«Сьогоднішня українська вишиванка — це "піксель" воїна ЗСУ»

«Сьогоднішня українська вишиванка — це "піксель" воїна ЗСУ»

26 Травня 2023
1982
26 Травня 2023
15:00

«Сьогоднішня українська вишиванка — це "піксель" воїна ЗСУ»

1982
Вишиванка для українців — один із важливих елементів системи розпізнавання «свій — чужий», але ще не так давно можна було боляче помилитися.
«Сьогоднішня українська вишиванка — це "піксель" воїна ЗСУ»
«Сьогоднішня українська вишиванка — це "піксель" воїна ЗСУ»

Зараз здається, що вишиті сорочки завжди були символом волі, гідності, національної свідомості та спротиву. Насправді вишиванка пройшла складний шлях, під час якого була і просто святковим одягом, і «професійним» вбранням повій, і навіть улюбленицею радянських пропагандистів. Про становлення  української сорочки як національного символу розповів журналіст Олександр Войт. Його проєкт «Інша історія. Людина у вишиванці» вийшов на телеканалі «Апостроф TV» саме в День вишиванки, який цього року відзначали 18 травня.

«Мова про українську вишиванку, яким символом вона для нас є, яким символом вона є для інших народів, зокрема для росіян. Про те, які сили не давали українцям вільно носити її та які кари на них чекали. А головне — про людей, від яких залежало, чи збережеться українська нація як така», — каже Олександр Войт на початку.

  Олександр Войт

Проєкт складається з інтерв’ю експертів, ілюстрованих переважно уривками зі старих художніх фільмів і відомими кадрами кінохроніки. Для такої яскравої теми відсутність бодай якихось живих зйомок із музеїв, приватних колекцій, ярмарків тощо виглядає дивною. Ще й спілкування з деякими гостями відбувається майже в темряві. Можливо, зйомки проходили під час блекаутів, але за кілька місяців після них чорний екран без пояснень пригнічує. Втім, сам автор у кадрі називає свою роботу «програмою», а не «фільмом». Якщо так, то питань до візуального ряду немає. У програмі за замовчуванням зміст важливіший за форму, а зі змістом у проєкті все добре.

40-хвилинний випуск охоплює час із ХІХ століття до сьогодні. Спочатку експертка програми, наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Марина Олійник озвучує цікаві факти — наче відповідає на питання, які висять у повітрі. Наприклад, коли з’явилося саме слово «вишиванка» або «чи носив вишиванку Тарас Шевченко?» Справді ж, ми знаємо, що вишитий одяг дуже старовинний, але яку він мав назву? А найвідоміший одяг поета —  кожух і смушева шапка, в яких він зображений на автопортреті та небагатьох фотографіях. Чи були в нього вишиванки, чи збереглися вони? Таких відповідей на непоставлені питання в програмі багато. Але головна лінія —  це дослідження сенсів, яких набувала та втрачала вишиванка впродовж останніх двох століть.

 

Спочатку вишитий одяг використовували в українських селах як святковий, розповідає дослідниця українських національних архетипів Катерина Хоптинська. Кольорові нитки коштували дорого, прикрашати було складно й довго, отже зрозуміло, що до корови чи в поле у вишиванці ніхто не ходив.

У 1861 році в царській Росії вийшов закон, який забороняв публічне вдягання національних костюмів і надання їм «забороненого сенсу». У проєкті про передумови такого рішення царизму не йдеться, проте розповідають про наслідки: вишиванка, навпаки, набула більшої популярності. Подальші заборони, серед яких трапляються такі «творчі» ідеї в дусі сучасної російської пропаганди, як наказ київського поліцмейстера Гюббенета всім зареєстрованим повіям одягатися у вишиванки, результату теж не дали. Вишита сорочка стала символом національного руху.

 

У проєкті багато уваги приділено радянському часу. Україна зазнала жахливих репресій за національною ознакою. Але вишиванки це, здавалося, не торкнулося —  в СРСР український національний одяг забороненим не був. Понад те, ідеолог геноциду українського народу, один із головних організаторів Голодомору Павло Постишев охоче надівав вишиванку. Герої в українському вишитому одязі постійно з’являлися в радянських фільмах, а Микита Хрущов через свою любов до вишитих сорочок взагалі став сприйматися в суспільстві як етнічний українець, хоча ним і не був.

Так радянська влада намагалася використати вишиванку як інструмент перетворення українців на малоросів. Залишивши зовнішні етнічні ознаки, викорінити суть.

«Українцям дозволено було пам’ятати свою етніку. Нижній шар, фундамент. Пісні? Ой, та будь ласка, ми так любимо українські пісні. Сало? Ми теж любимо сало! І танці, і вишиті сорочки, і рушники. Зовнішні маркери українського. А от вищий шар, то ні», —  розповідає кінокритик, кінознавець і сценарист, співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Сергій Тримбач.

 

Вишиванка пережила радянську спробу знецінювання, набувши нових сенсів. За словами Марини Олійник, знаковою стала історія діяча українського національного руху Євгена Пронюка. У 1972 році він був заарештований за антирадянську пропаганду. Для кримінальної справи Пронюка сфотографували у вишитій сорочці. 25 серпня 1991 року, на другий день після оголошення Незалежності України, Євген Пронюк опломбував сейф ЦК Компартії України, символічно показавши припинення радянської влади в Україні. Під час цієї події він був одягнутий у ту саму вишиту сорочку.

Програма закінчується розмовою про вишиванку та сучасність. Чи можуть з’являтися на українському національному одязі символи інших культур? Чому вишиванку полюбили на Заході? І навіщо врешті-решт росіяни так завзято намагаються вкрасти наші символи?

 

«Росіяни народ, який не має власної держави. І в них проблема з пошуком ідентичності. Для них важливо на підсвідомому рівні, можливо —  віднайти їхнє коріння. Звідки вони походять? Якщо розвалиться Росія, постане питання: хто такі росіяни, як вони виглядають? Які в них казки, як вони співають? Найпростіше, найлегше починати з чогось візуального. Тому в них такий пунктик на вишивці. Навіщо морочити собі голову, трудитися на цій землі, коли можна набігом прийти й забрати? І нормально почуватися», —  розповідає Катерина Хоптинська.

Ані вишиванку, ані казки, ані пісні, ані землі українці віддавати не збираються. Символом запеклої битви за національну ідентичність стала форма українських військових.

«Сьогоднішня українська вишиванка — це “піксель” воїна ЗСУ», — говорить Олександр Войт. Цей візерунок уже ввійшов в історію.

 

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1982
Читайте також
10.06.2023 15:00
Марія Спалєк
«Детектор медіа»
3 254
30.04.2023 13:00
Марія Спалєк
«Детектор медіа»
2 746
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду