Негативна реакція на дубльований продукт із боку великої частини глядачів. Ось причина, якою менеджмент групи «1+1 медіа» пояснює порушення українського законодавства. Воно полягає в тому, що всупереч нормам Закону «Про функціонування української мови як державної» фільми та серіали в ефірі каналів медіагрупи надалі будуть транслюватися мовою оригіналу. Читай — російською.

Хоча в одному з коментарів пресслужба наголошує: «1+1» практикувала колись трансляцію англійською мовою. А ще — на тому, що під мовою оригіналу медіагрупа розуміє мову, якою створює продукт власного виробництва. Тому стрічки, створені в Туреччині («Роксолана. Величне століття») або в Голлівуді (переважно повнометражні фільми, що транслюються в ефірі), й надалі будуть дублюватися українською.

Власне, вони й дублювалися від моменту появи «Плюсів» ось уже більш як 25 років.

Це була головна фішка нового, на той час — справді революційного приватного телеканалу. За українізацію Сільвестра Сталлоне, Брюса Вілліса, Арнольда Шверценеггера, Мішель Мерсьє та Анджеліни Джолі проукраїнська частина громадян «Плюси» полюбила всім серцем. А ті, хто агресивно не сприймає української чи відносить себе до «какойразницы», не виходили на акції протесту з вимогою повернути героям західних бойовиків, комедій та мелодрам їхню рідну, природну російську. Ну, а тринадцять років потому прийшли «Свати» і все зіпсували.

Наголошую на згаданій даті — 2008 рік. А також майданчик прем’єрного показу в Україні — канал «Інтер». Саме так, канал «1+1» до тотальної «сватизації» насправді не причетний. Не «Плюси» почали цю істерію, вони лише перекупили рейтинговий продукт у пакеті з іншими продуктами виробництва «Студії Квартал’95». Сталося це 2013-го, і знову трошки помучу математикою: за три роки до виходу серіалу «Слуга народу».

Чому хронологію важливо зрозуміти? Бо розуміння цього, своєю чергою, допоможе зрозуміти, чому саме «Свати» як продукт, а не канал їх поширення стали каменем спотикання в боротьбі проти русифікації і, відповідно, за українізацію українського масового популярного ефірного продукту. Патріотична спільнота «Сватів» ненавидить і звинувачує сімейну комедію (ситком) навіть більше, ніж у русифікації — у всіх смертних гріхах. Включно з початком російської агресії та розпалі міжнаціональної ворожнечі. Вона вітала в соцмережах заборону «Сватів» в Україні, яка сталася в листопаді 2017 року.

Натомість фанатичні, послідовні прихильники «Сватів» заявляють про порушення своїх прав, коли серіал рішенням попередньої влади прибрали з ефіру «Плюсів». А виробники — «Студія Квартал’95» — вперто домагалися скасування заборони, наголошуючи на порушенні прав. Та позбавлення рівних конкурентних умов у боротьбі за симпатії українського глядача. В епічну боротьбу за нібито звичайну собі невинну сімейну комедію включилася навіть Служба безпеки України. Причому спершу СБУ була проти «Сватів», а потім — зіграла за них. У результаті вже за два місяці після обрання Володимира Зеленського, одного з авторів сценарію та продюсерів серіалу, скандальний ситком повернувся в ефір. Під обурений свист патріотів і радісні оплески проросійської спільноти.

Апеляція до обурених глядачів, із чиєю думкою треба рахуватися, — насправді прецедент, якого поки ніхто не помітив. Бо реакція глядачів, обурених «Сватами», як лишалася, так і лишається без уваги. Загалом було і є чимало українців, котрі справедливо обурювалися в соцмережах змістом скетчів і актора Володимира Зеленського, і «Вечірнього кварталу» в цілому. Чого варті жарти про ебонітові палички під час силових акцій на Майдані взимку 2013 року, і про спалений будинок Валерії Гонтаревої, і про Україну як повію, й низка гомофобських та сексистських скетчів. Частину їх нещодавно навіть спробували зібрати докупи й проаналізувати. Але хоч із аналізом, хоч без нього «Квартал» і «Плюси» на обурення противників продукту такого змісту не зважали. Натомість на невдоволення українським дубляжем зреагували оперативно — повернули прихильникам оригінал.

Є версія, неофіційне підтвердження якої я чув особисто від знаючих людей. Та вона й озвучувалася не раз. Ця версія — про головну мотивацію актора-коміка Зеленського піти в політику. Його обурила та збісила саме заборона «Сватів». Тому я раніше казав / писав, і зараз готовий сперечатися з тими, хто певен: Зеленський розгромно переміг усіх професійних політиків завдяки серіалу «Слуга народу». В якому зіграв простого вчителя, який випадково став президентом України та почав міняти країну на краще, руйнуючи «весь мир насилья до основанья». Насправді «Слуга народу» — вишенька на торті, якої могло й не бути.

Зеленський і без того мав навіть не 100, а 200-відсоткову впізнаваність в Україні. Причому викликав у мільйонів співгромадян не роздратування, а добру позитивну посмішку. А ще в нього була своя армія — створена ним «Студія Квартал’95». Яка 2008 року отримала й почала успішно застосовувати свою зброю масового враження — невинну на перший погляд сімейну комедію «Свати».

Це вона, а не «Слуга народу», крутилася щоденно роками в салонах наших рейсових автобусів та маршруток міжміського сполучення. Це вона здобувала «Телетріумфи» вже на початку 2010-х. Це вона забезпечила «Кварталу» надійний заробіток, адже серіал задіяв російських акторів і успішно продавався в Росію. Свого часу з легкої руки тоді ще голови Держкіно Пилипа Іллєнка серіал почали називати «липецькою фабрикою Зеленського».

Зверніть увагу: про дублювання «Слуги народу» та повторні його покази наразі в Україні не йдеться. А в Росії після показу перших серій стрічку зняли з ефіру. Натомість «Сватів» та інші продукти «Кварталу» по телебаченню країни-агресорки охоче показують. Але, повторюся, ці самі інші продукти на кшталт «Папіка» з’являються лиш тепер. Ідеологічні м’язи, фінансовий жирок та гарну репутацію в Росії «кварталівцям» допомогла накачати і здобути саме комедія про стосунки родин міського інтелігента-професора Ковальова та провінційного слюсаря-жлоба Івана Будька. По суті, буржуя і пролетарія. Де сила, правда й перемога часто на боці метикованого пролетаря, бо буржуй-розмазня жизні не знає.

Такий порядок денний цілком відповідає потребам російської глядацької аудиторії, яка загалом вітає ренесанс Радянського Союзу, принаймні ментальний. Орієнтація не так на російське, як на неорадянське — це ідеологія «Сватів». Володимир Зеленський як автор ідеї та продюсер орієнтувався саме на таку публіку, а в Україні вдячних адептів «совка» теж було й лишилося чимало. Для них вилучити «Сватів» з ефіру або хоча б дублювати українською означає приблизно те саме, що розвал СРСР — для Володимира Путіна. Захищаючи «Сватів», українці з подібними поглядами захищають власну ідентичність так само, як борці зі «Сватами» боряться за свою. Нарешті, жоден інший продукт «Кварталу» не викликає подібних емоцій, бо, повторюся, жоден із них не має більш як десятирічної історії доволі успішного життя в українському інформаційно-культурному просторі.

Можу нарватися на критичні зауваження, проте все одно скажу: насправді серіал «Слуга народу» поданий усе ж таки більше як українська мрія. І українською мовою його дублювати без проблем, від зміни мови суть не зміниться. Натомість «Свати» автентичні лише російською. Українською, як жодною з мов світу, Ковальов і Будько будуть не зрозумілі навіть самі собі. Сміхова культура, відтворена авторами та втілена акторами «Сватів» по суті своїй російсько-радянська. Інакший продукт просто не стане успішним у Росії. А продукт, не успішний у Росії, автоматично не цікавить велику частину проросійські налаштованих громадян України.

«Свати» стали каменем спотикання та яблуком розбрату, бо водночас є тим самим яйцем, у якому захована Кощієва смерть. Аби чудовисько не вмирало, цей серіал треба пропонувати українцям якомога довше. Й дуже бажано — офіційно, легально, без заборон транслювати на популярному каналі для широкої аудиторії. Так, його легко знайти в інтернеті або, скажімо, на платформі Меgоgо, де є канал для цілодобової трансляції «Сватів». Проте такий пошук потребує в цільової аудиторії додаткових зусиль. Поки «Свати» йдуть на «Плюсах» мовою оригіналу, нинішня партія влади тримає стрій та справді непереможна.

Адже це — їхня м’яка сила. Політолог Валентин Бушанський трактує її застосування як, цитата, незворотне розм’якшення головного мозку теперішньої людини. Найсильніша влада, пише він, непомітна. Ефективна пропаганда — недирективна. Її прихованість — проникнення до мікропор повсякдення — надає їй особливої токсичності. Маніпулятивна влада небезпечна. Вона роз’їдає свідомість. У своїй статті («Країна», №28, 15 липня 2021 р.) політолог аналізує сучасну пропаганду загалом. «Свати» в контекст його аналізу лягають абсолютно. Бо мають усі ознаки непомітного впливу на масову свідомість і програмування українських громадян на російсько-радянську хвилю. Ті, кому вигідний цей процес, боронитимуть не просто «Сватів», а саме російськомовних «Сватів» до переможного кінця.