Після Нового року «Детектор медіа» традиційно підбиває підсумки новорічних ефірів центральних телеканалів. Своїми враженнями поділилася шефредакторка ДМ Наталія Лигачова, незабаром ми опублікуємо ще кілька колонок. А сьогодні — новорічні спостереження Гали Скляревської. Якщо ви також хочете висловити свою думку про новорічні програми українського телебачення, висловлюйтесь, будь ласка, у коментарях або присилайте нам свої тексти.

31 грудня тепер, напевне, єдиний вечір у році, який гарантує виробникам телевізійного контенту увагу до свого продукту. Тому можна припустити, що канали в цей день щосили намагаються здивувати, вразити, зачарувати та втримати глядача біля екранів. І новорічні ефіри 31 грудня 2021 року справді здивували: своєю другосортністю, відсутністю оригінальних чи цікавих ідей та засиллям російської мови буквально на всіх каналах. Невже в Новий рік сталося диво і закони держави перестали діяти на одну ніч? А може, автори новорічних вогників, вікторин та концертів просто поплутали країну і перенеслися назад до УРСР?

Судячи з кіношного репертуару – так: тільки Новий канал радував глядачів усією сагою про Гаррі Поттера та її продовженням. Інші розпочали підготовку до свята так, ніби попереду в українських глядачів безальтернативна «Іронія долі», олів'є, бій курантів та звернення генсека. На трьох каналах («Україна», СТБ, Інтер) показували «Діамантову руку», «Іван Васильович змінює професію», і в різних варіантах та пропорціях – «Дівчат», «Операцію “Ы”», «Морозко», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та «Карнавальну ніч».

Були, звісно, серед медіаменеджерів і ті, хто пам'ятав, що з часів СРСР з'явилося  на телебаченні щось нове. Тому «1+1» весь день показував синхронно з каналом «Росія» новий сезон «Сватів», а на ICTV крутили російські, місцями українофобні, мультики про богатирів. Тобто якщо якась телевізійна історія після розпаду Радянського Союзу і є, то її творили не українські виробники, а російські. Ну а шо — ми ж адін народ, так? Навіщо тужитися, ламати голову та витрачати гроші на виробництво чогось оригінального, коли можна у сусідів узяти або з нашого загального колишнього минулого витягнути: обтрусити всіх цих Повалій, Ротару тощо, і запустити їх із російськомовними ностальгічними піснями по черговому колу. Іноді навіть у прямому сенсі цього слова: канал «Інтер» після першої години ночі запустив торішній концерт «Місце зустрічі. Новий рік». Ведучі — ті самі, виконавці ті самі, пісні з року в рік ті самі. Ностальгія, скупа сльоза та привід випити за «велику країну», яку провтикали, чи за великий «загальний стіл», який усе ще залишається в уяві продюсерів  «Інтера» — забезпечені. 

Гумор  до повного знищення

Можна  припустити, чому «Інтер» не фонтанує дивами та сюрпризами: канал поступово втрачає глядачів і, здається,  щедре фінансування, тому доводиться триматися на старих запасах та старих ідеях. Інша річ – ICTV, «1+1» та «Україна». Тут — битва за першість у рейтингах, тому їм треба поламати голову, аби втримати увагу глядачів. Будь-якою ціною.

І «1+1» зробив ставку на Зеленського – хоча витівка була ризикованою: декому президент у новорічну ніч у великих кількостях, може, й не сподобається. Рейтинг уже не той — привітання ще дивляться, а ось насолоджуватися вечором у його компанії не кожен захоче.

Але «Вечірній квартал» вирішив, що його віддані глядачі та електорат Зеленського — тотожні, і жодне зростання тарифів на комуналку, карантинні обмеження та скандали із партією «Слуга народу» не вплинуть на народну любов до шоу. Тому посадив колишнього колегу з дружиною, Єрмаком та Шефіром у перший ряд, побудував пару номерів виключно на жартах навколо присутності  президента, і весь час нагадував глядачам, що їхню програму не хтось, а перші люди держави дивляться.

До речі, один номер був справді непоганий: у ньому актор, який грав Зеленського у шоу, змусив реального Зеленського виконувати необхідні дії, відповідати на дзвінки, кивати головою, підморгувати та всіляко підігравати «квартальцю». І хоча самі «квартальці»  висміяли ідею, що Зеленський  затверджує їхні сценарії, — попри зізнання Олени Кравець, він ще позаторік казав, що більше сценарії не читає, бо не має часу, — номер із «двійником Зеленського» натякає, що, принаймні, сторони узгоджують свої дії. Або ж «квартальці» використовують президента втемну (і хто тоді посперечається з тим, що «Квартал 95» має необмежену владу – адже коміки на очах у всієї країни керують президентом). Або це не експромт, узгоджена з президентом сценка. Тоді Зеленський — підсадна качка, яка сумує за часами колишньої слави, оплесками та виходами на сцену. В обох випадках його трохи жаль.

Втім, не важливо, хто кому пише сценарії: «Квартал» теж частина політичного ландшафту. Судячи з новорічної програми, «квартальці» активно зводять порахунки з ворогами президента. І чи роблять вони це з любові, чи за наказом, значення не має. Так, у шоу були й не політичні жарти, іноді навіть вдалі — але завжди пов'язані з алкоголем, ясна річ. Але значна частина програми була присвячена або піару «тисячі Зеленського» за два уколи, або висміюванню страхів та фейків щодо вакцинації; або жартам про «Європейську солідарність», Гордона та Комаровського, а також закриті канали Медведчука.

Жарти були приблизно такої якості: вигаданий канал «Камін» пропонують продати Порошенку, оскільки у нього в партії є «повно дров типу Геращенко» і Олексій Гончаренко, «бо кізяком добре розтоплювати вогонь». Жарт про двох «лохів» Гордона та Комаровського краще не переказувати. Як і жарти про самого Зеленського — адже він, якщо повірити «квартальцям», жертва, яку всі навколо підводять, брешуть про неї і не роблять свою роботу. А  він — чесний, добрий і до того ж усім по тисячі роздає. Зал був у захваті.

Перебивали цей потік лестощів на адресу президента, а також сценок про похмільних інструкторів із водіння та антивакцинаторів, музичні номери. Головна запрошена зірка вечора – російська група «Мумий тролль», а решта, як Дорн та Дорофеєва — на підспівках. Звичайно, що все шоу — російською мовою.

Так само, як і новорічна програма «Дизель шоу» на каналі ICTV. І загалом, два ці чотиригодинні шоу навіть за сюжетом були схожі: ті ж жарти про вакцинацію, про батьків, які не встигли замовити на Новий рік Діда Мороза, про п'яних водіїв і, звичайно, про Зеленського та владу. Але була й суттєва відмінність: якщо «Вечірній квартал» — це дорого-багато зняте шоу з переважно посередніми, але іноді хоч трохи смішними жартами, то «Дизель шоу» — це суцільне дно. І судячи зі швидкості, з якою набирає перегляди запис новорічного шоу «Дизеля» у ютубі (понад два мільйони за три дні), це рідне та зрозуміле багатьом українським глядачам дно. У ньому найсмішніші жарти — про Галю, яка двічі пустила гази в салоні літака, та її п'яного чоловіка. Вони летять із Єгипту, вкравши з готелю все, що погано лежить. Це жарти про боса, який дзюрить на колеса машин своїх підлеглих, а вони навіть радіють тому. Це жарти про снігуроньок, які виглядають як «жінки з низькою соціальною відповідальністю». Про чоловіків-алкоголіків, дідів-морозів-алкоголіків, про жадібних тещ та про дружин, які мріють про одне: закодувати своїх чоловіків. Але головний акцент усе ж таки на умовній галі, обов'язково з надмірною вагою, яка вміє тільки кричати, пердіти та домагатися чоловіків, перед тим щось укравши.

У цьому контексті згадується, як нещодавно всі були обурені епізодом «Емілі в Парижі», де якась киянка вчила головну героїню красти в магазині. Фейсбук стогнав  та ревів через «негативні стереотипи», карикатурне зображення українців, образи та  приниження тощо. Цікаво, чи хтось із  обурених бачив «Дизель шоу» та що вони думають про зображення українців  на каналі ICTV.  Чи бачили, як сміється повна зала людей, які разом із дітьми прийшли на зйомки  шоу, над фразами про «степашку-телепашку», яка відсутня у ляльки Кена. Над шкільними вульгарними римованими приказками, і над будь-якими жартами про відсутність ерекції через надмірне вживання алкоголю. І так, у «Вечірнього кварталу» теж був жарт про невеликий статевий орган Іллі Киви. Але у «Дизелі» такого було через край. Наприклад,  найпристойніша і найменш принизлива для людської гідності сценка стосувалася «селекторної наради губернаторів» (автори в курсі, що в нас області, а не губернії?). Та «губернатора», який зламав обидві руки та середні пальці на руках, тому включається на нараду з президентом із відповідним жестом, закріпленим гіпсом. А найкумедніший жарт — це фраза, що казкові олені живуть у нашій країні на Грушевського, 5 (це адреса Верховної Ради, якщо що).

Немає достатньої кількості епітетів в українській мові, аби описати вбогість цього видовища, але  обурені, якщо і є, чомусь не вимагають скасувати «Дизель шоу».  Перефразовуючи класичне прислів’я: що дозволено «Дизелю», не дозволено Netflix — мабуть, через те, що нам узагалі важливіше, що про нас подумають незнайомці, ніж рідні. Тож не дивіться «Емілі в Парижі». Але дивіться новорічний «Дизель»: там чоловіки прямо в присутності дружин з п'яним босом обговорюють, як поїдуть «по бабах», а дружини нічого, не обурюються, терплять — аби іноді тверезів і гроші на подарунки давав.

Мелодії та ритми невмирущої естради

Вирішивши залишити традиційні формати — політику, вульгарність та жарти про алкоголь — конкурентам, ставку на нейтрально-розважальне шоу зробив канал «Україна». І можна сказати, не помилився. Замість новорічного блакитного вогника чи номерів про Галю канал зняв святковий випуск програми «Маска». У студію покликали купу українських зірок різного ступеня відомості, а на сцену випустили ведучого Володимира Остапчука у шортах, чешках та зі сніжинкою на голові. Оскільки у журі, яке має вгадати, хто ховається у складному костюмі, були Оля Полякова, Олег Винник, Дзідзьо, Андрій Данилко та Настя Каменських, то безглузді жарти та дивні рішення були гарантовані. У залі сиділи буквально всі, хто має хоч якийсь стосунок до українського шоубізнесу (за винятком Повалій, Кароль та Ротару, назавжди завербованих «Інтером»), — і теж намагалися вгадати, хто ховається за маскою жирафа чи ялинкової іграшки. Іноді це було весело, костюми були пристойні, знято було гарно. І все б нічого, якби не репертуар цього маскараду.

Уявіть, це було українськомовне шоу — тобто практично всі в «Масці» говорили українською мовою, на відміну від інших ведучих на інших великих каналах. Але при цьому співали учасники шоу, як заведені, або західні хіти, або російськомовні українські пісні на кшталт «Попа как у Ким», чи взагалі якусь російську естраду — від Пугачової до Губіна. Невже у нас можна танцювати і пити тільки під «Пока часы 12 бьют» чи АВВА? Під «Гоп-гоп-гоп, а я співаю» Сердючки – не можна? Насправді вона там теж була, але з російськомовною піснею про ялинки. Зрозуміло ж, що «Інтер» у будь-якому разі виграє такий бій: в них же Монатик та Винник на додачу до принципової позиції каналу вдавати, що не лише україномовної попси, а й взагалі української мови в Україні не існує (виняток роблять лише  для «Щедрика» Леонтовича).

То чому б «Україні» хоча б не дотриматися балансу у репертуарі? Хоча б тому, що в новорічному концерті «Музична плафторма», який показала «Україна» після першої ночі, хіти обирали глядачі каналу, — і в ньому було більше українських пісень, ніж на інших каналах. То чому б і в «Маску», зважаючи на смаки глядачів, не додати більш, ніж одну пісню українською? Але ніт. Таке відчуття, що цього року всі канали, за винятком інформаційних і суспільних, змовилися та вирішили відігратися за всі попередні роки «українізації». А може, вирішили, що президент дав добро? Якщо каналу «Дом» можна, то чому іншим ні?

Є ще одне питання, яке неминуче виникає у глядача, який перемикає канали 31 грудня ввечері. Куди діваються у новорічну ніч усі ті музиканти, які працюють в Україні, але не співають дистильовану попсу? Все ось ці гурти, які збирають зали та стадіони — «Бумбокс», «ВВ», «Океан Ельзи», Vivienne Mort, ТНМК, Onuka, Go-A, «Даха Браха», Альона Альона і так далі? Чому Фагот і Скрипка сидять у залі шоу «Маска», але як статисти із келихами у руках? Чому «Ейфорію» Лорін співають на новий 2022 рік на українському шоу — а «Шум» ні? Виглядає так, ніби їх одну ніч на рік вносять до якогось забороненого списку.

Через ці дивовижні зникнення у глядача може скластися хибне, і навіть трохи неприємне враження про український шоубізнес. Що він складається лише з Лободи та Монатика (російськомовних), та  Федишин і «Лісапетного батальйону» (українськомовних). І наче навмисно на підтримку цього стереотипу Суспільне весь вечір і ніч крутило концерти українських виконавців, які якщо не родом, то духом із того самого часу, що й «Іван Васильович змінює професію»: Анатолія Матвійчука, Іво Бобула, Ніни Матвієнко та Сумської з Борисюком. А наступного дня, звичайно ж, показали концерт «Лісапетного батальйону». Все це виглядало так, ніби нам на одну ніч повернули УТ-1. Бракувало лише Поплавського – але в нього був свій, персональний новорічний концерт на ютубі з Сандулесою, Русланою, Зібровим та Кричевським, тож він свою програму виконав, не кажучи про участь у новорічних концертах інших каналів.

Зашкварені

Найнесподіваніший новорічний ефір запропонували своїм глядачам канали «Україна 24» та Прямий. Більше того, було відчуття, що вони також змовилися і втілили практично однакові сценарії новорічних шоу, лише з поправкою на бюджети: Прямий обрав скромніший варіант. Але автора ідеї, здається, мали одного на двох.

На каналі «Україна 24» ця феєрія називалася «Все буде красиво» й імітувала кілька телевізійних вікторин — від «Найрозумнішого» до «Мільйонера». Учасникам пропонували обрати одну з кількох безглуздих категорій на кшталт «славетна література» чи «прадавнє мистецтво». А потім, як з'ясувалося, не так самим відповідати на запитання, як звернутися по відповідь до експертів — тобто постійних гостей каналу «Україна 24», без яких у Новий рік, звичайно, глядачі каналу «Україна 24» сумували б нестерпно.

Команда гравців, що сиділи в студії, складалася з ведучих медіагрупи — Наталії Влащенко, Тиграна Мартиросяна, Євгенія Кисельова, Ганни Степанець та Володимира Полуєва, Василя Голованова, Юлії Галушки та Віолетти Логунової. Роль тамади-ведучого виконував Олег Панюта. Відповідали на запитання також Святослав Піскун, Вадим Карасьов і Дмитро Гордон. А ще періодично в студію вривався Дмитро Співак в образі Буби Касторського, що приклеївся до нього назавжди. Куплетів він не співав, але вірші з надривом читав, перебільшував свій карикатурний одеський акцент і встромляв пласкі жарти.

Не менш дивно виглядав Карасьов, який, як з'ясувалося, в молодості вважав себе барабанщиком рок-групи, і у новорічну ніч демонстрував глядачам призабуті вміння. Усі ці музичні екзерсиси потрібні були, щоб Карасьов розтлумачив глядачам, як розуміти те, що сталося минулого року, і дав свої прогнози на майбутнє. Причому обов'язково з музичними, нудними та притягнутими за вуха метафорами: РНБО це вокально-інструментальний ансамбль, а Зеленський не дотягує за своїми якостями до справжніх рокерів (не питайте). Згадали і Олексія Гончарука з його  походом на концерт «Сокири Перуна» —  повністю, так би мовити, розкрили «музичну тему». Наташа Влащенко вразила всіх одкровенням, що «нинішня українська політика дуже нагадує шоубізнес», а колеги її підтримали. І нагадали глядачам, що нинішні політики «відбілили і вирівняли собі зуби, схудли» і взагалі всіляко дбають про імідж. Їх приструнив Кисельов, запитавши, чи мають українські політики хвалитися гнилими зубами та потрійними жировими складками на потилицях? Здається, ведучий, який і сам схуднув за останні роки, трохи образився на слова колег.

«Тричі генпрокурор» Піскун грав із Мартиросяном у вікторину «Як стати мільйонером», і кілька разів не зміг вибрати з очевидних варіантів правильну відповідь. Так само і команда ведучих у студії не завжди могла вгадати за цитатою президента, який її сказав — наприклад, переплутали Кравчука з Ющенком. Ця частина шоу, до речі, була найцікавішою на відміну від рідкісних музичних пауз на кшталт російськомовного виступу Білик чи Сердючки. Цікаво було ще й те, що «зірки політичної журналістки» пам'ятають у своїй масі лише події року поточного, причому найбільш чітко — його другої половини.

Очевидно, що це новорічне шоу мало на меті, по-перше, нагадати глядачам, які канали «Україна 24» та «Україна» мають круті політичні токшоу. По-друге, щоб Дмитро Гордон у костюмі Діда Мороза та Святослав Піскун у звичайному костюмі звернулися з привітаннями до українського народу раніше президента. І, звичайно, щоб нагадати глядачам, скільки разів і як саме «зашкварився» президент та його партія «Слуга народу» — прізвища Тищенка, Трухіна, Третьякової та фрази на кшталт «Я президент, Миша» смакували у студії багато разів і з поясненнями для тих, хто забув, про що мова.

Найсвітлішою  та справжньою зіркою цього шоу був Євгеній Кисельов: від участі в конкурсах навідріз відмовився, навіть не одягнув шапочку із зіркою як у Вєрки Сердючки (замість нього співати та танцювати зголосилися інші ведучі — не без задоволення). А коли його колеги жваво обговорювали, як часто відбувається мордобій та рукоприкладство на токшоу, Кисельов знову дав зрозуміти колегам, де їхнє місце, заявивши, що у свої шоу фриків не запрошує – а лише фрики готові влаштовувати бійки на токшоу. Тут би глядачам дати трошки часу, аби вони подумали, навіщо на шоу Влащенко та інших запрошують фриків, і чому цього не робить Кисельов. Але у студії, озброєний мегафоном і цитатами зі Жванецького та Губермана, з'явився Співак, щоб обговорити вібратори, збудження депутатів та Арестовича. Про фріків забули.

Аналогічну розвагу — обговорення провалів Зеленського та його партії у новорічному ефірі під виглядом вікторини – запропонував глядачам і канал Прямий. Щоправда, студія була менш пафосною, ніж у каналу «Україна 24», декорації та вбрання — теж, та й виконавці з індексом популярності нижче – Іво Бобул, Ot Vinta, Гришко… З іншого боку, сценарій шоу був куди виразнішим і логічнішим: за основу було взято формат «Що? Де? Коли», невидимий ведучий ставив команді гравців по два запитання, давав їм час на відповіді, потім усі випивали і переходили до музичної паузи, що складалася з двох номерів. Потім у студії з'являлася наступна команда гравців, наступні два питання — і так далі, по колу.

Команди складалися з ведучих каналу: у першій команді, наприклад, грали Матвій Ганапольський, Валерій Калниш, Тарас Березовець Світлана Орловська; у другій — Кароліна Ашіон, Олександр Близнюк, Олена Курбанова, Павло Рольник — у гру зіграли майже всі ведучі каналу. Окрім них, до кожної команді приєднувався гість: Сергій Фурса, Мирослав Олешко, Тетяна Чорновол, Борислав Береза та Георгій Тука.

Вікторина у Прямого була — цілком у дусі назви каналу – прямолінійна. Невидимий ведучий ставив чіткі питання: «Озброєний переворот – це захоплення армією влади. Хто нещодавно заявив про переворот і чи бачили ви цей переворот?» Або: «Про мертвих чи добре, чи ніяк — хто не знає такої приказки?» Або «Скільки разів влада міняла свою версію про затримання вагнерівців? 3, 4 чи 7 разів?» І ви не повірите, але в деяких випадках ні гості, ні ведучі каналу не могли відповісти на запитання. Це неймовірно для людей, які працюють на інформаційних каналах, та ще й роздмухують кожен скандал, пов'язаний із владою, до світових масштабів. Може, витіснення? Чи профдеформація?

Природно, що всі правильні відповіді — «Зеленський», «Слуга народу», «Тищенко», «Трухін», «Третьякова» — потрібні були лише для того, щоб обговорювати всі ці «зашквари», «скандали» та помилки якомога  детальніше. І щоб глядачі разом із ведучими затямили, хто саме порадив українцям продавати собак, щоб сплатити за комуналку; хто купив собі торік будинок, а хто зберігає гроші в офшорах. Усе це переривалося музичними номерами — переважно україномовними (хоча  навіть в ефірі Прямого Іво Бобул заспівав російською одну пісню) — та жартами про те, що власник каналу заборонив ведучим пити і їсти за столом, оскільки дорогий реквізит треба берегти до кінця ночі. Саме на цьому наполягав Ганапольський; чому саме він і чому це здавалося йому смішним, незрозуміло.

Як не зрозуміло і те, як вибірково ведучі каналу ставляться до роботи журналістів-розслідувачів: у разі «Слідства.інфо», наприклад, довіряють ї беззастережно, обговорюючи офшори президента. А у випадку з «вангергейтом» натякали, що влада домовилася з Bellingcat, аби розслідувачі не знімали фільм або зробили його менш репутаційно шкідливим для Офісу президента. Найяскравішим моментом шоу було те, що команда гостей та ведучих обрала із трьох варіантів правильну назву дисертації Киви — «Механізми впливу громадянського суспільства на державне регулювання правоохоронної діяльності (на прикладі країн ЄС та України)». Навіть якщо відповідь була очевидною, все одно це смішно.

І наостанок. Окремо ці дві вікторини були досить посереднім видовищем. Але якби наступного року «Україна 24» та Прямий об'єднали зусилля, було б веселіше. Різниці між командами практично жодної, у своїй оцінці Зеленського та «Слуги народу» вони одностайні, а очолюють ці команди Кисельов та Ганапольський — капітани давно знайомі. Напевно, порозуміються.