росії, можуть знадобитися і нашій прокуратурі теж. Ми дуже багато консультувалися з правозахисниками, розробили методологію спільно з ними.

Після майже року роботи ми провели певну ревізію та зрозуміли, що крім відео прямих свідчень воєнних злочинів, у нас також є відео, цікаві не так правозахисникам, як ширшій авдиторії. І так виникла ідея зробити з того фільм.

— Чи можна сказати, що це персонально ваша режисерська робота?

— Радше командна. Більшість свідків знайшла менеджерка Марина Рощина, інтервʼю з ними записав Роман Сенчук. Моїми, скоріше, була ідея фільму і основний монтаж, але ми його теж доводили разом. Ми між собою не надто сильно думали, хто головний.

— За яким принципом ви організовували цю оповідь?

— У нас одразу було розуміння, яка це має бути форма. Від форми насправді все пішло: ось свідки в кадрі, і вони просто говорять, згадують пережите. Варто зазначити, що ми в цілому зібрали понад 300 інтервʼю, тож спочатку хотіли взяти героїв із різних географічних точок: з Київщини, Херсонщини, Маріуполя, Чернігівщини. Але в процесі відбору стало зрозуміло, що масив матеріалів настільки великий і герої настільки цікаві, що я вирішила зосередитися на Київській області. Так само варто зазначити, що всі ці люди чинили опір окупантам, кожний і кожна на своєму рівні. Тобто, в результаті «Свідки» стали історією про людей Київщини, про їхній досвід життя й боротьби в окупації.

— Так, я розумію, що матеріалу було дуже багато, але все ж таки, що найбільше вас вразило?

— Попри весь жах, який доводиться слухати — інколи прямо холодієш і німієш від того, що люди пережили, — кожного разу надзвичайно дивує їхня сміливість, те, як вони поводилися. Людина отак буденно розказує, як вона діяла — надзвичайно сміливо — в дуже небезпечних обставинах. І це ще одна причина, чому взагалі захотілося зробити «Свідків» і випустити їх у світ. У нас є бабусі у фільмі, Аня й Ніна; в епізоді, який не увійшов до монтажу, одна над одною жартує: «Давай, Аня, вставай і ходи з угла в угол, бо в тебе депресія буде. От якщо в тебе буде депресія, то це буде все, смерть». І ти розумієш, що ці бабусі насправді були на самій лінії зіткнення і в моменти, коли здавалося, що жодної надії немає, продовжували жартувати, підтримувати одна одну.

— Аня й Ніна — чи не найбільша удача фільму, отакі бойові українські жінки, які можуть і лом перекусити.

— Цілковито з вами погоджуюся. Вони справді надихають.

— Чи будете ви й далі робити мистецькі висловлювання на основі «Архіву війни»?

— «Свідки» — це наш пілотний, перевірчий проєкт. Ми хотіли зрозуміти, чи матиме фільм відгук в аудиторії, як реагуватиме глядач, бо в нас зараз доба тіктока й інстаграма, і можливо, люди не хочуть це слухати. Але з того, що ми побачили, така форма працює. Тож ми плануємо надалі розвивати окремо проєкт «Свідки» і продовжувати робити з тих інтерв’ю, які ми збираємо, і маленькі, і великі форми.

— А у вас персонально є свої режисерські плани?

— Так, я розвиваю дебютний ігровий повний метр, який називається «Грьобана чутливість».

— Звучить прекрасно.

— Дякую. Я почала писати сценарій прямо перед повномасштабним вторгненням. І десь через два-три місяці після 24 лютого продовжила. Вже була на пітчингах на Варшавському кінофестивалі й у Стокгольмі. Рухаємося, розробляємо ідею, шукаємо фінансування. Дуже хотілося б зняти, але всі ми розуміємо, що в Україні, на жаль, зараз такої можливості немає.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1788
Читайте також
06.08.2023 11:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1 898
22.06.2023 13:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1 965
16.06.2023 11:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
3 078
14.06.2023 09:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1 823
29.05.2023 15:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
2 864
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду